Постанова

від 21.12.2020 по справі 909/592/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа №909/592/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів Т.Б. Бонк

О.П. Дубник,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліспостачремонт за № 02 від 16.10.2020 року (вх. № 01-05/3012/20 від 26.10.2020 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 року (суддя Т.В. Стефанів; повний текст рішення складено 29.09.2020 року)

у справі № 909/592/20

за позовом: Державного вищого навчального закладу Національний лісотехнічний університет України (надалі ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України ) в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України (надалі Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ліспостачремонт (надалі ТзОВ Ліспостачремонт )

про стягнення заборгованості в сумі 198050,97 грн.,

за участю:

від позивача: Пенкальський Р.Ю. - адвокат (довіреність №275 від 27.07.2020 року);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

09.07.2020 року ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України з позовом до ТзОВ Ліспостачремонт про стягнення 198050,97 грн., з яких: 137250,00 грн. - основний борг за договором про закупівлю товару № 81/138 від 19.06.2017 року, 18560,71 грн. - пеня, 11754,62 грн. - 3% річних та 30485,64 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму коштів, на яку не поставлено товар, а також інфляційні втрати, 3 % річних та пеню за порушення умов договору. Зокрема, пеню, яка нарахована за порушення строків поставки товару, а інфляційні втрати та 3 % річних - за порушення строків повернення коштів, сплачених в якості передоплати.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 року у справі №909/592/20 (суддя Т.В. Стефанів) частково задоволено позов ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України . Стягнуто з ТзОВ Ліспостачремонт на користь ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України в особі відокремленого підрозділу Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат ДВНЗ Національний лісотехнічний університет України 137250,00 грн. основного боргу, 1485,00 грн. 3% річних, 2203,53 грн. інфляційних втрат, 18560,71 грн. пені, 2392,49 грн. судового збору. В частині стягнення 28282,11 грн. інфляційних втрат та 10269,62 грн. 3 % річних - в позові відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на підставі договору про закупівлю товару № 81/138 від 19.06.2017 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 446250,00 грн., що становлять 75% суми договору. Відповідач не поставив товар у визначені договором строки. Станом на 23.01.2020 року відповідач повернув позивачу частину коштів, отриманих як передоплату по договору, неповерненими залишились 137250,00 грн. На підставі пункту 7.2 договору, на суму непоставленого товару (неповернутого авансу в сумі 137250,00 грн.) позивач правомірно та арифметично вірно нарахував пеню в сумі 18560,71 грн. за період прострочення виконання зобов`язання з 05.08.2017 року по 04.02.2018 року. Що стосується нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд вказав, що договором не обумовлено строків повернення коштів (передоплати) у випадку непоставлення товару. Тому, до спірних правовідносин в частині повернення передоплати слід застосувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України. Оскільки позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів 24.01.2020, обов`язок по їх поверненню в добровільному порядку складав період з 25.01.2020 року по 31.01.2020 року (семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги). Першим днем прострочки виконання грошового зобов`язання слід вважати 01.02.2020 року. Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд взяв до уваги періоди прострочення: з 01.02.2020 року по 11.06.2020 року для розрахунку 3 % річних та з лютого 2020 року по травень 2020 року для розрахунку інфляційних втрат. За розрахунком суду 3 % річних становлять 1485,00 грн., а інфляційні втрати - 2203,53 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 року у справі №909/592/20, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 137250,00 грн. основного боргу, 18560,71 грн. пені, 1485,00 грн. 3% річних та 2203,53 грн. інфляційних втрат. Скаржник вказує, що договором про закупівлю товару № 81/138 від 19.06.2017 року не передбачено відповідальності у вигляді пені за прострочення повернення коштів, отриманих на його виконання. Зауважує, що відсутні факт порушення Товариством грошового зобов`язання та підстави для застосування правових наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України. Щодо основного боргу не заперечує отримання від позивача 446250,00 грн. на виконання договору. Зазначає, що в добровільному порядку повернув частину отриманих коштів. Однак, на час подання апеляційної скарги договірні відносини між сторонами не припинено, тому відсутні підстави для повернення основного боргу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 року у справі №909/592/20, апеляційну скаргу ТзОВ Ліспостачремонт - без задоволення.

Відповідач не делегував свого представника у судове засідання. Про причини неявки не повідомив.

Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011175522 відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі.

Враховуючи висновки Європейського Суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , й те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.

Обставини справи

19.06.2017 року між Страдчівським навчально-виробничим лісокомбінатом ДВНЗ "НЛТУ України" (замовник) та ТзОВ "Ліспостачремонт" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару за №81/138, відповідно до якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовнику товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару: Трактор МТЗ 82.2-Л, постачається з технічними характеристиками та вимогами, що визначено тендерною документацією щодо закупівлі код ДК 021:2015 - 16700000-2 "Трактори" (Трактор МТЗ 82.2-Л) по оголошенню № UА-2017-06-06-001401-b та відмінним технічним станом, придатним до використання за призначенням. кількість товарів - 1 шт. згідно із специфікацією (додаток №1 до договору) (а.с.9-14).

Сума, що визначена у договорі, становить 595000,00 грн. в т.ч. ПДВ 99166,67 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата за товар, який наданий постачальником, проводиться так: 75 % передоплати і 25 % після фактичної поставки товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

В п. 5.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника після оплати 75 % від суми договору, терміном протягом 20 календарних днів.

Відповідно до п. 5.3 договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника за адресою, визначеною у його заявці.

В момент передачі товару постачальник передає замовнику видаткову накладну, акт приймання-передачі товару, акт приймання-передачі транспортних засобів (додаток № 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів), копію сертифікату відповідності, транзитні номери, сервісну книжку, настанову з експлуатації (п. 5.4 договору).

У відповідності до п. 5.5 договору замовник має право пред`явити претензію постачальнику по кількості та якості товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред`являється постачальнику, по кількості - у день прийому-передачі товару, по якості - в будь-який момент впродовж дії даного договору.

Згідно з п. 6.1.3 договору приймання-передача товару по якості та комплектності проводиться в момент передачі їх шляхом підписання накладної. У разі виявлення в момент передачі товару некомплектності, відхилення якісних показників тощо, замовник зобов`язаний відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки чи некомплектність у відповідному акті невідповідностей.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за власні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, але не більше 25 % від загальної суми договору, непоставленого товару за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання прийнятих на себе зобов`язань по договору поставки (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.07.2017 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

24.07.2017 року сторони уклали додатковий договір № 91/153, в якому дійшли згоди про продовження дії договору № 81/138 від 19.06.2017 року, у зв`язку з чим погодили наступну (нову) редакцію п. 8.1 договору: Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами і діє до 04 серпня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (а.с.15).

На виконання умов договору № 81/138 від 19.06.2017 року, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 446250,00 грн., що становлять 75 % суми договору як передоплату за товар, що підтверджується копією банківської виписки за період з 22.06.2017 року по 26.06.2017 року (а.с.16-17).

Однак, в матеріалах справи відсутні і суду не надані докази про виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару.

Між тим, відповідач в добровільному порядку повернув позивачу частину коштів, отриманих як передоплату по договору. Неповерненими залишились 137250,00 грн.

24.01.2020 року позивач надіслав відповідачу з претензією № 20 від 23.01.2020 року, в якій повідомив, що сума боргу за договором № 81/138 від 19.06.2017 року станом на 23.01.2020 року становить 137250,00 грн. Просив сплатити заборгованість у строк до 23.02.2020 року (а.с. 18-20).

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із частинами 2, 3 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору про закупівлю товару №81/138 від 19.06.2017 року позивач перерахував відповідачу 75% від суми договору - 446250,00 грн. як передоплати за товар. Даний факт підтверджується вищеописаною копією банківської виписки за період з 22.06.2017 року по 26.06.2017 року.

Разом з тим, відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, не поставив товар, повернувши позивачу частину отриманих коштів.

У позові зазначено, що залишок неповернутих коштів складає 137250,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів про повернення позивачу 137250,00 грн., отриманих як передоплату за товар, який ним не було поставлено у строки, визначені договором.

З урахуванням вищеописаних норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 137250,00 грн. основного боргу та правильність висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11754,62 грн. за період прострочення з 05.08.2017 року по 11.06.2020 року та інфляційні втрати в сумі 30485,64 грн. за період з серпень 2017 року по травень 2020 року.

Однак, як вірно вказав місцевий господарський суд, договором про закупівлю товару №81/138 від 19.06.2017 року не встановлено строків повернення передоплати у випадку непоставлення товару.

В силу частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що 24.01.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів, першим днем прострочення виконання грошового зобов`язання слід вважати 01.02.2020 року.

Перевіривши розрахунок заборгованості в цій частині позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для їх часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1485,00 грн. за період з 01.02.020 року по 11.06.2020 року та 2203,53 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по травень 2020 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 18560,71 грн. пені, нарахованої позивачем за період з 05.08.2017 року по 04.02.2018 року, необхідно зазначити таке.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 договору про закупівлю товару №81/138 від 19.06.2017 року у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за власні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, але не більше 25 % від загальної суми договору, непоставленого товару за кожний день затримки.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Перевіривши розрахунок заборгованості позивача в цій частині позову, враховуючи, що відповідач не поставив товар у визначений в договорі строк (до 04.08.2017 року), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині пені підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 18560,71 грн. пені за період з 05.08.2017 року по 04.02.2018 року.

Апеляційний господарський суд критично оцінює доводи скаржника про відсутність правових підстав для стягнення основного боргу за договором про закупівлю товару №81/138 від 19.06.2017 року через те, що, на його думку, договірні відносини між сторонами не припинені.

Положення статті 693 Цивільного кодексу України не ставлять в залежність право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, від того, чи припинились між сторонами договірні відносини.

Крім того, у даній справі обставини щодо часткового повернення відповідачем у добровільному порядку коштів, отриманих від позивача як передоплату за договором, свідчать про те, що відбулась фактична відмова сторін від спірного договору про закупівлю товару.

Доводи скаржника про безпідставність позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційни втрат не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 року у справі № 909/592/20 необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліспостачремонт за №02 від 16.10.2020 року (вх. № 01-05/3012/20 від 26.10.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 року у справі № 909/592/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя О.П. Дубник