Рішення

від 18.09.2020 по справі 909/1382/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1382/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Верхнянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 498793,80 грн,

за участю:

від позивача: Гнип І. Я., Луцишин І. В., Мельник Т. О.;

від відповідача 1: Кайдан Д. - С. Т.;

від відповідача 2: Найда А. М., Корнага Н. Т.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Верхнянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області: представник не з`явився.

Встановив: Івано-Франківська обласна державна адміністрація звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 498794,00 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

30.12.2019, судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначення підготовчого засідання. Хід підготовчого провадження викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 16.04.2020 №998/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області на підставі подання заяви про відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2020 справу № 909/1382/19, що перебувала в провадженні судді Фрич М.М., було передано на повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 справу скеровано на розгляд судді Неверовській Л. М.

Суд прийняв справу №909/1382/19 до розгляду та призначив підготовче засідання, про що постановив ухвалу від 29.05.2020.

16.03.2020, через канцелярію суду, позивачем подано заяву про зміну предмета позову (вх.№ 4484/20; а.с. 60-64, том 1); в даній заяві позивач обгрунтовує розрахунок заявленої до стягнення суми та просить суд стягнути з відповідачів 498793,80 грн, а не 498794,00 грн, як зазначено в позовній заяві, тобто заява позивача про зміну підстав позову по своїй суті є заявою про зменшення позовних вимог. Суд приймає заяву позивача до розгляду.

22.06.2020, до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача від 15.06.2020 вих. № 586/02-15 (вх.№ 7554/20); пояснення прийняті судом до розгляду (а.с. 92-93). 20.07.2020, до суду надійшли письмові пояснення НКРЕКП (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача); пояснення прийняті судом до розгляду (том 2, а.с. 34-36). Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача просить суд розглядати справу без участі представника НКРЕКП з урахуванням інформації, наданої у поясненнях.

Хід підготовчого провадження та розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

18.09.2020, розгляд справи по суті завершено; суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне користування (без правовстановлюючих документів) відповідачами земельною ділянкою, що віднесена до земель промисловості, площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області; просить суд стягнути з ТОВ "Карпатнафтохім" та ТОВ "Калушський трубний завод" у рівних частках безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за період з 01.01.2017 року по 20.12.2019 рік в сумі 498793,80 грн.

Доказом фактичного користування відповідачами вищевказаною земельною, на думку позивача, є Акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 року.

Підтримуючи позов, позивач наголошує, що несплата відповідачами орендної плати за користування спірною земельною ділянкою порушує інтереси держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, перешкоджає своєчасному і в повному обсязі надходженню коштів до відповідного бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

В основу розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2017 по 20.12.2019 покладено: нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по Івано-Франківській області/нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір земельного податку, встановлений на території Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано -Франківської області у 2017, 2018, 2019 роках; положення податкового законодавства, якими визначено мінімальну та максимальну межу розміру ставки орендної плати за земельні ділянки державної власності. Матеріально-правовою підставою позову визначені Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закони України "Про оренду землі", "Про оцінку земель", статті 144, 174 Господарського кодексу України, статті 651, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача жодного разу в судове засідання не з`явився, але Верхнянська сільська рада ОТГ Калуського району Івано-Франківської області направила суду письмове пояснення щодо позову в якому позовні вимоги підтримує з аналогічних з позивачем підстав.

Позиція відповідача 1.

ТОВ "Карпатнафтохім" проти позову категорично заперечує вважає його безпідставним, просить суд в позові відмовити, що зазначив письмово у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-65, том 1) та запереченні на відповідь на відзив (а.с. 1-7, том 3).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає наступне:

- відносини між ТОВ "Карпатнафтохім" та Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не є кондикційними, оскільки на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна ТОВ "Карпатнафтохім", договір оренди земельної ділянки не укладений, ТОВ "Карпатнафтохім" взагалі не користується спірною земельною ділянкою;

- факт користування ТОВ "Карпатнафтохім" земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 20.12. 2019 позивачем не доведений, грунтується на припущеннях; наявний в матеріалах справи Акт обстеження земельної ділянки є неналежним доказом її фактичного використання відповідачем 1;

- також позивачем не дотримані вимоги законодавства України щодо визначення розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватись на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі;

- нарахування позивачем до стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за період з 01.01.2017 по 20.12.2019 є безпідставним.

Позиція відповідача 2.

ТОВ "Калушський трубний завод" проти позову категорично заперечує вважає його безпідставним, просить суд в позові відмовити, що зазначив письмово у відзиві на позовну заяву (а.с. 1-8, том 2) та промові (заключне слово відповідача ТОВ "КаТЗ").

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає наступне:

- Акт обстеження земельної ділянки є документом в якому міститься неправдива, недостовірна та суперечлива інформація; даний документ не підтверджує факт використання відповідачем спірної земельної ділянки. При цьому відповідач наголошує, що в акті зазначено неіснуючий вид цільового призначення спірної земельної ділянки, не вказано на підставі якої інформації та в який спосіб визначено коло осіб, які користуються даною земельною ділянкою, не досліджено інших осіб що користуються суміжними земельними ділянками проходячи/проїзджаючи по оспорюваній земельній ділянці, по спірній земельній ділянці не проходить дорога, як зазначено в акті, остання лише перетинає земельну ділянку, акт фіксує події короткого проміжку часу - одного дня;

- обов`язок сплачувати грошові кошти за користування земельною ділянкою виникає з моменту оформлення суб`єктом права власності на нерухомість, яка знаходиться саме на спірній земельній ділянці. Натомість, у ТОВ "КаТЗ" немає і ніколи не було на праві власності жодної нерухомості на спірній ділянці;

- позивачем не дотримані вимоги законодавства України щодо визначення розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. Позивач замість нормативно-грошової оцінки земель взяв за основу грошову оцінку одиниці площі ріллі по Івано-Франківській області;

- позивачем безпідставно здійснений розрахунок суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності, яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області;

- протокол №1 наради у першого заступника голови обласної державної адміністрації від 01 липня 2019 року та протокол №2 наради у першого заступника голови обласної державної адміністрації від 06 вересня 2019 року є неналежними та недопустимими доказами; не підтверджують факту досягнення будь-яких домовленостей стосовно спірної земельної ділянки;

- позивачем неправильно застосовано судову практику Верховного Суду, без врахування обставин саме цієї справи, оскільки залишено поза увагою відсутність будь-яких об`єктів нерухомості відповідачів на спірній земельній ділянці.

Обставини справи, дослідження доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.

Власником спірної земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, є держава в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав: 27365193). До 01.01.2017 року вказана земельна ділянка на підставі розпорядження облдержадміністрації від 25.12.2013 року № 861 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу ТОВ "Карпатнафтохім" земельної ділянки в оренду" та договору оренди землі перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Після закінчення строку дії вказаного договору оренди, обласною державною адміністрацією не приймалось рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) чи передачі цієї земельної ділянки в оренду.

На даний час не укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080); в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про реєстрацію речового права (права оренди) щодо вказаної земельної ділянки.

Верхнянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Калуського району звернулася до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з повідомленням, що окремі суб`єкти господарювання користуються земельною ділянкою державної власності площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, без належного оформлення правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати.

Обласна державна адміністрація звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з повідомленням про зазначене вище порушення, для здійснення перевірки правомірного використання земельної ділянки державної власності площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) та дотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на неї.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 року № 365/0/92-19ДК/458АО/10/01-19.

У вищевказаному акті (а.с. 25, том 1) зазначено наступні відомості: "Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Данищук Тарасом Федоровичем, у присутності голови Верхнянської ОТГ та головного спеціаліста землеустрою, проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району, обстеження земельної ділянки проведено згідно Наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 18.06.19 р. № 365-ДС, загальна площа земельної ділянки: 5,8136 га, площа обстежуваної ділянки: 5,8136 га, форма власності: державна, категорія земель: землі промисловості; цільове призначення земель: вид використання - для обслуговування під`їздної дороги, документи: договір оренди від 10.02.2014, який закінчився 01.01.2017 року та не поновлено ТОВ "Карпатнафтохім". Результат обстеження земельної ділянки: на земельній ділянці по всій її довжині прокладена дорога із асфальто-бетонного покриття, яка перебуває у занедбаному стані із численними вибоїнами та ямами. Основними користувачами дороги є Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод", жителі навколишніх сіл та власники присадибних ділянок, курсують автобуси, які надають послуги із перевезення пасажирів".

Як встановлено судом при розгляді справи, зазначене вище обстеження земельної ділянки здійснювалось без участі представників відповідача та/або інших осіб, присутніми були голова Верхнянської сільської ради ОТГ та головний спеціаліст-землевпорядник, якими і підписаний даний документ.

Позивач стверджує, що з приводу врегулювання питання, пов`язаного із наданням земельної ділянки державної власності площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) в оренду, були проведені наради у першого заступника голови обласної державної адміністрації, в ході яких вирішено, що відповідачам у даній справі, як фактичним користувачам спірної земельної ділянки, необхідно звернутися до облдержадміністрації з клопотанням про надання останньої в оренду. В підтвердження вищевказаного, подав такі докази:

протокол №1 наради у першого заступника голови обласної державної адміністрації від 01 липня 2019 року (а.с. 49);

протокол №2 наради у першого заступника голови обласної державної адміністрації від 06 вересня 2019 року (а.с. 50).

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за період з 01.01.2017 по 20.12.2019 здійснений на основі нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Івано-Франківській області/нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір земельного податку, встановлений на території Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано -Франківської області у 2017, 2018, 2019 роках; положення податкового законодавства, якими визначено мінімальну та максимальну межу розміру ставки орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (відповідач 1) категорично заперечує наявність нерухомості на спірній земельній ділянці та користування останньою. При цьому зазначає, що суміжними землекористувачами до земельної ділянки площею 5,8136 га є множинна кількість юридичних та фізичних осіб.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень подав суду такі докази:

- Витяг з Публічної кадастрової карти України (а.с. 66, том 1);

- план розташування об`єктів ТОВ "Карпатнафтохім" (а.с. 67, том 1);

- схему розташування шляхів, якими користується ТОВ "Карпатнафтохім"

(а.с. 68, том 1);

- копії Витягів з Державного земельного кадастру (а.с.69-88, том 1).

Наданими відповідачем доказами підтверджено наступне:

- суміжна земельна ділянка площею 1,1391 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0293 - перебуває у приватній власності фізичної особи, однак 22.03.2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТЗОВ "ҐУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" - ідентифікаційний код - 32464900 (попереднє найменування ТОВ "ДАНОША");

- суміжна земельна ділянка площею 7,8622 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0095 - перебуває у комунальній власності, однак 29.09.2014 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ФОП Мазур Віталій Володимирович (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 );

- суміжна земельна ділянка площею 1,1271 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0304 - перебуває у приватній власності фізичної особи, однак 21.03.2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТзОВ "ҐУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" - ідентифікаційний код - 32464900 (попереднє найменування ТОВ "ДАНОША");

- суміжна земельна ділянка площею 0,0144 га з кадастровим номером 2622880801:01:005:0002 - перебуває у комунальній власності, однак 15.09.2016 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТОВ "МАККОМ-ГРУП" (ідентифікаційний код - 37182541);

- суміжна земельна ділянка площею 23,8684 га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0060 - перебуває у комунальній власності, однак на даний час орендарем вказаної ділянки є ПП "ПРОФБУД-ІФ" (ідентифікаційний код - 42959587);

- суміжна земельна ділянка площею 1,1394 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0295 - перебуває у приватній власності фізичної особи, однак 15.02.2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТЗОВ "ҐУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" - ідентифікаційний код - 32464900 (попереднє найменування ТОВ "ДАНОША");

- суміжна земельна ділянка площею 5,0138 га з кадастровим номером 2610400000:46:001:0084 - перебуває в комунальній власності, однак 17.06.2013 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТОВ "Калушський трубний завод" - ідентифікаційний код - 35615975, що є Відповідачем-2 у даній справі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод" (відповідач 2), заперечуючи проти позову наголошує, що у ТОВ "КаТЗ" на земельній ділянці площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), ні у власності, ні в оренді, ні в будь-якій іншій формі, не має жодного об`єкта нерухомого майна. Всі основні, підсобні, допоміжні будівлі, під`їзні шляхи, інженерні мережі, адміністративно-побутові та інші споруди підприємства знаходяться на орендованих останнім земельних ділянках: - 5,0139 га (кадастровий номер 2610400000:46:001:0084); - 1,6396 га (кадастровий номер 2610400000:46:001:0066); - 2,2018 га (кадастровий номер 2610400000:46:001:0046).

Відповідач 2. на підтвердження своїх заперечень подав суду такі докази:

- копії Договорів оренди землі та додатків/документів до них (а.с.14-53, том 2);

- довідку вих. № 1701/20/1 від 17.01.2020 від 21.06.2010 т (а.с.54, том 2);

Також відповідач 2. стверджує, що спірна земельна ділянка площею 5,8136 га, крім відповідачів, межує з рядом інших діючих підприємств та організацій.

На підтвердження вищезазначеного ТОВ "КаТЗ" додано до відзиву схему-розташування земельних ділянок на яких знаходяться ТзОВ "Завод-Техмаш", ПрАТ "Лінде Газ Україна", ТОВ "Карпатсмоли", ТОВ "Орісіл", ТОВ " Поліком", ТОВ "Сегежа Пекеджинг Україна", Митний пост "Калуш", ТОВ "Карпатнафтохім", ТОВ "КаТЗ" та автодороги загального користування по яких можливий безперешкодний проїзд автотранспорту до вищезазначених підприємств (а.с 38, том 2).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Оцінка доказів та доводів сторін. Висновки суду.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини першої статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Класифікації видів цільового призначення земель, встановлено, що класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 65, 66 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Як вбачається із поданих позивачем доказів, спірна земельна ділянка площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ).

Господарським судом здійснено оцінку акту від 21.06.2019 року № 365/0/92-19ДК/458АО/10/01-19 за результатами проведеної перевірки державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель, поданого позивачем в якості єдиного документального доказу на підтвердження факту користування відповідачами спірною земельною ділянкою. Вказаний акт не містить жодних фактичних даних, на підставі яких перевіряючим було зроблено висновок про те, що спірну земельну ділянку такою значною площею (5,8136 га) використовують: 1) як під`їзний шлях; 2) виключно товариство з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім та товариство з обмеженою відповідальністю Калушський трубний завод .

Крім того, судом встановлено та сторонами визнавалось в судовому засіданні, що будь-якого використання відповідачами спірної земельної ділянки з метою розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості не здійснювалось. Документальні докази, що свідчили б про інше суду не подані.

Водночас, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області.

Такі відносини регулюються главою 83 Цивільного кодексу України (ЦК України) України.

Предметом регулювання зазначеної вище глави є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зазначені норми не обумовлюють обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте майно наявністю його вини.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Так, застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України у земельних відносинах можливе лише у випадку наявності спору між власником земельної ділянки та власником об`єкта нерухомого майна щодо права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тобто у випадку наявності відносин з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Суд вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини сторін у даній справі не носять кондикційний характер, оскільки на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, будь-які основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди відповідачів.

Наданим позивачем актом обстеження земельної ділянки не підтверджується факт користування земельною ділянкою і використання в якості під`їзних шляхів саме відповідачами в даній справі.

Крім того, як убачається з витягу з Публічної кадастрової карти України суміжними землекористувачами до земельної ділянки площею, 5,8136 га, є певна кількість юридичних та фізичних осіб. Слід зазначити, що множинність суміжних користувачів визнається позивачем, оскільки даний факт вказується в тексті позовної заяви та в Акті обстеження земельної ділянки.

На витязі з Публічної кадастрової карти України, зроблено умовні позначення декількох таких суміжних землекористувачів та вказано відомості про зареєстровані речові права на підставі відомостей з Державного земельного кадастру станом на 03.01.2020 року (витяги з ДЗК наявні в матеріалах справи та досліджені судом). Загальна кількість таких межуючих ділянок є більшою 30.

Таким чином, наявними в матеріалах доказами не підтверджено фактичне використання спірної земельної ділянки відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, суд також зазначає, що позивачем не доведено і обгрунтованість розміру стягуваної суми.

Так, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Натомість, для визначення розміру орендної плати, яку б позивач мав би отримати за користування спірною земельною ділянкою (яка віднесена до земель промисловості), позивачем за основу взято грошову оцінку площі ріллі по Івано-Франківській області.

В матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017 рік, оскільки нормативна грошова оцінка у вказаному періоді не проводилась, що визнається позивачем та підтверджується наявним у матеріалах справи листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.11.2019 року №0-9-0.18-184/113-19 (а.с.47, том 1).

Згідно пункту 277.1. статті 277 ПК України ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниціплощі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Вказана стаття регулює питання сплати земельного податку, платниками якого у розумінні ст.269 ПК України с власники та землекористувачі, а не відмінного від нього виду плати за землю - орендної плати.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування грунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

З огляду на вищевикладене, саме орган місцевого самоврядування повинен контролювати своєчасність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Частинами 1, 2 ст. 20 зазначеного вище Закону передбачено, що за результатами бонітування грунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" вказує, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи те, що Калуська районна рада затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (встановила ціну у розмірі 14421048,39 грн.) 25 жовтня 2018 року, тобто після 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то застосування такого розміру нормативної грошової оцінки можливе не раніше бюджетного періоду, що настає за плановим періодом - тобто з 01.01.2019 року. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватись саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі

Доводи Івано-Франківської обласної державної адміністрації про те що відповідачі у період з 01.01.2017 року по 20.12.2019 року користувалися земельною ділянкою грунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем не доведено як факт користування відповідачами спірною земельною ділянкою, так і обгрунтованість визначення розміру стягуваної суми, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно приписів п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у позові, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 13, 75-78, 86, 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 498793,80 грн відмовити.

Судовий збір покладається на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 25.09.2020.

Суддя Л.М. Неверовська