Рішення

від 23.09.2020 по справі 260/507/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/507/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Скалка" -представник - Староста Юрій Юрійович;

за участі представника позивача - адвоката Гринюк Ганни Василівни;

відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - Гончарук Валентина Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Скалка" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Приватне підприємство "Скалка" (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13, код ЄДРПОУ 22068197) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 3975035), якою просить: "1. Постановити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. № ЗК-485/1371/АВ від 21 січня 2020 року про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та накладення штрафу на приватне підприємство "Скалка" та скасувати її."

Згідно протоколу від 27 лютого 2020 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю - Маєцьку Н.Д.

Ухвалою суду (суддя Маєцька Н.Д.) від 02 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02 липня 2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 260/70/20, у зв`язку з тривалою відсутністю судді Маєцької Н.Д., за результатами якого справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до провадження.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Зокрема, позивач вказує, що за результатами інспекційного відвідування Приватного підприємства "Скалка" відповідачем складено Акт інспекційного відвідування № ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівника без оформлення трудових відносин. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04 від 21 січня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 125190 грн. Позивач вважає, що дана постанова ухвалена без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконною.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04 від 21 січня 2020 року позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року, яким встановлено, що у столярному цеху за місцем здійснення діяльності приватного підприємства "Скалка" за адресою м. Іршава, вул. Заводська, 13 , виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка у своєму письмовому поясненні пояснила, що перший день вийшла попрацювати на ПП "Скалка" замість своєї доньки ОСОБА_2 , без укладення трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Під час розгляду справи по суті представники позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом , щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 4 його підпункту 6 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у тому числі, крім іншого, було затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а також Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За змістом статті 325 частини 1 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Із врахуванням приписів статті 325 КАС України її частини 1 - Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" застосувалася до 14 травня 2019 року.

Таким чином, інспекційне відвідування та складання Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року - проведено, у тому числі відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (про що зазначено у тексті акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю (а.с.а.с. 40-45)), яка на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною.

Про здійснення інспекційного відвідування саме у відповідності відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яка в свою чергу на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною свідчить припис про усунення виявлених порушень від 23 грудня 2019 року за № ЗК485/1371/АВ/П (а.с.а.с. 46, 47) .

З урахуванням того, що під час проведення інспекційного відвідування відповідачем Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 - втратив чинність, то діючим нормативним документом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України № 877-V.

Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) необхідно застосовувати положення саме Закону України № 877-V, оскільки будь-яких особливостей іншими нормативними документами не встановлено.

Крім того, необхідно зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Згідно зі статтею 4 частиною 4 Закону України № 877-V, виключно законами встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 5 Закону України № 877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 10 Закону України № 877-V, під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Судом в встановлено, що Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "Скалка" зареєстроване, як юридична особа з місцезнаходженням: 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13, код ЄДРПОУ 22068197, основним видом діяльності якого є виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (а.с.а.с. 50-52).

Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 17 грудня 2019 року № 262 про проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства "Скалка", за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13 на підставі Переліку платників податків для проведення спільних перевірок з питань дотримання роботодавцями законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з найманими працівниками на грудень 2019 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення" № 649-Р від 05 вересня 2018 року, затвердженого ГУ ДФС у Закарпатській області та Управлінням Держпраці у Закарпатській області (а.с.а.с. 34, 35).

На підставі вказаного наказу 17 грудня 2019 року видано направлення № 1023 на проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства "Скалка", за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13 строком дії з 20 грудня 2019 року по 24 грудня 2019 року (а.с. 36).

20 грудня 2019 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства "Скалка" на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено, що у столярному цеху за місцем здійснення діяльності приватного підприємства "Скалка" за адресою м. Іршава, вул. Заводська, 13 , виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка у своєму письмовому поясненні пояснила, що перший день вийшла попрацювати на ПП "Скалка" замість своєї доньки ОСОБА_2 , без укладення трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України (а.с.а.с. 40-45).

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК485/1371/АВ/П від 23 грудня 2019 року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування (а.с.а.с. 46, 47).

28 грудня 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК/457/215/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області, вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 21 січня 2020 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 79).

Листом від 28 грудня 2019 року № 07-02/5020, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 21 січня 2020 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 80).

16 січня 2020 року позивачем до Управління Держпраці було подано пояснення до Акту інспекційного відвідування з доданими до них копіями підтверджуючих документів, які долучено до матеріалів інспекційного відвідування (а.с. 83).

21 січня 2020 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на приватне підприємство "Скалка" накладено штраф у розмірі 125190 грн (а.с.а.с. 96-98).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов`язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом відповідач вважає, що ПП "Скалка" порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України, тобто працівник був допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного приватного підприємства "Скалка" за адресою м. Іршава, вул. Заводська, 13 , виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка у своєму письмовому поясненні пояснила, що перший день вийшла попрацювати на ПП "Скалка" замість своєї доньки ОСОБА_2 , без укладення трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України (а.с.а.с. 96-98).

Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України "Про оплату праці", як Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Таким чином, в будь-якому випадку, в тому числі, конкретному, правові норми необхідно застосовувати до правових обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов`язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадянка ОСОБА_1 , яка була присутньою за місцем проведення ПП "Скалка" підприємницької діяльності виконувала договірні обов`язки, як працівниця, найнята ПП "Скалка", а за вчинену нею роботу/послугу отримала (отримувала) відповідну, обіцяну ПП " Скалка ", як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, відповідну винагороду.

Поясненням директора ПП "Скалка" ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_1 виконувала роботу по покрасці, яка пояснила причину перебування в цеху, та вказала що у трудових відносинах з ПП "Скалка" перебуває її дочка ОСОБА_2 , в день інспектування ОСОБА_1 зайшла до доньки на роботу, яка попросила матір підмінити її на декілька годин так як ОСОБА_2 потрібно було відлучитися з роботи по своїх справах. При цьому ОСОБА_4 у своєму поясненні вказує, що ОСОБА_1 є працевлаштованою, має постійне місце роботи і офіційно працює в Польщі, а до України приїхала на Різдвяні свята (а.с. 83).

Наказом директора ПП "Скалка" ОСОБА_4 від 10 січня 2017 року № 4-К ОСОБА_2 було прийнято на роботу фарбувальницею столярного цеху ПП " Скалка " (а.с. 93).

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 20 грудня 2019 року, що у зв`язку з необхідністю виїзду в місто по своїх справах, просила керівника ПП "Скалка" відпустити її на декілька годин з роботи, однак він її відмовив пояснюючи не тим, що кінець року і потрібно закінчити виконання замовлень, а тому ОСОБА_2 попросила свою матір ОСОБА_1 попрацювати замість неї кілька годин (а.с.87).

Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 самовільно без відома Директора позивача приступила до виконання роботи на прохання своєї дочки ОСОБА_2 .. А тому, ОСОБА_1 , яка колись працювала на цьому підприємстві і виконувала саме ту роботу, яку в даному випадку виконувала ОСОБА_2 , вирішила допомогти в цьому своїй доньці і вони домовилися, що ОСОБА_1 залишиться на роботі замість доньки, буде виконувати її роботу в той час як ОСОБА_2 піде з роботи по своїх справах. При цьому керівника підприємства про цю свою домовленість ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не повідомили. При цьому ОСОБА_1 вказала, що є працевлаштованою, має постійне місце роботи і офіційно працює в Польщі, а до України приїхала на Різдвяні свята (а.с.а.с. 37, 86).

Судом не здобуто доказів, які б свідчили про обізнаність, позивача, в особі його керівника Старости Ю.Ю., щодо виконання робіт ОСОБА_1 за її доньку ОСОБА_2 .. Крім того, необхідно зазначити, що на передодні ОСОБА_4 заборонив ОСОБА_2 покидати робоче місце, що дає можливість суду зробити висновок про те, що керівник відповідача був впевнений, що 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 буде знаходитися на робочому місці.

Копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії ІІІ-364299 від 01 червня 1988 року підтверджено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 91)

Копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 04 серпня 2007 року підтверджено, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с. 90).

Судом встановлено, що відносно позивача також було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ від 23 грудня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (а.с.а.с. 48, 49).

У відповідності до статті 41 частини 3 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2020 року, що ухвалена у справі № 301/19/20, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за статтею 41 частиною 3 КУпАП закрито на підставі статті 247 частини 1 пункту 1 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення (міститься в ЄДРСР за № 88757944).

Вказаною постановою зокрема встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ від 23 грудня 2019 року, ОСОБА_4 , будучи директором ПП "Скалка" за місцем здійснення діяльності: м. Іршава, вул. Заводська, 13 на час проведення інспекційного відвідування у столярному цеху підприємства, під час роботи було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 , без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частини 3 КзПП України. У суді не встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП, оскільки умислу на вчинення правопорушення (суб`єктивної сторони складу правопорушення), не встановлено. Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з яких вбачається, що ОСОБА_1 самовільно без відома Директора приступила до виконання роботи за проханням своєї дочки ОСОБА_2 та досліджено диск з аудіо записом інспекційної перевірки, з якого вбачається, що ОСОБА_8 не виконував ніяких робіт на підприємстві і був одягнений не в робочій формі та відсутні докази допуску до виконання робіт ОСОБА_4 .. Таким чином, обставин, які б свідчили та підтверджували, що ОСОБА_4 , як директор ПП "Скалка" фактично допустив ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , як працівників до роботи без трудових договорів не доведено та спростовується вказаними документами та переглянутим в судовому засіданні диском з аудіо записом інспекційної перевірки.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є керівником приватного підприємства "Скалка" (а.с.а.с. 54, 55).

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП.

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 78 частини 6 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд вважає, що встановлені постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2020 року, що ухвалена у справі № 301/19/20 обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 76 частинами 1, 2 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що висновки відповідача про те, що позивач приховав трудові відносини із ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження при дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, а відтак відповідач дійшов до помилкових висновків про порушення позивачем положень статті 24 частини 3 КЗпП України та протиправно притягнув його до відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 2102 грн.

Застосоване судом законодавство - використане у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного підприємства "Скалка" (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13, код ЄДРПОУ 22068197) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04 від 21 січня 2020 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Скалка" (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13, код ЄДРПОУ 22068197) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 23 вересня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 28 вересня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко