Рішення

від 31.08.2020 по справі 911/1086/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1086/20

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Іщенко Тетяни Вікторівни, Київська обл., Рокитнянський р-н., с. Синява

про стягнення 35486,78 грн.

За участі секретаря судового засідання: Мамчур А.О.

За участю представників:

від позивача: Драган Я.С. (ордер серії АА № 1024609 від 02.07.2020 р.);

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольпе" (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іщенко Тетяни Вікторівни (відповідач) про стягнення 33199,27 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 361,47 грн. процентів та 1926,04 грн. пені, всього 35486,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором - заявкою від 10.10.2019 р. на траснспортно-експедиційні послуги, укладеним між позивачем та відповідачем, а саме щодо оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим він просить суд стягнути 33199,27 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 361,47 грн. процентів, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, та 1926,04 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2020 р. відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.07.2020 р.; встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його висновків.

01.07.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, в якому він просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе" оригінал поданої разом з позовною заявою автомобільної накладної від 26.10.2019 р. та відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що вантаж у місце призначення не був позивачем доставлений, та відвантаження 04.11.2019 р. покупцю, визначеного умовами договору, не відбулося, тому у відповідача не має жодних підстав сплачувати позивачу кошти згідно умов договору. Відповідач також ставить під сумнів автомобільну накладну (CMR) від 26.10.2019 р., надану позивачем як доказ виконання умов договору, стверджуючи, що вказана накладна має явні ознаки підробленого документа, а саме: на різних екземплярах CMR (екземпляр відправника та перевізника) різні підписи вантажоодержувача, різний колір, вигляд, розмір печатки та підпису; CMR не містить дати вивантаження вантажоодержувачу; покупець (Grandproject SRI) не підтверджує факту приймання вантажу; підписи вантажоодержувача в CMR та в самому договорі купівлі товару візуально відрізняються. Також відповідач вказує на безпідставність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки саме позивачем не виконані умови договору.

Ухвалою господарського суду Київської області 09.07.2020 р. витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе" оригінал CMR від 26.10.2019 р.

28.07.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що доводи відповідача щодо підробки автомобільної накладної (CMR) від 26.10.2019 р. ґрунтуються лише на його власних припущеннях.

У судовому засіданні 28.07.2020 р. представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу CMR від 26.10.2019 р.

У судовому засіданні 28.07.2020 р. судом оголошено перерву до 04.08.2020 р.

04.08.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач надає пояснення стосовно розбіжностей даних, що зазначені в договорі-заявці та товарно-транспортній накладній (CMR) від 26.10.2019 р., а саме щодо пункту розвантаження.

Представник позивача у судове засідання 09.07.2020 р. не з`явився, а у судових засіданнях 28.07.2020 р., 04.08.2020 р. та 31.08.2020 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях 09.07.2020 р. та 28.07.2020 р. проти позову заперечував, а у судові засідання 04.08.2020 р. та 31.08.2020 р. не з`явився, хоча про час, дату та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника відповідача на бланку повідомлення від 28.07.2020 р. про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.08.2020 р., а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103274220949.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольпе" (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Іщенко Тетяною Вікторівною (замовник) було укладено договір-заявку на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до якої сторони визначили маршрут перевезення: м. Біла Церква, Київська обл., Білоцерківський р-н, Україна - Кампозампєро (Італія); тип вантажу - дерев`яні дошки 3 липи; відправника вантажу - ФОП Іщенко Тетяна Вікторівна; вагу, об`єм вантажу - 9 т, 16 м3; дату загрузки - 25.10.2019 р.; дату та адресу замитнення - 26.10.2019 р., Мукачево.

Також у договорі-заявці зазначено дату доставки - 30.10.2019 р., адресу розмитнення - Viale Serenissima 10 (Treviso) 31100 та адресу розвантаження Via Leonardo Da Vinci, 23 - 35010 Villanova di Camposampiero (PD) Padova, Italy.

Договором-заявкою передбачено, що договірна ціна становить 1200 евро; форма оплати - 1-3 дні після вигрузки.

Відповідно до ч. 1 cт. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

На виконання умов договору-заявки позивачем було здійснено міжнародне перевезення вантажу - пиломатеріалу обрізного (липа) пило продукція із липи, стругані та клеїні, за маршрутом м. Біла Церква - Treviso, Italіа, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR, складеної 26.10.2019 р., яка містить печатку ФОП Іщенко Т.В. як відправника та штампи: SH.S.G.LLC як перевізника за даним перевезенням; Закарпатської митниці про перетин митного кордону 30.10.2019 р. Також, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR містить печатку та підпис отримувача - Grandproject SRL.

З вказаної товарно-транспортної накладної вбачається, що перевезення було здійснено автомобілем з д/н № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

За твердженням позивача розвантаження автомобіля з д/н № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 відбулось 04.11.2019 р.

Разом з тим, товарно-транспортна накладна CMR від 26.10.2019 р. не містить дати розвантаження товару, водночас. вказана дата не впливає на вирішення спору по суті, оскільки 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем з 06.12.2019 р. по 17.04.2020 р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що вивантаження товару 04.11.2019 р. покупцю не відбулось, і покупець Grandproject SRL не підтверджує факт приймання вантажу.

Згідно з ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна відповідно до Закону України від 01.08.2006 р. № 57-V (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як вбачається з міжнародної товарної-транспортної накладної CMR від 26.10.2019 р., у графі 24 вантаж одержано / місце зазначено Grandproject SRL за місцем Viale F.lli Cairoli 157, 31100, Treviso, Italіа та міститься підпис одержувача.

Отже, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки товар було отримано саме одержувачем Grandproject SRL, найменування, адреса та країна якого визначена у графі 2 товарної-транспортної накладної CMR від 26.10.2019 р. При цьому, на лівому полі CMR зазначено, що п.п. 1-15 та п.п. 19, 21, 22 заповнюються відправником.

Таким чином, наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 26.10.2019 р. підтверджується факт виконання позивачем зобов`язань за договором - заявкою б/н від 10.10.2019 р.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна.

Судом встановлено, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 26.10.2019 р. містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі, визначена вага вантажу, зазначено вантажовідправника, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо.

При цьому, пунктом f) ч. 2 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що у випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення.

Отже, зазначення дати розвантаження не є обов`язковою складовою при складенні міжнародної товарної-транспортної накладної CMR.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги загальною вартістю 1200,00 Євро.

03.12.2019 р. позивачем з метою оплати наданих послуг було направлено відповідачу Договір-заявку на транспортно-експедиційні послуги від 10.10.2019 р.; рахунок на оплату № 861 від 04.11.2019 р. на суму 33067,00 грн.; акт надання послуг № 861 від 04.11.2019 р. на суму 33067,00 грн.; СМR б/н від 26.10.2019 р.

Направлення вказаних документів підтверджується накладною № 0302208133264, фіскальним чеком від 03.12.2019 р. та описом вкладення у цінний лист від 03.12.2019 р.

Крім того, засобами електронного зв`язку позивачем було направлено, а відповідачем отримано рахунок на оплату № 861 від 04.11.2019 р., акт надання послуг № 861 від 04.11.2019 р. та СМR б/н від 26.10.2019 р., що підтверджується роздруківкою електронної переписки сторін.

Оскільки позивачем було направлено, а відповідачем отримано зазначені документи, а надання позивачем транспортно-експедиційних послуг на суму 1200,00 Євро підтверджується матеріалами справи, то відповідач відповідно до умов договору-заявки повинен був оплатити надані позивачем послуги у сумі 1200,00 Євро - 07.11.2019 р.

Однак, надані позивачем транспортно-експедиційні послуги оплачені відповідачем не були.

15.01.2020 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 14.01-1 від 14.01.2020 р., в якій він вимагав протягом трьох календарних днів з моменту отримання даної претензії перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 33733,78 грн.

Направлення вказаної претензії підтверджується накладною № 0302208133329, фіскальним чеком від 15.01.2020 р. та описом вкладення у цінний лист від 15.01.2020 р.

Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось, згідно з договором-заявкою від 10.10.2019 р. оплата транспортно-експедиційних послуг здійснюється у сумі 1200,00 Євро на протязі 1-3 днів після розвантаження.

Судом встановлено, що за курсом НБУ станом на 04.11.2019 р. (на день розвантаження) курс 1 Євро становив 27,555819 грн. Отже, 1200,00 Євро становило 33067,00 грн.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги становить 33067,00 грн. та станом на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 33067,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 132,27 грн. інфляційних втрат та 361,47 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 361,47 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 33067,00 грн. за період з 06.12.2019 р. по 17.04.2020 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 361,47 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 132,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 33067,00 грн. за період з 06.12.2019 р. по 17.04.2020 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати у грудні 2019 року та квітні 2020 року на заборгованість відповідача у сумі 33067,00 грн. за періоди, які становили менше місяця, в той час як найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 33067,00 грн. за період з січня 2020 року по березень 2020 року включно (в межах заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат), є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 132,27 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1926,04 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 07.11.2019 р. по 17.04.2020 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки умовами договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги від 10.10.2019 р. не передбачено сплату відповідачем пені за порушення ним умов оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1926,04 грн. пені не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іщенко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, оф. 304, код 40233687) 33067,00 грн. (тридцять три тисячі шістдесят сім грн. 00 коп.) заборгованості, 132,27 грн. (сто тридцять дві грн. 27 коп.) інфляційних втрат, 361,47 грн. (триста шістдесят одну грн. 47 коп.) 3% річних та 1987,91 грн. (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят сім грн. 91 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 29.09.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева