Рішення

від 29.09.2020 по справі 120/3165/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 р. Справа № 120/3165/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "САМ+ЛТС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2020 до суду надійшла позовна заява Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з фермерського господарства "САМ+ЛТС" на користь позивача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 29916,67 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за їх несвоєчасну сплату в розмірі 430,56 грн, а всього 30347,23 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 29916,67 грн. Відтак, з урахуванням нарахованої пені в розмірі 430,56 грн, позивач звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача спірної заборгованості в загальній сумі 30347,23 грн у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2100106526267 копію ухвали суду від 13.07.2020 разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 24.07.2020.

Разом з тим, на дату постановлення судового рішення відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас дата постановлення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному та у відпустці в період з 01.09.2020 по 25.09.2020 включно.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши доводи суб`єкта владних повноважень на підтримку своїх вимог та надані ним докази, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов не може бути задоволений з огляду на таке.

Встановлено, що 26.02.2020 ФГ "САМ+ЛТС" подало у Фонд звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників у підприємця становить 9 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", теж самостійно розрахована відповідачем і становить 1 (одна) особа.

Відтак Фонд вважає, що оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі половини однієї середньої річної заробітної плати на одного штатного працівника за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю, а саме санкції у розмірі 29916,67 грн.

Крім того, на думку позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ФГ "САМ+ЛТС" зобов`язано сплатити пеню у розмірі 430,56 грн, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 15.04.2020, станом на 26.06.2020.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами позивача і вважає, що достатніх правових підстав для стягнення з відповідача спірних адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені не має.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Так, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316), яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.

Судом встановлено, що відповідач ФГ "САМ+ЛТС" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю

При цьому у відповідача в 2019 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, серед яких, за даними звіту, жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Отже, формально відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості однієї особи, на чому акцентує увагу позивач.

Проте з матеріалів справи видно, що про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ФГ "САМ+ЛТС" систематично протягом звітного періоду повідомляло Шаргородський районний центр зайнятості Вінницької області про наявність вакантних місць, зокрема у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Так, на запит позивача № 01-10/166 від 21.04.2020 вказаний центр зайнятості надав відповідь № 03-13/1817-20 від 04.05.2020, згідно з якою відповідач протягом 2019 року подавав звіт за формою № 3-ПН (первинний звіт подано 25.02.2019), в якому відображав наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою "підсобний робітник". Також центр зайнятості повідомив, що відповідач систематично брав участь в інформаційних семінарах з питань організації працевлаштування людей з інвалідністю (20.02.2019, 22.05.2019, 18.07.2019, 02.12.2019).

Більше того, з вказаної відповіді видно, що протягом 2019 року центр зайнятості згідно з поданою відповідачем вакансією неодноразово скеровував до ФГ "САМ+ЛТС" для працевлаштування осіб з інвалідністю з числа безробітних, а саме 27.02.2019 ( ОСОБА_1 ), 22.05.2019 ( ОСОБА_2 ), 24.07.2019 ( ОСОБА_3 ), 05.09.2019 ( ОСОБА_4 ), 17.09.2019 ( ОСОБА_5 ), 18.09.2019 ( ОСОБА_6 ), 19.09.2019 ( ОСОБА_7 ) та 20.12.2019 ( ОСОБА_8 ). Однак від запропонованої роботи зазначені особи відмовилися.

Наведене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у скеруванні центром зайнятості осіб з інвалідністю з метою їх працевлаштування.

В цьому контексті суд зазначає, що спірні адміністративно-господарські санкції застосовуються за невиконання річного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У цій справі - за 2019 рік.

Таким чином, питання про вжиття відповідачем заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю необхідно аналізувати в цілому за підсумками 2019 року, оскільки саме такий період вважається звітнім в розумінні вимог статей 19, 20 Закону № 875-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період ФГ "САМ+ЛТС" в установленому законом порядку звітувало про наявність у нього такої кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, яка була б достатньою для виконання в повному обсязі визначеного законом нормативу у випадку направлення осіб з інвалідністю центром зайнятості та відсутності відмов самих осіб з інвалідністю від запропонованої роботи.

В силу положень ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відтак суд доходить висновку, що обов`язок підприємства (підприємця) щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати та працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені законом.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 08.08.2019 у справі № 805/1436/16-а, від 31.01.2020 у справі № 823/763/17 та від 24.06.2020 у справі № 440/2008/19.

Наведена правова позиція вкотре підтримана Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 (справа № 812/1365/18).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач виконав свої зобов`язання за статтею 19 Закону № 875-ХІІ, зокрема, створивши відповідне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомивши про це уповноважені органи про наявність вільних вакансій, що можуть бути заповнені особами з інвалідністю.

Отже, зібраними та дослідженими у справі доказами підтверджується, що відповідач вжив усіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання. Тому покладення на нього відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцезнаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись у відповідача, суд вважає надмірним індивідуальним тягарем. Крім того, це не узгоджується з підставами господарсько-правової відповідальності, визначеними у частині другій статті 218 Господарського кодексу України.

Також суд враховує, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не надав жодних доказів на підтвердження того, відповідач протягом 2019 року не створив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або неправомірно відмовив таким особам у прийнятті на роботу.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані суб`єктом владних повноважень докази на підтримку заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання про відсутність достатніх правових підстав для застосування до фермерського господарства "САМ+ЛТС" адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-ХІІ.

Відтак у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13308892, місцезнаходження: вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037);

2) відповідач: фермерське господарство "САМ+ЛТС" (код ЄДРПОУ 32861121, місцезнаходження: вул. Центральна, 133-А, з відокремленою садибою, с. Рахни Лісові, Шаргородський район, Вінницька область, 23536).

Повне судове рішення складено 29.09.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович