Рішення

від 17.09.2020 по справі 922/1866/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1866/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Стіл" смт. Безлюдівка Харківської області до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

12.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Стіл" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення загальної заборгованості у розмірі 862519,14 грн. (де: - сума боргу, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику за Договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017р.: індекс інфляції за весь час прострочення з 10.09.2019 по 10.06.2020 - 442403,95 грн.; 3% річних - 9676,05грн.; пеня - 117725,22грн.;

- сума боргу, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику за Договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019р.: індекс інфляції за весь час прострочення з 19.11.2019 по 10.06.2020 - 240 341,95 грн.; 3% річних - 3 977,62 грн.; пеня - 48394,35грн.) , а також стягнути з Відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 16.06.2020 р. позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу розрахункового документа, виданого поштовим відділенням щодо отримання послуг зв`язку, на підтвердження надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів; - належним чином засвідченні докази додані до позовної заяви.

Позивачем надано до господарського суду Харківської області заяву (вх. № 13835 від 18.06.2020) про усунення недоліків з додатками: накладна, фіскальний чек, опис вкладення, де зазначено номер відправлення поштової кореспонденції 6100500077910.

Ухвалою суду від 22.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін та призначенням її на 14.07.2020 р. о 10:30.

Ухвалою суду від 14.07.2020 р. розгляд підготовчого засідання відкладено на 23.07.2020 р. о 11:30. Ухвалою суду від 23.07.2020 р. було оголошено про наступне підготовче засідання на 04.08.2020 р. о 10:50.

Судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25 серпня 2020 року о 10:15 ухвалою суду від 04.08.2020.

Учасників процесу, ухвалою від 25.08.2020, повідомлено про оголошення перерви до 17.09.2020 о(б) 11:00.

Представник Позивач в призначене судове засідання не з`явився.

Представник Відповідача в призначене судове засідання не з`явився.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 02.11.2017 р. між Державним підприємством ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-СТІЛ було укладено Договір № 238/10-63-ВК поставки продукції, де відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у 2017-2018 роках поставити Замовникові продукцію, зазначену в Специфікаціях №№1-6 від02.11.2017 р. (Додатки №№1-6), а Замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Позивач посилається, що заборгованість за Договором № 238/10-63-ВК складає 428 091,72 грн.

Також 11.11.2019 р. Державним підприємством ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-СТІЛ було укладено Договір № 238-10/690-ВК поставки продукції, де умовами п. 1.1. Договору № 238-10/690-ВК Постачальник зобов`язується поставити продукцію, вказану в Специфікаціях №№1-6 (Додатки №№1-6), у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором, таким чином заборгованість за Договором № 238/10-690-ВК складає 236 070,00 грн.

Згідно умов вказаних договорів поставки продукції Постачальником ТОВ ІНВЕСТ-СТІЛ за період з 14.11.2017 р. по 10.09.2019 р. Замовнику ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ було поставлено продукцію на загальну суму 3 886 404,25грн.

В свою чергу Замовник прийняв цю продукцію та частково її оплатив на суму 3 222 242,53 грн.

Станом на 10.06.2020 р. заборгованість ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ перед ТОВ ІНВЕСТ-СТІЛ за вказаними договорами складає 664 161,72 грн.

31.01.2020 р. на адресу Відповідача Позивачем було направлено претензія, відповіді на яку Позивач не отримав, проте Відповідач листом № 201-06-10/153 від 23.01.2020 р. направив на адресу Позивача графік погашення заборгованості у сумі 889 161,72 грн.

Відповідно до п. 9.4. Договору № 238/10-63-ВК та п. 10.4. Договору № 238-10/690-ВК, прострочення оплати продукції тягне за собою обов`язок Покупця сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач посилається на розрахунок по Договору № 238/10-63-ВК від 02.11.2017 р. стосовно суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох проценти річних від простроченої суми та пені: індекс інфляції за весь час прострочення з 10.09.2019 р. по 10.06.2020 р. складає - 442 403,95 грн.; три проценти річних від простроченої суми - 9 676,05 грн.; пеня - 117 725,22 грн.

Та на розрахунок по Договору № 238/10-690-ВК від 11.11.2019 р. стосовно суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох проценти річних від простроченої суми та пені, де: сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 19.11.2019 р. по 10.06.2020 р. - 240 341,95 грн.; три проценти річних - 3 977,62 грн.; пеня - 48394,35 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку Відповідача своїх зобов`язань за договорами №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р. та №238-10/690-ВК від 11.11.2019 р.

