Рішення

від 28.09.2020 по справі 904/3035/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3035/20

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пишонівська 23", м. Одеса

до Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальній сумі 20 461 грн. 61 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пишонівська 23" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" заборгованість у загальній сумі 20 461 грн. 61 коп., з яких: 16 709 грн. 15 коп. - заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2017 по 01.06.2020, 2 539 грн. 79 коп. - інфляційні втрати, 1 212 грн. 67 коп. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та зазначає, що відповідачу на праві власності належить об`єкт (42/1000 частини домоволодіння - підвал і складається з приміщень загальною площею 209,5 кв.м), який знаходиться у житловому будинку по вул. Пішонівській, 23 у м. Одесі, власниками квартир і нежитлових приміщень якого створено ОСББ "Пишонівська 23". Проте відповідач не виконує свої обов`язки щодо повної та своєчасної сплати понесених позивачем витрат на управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

Надалі строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 01.08.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760).

03.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вважає позовні вимоги безпідставними та незаконними, зазначає, що є власником нежитлового приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об"єктом цивільно-правових відносин. Жодних договорів з позивачем відповідач не укладав, тому правові підстави для сплати внесків на управління багатоквартирним будинком відсутні. Просив відмовити у задоволенні позову.

04.09.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів відповідача, зазначав, що відзив не містить контраргументів відповідача. Відповідач посилається не на чинну редакцію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" стосовно правовідносин, які виникли після втрати чинності старої редакції Закону. Крім того, відповідач, в порушення вимог ухвали суду від 06.07.2020, не надав контррозрахунок суми позову; докази на підтвердження права власності на приміщення загальною площею 209,5 кв.м, що знаходиться у житловому будинку по вул. Пішонівській, 23 у м. Одеса; докази оплати заборгованості за позовом; документи, що підтверджують статус юридичної особи, - що свідчить про відсутність у відповідача заперечень проти суми позову та підтверджує суму боргу. Просив позов задовольнити повністю.

17.09.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що у зв"язку із невизнанням позовних вимог у повному обсязі нарахування заборгованості та 3% річних є незаконним. Тому відповідач не надав контррозрахунок суми позову. Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження права власності на приміщення та документів, що підтверджують статус юридичної особи, оскільки вказані документи надав позивач до позову. Відповідач підтвердив, що на підставі свідоцтва про право власності від 06.10.2010 йому належить 42/1000 частин об"єкту нерухомого майна. Однак, з 2016 року офіс, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 23, відповідачем не використовується та використовуватись не буде. Вказаний факт підтверджується довідкою позивача за № 30 від 18.12.2017, в якій вказано, що з моменту створення ОСББ, з 04.05.2016, відповідач не експлуатував приміщення підвалу. Тобто послугами позивача відповідач ніколи не користувався. До того ж, відповідач є державним підприємством і відповідно до п. 9.8. Статуту від 20.12.2016 (який діяв на момент створення ОСББ) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідач є власником нежитлового приміщення, яке згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" є ізольованим приміщенням в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об"єктом нерухомого майна. Просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача внесків на управління багатоквартирним будинком.

Так, судом встановлено, що 04.05.2016 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пишонівська 23" (позивач, ОСББ) та затверджено його Статут.

Згідно з п. 1 розділу І Статуту ОСББ останнє створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку № 23, що розташований за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Пішонівська, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За умовами п. 1 розділу ІІ Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов"язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством і цим Статутом.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Статуту завданням та предметом діяльності об"єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов"язань, пов"язаних з діяльністю об"єднання.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 06.10.2010 САЕ № 072359, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради, 42/1000 частин об"єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 23, дійсно належить Державі Україна в особі Національного космічного агентства України в особі Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (відповідач) на праві спільної часткової власності. 42/1000 частин об"єкту нерухомого майна складаються з приміщень, загальною площею 209,5 кв.м, відображених у технічному паспорті від 06.09.2010. Свідоцтво видане на підставі наказу Національного космічного агентства України від 11.02.2008 № 37, передавального акту від 01.12.2008; замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 23.07.1999 № 002642.

12.06.2017 рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Пішонівська, 23, оформленим протоколом № 3, затверджено розміри членських внесків, що підлягають щомісячній сплаті на поточний рахунок ОСББ для покриття витрат на утримання будинку та прибудинкової території об"єднання.

Надалі, рішеннями зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Пішонівська, 23, оформленими протоколами № 5 від 12.11.2017, № 8 від 28.03.2019, № 9 від 05.07.2019, затверджено розміри членських внесків, що підлягають щомісячній сплаті на поточний рахунок ОСББ для покриття витрат на утримання будинку та прибудинкової території об"єднання.

У зв"язку з вищенаведеним 30.06.2017 позивач надіслав відповідачу листа за № 19 від 26.06.2017, відповідно до якого останній повідомлявся про факти створення ОСББ, проведення загальних зборів співвласників ОСББ та про затвердження розмірів членських внесків на загальних зборах. До листа додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.06.2017, розрахунок членського внеску на утримання будинку та прибудинкової території для підвалу і розшифровку фонду оплати праці.

14.11.2017 відповідач здійснив оплату членських внесків на суму 2 500 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № @2PL666040 від 14.11.2017 та банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за період з 01.06.2017 по 01.12.2017 повністю погашена. Наступну сплату членських внесків відповідач мав здійснити 01.01.2018, чого не зробив.

У зв"язку з цим 14.08.2018 позивач надіслав відповідачу претензію за № 22 від 10.08.2018 про сплату заборгованості, яка станом на 01.08.2018 склала 3 793 грн. 42 коп.

Також, 16.09.2018 позивач надіслав відповідачу листа на електронну пошту, до якого додано проект договору між сторонами та відповідні розрахунки.

У відповідь на претензію позивач отримав лист відповідача за № 10/727-749 від 23.10.2018, відповідно до якого останній просить надати проект договору між сторонами на надавані послуги; врахувати, що тривалий проміжок часу об"єкт, що знаходиться у його власності, не використовується, жодної діяльності не здійснюється, а тому пропонує вирахувати із "розрахунку членського внеску" витрати на енергозбереження місць спільного використання до поновлення експлуатації об"єкту.

Позивач надіслав відповідачу листа за № 28 від 01.11.2018, в якому повідомив, що відповідно до його прохання правління ОСББ на наступних загальних зборах співвласників внесе на обговорення питання про виключення із розрахунку членського внеску на утримання будинку та прибудинкової території витрат на електропостачання місць загального користування для підвалу, що належить відповідачу. До цього листа знову додано проект договору між сторонами та розрахунок членського внеску на утримання будинку і прибудинкової території.

Позивач зазначає, що жодної відповіді від відповідача на лист за № 28 від 01.11.2018 він не отримував, а договір не укладено, подальші листи та претензії залишені без відповіді.

Позивач надіслав відповідачу останню претензію за № 04 від 10.03.2020, відповідно до якої через несплату останнім своїх членських внесків станом на 01.03.2020 утворилась заборгованість у розмірі 14 723 грн. 09 коп.

У відповіді на претензію за № 25/256-76 від 20.03.2020 відповідач зазначив, що не вбачає правових підстав для сплати членських внесків.

Позивач зазначає, що відповідачем, якому належить на праві власності нежитлове приміщення, не були сплачені понесені ним витрати на управління багатоквартирним будинком за період з 01.12.2017 по 01.06.2020 у розмірі 16 709 грн. 15 коп., у зв"язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача цієї заборгованості, а також інфляційних втрат у розмірі 2 539 грн. 79 коп. та 3% річних у розмірі 1 212 грн. 67 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", якою визначені форми управління багатоквартирним будинком, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

За приписами ст. 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Статтею 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Статтею 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до прав об`єднання щодо забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків відноситься право на звернення до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина 1 статті 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна ;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц дійшла висновку, що нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Як вбачається з технічного паспорту від 06.09.2010, 42/1000 частини об`єкту нерухомого майна, що належить відповідачу на праві спільної часткової власності, є нежитловим приміщенням підвалу , яке складається з приміщень загальною площею 209,5 кв.м, у будинку № 23 по вул. Пішонівській у м. Одесі. Основні і підсобні приміщення розміщені у підвалі, являють собою приміщення, що складаються з 10 основних загальною площею 135, кв.м, окремої кухні площею 8,7 кв.м, туалету площею 1,8; 1,3 кв.м, коридора площею 11,9; 4,8; 3,8; 22,2; 4,2 кв.м, підсобного приміщення площею 4,9, 2,5 кв.м, лоджії площею 1,9; 2,3; 2,3; 1,9 кв.м.

Крім того, 18.12.2017 позивач видав відповідачу довідку за № 30 про те, що підприємство є власником підвалу будинку під № 23 по вул. Пішонівській у м. Одесі, який займає загальну площу 209,5 кв.м у десятиповерховому будинку. З моменту створення ОСББ, 04.05.2016, відповідач не експлуатував приміщення підвалу. Позивач не заперечує щодо відключення нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, від системи центрального опалення.

Тобто, об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу на праві спільної часткової власності, є нежитловим приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв"язку з чим відповідач не має обов`язку сплачувати внески на управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 23.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, господарський суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач є більш вірогідними, аніж ті, на підставі яких позивач обґрунтував заявлені позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основної суми боргу, а господарським судом встановлено безпідставність заявлених вимог в частині основного боргу, похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пишонівська 23" до Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" про стягнення заборгованості у загальній сумі 20 461 грн. 61 коп. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 28.09.2020

Суддя І.А. Рудь