Рішення

від 17.09.2020 по справі 902/261/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2020 р. Cправа № 902/261/20

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Колбасова Ф.Ф ., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143 )

до Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський район, Вінницька область, 23053)

про стягнення 729408,16 грн.

За участю представників сторін

позивача: Боровик Б.М. (в режимі відеоконференції) - діє згідно ордеру серії КС №650997 від 05.12.2019;

відповідача: Якименко О.О. - діє згідно ордеру серії ВН № 122380 від 13.04.2020.

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Приватної агрофірми "Вікторія" про стягнення 729408,16 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Посилаючись на вказаний Договір та існування заборгованості за цим Договором у розмірі 1370111,84 грн, позивач просив стягнути з відповідача 729408,16 грн, в т.р.: 10% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 119676,46 грн, 18% річних за користування товарним кредитом в розмірі 215417,63 грн, пеню в розмірі 394 314.07 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст. ст. 536, 625 та ч. 5 ст. 694 ЦК України.

Ухвалою від 23.03.2020 відкрито провадження у справі № 902/261/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.04.2020.

Ухвалою від 14.04.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 07.05.2020.

07.05.2020 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 09.06.2020.

09.06.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2020.

Під час розгляду справи по суті у суду виникла необхідність у витребуванні для огляду матеріалів розглянутої Господарським судом Вінницької області справи №902/235/19 за позовом Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" до Приватної агрофірми "Вікторія" про стягнення 1817716,93 грн заборгованості по договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 та за зустрічним позовом Приватної агрофірми "Вікторія" до Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018.

В зв`язку з цим ухвалою суду від 21.07.2020 розгляд справи по суті відкладено на 17.09.2020 та витребувано з архіву Господарського суду Вінницької області справу №902/235/19.

В судове засідання 17.09.2020 прибули представники обох сторін.

Позивач підтримав заявлений позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позов, поданому до суду 02.06.2020, відповідач зокрема зазначив, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 у справі №902/235/19, було стягнуто з Приватної агрофірми "Вікторія" на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" суму основного боргу, а також 60467,00 грн втрат від інфляції, 10% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 64957,53 грн, 18 % річних за користування товарним кредитом в розмірі 88333,90 гри та пеню в розмірі 233847,11 гри. Відповідач вказав на те, що позивач уже отримав на свою користь штрафні санкцій в розмірі 32% від заборгованості, проте прагне збільшити їх до 82-х %.

Окрім того, заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що при застосуванні положень частини третьої статті 692, частини другої статті 536 та частини другої статті 625 ЦК України, необхідно враховувати, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (частина третя статті 549 ЦК України), яку позивач нарахував в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої відповідачем суми за кожен день прострочення за цей самий період, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Відповідач визнав, що умовами Договору передбачено відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені, збільшено позовну давність за відповідною вимогою, а також згідно сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 10 відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару.

Разом з тим, відповідач зазначає, що за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Несвоєчасне погашення боргу перед позивачем відповідач пояснив тим, що в квітні 2018 року СТОВ "Подільська зоря" самочинно зайняло 78,7473 га землі, що знаходилася в оренді Приватної агрофірми "Вікторія", у зв`язку з чим остання понесла втрати щодо обробітку цієї землі та не отримала доходи. Дана обставина підтверджується рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 у справі № 902/541/18, яким було витребувано із незаконного володіння і користування СТОВ "Подільська зоря" та передано у законне володіння та користування Приватної агрофірми "Вікторія" 78,7473 га землі на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Крім цього, відповідач покликався на те, що в 2018 році, в зв`язку із несприятливими погодними умовами, Приватною агрофірмою "Вікторія" недотримано врожаю зернових культур на загальну суму 5160700,00 грн. Незважаючи на це, борг перед позивачем за рішенням суду відповідач повністю сплатив.

Відповідач при цьому наголошує, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 у справі № 902/235/19 з нього стягнуто на користь позивача основний борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1430578,39 грн, 10% річних в сумі 64957,53 грн, 18% річних в сумі 88333,90 грн, а також пеню в сумі 233847,11 грн. Відповідач уже сплатив позивачу суму в розмірі 447605,09 гри, що перевищує заборгованість. Незважаючи на це, позивач заявив додатково 729408,16 грн.

Відповідач заявив про неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і процентів річних, вважаючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, аніж належне виконання такого зобов`язання. Відповідач вважає справедливим обмеження розміру санкцій сумами, які вже присуджені до стягнення, та просив суд відмовити у стягненні заявлених позивачем сум з цих підстав.

В судовому засіданні 17.09.2020 відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/705/20 за позовом Приватної агрофірми "Вікторія" до Малого приватного підприємства "Ерідон" про визнання недійсним укладеного між сторонами Договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018 та додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 до нього.

Суд, вирішуючи заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі, виходив з приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, якими встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на подані сторонами у ході підготовчого провадження пояснення власних позицій по суті спірних відносин, їх документальне обґрунтування, суд не вбачає і відповідачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, про яку йдеться у клопотанні відповідача. Тому в задоволенні даного клопотання відповідачу було відмовлено, про що судом засіданні було постановлено протокольну ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, встановив, що 22.02.2018 між Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (постачальник) та Приватною агрофірмою "Вікторія" (покупець) був укладений Договір № 1205/18/146 поставки на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. Договору сторонами погоджено, що в порядку та на умовах цього договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. п. 3.1.3.3. Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5 цього договору.

За умовами п.3.2 Договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється у національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару.

Пунктом 3.4. Договору сторони дійшли згоди, що оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої плати здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору.

За п.3.5. Договору сторонами визначена формула, відповідно до якої має проводитись покупцем оплата товару у разі отримання на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків.

Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості, якості здійснюється в момент передачі товару та видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформленням видаткової накладної, які підписуються представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній має бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару (п.п. 5.1., 5.3. Договору).

Відповідно до п. 6.8. Договору поставки стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 (трьох) років.

Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2 та 3.3. договору поставки, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

23.02.2018 сторонами укладено додаток № 1205/18/146/1-ЗЗР та 15.03.2018 сторони уклали додаток № 1205/18/146/2-ЗЗР до Договору поставки, якими погоджено асортимент товару, який підлягає поставці, кількість, ціна та вартість товару за цими додатками включаючи ПДВ. У додатках погоджено, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 19.03.2018 р.; для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення; 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018.

Відповідно до умов п. 4 додатків до Договору поставки у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

За умовами п. 5 додатків до Договору поставки нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Додатки є невід`ємною частиною Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018, як про це зазначено в п.п. 1.2, 5.1 Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018.

Відповідно до Договору та додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 2158451,52 грн на підставі видаткових накладних: №16624 від 02.04.2018 на суму 431055,78 грн в тому числі ПДВ; № 16649 від 02.04.2019 на суму 1133694,10 грн в тому числі ПДВ; № 17702 від 03.04.2018 на суму 593701,64 грн в тому числі ПДВ.

Відповідач кошти за товар сплатив частково, на загальну суму 1481055,78 грн, натомість вартість товару в сумі 1370111,84 грн відповідачем не була оплачена своєчасно. Відповідачем не оплачена частина вартості товару, одержаного згідно з додатком №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 до Договору на суму 677395,74 гри.

Так, на підставі додатку № 1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 до Договору, згідно видаткових накладних, відповідачу було поставлено товар на суму 1305180,58 грн, а саме: за видатковою накладною №16653 від 02.04.2018 поставлено товар на суму 262464,48 грн; за видатковою накладною №16660 від 02.04.2018 поставлено товар на суму 1042716,10 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 612464,48 грн, згідно платіжного доручення № 483 від 21.03.2018 на суму 262464,48 грн та платіжного доручення № 1526 від 28.11.2018 на суму 350000,00 грн.

При цьому відповідачем не була оплачена частина вартості товару, поставлена згідно з додатком №1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 до Договору на суму 692716,10 грн. Таким чином, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3463632,10 грн.

Згідно встановленого строку для оплати товару, визначеного в додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 до Договору та додатку № 1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 до Договору, остаточна оплата вартості товару мала бути проведена відповідачем в строк до 30.10.2018.

Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару згідно Договору виконав частково, несплачена заборгованість відповідача перед позивачем становила 1370111,84 грн.

В зв`язку з існуванням непогашеної заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1817716,93 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 у справі №902/235/19 було задоволено первісний позов про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" 1430578,39 грн боргу з урахуванням індексу інфляції, 64957,53 грн - 10% річних, 88333,90 грн - 18% річних та 233847,11 грн пені на підставі договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018. Цим рішенням суду відмовлено відповідачу у задоволенні його зустрічного позову про визнання недійсним Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018.

Дане рішення Господарського суду Вінницької області переглядалось судами апеляційної і касаційної інстанцій за скаргами відповідача.

Відповідно до постанови від 20.09.2019 Північно-Західного апеляційного господарського суду та постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №902/235/19 - залишено без змін.

При цьому, як зазначено у п. 52 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №902/235/19, "з огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань з оплати отриманого товару є доведеним, а визначені позивачем за первісним позовом і заявлена до стягнення сума є правильною, оскільки аргументів на спростування цього факту скаржник не навів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування та стягнення 6046,55 грн - суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 10 % річних від суми заборгованості - 64957,53 грн, 18 % річних у сумі 88 333,90 грн та 233 847,11 грн пені."

Факт прострочення оплати товару, отриманого згідно Договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018 встановлений рішеннями судів всіх інстанцій та визнається сторонами.

Як зазначив позивач, звертаючись із позовною заявою у справі № 902/261/20, відповідач здійснив виконання зазначеного рішення Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 у справі №902/235/19 шляхом сплати присудженої до стягнення заборгованості наступним чином:

- 15.01.2020 на суму 474311,88 грн згідно платіжного доручення №44 від 15.01.2020;

- 21.01.2020 на суму 40000,00 грн згідно платіжного доручення №82 від 22.01.2020;

- 30.01.2020 на суму 149000,00 грн згідно платіжного доручення №121 від 30.01.2020;

- 30.01.2020 на суму 200000,00 грн згідно платіжного доручення №112 від 30.01.2020;

- 30.01.2020 на суму 200000,00 грн згідно платіжного доручення №119 від 30.01 2020;

- 05.02.2020 на суму 674000,00 грн згідно платіжного доручення №123 від 05.02.2020.

Сума непогашеної відповідачем заборгованості, присудженої до стягнення згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 у справі №902/235/19, становила 107670,80 грн.

На цій підставі згідно розрахунків, наведених у позовній заяві, позивач заявив до стягнення з відповідача: 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 18% річних за користування товарним кредитом та пеню, за період з наступного дня від дати до якої здійснювалося нарахування у справі № 902/235/19 - 13.02.2019 до дня оплати основної суми боргу. Так, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмрі 394314,07 грн за період з 13.03.3019 по 04.02.2020.

Позивач покликається на пункт 6.7. Договору поставки, яким встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. Договору поставки, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Також як слідує з п. 6.8. укладеного сторонами у справі Договору поставки, останні погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3-х років.

Також згідно умов пунктів 4 та 5 додатків до Договору поставки сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Визначаючись з обґрунтованістю заявлених позовних вимог та оцінюючи доводи відповідача проти позову, суд враховує наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було зазначено, пунктом 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 119676,46 грн - суму 10% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 13.03.2019 по 04.02.2020, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018, а також 215417,63 грн - суму 18% річних за період 13.03.2019 по 04.02.2020 користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 до Договору, додатку №1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 до Договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018.

Визначений позивачем період нарахування даних сум відповідає умовам договору, додаткам та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відтак позовні вимоги про стягнення 119676,46 грн - 10% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 13.03.2019 по 04.02.2020 та 215417,63 грн - 18 % річних за період з 13.03.2019 по 04.02.2020 користування товарним кредитом, судом визнаються обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову в цій частині, які ґрунтуються на тому, що відсотки за користування грошовими коштами не підлягають стягненню, як такі, що за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, та за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (частина третя статті 549 ЦК України), яку позивач нарахував в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої відповідачем суми за кожен день прострочення за цей самий період, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, - судом не беруться до уваги, оскільки умови Договору та додатків до нього не передбачають умови про нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов`язання, тобто передбачені умовами Договору проценти в даному випадку не мають правової природи пені.

Відносно заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 394314,07 грн, то як встановлено судом, згідно з пунктом 6.2. Договору поставки, відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що приймаючи рішення, суд має право зменшити розмір санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Разом з тим, виходячи зі змісту умов Договору, яким передбачено стягнення збільшеного розміру відсотків за користування товарним кредитом, що фактично виконаним відповідачем рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 у справі 902/235/19 з відповідача вже було стягнуто 10% річних в сумі 64957,53 грн, 18 річних в сумі 88333,90 грн, а також 233847,11 грн пені, що рішенням суду у справі №902/261/20 до стягнення з відповідача також присуджено 119676,46 грн - 10% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 13.03.2019 по 04.02.2020 та 215417,63 грн - 18 % річних за цей же період, суд вважає, що позивач вже отримав захист свого майнового інтересу за рахунок раніше стягнутих судом сум.

Також не буде справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання будуть більш вигідні для кредитора, аніж належне виконання такого зобов`язання.

Тому з урахуванням зазначених обставин, виходячи із принципів справедливості, співмірності санкцій із сумою основного боргу, з врахуванням добровільного погашення відповідачем заборгованості, присудженої до стягнення за рішенням Господарського суду від 27.05.2019 у справі №902/235/19.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

З урахуванням наведеного, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 394314,07 грн. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України в розмірі 10941,12 грн, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 231, 233, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський район, Вінницька область, 23053, код ЄДРПОУ 30870291) на користь Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143; поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, код ЄДРПОУ 19420704) 119676,46 грн - 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 215417,63 грн - 18% річних за користування товарним кредитом та 10941,12 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 394314,07 грн пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - Мале Приватне підприємство фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143;поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)

4 - Приватна агрофірма "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)