Рішення

від 17.09.2020 по справі 922/1486/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1486/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП КРОП", м. Харків , 2. Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - не з`явився;

1. відповідача - не з`явився;

2. відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним Договір поруки № 20-09/2019-П від 14.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП КРОП" (Код ЄДРПОУ 39796536) та Акціонерним товариством "Мегабанк" (Код ЄДРПОУ 09804119) з моменту вчинення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2020 р. було залишено позовну заяву без руху та було зобов`язано Позивача надати до суду додаткові документи.

Після надання Позивачем заяви (вх. № 11204 від 18.05.2020 р.) про долучення до позовної заяви додаткових документів, судом постановлено ухвалу суду від 19.05.2020 щодо прийняття позову до розгляду, відкриттям провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на "11" червня 2020 р. о 10:00.

Учасників провадження було повідомлено про наступне підготовче засідання, яке відбудеться 25.06.2020 о 10:00.

Ухвалою суду від 25.06.2020 р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 14.08.2020 р. та підготовче засідання відкладено на 16.07.2020 р. о 10:45.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 04.08.2020 р. о 11:30.

Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18 серпня 2020 року о 12:15 про що постановлено ухвалу суду від 04.08.2020.

Ухвалами суду від 18.08.2020 та 10.09.2020 учасники провадження повідомлялись про наступне судове засідання призначене до слухання.

Представник Позивач в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву (вх. № 21483 від 16.09.2020) про відкладення судового засідання з підстав знаходження в іншому судовому засіданні.

Представник 1. Відповідача в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву (вх. № 21482 від 16.09.2020) про відкладення судового засідання з підстав знаходження в іншому судовому засіданні.

Представник 1. Відповідача в призначене судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті, а також відсутність правових підстав для задоволення заяв про відкладення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 14.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП КРОП" (Код ЄДРПОУ 39796536) підписаний директором - Шепелем В`ячеславом Миколайовичем, який діяв на підставі Статуту та Акціонерним товариством "Мегабанк" (Код ЄДРПОУ 09804119) був укладений договір поруки №20-09/2019-П (Договір поруки), відповідно до якого ТОВ КРОП поручився перед АТ МЕГАБАНК за виконання ТОВ ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА (код ЄДРПОУ 35434748) в повному обсязі усіх його зобов`язань (всіх, у повному обсязі, зобов`язань за кредитним договором №20-09/2019 від 14.03.2019 року, з урахуванням будь-яких змін (додаткових угод), що укладені та/або будуть укладені у майбутньому до нього, а також додатків, доповнень, тощо, які є його невід`ємними частинами), що виникли з кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки ТОВ ТОП КРОП поручився перед АТ МЕГАБАНК за виконання ТОВ ДОНСНАБАГРОТЕХНІКА в повному обсязі усіх його зобов`язань (всі, у повному обсязі, зобов`язання за кредитним договором №20- 09/2019 від 14.03.2019 р., з урахуванням будь-яких змін (додаткових угод), що укладені та/або будуть укладені у майбутньому до нього, а також додатків, доповнень, тощо, які є його невід`ємними частинами), що виникли з кредитного договору.

Внаслідок порушення ТОВ ДОНСНАБАГРОТЕХНІКА зобов`язань за кредитним договором № 20-09/2019 від 14.03.2019 АТ МЕГАБАНК просив стягнути солідарно з ТОВ ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА від ТОВ ТОП КРОП сплатити заборгованість за кредитним договором № 20-09/2019 від 14.03.2019 р. станом на 05.05.2020 і розмірі 14 028 084,65 грн., що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 13 894 121,25 грн.; суми нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.05.2020 р. по 04.05.2020 р. включно в розмірі 33 963,41 грн.; суми штрафу в розмірі 100 000,00 грн.

Позивач посилається на те, що у своїй Претензії ТОВ ТБ НОВААГРО проінформувало ОСОБА_1 про порушення пунктів 5.1-5.3. Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ТОП КРОП , а отже, на підставі пункту 5.3. Договору вимагає розірвання Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ТОП КРОП .

В позові зазначено, що вартість чистих активів ТОВ ТОП КРОП станом на 14.03.2019 відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності становила 2 222 600,00 грн., тобто сума Договору поруки значно перевищувала 50% вартості чистих активів.

А згідно з пунктом 11.1. статті 11 Статуту ТОВ ТОП КРОП , затвердженого загальними зборами засновників (учасників) ТОВ ТОП КРОП , протокол № 1 від 15.05.2015 (в редакції чинній на момент підписання Договору поруки) (далі - Статут) органами управління Товариства є Загальні збори учасників, Директор, Ревізійна комісія.

До компетенції Директора належить вирішення усіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Загальних зборів учасників. (п. 13.2. статті 13 Статуту)

Пунктом 12.4.16 статті 12 Статуту визначено компетенції Загальних зборів учасників належить затвердження Договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 200 000 (двісті тисяч) грн., включаючи можливу неустойку та/або суму заздалегідь визначеного розміру збитків.

Відповідно до пункту 12.4.17 статті 12 Статуту до компетенції Загальних зборів учасників належить прийняття рішень про надання виконавчому органу дозволу на вчинення дій та правочинів у випадках, коли такий дозвіл передбачений цим Статутом.

Позивач посилається на те, що укладання Договору поруки мало бути погоджено Загальними зборами учасників ТОВ ТОП КРОП , оскільки загальна сума грошових зобов`язань за Договором поруки, включаючи можливу неустойку, становить більше 15 000 000,00 грн., що більш ніж у 75 разів перевищує суму встановленого Статутом обмеження.

Згідно з пунктом 12.8 статті 12 Статуту Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на низ присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж як 60% голосів.

Станом на дату підписання Договору поруки ОСОБА_1 володів 40,1% частки у статутному капіталі, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006627099 від 13.05.2020.

На думку Позивача Загальні збори учасників не могли бути правомочними за його відсутністю, а також не приймав участі в жодних загальних зборах учасників, стосовно питання погодження Договору поруки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на те, що Директор ТОВ ТОП КРОП без отримання погодження Загальних зборів учасників та в порушення норм законодавства та положень Статуту уклав Договору поруки з АТ МЕГАБАНК , де останній повинен був обізнаний у відсутності необхідного обсягу повноважень з боку Директора ТОВ ТОП КРОП для укладання Договору поруки.

2-й Відповідач (АТ МЕГАБАНК ) проти заявлених позовних вимог заперечує оскільки даний договір складено з дотриманням передбаченого законодавством форми та повноважень кожної із сторін, а посилання Позивача на те, що Директор перевищив свої повноваження при підписанні Договору поруки, в порушення ч. 2 ст. 44 ЗУ Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю та недотримання вимог п. 12.4.17 статуту, а саме необхідності отримання рішення загальних зборів товариства на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, є безпідставним та необґрунтованим.

АТ МЕГАБАНК посилається на ст. 553 ЦК України, зазначаючи, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.

Виходячи з наведеного, є хибним висновок Позивача про перевищення повноважень Директором 1-го Відповідача при укладенні Договору поруки, оскільки договір поруки не спрямований на розпорядження майном, яке належить поручителю.

Також, 2-й Відповідач посилається на протокол №14-03-19 загальних зборів засновків (учасників) ТОВ "ТОП КРОП" від 14.03.2019 року та зазначає, що відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 9.1.1, 9.1.2 статуту, в редакції, що діяла на дату укладення Договору поруки, Учасниками (засновниками) товариства є: ОСОБА_2 , частка в статутному капіталі - 59,9%, ОСОБА_1 , частка в статутному капіталі - 40,1%.

П. 12.8 статуту передбачено, що Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (їх представники), що володіють у сукупності більш як 60% (шістдесят відсотків) голосів.

Рішенням загальних зборів засновків (учасників) ТОВ "ТОП КРОП" від 14.03.2019 року, за присутності засновників (учасників) - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , оформленим протоколом №14-03-19, вирішено укласти з АТ МЕГАБАНК договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА за Кредитним договором на отримання грошових коштів у розмірі 15 000 000,00 грн. на погашення кредиторської заборгованості, поповнення обігових коштів, строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 22,00% річних. Надано Директору ТОВ ТОП КРОП Шепелю В`ячеславу Миколайовичу дозвіл на укладення з Банком Договору поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА за Кредитним договором, який буде укладено з АТ МЕГАБАНК , на підписання усіх необхідних документів, пов`язаних з укладанням договору поруки, та у випадку необхідності - підписання додаткових угод до вищевказаного договору.

При цьому в протоколі загальних зборів №14-03-19 від 14.03.2019 року зазначено, що всі рішення, що прийняті/ухвалені на цьому засіданні Загальних зборів товариства набирають чинності негайно після підписання цього Протоколу Головою Загальних зборів товариства. Протокол підписано Головою Зборів - ОСОБА_2.

Отже на дату укладання 1-м Відповідачем Договору поруки 14.03.2019 року, Директор ТОВ ТОП КРОП мав необхідний обсяг повноважень на укладення цього договору, оскільки, рішенням (100-відсотковою кількістю голосів) загальних зборів учасників (засновників) товариства погоджено укладення цього договору, надано дозвіл Директору товариства на укладення цього договору.

Вказане рішення загальних зборів товариства оформлено належним чином протоколом загальних зборів №14-03-19 від 14.03.2019р. Рішення є чинним, не скасовано та ніким не оскаржувалось.

Також, до суду 1-м Відповідачем було надано заяву про визнання позову, що підписана представником ТОВ "ТОП КРОП" - О.І.Крайз (ордер Серія ХВ №0000082028 від 01.11.2019) стосовно визнання недійсним Договору поруки № 20-09/2019-П від 14.03.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП КРОП" (Код ЄДРПОУ 39796536) та Акціонерним товариством "Мегабанк" (Код ЄДРПОУ 09804119) з моменту вчинення.

Проте, суд не вбачає законних підстав для прийняття до розгляду такої заяви, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, стоснво підписаного представником 1-го відповідача, довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника 1-го відповідача на здійснення такого обсягу прав, як визнавати позов.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. (згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами, що Договір поруки за № 20-09/2019-П від 14.03.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП КРОП" (Код ЄДРПОУ 39796536) та Акціонерним товариством "Мегабанк" (Код ЄДРПОУ 09804119).

Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, у відповідно до ст. 546 зазначеного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: 1) наявність умислу в діях відповідача, 2) істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, 3) наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18, від 05.11.2019 у справі №910/17404/18, від 13.02.2019 у справі №911/1171/18.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним за позовом сторони правочину, і саме на позивача, як сторону правочину, яка діяла під впливом обману, покладається обов`язок довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, та сам факт обману.

Однак, в ході розгляду справи Позивач належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійним Договору поруки за № 20-09/2019-П від 14.03.2019 на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Так, Позивачем не доведено, що Директором при підписанні Договору поруки перевищено повноваження в порушення ч. 2 ст. 44 ЗУ Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю та недотримання вимог п. 12.4.17 статуту, а саме необхідності отримання рішення загальних зборів товариства на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Більш того, відповідно до протоколу (рішення) загальних зборів засновків (учасників) ТОВ "ТОП КРОП" від 14.03.2019 року, за присутності засновників (учасників) - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , оформленим протоколом №14-03-19, вирішено укласти з АТ МЕГАБАНК договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА за Кредитним договором на отримання грошових коштів у розмірі 15 000 000,00 грн. на погашення кредиторської заборгованості, поповнення обігових коштів, строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 22,00% річних. Надано Директору ТОВ ТОП КРОП Шепелю В`ячеславу Миколайовичу дозвіл на укладення з Банком Договору поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА за Кредитним договором, який буде укладено з АТ МЕГАБАНК , на підписання усіх необхідних документів, пов`язаних з укладанням договору поруки, та у випадку необхідності - підписання додаткових угод до вищевказаного договору.

В протоколі (рішенні) загальних зборів №14-03-19 від 14.03.2019 року зазначено, що всі рішення, що прийняті/ухвалені на цьому засіданні Загальних зборів товариства набирають чинності негайно після підписання цього Протоколу Головою Загальних зборів товариства. Протокол підписано Головою Зборів - ОСОБА_2.

До суду також не надано доказів, що вказане рішення загальних зборів товариства оформлено належним чином протоколом загальних зборів №14-03-19 від 14.03.2019р. є чинним, чискасовано .

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що на момент укладення Договору поруки Договору поруки 14.03.2019 року, Директор ТОВ ТОП КРОП мав необхідний обсяг повноважень на укладення цього договору, оскільки, рішенням (100-відсотковою кількістю голосів) загальних зборів учасників (засновників) товариства погоджено укладення цього договору, надано дозвіл Директору товариства на укладення цього договору.

Суд погоджується з наведеним твердженням Відповідача, що ОСОБА_1 - не може вважатися належним заявником, з огляду на зміст його позовної заяви, мова може йти саме про порушення прав юридичної особи - ТОВ ТОП КРОП ., оскільки його права, як Позивача жодним чином не порушені, що виключає можливість звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заяву про відновлення його порушеного права,

Така позиція Відповідача на думку суду підтверджується вірним посиланням на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи №916/2084/17 про визнання недійсними договорів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 року по справі №916/2084/17 відступила від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №923/20/17, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму, без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства, порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

Великою Палатою Верховного Суду постанови від 08.10.2019 року по справі №916/2084/17 зроблено наступні висновки: п. 8.2 Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим аргументом з огляду на таке.

Відповідно до статей 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

8.3. З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

8.4. Підписання генеральним директором ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

8.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач на обґрунтування порушення своїх прав та інтересів посилається на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 923/20/17, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму, без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства, порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

8.6. Велика Палата Верховного Суду відступає від цього висновку, оскільки згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

8.7. Отже, підписання генеральним директором ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача.

8.8. Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (CreditIndustrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Повне рішення складено "28" вересня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін