Рішення

від 24.09.2020 по справі 909/592/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/592/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспостачремонт"

про стягнення заборгованості в сумі 198050 грн 97 коп., з яких 137250 грн 00 коп. - основний борг, 30485 грн 64 коп. - інфляційні втрати, 11754 грн 62 коп. - 3 % річних, 18560 грн 71 коп. - пеня

за участю:

від позивача: Пенкальський Р. Ю.

від відповідача: Дзундза М. М.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

Державний вищий навчальний заклад "Національний лісотехнічний університет України" в особі відокремленого підрозділу Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Ліспостачремонт" про стягнення заборгованості в сумі 198050 грн 97 коп., з яких 137250 грн 00 коп. - основний борг, 30485 грн 64 коп. - інфляційні втрати, 11754 грн 62 коп. - 3 % річних, 18560 грн 71 коп. - пеня

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.07.2020 позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (фіскальний чек).

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 21.07.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 11.08.2020; встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

В судових засіданнях 11.08.2020 та 21.09.2020 оголошувалась перерва до 21.09.2020 та 24.09.2020, відповідно.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару. Як наслідок, позивач просить стягнути з відповідача суму коштів, на яку не було поставлено товар, а також інфляційні втрати, 3 % річних та пеню за порушення умов договору. Зокрема, пеню, яка нарахована за порушення строків поставки товару, а інфляційні втрати та 3 % річних за порушення строків повернення коштів, сплачених в якості передоплати. Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями ст. 11, 526, 530, 599, 625, 627, 629, 655 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засідання вказав на те, що:

- відповідачем було виготовлено товар, обумовлений умовами договору, однак позивач відмовився його прийняти. На даний час трактор перепродано іншому контрагенту;

- сторони у договір не погодили строків та порядку повернення коштів, у разі якщо товар не буде поставлено;

- кошти, отримані в якості передоплати будуть повернуті позивачу тільки після розірвання договору;

- відповідальність у вигляді пені за неповернення коштів договором не визначено.

Письмо позиція відповідача викладена у відзиві на позов вх. № 10129/20 від 10.08.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.06.2017 між Страдчівським навчально-виробничим лісокомбінатом ДВНЗ "НЛТУ України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспостачремонт" (постачальник) укладено договір № 81/138 про закупівлю товару.

Договір набуває чинності з дати його укладення (підписання) сторонами і діє, з урахуванням додаткового договору № 91/153 від 24.07.2017 до договору поставки № 81/138 від 19.06.2017, до 04.08.2017, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно п. 1.1 - 1.3 договору постачальник зобов`язався у 2017 році поставити замовнику товари зазначені в Специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару: Трактор МТЗ 82.2-Л, постачається зі технічними характеристиками та вимогами, що визначено тендерною документацією щодо закупівлі код ДК 021:2015 - 16700000-2 "Трактори" (Трактор МТЗ 82.2-Л) по оголошенню № UФ-2017-06-06-001401-b та відмінним технічним станом, придатним до використання за призначенням. кількість товарів - 1 шт. згідно із Специфікацією.

Як зазначено в п. 3.1 договору сума, що визначена у договорі становить 595000 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ 991600 грн 67 коп.

Оплата за товар, який наданий постачальником, проводиться так: 75 % передоплати і 25 % після фактичної поставки товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.1 договору).

Як вбачається з банківської виписки АТ КБ "Приватбанк" від 09.06.2020, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 446250 грн 00 коп. (22.06.2017: 150 000 грн 00 коп., 80000 грн 00 коп.; 23.06.2017: 50000 грн 00 коп.; 26.06.2017: 147250 грн 00 коп.), що становлять 75 % суми договору.

Згідно п. 5.2 договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника після оплати 75 % від суми договору, терміном протягом 20 календарних днів.

Відповідно до п. 5.3 договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника за адресою, визначеною у його заявці.

В момент передачі товару, постачальник передає замовнику видаткову накладну, акт приймання-передачі товару, акт приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів), копію сертифікату відповідності, транзитні номери, сервісну книжку, настанову з експлуатації (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору замовник має право пред`явити претензію постачальнику по кількості та якості товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред`являється постачальнику, по кількості - у день прийому-передачі товару, по якості - в будь-який момент впродовж дії договору.

Пунктом 6.1.3 договору сторони погодили, що приймання-передача товару по якості та комплектності проводиться в момент передачі їх шляхом підписання накладної. У разі виявлення в момент передачі товару некомплектності, відхилення якісних показників тощо, замовник зобов`язаний відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки чи некомплектність у відповідному акті невідповідностей.

Товар, у визначені договором строки постачальником не поставлено.

Станом на 23.01.2020 відповідач повернув позивачу частину коштів, отриманих як передоплату по договору. Неповерненими залишились 137250 грн 00 коп.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за власні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, але не більше 25 % від загальної суми договору, непоставленого товару за кожний день затримки (п. 7.2 договору).

На підставі наведеного вище пункту договору, на суму непоставленого товару (неповернутого авансу в сумі 137250 грн 00 коп.) відповідачу нараховано пеню в сумі 18560 грн 71 коп., за період прострочення виконання зобов`язання з 05.08.2017 по 04.02.2018.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією № 20 від 23.01.2020 про повернення коштів в сумі 137250 грн 00 коп., яка була направлена останньому 24.01.2020.

Проте, претензія залишена відповідачем без належного реагування.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 11754 грн 62 коп. (за період прострочення: 05.08.2017 - 11.06.2020) та інфляційні втрати в сумі 30485 грн 64 коп. (за період прострочення: серпень 2017 року - травень 2020 року)

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № 81/138 про закупівлю товару від 19.06.2017 сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив відповідачу передоплату за товар в сумі 446250 грн 00 коп.

Відповідач в свою чергу товар у визначені договором строки не поставив.

Договір сторонами було укладено до 31.07.2017, а згодом, як пояснили сторони, з метою надання додаткового часу для поставки товару у повній комплектації, продовжено - до 04.08.2019.

Однак, товар не було поставлено. І на даний час перепродано іншому контрагенту, з метою отримання певних коштів та повернення їх позивачу.

Доводи відповідача про те, що товар все-таки поставлявся, однак не був прийнятий позивачем не знаходять документального підтвердження.

Так, суду не подано видаткової накладної, актів приймання-передачі, сертифікату відповідності, інформації по транзитних номерах, сервісної книжки, настанови з експлуатації, як того вимагають приписи п. 5.4 договору, які мали були складені відповідачем та повинні були надаватися позивачу при передачі трактора.

Крім того, матеріали справи не містять акту невідповідностей, який міг би підтвердити факт некомплектності товару.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідач не виконав свої обов`язки щодо поставки товару у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Продовжуючи термін дії договору про закупівлю товару до 04.08.2017, відповідачу фактично було надано додатковий строк для поставки товару у повній комплектації.

Відтак, починаючи з 05.08.2020 відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо поставки.

Частково відповідач повернув позивачу кошти, які сплачувались в якості передоплати. Неповернутими залишились 137250 грн 00 коп.

Доводи відповідача про те, що повне повернення коштів можливе виключно після розірвання договору суперечать діям самого відповідача. Сума коштів, що становить 309000 грн 00 коп. відповідачем повернуто позивачу в добровільному позасудовому порядку. Крім того, будь-яких позовних вимог про розірвання договору чи зобов`язання прийняти товар відповідачем в судовому порядку не заявлялося, про що сторонами підтверджено в судовому засіданні.

Що стосується нарахування пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що відповідно п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за власні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, але не більше 25 % від загальної суми договору, непоставленого товару за кожний день затримки.

Позивачем доведено факт порушення строків поставки товару відповідачем.

Варто зазначити, що позивачем обмежено нарахування шестимісячним строком, як того вимагають норми чинного законодавства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в силу п. 7.2 договору є правомірним, а сам розрахунок - арифметично вірний.

Що стосується нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає за правильне вказати на той факт, що договором не обумовлено строків повернення коштів (передоплати) у випадку не поставлення товару. Тому, до спірних правовідносин в частині повернення передоплати слід застосувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, які вказують наступне: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів 24.01.2020, обов`язок по їх поверненню в добровільному порядку в останнього настав з 25.01.2020 по 31.01.2020 (семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги). Першим днем прострочки виконання грошового зобов`язання слід вважати 01.02.2020.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

При застосуванні індексу інфляції судом взято до уваги те, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено зі 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).

Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судом взято до уваги періоди прострочення:

- з 01.02.2020 по 11.06.2020, для розрахунку 3 % річних;

- з лютого 2020 року по травень 2020 року, для розрахунку інфляційних втрат.

Отже, за розрахунком суду, який проведено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" 3 % річних становлять 1485 грн 00 коп., а інфляційні втрати 2203 грн 53 коп.

Суд вважає за доцільне зазначити, що подані сторонами листи, технічні вимоги "Трактор МТЗ-82.2-Л", протокол від 22.08.2017 за результатами оцінки відповідностей "Трактор лісогосподарський самостійно складений Беларус МТЗ-82.2-Л" не потребують дослідження, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у даній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, 137250 грн 00 коп. основного боргу, 1485 грн 00 коп 3 % річних, 2203 грн 53 коп. інфляційних втрат та 18560 грн 71 коп. пені підлягають стягненню з відповідача. В частині стягнення 28282 грн 11 коп. інфляційних втрат та 10269 грн 62 коп. 3 % річних - в позові слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2970 грн 77 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на той факт, що позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в сумі 2392 грн 49 коп. слід покласти на відповідача, 578 грн 28 коп. - залишити за позивачем.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспостачремонт" про стягнення заборгованості в сумі 198050 грн 97 коп., з яких 137250 грн 00 коп. - основний борг, 30485 грн 64 коп. - інфляційні втрати, 11754 грн 62 коп. - 3 % річних, 18560 грн 71 коп. - пеня - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспостачремонт" (вул. Зелена, буд. 25, с. Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська область,77346; ідентифікаційний код 41102294) на користь Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" (вул. Генерала Чупринки, 103, м. Львів, 79057; ідентифікаційний код 02070996) в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" (вул. Міцкевича, 15, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070; ідентифікаційний код 02070602) - 137250 грн 00 коп. (сто тридцять сім тисяч двісті п`ятдесят грн 00 коп.) - основного боргу, 1485 грн 00 коп. (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять грн 00 коп.) - 3 % річних, 2203 грн 53 коп. (дві тисячі двісті три грн 53 коп.) - інфляційних втрат, 18560 грн 71 коп. (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят грн 71 коп.) - пені, 2392 грн 49 коп. (дві тисячі триста дев`яносто дві грн 49 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 28282 грн 11 коп. (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дві грн 11 коп.) - інфляційних втрат та 10269 грн 62 коп. (десять тисяч двісті шістдесят дев`ять грн 62 коп. ) - 3 % річних - в позові відмовити.

Судовий збір в сумі 578 грн 28 коп. (п`ятсот сімдесят вісім грн 28 коп.) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2020

Суддя Т. В. Стефанів