Рішення

від 28.09.2020 по справі 924/877/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа № 924/877/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом Хмельницької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс", м. Хмельницький

про стягнення 282 259,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького за договором №58 від 06.03.2018 року, 22441,89 грн. пені, 3% річних на суму 3123,35 грн. та 4233,88 грн. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

позивача: Кучевська Г.В. - згідно даних з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 282 259,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького за договором №58 від 06.03.2018 року, 22441,89 грн. пені, 3% річних на суму 3123,35 грн. та 4233,88 грн. інфляційних втрат. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ Житлоплюс зобов`язань за договором за договором №58 від 06.03.2018 року в частині своєчасної сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.07.2020 року відкрито провадження у справі за позовом Хмельницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс", м. Хмельницький про стягнення 282259,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького за договором №58 від 06.03.2018 року, 22441,89 грн. пені, 3% річних на суму 3123,35 грн. та 4233,88 грн. інфляційних втрат, призначено судове засідання.

Повноважний представник позивача позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Відповідач не направив в судові засідання свого представника, 28.09.2020 року надіслав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також просить суд продовжити строк розгляду справи по суті.

З даного приводу судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

З огляду на строки розгляду спору, визначені ст. 195 ГПК України, висловлення заперечень ТОВ "Житлоплюс" у наданому відзиві на позов, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Щодо клопотання про продовження строку розгляду справи по суті, суд зауважує, що вказана дія не передбачена чинним процесуальних законодавством.

У відзиві на позов ТОВ "Житлоплюс" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що відповідачем виконано грошове зобов`язанням, передбачене п. 2.2. договору про пайову участь шляхом передання приміщення амбулаторії по вул. Трудовій, 5/1А місту Хмельницькому в рахунок сплати пайової участі. Також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв`язку із негативним економічним становищем, що вплинуло на продаж належної ТОВ Житлоплюс нерухомості та запровадженням карантину, що є форс-мажорною обставиною. Наголошує на відсутності доказів понесення позивачем збитків по причині невиконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Позивач у відповіді на відзив вважає доводи ТОВ Житлоплюс необґрунтованими. Зазначає, що безоплатне передання амбулаторії здійснено у зв`язку зі зменшенням Хмельницькою міською радою розміру коштів пайової участі за договорами №22 від 29.02.2016 року, №63 від 08.04.2016 року та №57 від 06.03.2018 року. Натомість, предметом спору у даній справі є договір №58 від 06.03.2018 року. Заперечує щодо зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з 31.12.2019 року, тобто, до запровадження карантину, а також по причині не вчинення жодних дій з боку ТОВ Житлоплюс , спрямованих на сплату коштів та врегулювання спору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.03.2018 між Хмельницькою міською радою (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю Житлоплюс (сторона 2) укладено договір №58 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є визначення для сторони 2, яка є замовником об`єкту будівництва: 2-х секційний 5-ти та 6-ти поверховий 52-х квартирний житловий будинок з розміщенням на 1-му поверсі приміщення громадського призначення та амбулаторії сімейної медицини по вул. Трудовій, 5/1 А в м. Хмельницькому (згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23.12.2014 року №ХМ 143143570242), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 № 23 "Про затвердження порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та визнання таким, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесеними змінами та доповненнями.

Згідно з п. 1.2 договору кошти, отримані як пайова участь замовників об`єктів містобудування, можуть використовуватись виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

За умовами п. 2.1 договору пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького полягає у відрахуванні замовником до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі, встановленому рішенням 22-ї сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 №23 із внесеними змінами та доповненнями.

У п. 2.2 договору зазначено, що розмір пайової участі, належної замовником до оплати складає 282259,00 грн. відповідно до проведеного управлінням капітального будівництва розрахунку величини пайової участі замовника, що здійснюється згідно наданої стороною 2 кошторисної вартості об`єкта будівництва. Розрахунок величини пайової участі №01-20-935 від 05.01.2018 є невід`ємною частиною даного договору (додаток 1).

Пайова участь сплачується до 31.12.2019 (п. 2. 4 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.4 договору у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона 2 сплачує стороні 1 штрафні санкції, що становлять: пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; 3 відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як передбачено п. 3.5 договору, сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання своїх зобов`язань за договором.

У п. 4.1 договору зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань.

Договір підписано сторонами.

У додатку 1 до договору "Розрахунок №01-20-935 від 05.01.2018 розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького" зазначено, що загальна кошторисна вартість будівництва об`єкту без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, складає 8780,767 тис. грн. Відповідно до Порядку пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького пайова участь замовника складає 3% від загальної вартості будівництва житлових приміщень - 250,865 тис. грн., та 7,5% від загальної вартості будівництва нежитлових приміщень - 31,394 тис. грн.. На загальну суму 282259,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №02-24-610 від 14.05.2020 року, у якій просить сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі 282250,00 грн. згідно договору №58 від 06.03.2018 року, а також 3123,35 грн. 3% річних, 22441,89 грн. пені та 4233,88 грн. інфляційних втрат.

Хмельницька міська рада рішенням тридцятої сесії №95 від 17.04.2019 року Про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста приміщення амбулаторії та зменшення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста надала згоду ТОВ Житлоплюс на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста приміщення амбулаторії по вул. Трудовій, 5/1А, Хмельницького, загальною площею 137,3 кв.м., по вул. Трудовій, 5/1А, в м. Хмельницькому, для надання первинної медичної допомоги. А також зменшила розмір коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, яка підлягає сплаті ТОВ Житлоплюс відповідно до договорів про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького від 29.02.2016 року №33 (розмір пайової участі 739872 грн.), від 08.04.2016 року №63 (із внесеними змінами додатковими угодами від 27.01.2017 року №1, від 21.06.2017 року №2), (розмір пайової участі 332135,00 грн.), від 06.03.2018 року №57 (розмір пайової участі 155344,00 грн.) на 1167050,00 грн. та вирішила внести відповідні зміни в договори пайової участі після затвердження акту приймання-передачі.

На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 від 20.11.2019 року до договору №22 від 29.02.2016 року, згідно якої зобов`язання щодо сплати ТОВ Житлоплюс пайової участі відповідно до п. 2.2. договору є виконаним; додаткову угоду №1 від 20.11.2019 року до договору №57 від 06.03.2018 року, згідно якої зобов`язання щодо сплати ТОВ Житлоплюс пайової участі відповідно до п. 2.2. договору є виконаним.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2018 року між позивачем (сторона 1) та відповідачем (сторона 2) укладено договір №58 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, предметом якого є визначення для сторони 2, яка є замовником об`єкту будівництва: 2-х секційний 5-ти та 6-ти поверховий 52-х квартирний житловий будинок з розміщенням на 1-му поверсі приміщення громадського призначення та амбулаторії сімейної медицини по вул. Трудовій, 5/1 А в м. Хмельницькому (згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23.12.2014 року №ХМ 143143570242), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 № 23 "Про затвердження порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та визнання таким, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесеними змінами та доповненнями.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 40 Закону (в редакції на момент укладення договору) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

При цьому, відповідно до Закону замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (ст. 1); об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (ст. 4).

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 40 Закону).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (ч. 5 ст. 40 Закону).

Частиною 9 ст. 40 Закону встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

У відповідності до положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції станом на 06.03.2018 року) у договорі №58 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 06.03.2018 сторони погодили розмір пайової участі, належної замовником до оплати, - 282259,00 грн. (п. 2.2 договору) та визначили строк її сплати - до 31.12.2019 року (п. 2.4 договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У договорі сторонами погоджено термін сплати до 31.12.2019 року, проте, доказів перерахування коштів пайової участі відповідачем на користь позивача матеріали справи не місять та учасниками судового розгляду не надано, з чого суд приходить до висновку про задоволення відповідної позовної вимоги.

Заперечення відповідача щодо передання приміщення амбулаторії в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором №58 від 06.03.2018 судом оцінюється критично в силу недоведеності, а також з огляду на зміст рішення Хмельницької міської ради від 17.04.2019 року №95, згідно якого амбулаторія за адресою: вул. Трудова, 5/1А, передана з метою зменшення розміру коштів пайової участі за договорами №22 від 29.02.2016 року, №63 від 08.04.2016 року та №57 від 06.03.2018 року, що також відображено в додаткових угодах до таких договорів.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 22441,89 грн. пені, 3123,35 грн. 3% річних та 4233,88 грн. втрат від інфляції.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Відповідно до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у п. 3.4 договору визначили, що у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона 2 сплачує стороні 1 штрафні санкції, що становлять: пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; 3 відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 (на застосуванні висновку якої наголосив ВС у постановах від 25.08.2020 року у справі №924/534/19, від 25.08.2020 року у справі №920/710/19, від 20.08.2020 року у справі №904/3546/19, від 13.08.2020 року у справі №905/1302/18) викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

Судом здійснено перерахунок пені, 3% річних, а також втрати від інфляції (відповідно до висновку, викладеного у постанові ВС у справі №905/21/19), та встановлено правомірність вчинених позивачем нарахувань.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 22 441,89 грн. пені, 3123,35 грн. 3% річних та 4233,88 грн. втрат від інфляції підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінивши наведені відповідачем аргументи, враховуючи дату виникнення заборгованості (до запровадження карантину Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 та виникнення форс-мажорних обставин) та те, що ТОВ Житлоплюс не вживались заходи з метою уникнення заборгованості, не здійснювалось її часткове погашення, окрім того, заперечується існування останньої, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

З всього вищевикладеного, позов Хмельницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс", м. Хмельницький про стягнення 282 259,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького за договором №58 від 06.03.2018 року, 22441,89 грн. пені, 3% річних на суму 3123,35 грн. та 4233,88 грн. інфляційних втрат, суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов Хмельницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс", м. Хмельницький про стягнення 282 259,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького за договором №58 від 06.03.2018 року, 22441,89 грн. пені, 3% річних на суму 3123,35 грн. та 4233,88 грн. інфляційних втрат, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Житлоплюс (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова. 6, код 38353080) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33332218) 282259, 00 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп.) коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 22441,89 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сорок одна грн. 89 коп.) пені, 3123,35 грн. (три тисячі сто двадцять три грн. 35 коп.) 3% річних, 4233,88 грн. (чотири тисячі двісті тридцять три грн. 88 коп.) інфляційних втрат, 4680,87 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят грн. 87 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.09.2020 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6) - рек. з пов. про вручення