Відповідач не погоджується з заявленими Позивачем вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, пояснюючи щодо стягнення основної суми боргу, пені, відсотків річних, інфляційних втрат за договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р. у розмірі 569 805,22 грн.

Сторони уклали договір №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р., за умовами якого Позивач зобов`язався у 2017-2018 роках поставити продукцію, а Відповідач зобов`язалось прийняти та оплатити таку продукцію. Поставка здійснюється окремими партіями. Пунктом 1.2. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг» , затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 р., та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» , затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. №1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1. Договорів ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки та приймання її за кількістю та якістю.

Загальна сума поставок, виконаних Позивачем, за визначеним договором складає 3 650 334,25 грн.

Відповідач пояснює, що здійснив часткову оплату за договором на суму 3 222 242,53 грн., де не оплаченою залишається поставка на суму 428 091,72 грн.

Стосовно поставленої 19.08.2019 р. продукції продукцію на суму 714 364,20 грн., відповідно до видатковою накладної №ВН-587, Відповідачем не заперечується. Згідно з пунктом 4.1 Договору Відповідач зобов`язаний був у строк до 18.10.2019 р. включно здійснити оплату вартості поставленої продукції. Відповідачем виконано свої зобов`язання частково на суму 339 364,20 грн.

Також з контррозрахунку ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» вбачається, що невірно визначено періоди прострочення та не враховано часткових оплат, проведених за видатковою накладною №ВН-587 від 19.08.2019 р., тобто до платіжних доручень №58261 від 15.11.2019 р.; №6394 від 24.02.2020 р.; №58806 від 10.03.2020 р.; №6941 від 09.04.2020 р. (додаються) періоди прострочення та суми залишку заборгованості за видатковою накладною №ВН-587 від 19.08.2019 р. наступні: 714 364,20 грн., період з 19.10.19 по 14.11.20 (27 днів прострочення); 600 000,00 грн., період з 15.11.19 по 23.02.20 (101 день прострочення); 550 000,00 грн., період з 24.02.20 по 09.03.20 (15 днів прострочення); 450 000,00 грн., період з 10.03.20 по 08.04.20 (30 днів прострочення); 375 000,00 грн., період з 09.04.20 по 10.06.20 (63 дні прострочення).

Відповідач також підтверджує, що на його адресу 10.09.2019 р. було поставлено продукцію на суму 53 091,72 грн., відповідно до видаткової накладної №ВН-625. Згідно пункту 4.1 Договору Відповідач зобов`язаний був у строк до 11.11.2019 р. включно здійснити оплату вартості поставленої продукції. Зобов`язання Відповідач не виконав. Отже на станом на 10.06.2020 р. прострочення складає 183 календарних дні, тобто в межах максимально допустимого 6-ти місячного терміну нарахування пені.

Отже, у відповідності до ч.1 статті 253 ЦК України, початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання (моментом прострочення), що становить базу нарахування (перший множник), є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення. Такої ж позиції притримується Верховний суд, зазначаючи її зокрема у постановах №910/2615/18 від 25.02.2020 року, №910/3536/18 від 20.05.2019 року, №908/24/18 від 10.09.2018 року.

Заперечуючи нарахування пені, Відповідач зазначає, що умовами Договору не передбачено право Позивача нараховувати пеню понад 6 місяців із дати, з якої ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» було порушено зобов`язання щодо оплати поставленої продукції, тобто сума пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від неоплаченої суми грошового зобов`язання за договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р. становить - 92 442,42 грн., а не 117 725,22 грн.

В пункті 10.5 Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Також слід зазначити, що Позивачем нарахував 3% річних від загальної суми прострочення, хоча мав нарахувати 1% від простроченої суми зобов`язання, яка сформувалася після перерахування кожної окремої оплати, де загальна сума 1% річних за договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р. становить 3 730,04 грн.

Позивачем було взято за базу нарахування загальну суму заборгованості за договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р., за видатковими накладними №ВН-587 від 19.08.2019 р. та №ВН-625 від 10.09.2019 р., а не суму заборгованості яка залишалась після кожної проведеної оплати Відповідачем.

Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення за договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017 р. складає 434 235,00 грн., з підстав того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та листом Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Щодо стягнення основної суми боргу, пені, відсотків річних, інфляційних втрат за договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019 р. у розмірі 292 713,92 грн.

11.11.2019 р. між ТОВ «ІНВЕСТ-СТІЛ» та ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» було укладено договір №238/10-690-ВК, за умовами якого Позивач зобов`язався поставити продукцію, вказану у Специфікаціях №№1-6 (додатки №№1-6) у власність Замовника, а ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» зобов`язалось прийняти та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки та приймання її за кількістю та якістю.

Загальна сума поставок, виконаних Позивачем, за визначеним договором складає 889 161,72 грн., з документів, доданих до позовної заяви, поставка була оплачена Відповідачем частково на суму 653 091,72 грн., тобто не оплаченою залишається поставка на суму 236 070,00 грн.

19.11.2019 р. на адресу Відповідача було поставлено продукцію на суму 236 070,00 грн., відповідно до видатковою накладної №ВН-844. Згідно з пунктом 4.1 Договору Відповідач зобов`язаний був у строк до 20.01.2020 р. включно здійснити оплату вартості поставленої продукції.

Відповідач зазначає, що зобов`язання не виконав, у зв`язкук з чим станом на 10.06.2020 р. прострочення складає 142 календарних дні, а загальна сума пені за договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019 р. складає 11 803,50 грн.

Щодо нарахування відсотків річних за вказаним договором, слід вказати також на невірне визначення Позивачем бази нарахування річних, а саме 3% замість 1%.

В пункті 9.5 Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума річних за договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019 р. складає 918,41 грн.

Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення за договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019 р. становить 239 138,91 грн.

Сума штрафних санкцій та втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, що нарахована Позивачем (окрім суми основного боргу - 664 161,72 грн.) за договорами №238/10-63-ВК від 02.11.2017, №238/10-690-ВК від 11.11.2019 р. складає 118 106 грн. 56 коп. (104 245,92 + 4 648,45 + 9 212,19).

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (ч. 1 ст. 232 ГК України). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 ГК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що між Позивачем та адвокатом Кислим А.М. було укладено Договір про надання правової допомоги №09-11/15 від 09.11.2015 р. та Додаткова угода до нього, а клопотання (вх. № 17778 від 04.08.2020) надано остаточний розмір витрат на оплату послуг адвоката, що складає 27000,00грн.

Також, суд зазначає, що надано клопотання (вх. №17.09.2020 від 21501) Відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Гонорар адвоката за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 13500,00 грн. був перерахований Позивачем на рахунок адвоката Кислого А.М. 10.06.2020 р., що підтверджується платіжним дорученням №4227.

Вартість надання правової (правничої) допомоги, передбачених п. 3 Додаткової угоди №4 до Договору про надання правової допомоги №09-11/15 від 09.11.2015 р. в розмірі 27 000,00 грн.

Оскільки Позивачем вчинено дії щодо надання вищезазначених доказів у встановленому законом порядку, а також доведено належними доказами, суд беручи до уваги витрати понесені заявником на професійну правничу допомогу, з урахуванням клопотання (вх. №17.09.2020 від 21501) Відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку часткової сплати витрати понесені заявником на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язуєтьмя оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей, суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи вищевикладене до уваги те, що витрати понесені Позивачем на професійну правничу допомогу лише у розмірі 13500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4227 від 10.06.2020 р. та беручи до уваги відсутність повної доведеності Позивачем витрат, суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 126 ГПК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 782268,28 грн. (де: - сума боргу, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику за Договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017р.: індекс інфляції за весь час прострочення з 19.09.2019 по 10.06.2020 -434235,00 грн.; 1% річних - 3730,04грн.; пеня - 92442,42грн.;

- сума боргу, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику за Договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019р.: індекс інфляції за весь час прострочення з 19.11.2019 по 10.06.2020 - 239138,91 грн.; 1% річних - 918,41 грн.; пеня - 11803,50грн.), а також стягнути з Відповідача судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Стіл" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, код ЄДРПОУ 35901952) суму заборгованості у розмірі 782268,28 грн. (де: - сума боргу, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику за Договором №238/10-63-ВК від 02.11.2017р.: індекс інфляції за весь час прострочення з 19.09.2019 по 10.06.2020 - 434235,00 грн.; 1% річних - 3730,04грн.; пеня - 92442,42грн.;

- сума боргу, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику за Договором №238/10-690-ВК від 11.11.2019р.: індекс інфляції за весь час прострочення з 19.11.2019 по 10.06.2020 - 239138,91 грн.; 1% річних - 918,41 грн.; пеня - 11803,50грн.), суму судового збору в розмірі 11734,00 грн., а також суму понесену Позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "28" вересня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін