Постанова

від 27.01.2021 по справі 909/1382/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа №909/1382/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддів Гриців В.М.

Матущак О.І

за участі секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації б/н та б/д (вх.№ 01-05/2908/20 від 19.10.2020),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 (повний текст рішення складено 25.09.2020, суддя Неверовська Л.М.),

у справі № 909/1382/19

за позовом: Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача - 2:. Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Верхнянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 498793,80 грн,

за участі представників:

від позивача: Гнип І.Я. (довіреність №524/0/2-20/01-075 від 09.04.2020);

від відповідача 1: Кайдан Д.-С.Т. - адвокат (ордер серія АТ №1003130 від 04.06.2020);

від відповідача 2: Корнага Н.С (в порядку самопредставництва, в порядку ст. 56 ГПК України);

від третьої особи: Багрій В.В., Олексин О.В. (без належних повноважень в порядку самопредставництва).

1. Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису у відповідності до ст. 222 ГПК України.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (головуючий-суддя Дубник О.П., судді: Гриців В.М. та Матущак О.І.) застосовано принцип розумного строку тривалості провадження у відповідності до практики Європейського суду з прав людини.

В судове засідання 16.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідачів, надали пояснення по суті апеляційної скарги. Крім того, в судове засідання 27.01.2020 з`явилися представники третьої особи, у яких відсутні повноваження в порядку самопредставництва, відповідно до ст. 56 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Натомість представниками третьої особи, на підтвердження повноважень, надано довіреності від 25.01.2021 за номерами 105/02-14 та 106/02-14, яка не є документом, що підтверджує повноваження в порядку самопредставництва.

Клопотань процесуального характеру учасниками провадження не заявлялось.

3. Короткий зміст позовних вимог.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та Товариства з обмеженою відповідальністю Калушський трубний завод про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у рівних частках в сумі 498 794,00 грн. за період фактичного користування земельною ділянкою 5,8136 га, а саме: з 01.0120107 по 20.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне користування (без правовстановлюючих документів) відповідачами земельною ділянкою, що віднесена до земель промисловості, площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області.

Доказом фактичного користування відповідачами вищевказаною земельною ділянкою, на думку позивача, є Акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 року.

В основу розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2017 по 20.12.2019 покладено: нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по Івано-Франківській області/нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір земельного податку, встановлений на території Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано -Франківської області у 2017, 2018, 2019 роках; положення податкового законодавства, якими визначено мінімальну та максимальну межу розміру ставки орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Матеріально-правовою підставою позову визначені Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закони України Про оренду землі , Про оцінку земель , статті 144, 174 Господарського кодексу України, статті 651, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

В подальшому позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій позивач обґрунтовує розрахунок заявленої до стягнення суми та просить суд стягнути з відповідачів 498793,80 грн, а не 498794,00 грн, як зазначено в позовній заяві, тобто заява позивача про зміну підстав позову по своїй суті є заявою про зменшення позовних вимог.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 у позові відмовлено.

При ухваленні рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є помилковими, оскільки правовідносини сторін у даній справі не носять кондикційний характер, бо на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, будь-які основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди, які би належади на праві власності відповідачам.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що актом обстеження земельної ділянки, який наданий позивачем, не підтверджується факт користування земельною ділянкою і використання в якості під`їзних шляхів саме відповідачами в даній справі.

Крім того, на переконання суду першої інстанції, відповідно до витягу з Публічної кадастрової карти України суміжними землекористувачами до земельної ділянки площею, 5,8136 га, є певна кількість юридичних та фізичних осіб. Слід зазначити, що множинність суміжних користувачів визнається позивачем, оскільки даний факт вказується в тексті позовної заяви та в Акті обстеження земельної ділянки. На витязі з Публічної кадастрової карти України, зроблено умовні позначення декількох таких суміжних землекористувачів та вказано відомості про зареєстровані речові права на підставі відомостей з Державного земельного кадастру станом на 03.01.2020 року (витяги з ДЗК наявні в матеріалах справи та досліджені судом). Загальна кількість таких межуючих ділянок є більшою 30.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявними в матеріалах доказами не підтверджено фактичне використання земельної ділянки відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін у справі.

5.1. Івано-Франківська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок щодо недоведеності факту користування відповідачами земельною ділянкою площею 5,8136 га, оскільки за результатами перевірки, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, складено акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 №365/0/92-19ДК/458АО/10/01-19, згідно з яким встановлено, що земельну ділянку державної власності площею 5,8136 га (кадастровий договір 2622880800:02:002:0080; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, як під`їзний шлях використовують Товариство з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім , Товариство з обмеженою відповідальністю Калушський трубний завод , жителі навколишніх сіл, власники присадибних ділянок, а також курсують автобуси, які надають послуги із перевезення пасажирів.

При цьому апелянт зазначає, що дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з організації і проведення державного нагляду (перевірки), за наслідком якого складено акт обстеження земельної ділянки є правомірними та були направлені саме на об`єкт - земельну ділянку площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), а не конкретних суб`єктів господарської діяльності.

Отже, на переконання апелянта, нечітка (як це зазначено судом першої інстанції) конкретизація у акті обстеження виду використання об`єкта перевірки - земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) та кола осіб, які нею користуються, є хибною, оскільки саме відповідачів уповноважена особа вказала як користувачів земельною ділянкою площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), які, в свою чергу, мали можливість у встановленому законом порядку оформити право користування цією земельною ділянкою.

Таким чином, уповноваженою особою (державним інспектором) здійснено, у встановленому законом порядку, перевірку об`єкта - земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) та встановлений факт користування нею конкретними суб`єктами господарювання (Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім та Товариством з обмеженою відповідальністю Калушський трубний завод ) вказаною земельною ділянкою.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково взято до уваги доводи відповідача про наявність інших користувачів, які б могли оформити у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою.

Апелянт зазначає, що земельна ділянка площею 5,8136 га належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно вимог чинного земельного законодавства суб`єктами права на земельні ділянки, що належать до земель промисловості, можуть виступати підприємства, установи та організації, а в деяких випадках - і громадяни, як суб`єкти підприємницької діяльності.

Крім того, апелянт не погоджується з твердженням відповідача, яке взято до уваги судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, про наявність у відповідачів альтернативних під`їзних шляхів, які виключають необхідність у використанні земельної ділянки площею 5,8136 га, а доводи позивача щодо цього були судом необгрунтовано відхилені.

Поряд з іншим, апелянт не погоджується з висновком суду, що до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України не застосовуються, оскілки дані правовідносини не носять кондикційного характеру, так як на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, будь-які основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди відповідача.

Апелянт зазначає, що з аналізу змісту ст.1212 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає виключно за одночасної наявності трьох умов: відбувається набуття та збереження майна; правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. А в діях кожного з відповідачів вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання.

Крім того, апелянт вказує, що для стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати (кондикційні зобов`язання) виникає за наявності одночасно таких умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи; 4) земельна ділянка щодо якої стягується орендна плата є сформованим об`єктом цивільних прав. В діях відповідачів містяться ознаки всіх наведених умов, а земельна ділянка площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) є об`єктом цивільних прав.

На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи позивача та зробив помилковий висновок щодо характеру правовідносин у даній справі, зокрема відсутності правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати (кондикційні зобов`язання).

Апелянт вважає, що у даній справі наявні всі передбачені законодавством умови, необхідні для кондиційних правовідносин, підлягають стягненню з відповідачів безпідставно збережені кошти у формі орендної плати за користування земельною ділянкою 5,8136 га.

Поряд з іншим, апелянт вважає, що безпідставним є твердження суду першої інстанції з приводу необґрунтованості розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 498 794 грн., оскільки в основу розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період 01.01.2017 по 20.12.2019 покладено нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по Івано-Франківській області / нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір земельного податку, встановлений на території Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області у 2017, 2018, 2019 роках; положення податкового законодавства, якими визначено мінімальну та мінімальну межу розміру ставки орендної плати за земельні ділянки державної власності.

А тому, беручи до уваги вищенаведене, апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неаргументовано та безпідставно відхилені доводи позивача, які не були спростовані жодним із відповідачів, а в мотивувальній частині рішення не наведено правове обґрунтування та ті доведені фактичні обставини, з огляду на які судом не взято до уваги доводи позивача.

5.2. ТОВ Калушський трубний завод подало відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач 2, заперечуючи проти апеляційної скарги зазначив, що предметом позову у даній справі було стягнення безпідставно збережених грошових коштів у формі орендної плати за користування земельною ділянкою, із застосуванням при цьому норми статті 1212 ЦК України, а отже, предметом доказування є факт користування особами земельною ділянкою у заявлені в позові періоди, а саме з 01.01.2017 по 20.12.2019.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація на підтвердження заявлених вимог надала суду два документи, а саме: Акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №189386457.

Однак, як вважає відповідач 2, такі докази є неналежними в даних обставинах, виходячи зі змісту норм статті 76 ГПК України, оскільки обставини що входять в предмет доказування у даній справі на підставі таких доказів встановити неможливо.

На переконання відповідача 2, акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 не дає можливості встановити обставини користування ТОВ Калушський трубний завод земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, починаючи від 01.01.2017 до 20.12.2019, оскільки про період такого нібито користування в даному Акті не зазначено, а інших належних доказів Івано-Франківська обласна державна адміністрація не надала.

Крім того, відповідач 2 вважає, що посадовою особою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не досліджено факту передачі власниками права користування своїми земельними ділянками ТОВ Гудвеллі Україна , на підтвердження чого надано копії витягів з ДЗК. В акті обстеження земельної ділянки не досліджено інших осіб, що користуються суміжними земельними ділянками проходячи/проїжджаючи саме по оспорюваній земельній ділянці.

Відповідач 2 зазначає, що всі основні, підсобні, допоміжні будівлі, під`їздні шляхи, інженерні мережі, адміністративно-побутові та інші споруди підприємства ТОВ Калуський трубний завод знаходяться на орендованих підприємством ТОВ Калушський трубний завод земельних ділянках: 5,0139 га, 1, 6396 га, 2,2018 га про що, суду надано копії договорів оренди вказаних земельних ділянок. ЦІ докази свідчать про відсутність потреби у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2622880800:02:002:0080.

Відповідач вважає, що у випадку ТОВ Калушський трубний завод , відсутній момент виникнення обов`язку сплачувати грошові кошти за користування земельною ділянкою, тому що на спірній земельній ділянці відсутня нерухомість відповідача 2. По цій же причині це не кондикційні відносини.

А тому, відповідач вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу, в повній мірі з`ясував усі обставини справи, та, як наслідок, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

5.3. ТОВ Карпатнафтохім подало відзив на апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 1 вважає, що позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги не зазначено, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

ТОВ Карпатнафтохім вважає, що долученими до матеріалів справи доказами, апелянт не підтверджує фактичного використання відповідачами спірної земельної ділянки.

Крім того, на переконання відповідача, розрахунок суми безпідставно збережених коштів у формі орендної плати є безпідставним.

А тому, відповідач вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу, в повній мірі з`ясував усі обставини справи, та як наслідок прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, /Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником спірної земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, є держава в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав: 27365193) (а.с.26, т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" не заперечує доводи позивача, що до 01.01.2017 вказана земельна ділянка на підставі договору оренди землі перебувала у його користуванні.

В матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б, що після закінчення строку дії договору оренди, обласною державною адміністрацією приймалось рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) чи передачі цієї земельної ділянки в оренду.

На даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про реєстрацію речового права (права оренди) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2622880800:02:002:0080.

Позивач в позовній заяві зазначає, що Верхнянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Калуського району звернулася до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з повідомленням, що окремі суб`єкти господарювання користуються земельною ділянкою державної власності площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), яка розташована за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, без належного оформлення правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати.

В свою чергу, обласна державна адміністрація звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з повідомленням про зазначене вище порушення, для здійснення перевірки правомірного використання земельної ділянки державної власності площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080) та дотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на неї.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019 року № 365/0/92-19ДК/458АО/10/01-19 (далі Акт обстеження) (а.с.25, т.1).

Відповідно до змісту Акту обстеження "Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Данищук Тарасом Федоровичем, у присутності голови Верхнянської ОТГ та головного спеціаліста землеустрою, проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту села Верхня Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району, обстеження земельної ділянки проведено згідно Наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 18.06.19 р. № 365-ДС, загальна площа земельної ділянки: 5,8136 га, площа обстежуваної ділянки: 5,8136 га, форма власності: державна, категорія земель: землі промисловості; цільове призначення земель: вид використання - для обслуговування під`їздної дороги, документи: договір оренди від 10.02.2014, який закінчився 01.01.2017 року та не поновлено ТОВ "Карпатнафтохім". Результат обстеження земельної ділянки: на земельній ділянці по всій її довжині прокладена дорога із асфальто-бетонного покриття, яка перебуває у занедбаному стані із численними вибоїнами та ямами. Основними користувачами дороги є Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод", жителі навколишніх сіл та власники присадибних ділянок, курсують автобуси, які надають послуги із перевезення пасажирів".

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, при розгляді справи, обстеження земельної ділянки здійснювалось без участі представників відповідачів та/або інших осіб, присутніми були голова Верхнянської сільської ради ОТГ та головний спеціаліст-землевпорядник, якими і підписаний цей документ.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за період з 01.01.2017 по 20.12.2019 здійснений на основі нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Івано-Франківській області/нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір земельного податку, встановлений на території Верхнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано -Франківської області у 2017, 2018, 2019 роках; положення податкового законодавства, якими визначено мінімальну та максимальну межу розміру ставки орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (відповідач 1) категорично заперечує наявність нерухомості на спірній земельній ділянці та користування останньою. При цьому зазначає, що суміжними землекористувачами до земельної ділянки площею 5,8136 га є множинна кількість юридичних та фізичних осіб.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень подав суду такі докази:

- Витяг з Публічної кадастрової карти України (а.с. 66, т.1);

- план розташування об`єктів ТОВ "Карпатнафтохім" (а.с. 67, т.1);

- схему розташування шляхів, якими користується ТОВ "Карпатнафтохім"

(а.с. 68, т.1);

- копії Витягів з Державного земельного кадастру (а.с.69-88, т.1).

Наданими відповідачем доказами підтверджено наступне:

- суміжна земельна ділянка площею 1,1391 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0293 - перебуває у приватній власності фізичної особи, однак 22.03.2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТЗОВ "ҐУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" - ідентифікаційний код - 32464900 (попереднє найменування ТОВ "ДАНОША");

- суміжна земельна ділянка площею 7,8622 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0095 - перебуває у комунальній власності, однак 29.09.2014 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ФОП Мазур Віталій Володимирович (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 );

- суміжна земельна ділянка площею 1,1271 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0304 - перебуває у приватній власності фізичної особи, однак 21.03.2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТзОВ "ҐУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" - ідентифікаційний код - 32464900 (попереднє найменування ТОВ "ДАНОША");

- суміжна земельна ділянка площею 0,0144 га з кадастровим номером 2622880801:01:005:0002 - перебуває у комунальній власності, однак 15.09.2016 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТОВ "МАККОМ-ГРУП" (ідентифікаційний код - 37182541);

- суміжна земельна ділянка площею 23,8684 га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0060 - перебуває у комунальній власності, однак на даний час орендарем вказаної ділянки є ПП "ПРОФБУД-ІФ" (ідентифікаційний код - 42959587);

- суміжна земельна ділянка площею 1,1394 га з кадастровим номером 2622880800:02:002:0295 - перебуває у приватній власності фізичної особи, однак 15.02.2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТЗОВ "ҐУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" - ідентифікаційний код - 32464900 (попереднє найменування ТОВ "ДАНОША");

- суміжна земельна ділянка площею 5,0138 га з кадастровим номером 2610400000:46:001:0084 - перебуває в комунальній власності, однак 17.06.2013 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі між її власником та ТОВ "Калушський трубний завод" - ідентифікаційний код - 35615975, що є Відповідачем-2 у даній справі.Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод" (відповідач 2), заперечуючи проти позову наголошує, що у ТОВ "КаТЗ" на земельній ділянці площею 5,8136 га (кадастровий номер 2622880800:02:002:0080), ні у власності, ні в оренді, ні в будь-якій іншій формі, не має жодного об`єкта нерухомого майна. Всі основні, підсобні, допоміжні будівлі, під`їзні шляхи, інженерні мережі, адміністративно-побутові та інші споруди підприємства знаходяться на орендованих останнім земельних ділянках:- 5,0139 га (кадастровий номер 2610400000:46:001:0084); - 1,6396 га (кадастровий номер 2610400000:46:001:0066); - 2,2018 га (кадастровий номер 2610400000:46:001:0046).

Відповідач 2. на підтвердження своїх заперечень подав суду такі докази:

- копії Договорів оренди землі та додатків/документів до них (а.с.14-53, т.2);

- довідку вих. № 1701/20/1 від 17.01.2020 від 21.06.2010 т (а.с.54, т.2);

Також відповідач 2. стверджує, що спірна земельна ділянка площею 5,8136 га, крім відповідачів, межує з рядом інших діючих підприємств та організацій.

На підтвердження вищезазначеного ТОВ "КаТЗ" додано до відзиву схему-розташування земельних ділянок на яких знаходяться ТзОВ "Завод-Техмаш", ПрАТ "Лінде Газ Україна", ТОВ "Карпатсмоли", ТОВ "Орісіл", ТОВ " Поліком", ТОВ "Сегежа Пекеджинг Україна", Митний пост "Калуш", ТОВ "Карпатнафтохім", ТОВ "КаТЗ" та автодороги загального користування по яких можливий безперешкодний проїзд автотранспорту до вищезазначених підприємств (а.с.38, т.2).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України у земельних відносинах можливе лише у випадку наявності спору між власником земельної ділянки та власником об`єкта нерухомого майна щодо права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тобто у випадку наявності відносин з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, про помилковість доводів позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини сторін у даній справі не носять кондикційний характер, оскільки на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, будь-які основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди відповідачів, а наданим позивачем актом обстеження земельної ділянки не підтверджується факт користування земельною ділянкою і використання в якості під`їзних шляхів саме відповідачами в даній справі.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, обумовлений частиною 2 статті 20, частиною 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель за 2017 рік, та як зазначено у листі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.18-184/113-19 від 22.11.2019 нормативна грошова оцінка в цьому періоді не проводилась.

Як уже було зазначено вище, заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Таким чином, позивач мав надати докази користування протягом зазначеного в позові періоду земельною ділянкою відповідачами.

Отже, як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали даної справи не містять доказів того, що відповідачі користувалися земельною ділянкою у період 01.01.2017 по 20.12.2019.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що з витягу з Публічної кадастрової карти України вбачається, що суміжними землекористувачами до земельної ділянки площею, 5,8136 га, є певна кількість юридичних та фізичних осіб. Слід зазначити, що множинність суміжних користувачів визнається позивачем, оскільки даний факт вказується в тексті позовної заяви та в Акті обстеження земельної ділянки.

До того ж, як було вірно встановлено судом першої інстанції: у справі відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік, відомості з якої є необхідними при визначенні орендної плати.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/462 8/16-ц, зазначено, що: обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок , про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п. 71 постанови).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017 рік,

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 у справі №909/1382/19 необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

8. Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11 223 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 у цій справі без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 08.02.2021.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.П.Дубник

Судді В.М.Гриців

О.І.Матущак