Рішення

від 17.09.2020 по справі 160/8176/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 160/8176/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

16.07.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просила:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформації про ФОП ОСОБА_1 ) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в кінці травня 2020 йому стало відомо, що відносно нього Амур-Нижньодніпровським відділом виконавчої служби Міністерства юстиції у місті Дніпрі Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 59267764 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113655-17/61У від 05.02.2019, яка була винесена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. Однак, ані примірника вимоги про сплату боргу (недоїмки), ані акту перевірки, ані будь - яких інших рішень податкового органу позивачем отримано не було, у зв`язку з чим останній був вимушений звернутися до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із запитом на надання примірника вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113655-17/61 від 05.02.2019.

Так, 04.06.2020 позивачем було отримано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області лист за вих. № 53087/10/04-36-52-60-22 від 01.06.2020 із копіями корінців вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61. Скориставшись своїм правом, позивачем були оскаржені вищезазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску до Державної податкової служби України, однак Рішенням від 06.07.2020 № 21070/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача було залишено без розгляду.

Позивач вважає вимоги про сплату боргу (недоїмки) необгрунтованими як нормативно, так і документально, а тому звернувся до суду із позовними вимогами про їх скасування.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 59267764, відкритому Амур-Нижньодніпровським відділом виконавчої служби Міністерства юстиції у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі виконавчого документа - вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.02.2019 року № Ф-113655-17/61У та зупинити дію вимог від 14.05.2019 року № Ф-113655-17/61, від 14.02.2020 року № Ф-113655-17/61 шляхом заборони відповідачу у пред`явленні їх до виконання та стягнення до набрання законної сили рішенням суду по адміністративній справі.

Ухвалою суду від 17.07.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/8176/20 було задоволено частково та зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 59267764, відкритому Амур-Нижньодніпровським відділом виконавчої служби Міністерства юстиції у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі виконавчого документа - вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.02.2019 року № Ф-113655-17/61У - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №160/8176/20; в іншій частині вимог заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 17.07.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

28.07.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких позивач просила суд при винесенні рішення у справі врахувати правову позицію Великої палати Верховного суду від 01.07.2020 по справі № 260/81/19, в якій Велика палата зробила наступний висновок: відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

11.08.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представником відповідача зазначено, що платником не додано довідки, яка свідчить про сплату ЄСВ роботодавцем, а довідка про страховий стаж не засвідчує про перебування позивача в трудових відносинах. Так, в довідці, наданій позивачем взагалі зазначено, що з 08.01.2014 по 02.07.2017 ОСОБА_1 перебувала у догляді за дитиною, проте не сказано про сплату ТОВ Лореаль Україна ЄСВ.

Представник відповідача також звернув увагу суду на те, що трудова діяльність за цивільно-правовим договором не тягне за собою зобов`язання роботодавця сплачувати ЄСВ за найманих працівників.

Окрім того, вимоги, які позивач оскаржує, відповідно до ст. 42 Податкового кодексу, п. 5 Інструкції № 449 та постанови Верховного суду від 02.05.2018 у справі № 826/3168/15 є узгодженими, а тому їх оскарження є протиправним з боку процесуального законодавства.

17.08.2020 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач не погоджується з положеннями відзиву на позовну заяву, оскільки з його аналізу вбачається, що відповідачем не було враховано і жодним чином не спростовано обставин щодо: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-13655-17/619 від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61, прийняті всупереч встановленому порядку, передбаченому частиною третьою статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пунктами 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449, а саме: складені податковим органом без проведення перевірки; відсутність у позивача статусу ФОП (відсутність даних про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом; законодавство України забороняє подвійну сплату ЄСВ. Позивав перебуває у трудових відносинах з ТОВ Лореаль Україна (код ЄДРПОУ 33239599). Тобто, винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критерію пропорційності, адже податковим органом не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи, оскільки мета сплати єдиного внеску до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем; порушення податковим органом строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску; бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення у вигляді розпорядження відносно позивача про звернення до суду зі заявою про винесення судового рішення щодо припинення підприємницькою діяльності фізичної особи відповідно до Норм наказу Мінфіну № 1588; порушення ДПС України встановленого строку розгляду скарги платника податків, тобто не направлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги.

З урахуванням вищевикладеного, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.08.2020 записів щодо позивача не знайдено.

28.04.2020 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чигриною Яною Геннадіївною, при примусовому виконанні вимоги № Ф-113655-17/61У від 05.02.2019 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу на користь ГУ ДФС у Дніпропетровській області у розмірі 18 276,72 грн., було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 59267764.

21.05.2020 ОСОБА_1 звернулась з Листом Про надання інформації до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому зазначила, що 19.05.2020 позивачу стало відомо, що відносно нього було відкрито Амур-Нижньодніпровським відділом виконавчої служби Міністерства юстиції у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження ВП № 59267764 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113655-17/61У від 05.02.2019, яка була винесена ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

У даному Листі позивачем вказано, що ані примірника вимоги про сплату боргу (недоїмки), ані акту перевірки, ані будь-яких інших рішень податкового органу останній не отримував, а тому, на підставі ст. ст. 19-22 закону України Про доступ до публічної інформації просив: надати примірник вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113655-17/61У від 05.02.2019; якщо вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113655-17/61У від 05.02.2019 надсилалася на адресу позивача, просив надати докази надіслання такої вимоги.

01.06.2020 № 53087/10/04-36-52-60-22 Лівобережним управлінням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на Лист від 21.05.2020 позивача було повідомлено, що згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу сума заборгованості зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 : станом на 31.01.2019 становила 18 276,72 грн., сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61 та направлена на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке повернуто поштовим відділенням із зазначенням причин невручення за закінченням терміну зберігання ; станом на 30.04.2019 становила 21 030,90 грн., сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-13655-17/61 та направлена на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке повернуто поштовим відділенням із зазначенням причин невручення за закінченням терміну зберігання ; станом на 31.01.2020 становила 29 293,44 грн., сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61 та направлена на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке повернуто поштовим відділенням із зазначенням опущено в почтову скриньку 29.04.2020 .

Відповідно до відповіді Лівобережного управлінням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.06.2020 № 53087/10/04-36-52-60-22, до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направлені на виконання узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61У на суму 18 276,72 грн.; від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61У на суму 2 754,18 грн.

Додатково повідомлено, що станом на 01.06.2020 згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску (код бюджетної класифікації 71040000) у сумі 29 293,44 грн.

В додатках до вищевказаного листа позивачу також було надано: копії корінців про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61; від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61; від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61 та копії документів, що підтверджують вручення/надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення платнику податків вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на 6 аркушах в 2 примірнику.

11.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та бізнес-омбудсмена Ради бізнес-омбудсмена пана ОСОБА_2 зі скаргою (в поярдку ст. 56 Податкового кодексу України та ст. 6, ч. 4. Ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ), в якій просила: скаргу задовольнити, а вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61 - скасувати; зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 ) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

26.06.2020 бізнес-омбудсмен пан ОСОБА_2 звернувся з Листом вих. № 25877 до голови Державної податкової служби України до начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким просив:

- забезпечити повний, всебічний та неупереджений розгляд скарги Скаржниці на Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-13655-17/61, від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61;

- прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду документів, пояснень Скаржниці із врахуванням аргументів останньої та Ради, та, за умови виявлення порушень чинного законодавства, - в терміновому порядку вжити негайних заходів по відновленню законних прав Скаржниці і повідомити Раду про вжиті заходи;

- розглянути скаргу Скаржниці і провести перевірку наявних в ній матеріалів за участі представників Скаржниці і Ради. За необхідності - вжити належних заходів задля забезпечення розгляду матеріалів скарги у режимі аудіо - чи відеоконференції;

- забезпечити під контролем ДПС України повний та всебічний діалог Скаржниці із Головним управління ДПС у Дніпропетровській області з метою реального вирішення питань відносно обліку у неї недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а зокрема: 4.1 Проконсультувати Скаржницю про те, які реєстраційні дії їй необхідно вчинити задля того, щоб скористатися положеннями пункту 9-15 Розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`зкове державне соціальне страхування (з огляду на відсутність відомостей про неї у ЄДР); 4.2. Повідомити Скаржницю про те, у які строки їй необхідно здійснити відповідні реєстраційні дії (чітко вказати дату початку перебігу відповідного 90-денного строку - з 01 січня 2021 року (коли набирає чинності Закон № 592) чи з 03 червня 2020 року, коли набрали чинності окремі його положення);

- провести масштабне інформування платників податків про положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників № 592-IX від 13 травня 2020 року на веб-сайті ДПС України та шляхом розміщення відповідної інформації в органах податкової, центрах обслуговування платників податків та під час надіслання вимог про стягнення недоїмок та застосування штрафних санкцій тощо.

06.07.2020 Державною податковою службою України було прийнято Рішення № 21070/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду на підставі п. 3 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308.

Позивач вважає оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61 протиправними, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить їх скасувати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, визначальною умовою для наявності обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність є наявність в особи статусу фізичної особи-підприємця.

Так, в силу положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту четвертого статті 1 вказаного закону: державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Водночас, пунктом 9 статті 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Документом, який підтверджує статус фізичної особи-підприємця відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , як суб`єкта підприємницької діяльності, є витяг з Єдиного державного реєстру, в якому зазначаються основні види діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Згідно п. 65.1. ст. 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Однак, як встановлено судом, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записів щодо позивача - не знайдено.

Таким чином, віднесення позивача до платників єдиного внеску вчинено податковим органом без належних на те підстав, а тому є неправомірним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є також роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ Лореаль Україна (код ЄДРПОУ 33239599) з 2007 року по теперішній час.

Так, Товариство за усі періоди, зокрема за 2017-2020 роки сплачувало за позивача страховий внесок.

Тобто, роботодавець, нараховуючи заробітну плату, сплачував за позивача, як страхувальник, єдиний соціальний внесок, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Із системного аналізу Закону Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "БулвесАД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не грунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на вищезазначене, винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критерію "пропорційності", адже податковим органом не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи, оскільки мета сплати єдиного внеску до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

В свою чергу, дії податкового органу призводять до необхідності виплати додаткових коштів (зайвих витрат) позивачем із заробітної плати за умови відсутності здійснення та отримання доходу від підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 18.03.2020 по справі №140/1777/19 Верховний Суд зазначає, що: відносини щодо адміністрування ЄСВ при одночасному перебуванні фізособи в трудових відносинах та наявності у неї статусу ФОП, якщо підприємницька діяльність не здійснюється, Законом про ЄСВ не врегульовано.

Проте, самозайнята особа зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником ЄСВ за неї є її роботодавець. В такому разі мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону про ЄСВ, на якому наполягає Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про необхідність сплати ЄСВ для ФОП, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 (справа № 160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 (справа № 440/2149/19), від 23.01.2020 (справа № 480/4656/18), від 05.03.2020 ( справа № 824/509/19-а), від 02.04.2020 (справа № 620/2449/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Згідно п. 1 розділу 7 Фінансові санкції Інструкції № 449 передбачає, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беє|гер проти Італії", заява N 33202/96, "Онер`їлдіз проти Туреччини"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08 від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, від 25 листопада 2008 року).

З оскаржуваних вимог видно, що вони не містять будь-якої інформації стосовно періодів (місяць, квартал, рік) наявності заборгованості зі сплати Єдиного внеску, у яких виникла така заборгованість.

Отже, оскільки судом встановлено перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ ЛОРЕАЛЬ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 33239599), яке сплачувало за нього ЄСВ як страхувальник та відсутність відомостей про позивача як суб`єкта підприємницької діяльності у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд доходить висновку, що вищевказане є підставою для скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформації про ФОП ОСОБА_1 ) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422.

За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 23.12.2019 року у справі №813/3277/18 (№К/9901/22863/19), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних вимоги та відображення суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків, ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

Враховуючи зазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформації про ФОП ОСОБА_1 ) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, відповідач не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позовну заяву повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору у сумі 1 681,60 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1768668475.1 від 15.07.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.05.2019 № Ф-113655-17/61, від 14.02.2020 № Ф-113655-17/61.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформації про ФОП ОСОБА_1 ) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 681,60 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1768668475.1 від 15.07.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко