Постанова

від 02.12.2020 по справі 260/507/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/507/20 пров. № А/857/12841/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №260/507/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства Скалка до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Гаврилко С.Є., час ухвалення - 11 год. 42 хв., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 28.08.2020р.),-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Скалка звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами інспекційного відвідування Приватного підприємства Скалка відповідачем складено акт інспекційного відвідування №ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівника без оформлення трудових відносин. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04 від 21 січня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 125190 грн. Позивач вважає, що дана постанова ухвалена без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконною.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04 від 21 січня 2020 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що уповноваженими посадовими особами складено постанову №ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04 від 21 січня 2020 року, якою позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року, яким встановлено, що у столярному цеху за місцем здійснення діяльності приватного підприємства Скалка за адресою АДРЕСА_1 , виявлено громадянку ОСОБА_1 , без укладення трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Позивачем подано клопотання про розгляд за його відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство Скалка зареєстроване, як юридична особа з місцезнаходженням: 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13, код ЄДРПОУ 22068197, основним видом діяльності якого є виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 17 грудня 2019 року №262 про проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства Скалка , за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13 на підставі Переліку платників податків для проведення спільних перевірок з питань дотримання роботодавцями законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з найманими працівниками на грудень 2019 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення №649-Р від 05 вересня 2018 року, затвердженого ГУ ДФС у Закарпатській області та Управлінням Держпраці у Закарпатській області.

На підставі вказаного наказу 17 грудня 2019 року видано направлення №1023 на проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства Скалка , за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою 90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Заводська, буд. 13 строком дії з 20 грудня 2019 року по 24 грудня 2019 року.

20 грудня 2019 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства Скалка на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено, що у столярному цеху за місцем здійснення діяльності приватного підприємства Скалка за адресою АДРЕСА_1 , виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка у своєму письмовому поясненні пояснила, що перший день вийшла попрацювати на ПП Скалка замість своєї доньки ОСОБА_2 , без укладення трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК485/1371/АВ/П від 23 грудня 2019 року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування.

28 грудня 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК/457/215/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області, вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 21 січня 2020 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська.

Листом від 28 грудня 2019 року № 07-02/5020, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт №ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 21 січня 2020 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16.

16 січня 2020 року позивачем до Управління Держпраці було подано пояснення до Акту інспекційного відвідування з доданими до них копіями підтверджуючих документів, які долучено до матеріалів інспекційного відвідування.

21 січня 2020 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ЗК485/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-04, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на приватне підприємство Скалка накладено штраф у розмірі 125190 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що встановлені постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2020 року, що ухвалена у справі №301/19/20 обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 4 його підпункту 6 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у тому числі, крім іншого, було затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а також Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За змістом частини 1статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Із врахуванням приписів статті 325 КАС України її частини 1 - Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні застосувалася до 14 травня 2019 року.

Таким чином, інспекційне відвідування та складання Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК485/1371/АВ від 23 грудня 2019 року - проведено, у тому числі відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (про що зазначено у тексті акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю), яка на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною.

Про здійснення інспекційного відвідування саме у відповідності відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яка в свою чергу на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною свідчить припис про усунення виявлених порушень від 23 грудня 2019 року за №ЗК485/1371/АВ/П.

З урахуванням того, що під час проведення інспекційного відвідування відповідачем Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 - втратив чинність, то діючим нормативним документом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України № 877-V.

Таким чином, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) необхідно застосовувати положення саме Закону України №877-V, оскільки будь-яких особливостей іншими нормативними документами не встановлено.

Крім того, необхідно зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Згідно зі статтею 4 частиною 4 Закону України №877-V, виключно законами встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 5 Закону України №877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Відповідно до статті 6 частини 1 абзацу 10 Закону України №877-V, під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов`язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом, відповідач вважає, що ПП Скалка порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України, тобто працівник був допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, як слідує з копії оскаржуваної постанови, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного приватного підприємства Скалка за адресою АДРЕСА_1 , виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка у своєму письмовому поясненні пояснила, що перший день вийшла попрацювати на ПП Скалка замість своєї доньки ОСОБА_2 , без укладення трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України Про оплату праці , як Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Таким чином, в будь-якому випадку, в тому числі, конкретному, правові норми необхідно застосовувати до правових обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов`язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадянка ОСОБА_1 , яка була присутньою за місцем проведення ПП Скалка підприємницької діяльності виконувала договірні обов`язки, як працівниця, найнята ПП Скалка , а за вчинену нею роботу/послугу отримала (отримувала) відповідну, обіцяну ПП ОСОБА_3 , як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, відповідну винагороду.

Поясненням директора ПП Скалка ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_1 виконувала роботу по покрасці, яка пояснила причину перебування в цеху, та вказала що у трудових відносинах з ПП Скалка перебуває її дочка ОСОБА_2 , в день інспектування ОСОБА_1 зайшла до доньки на роботу, яка попросила матір підмінити її на декілька годин так як ОСОБА_2 потрібно було відлучитися з роботи по своїх справах. При цьому ОСОБА_4 у своєму поясненні вказує, що ОСОБА_1 є працевлаштованою, має постійне місце роботи і офіційно працює в Польщі, а до України приїхала на Різдвяні свята.

Наказом директора ПП Скалка Старости Ю.Ю. від 10 січня 2017 року №4-К ОСОБА_2 було прийнято на роботу фарбувальницею столярного цеху ПП ОСОБА_3 .

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 20 грудня 2019 року, що у зв`язку з необхідністю виїзду в місто по своїх справах, просила керівника ПП "Скалка" відпустити її на декілька годин з роботи, однак він її відмовив пояснюючи не тим, що кінець року і потрібно закінчити виконання замовлень, а тому ОСОБА_2 попросила свою матір ОСОБА_1 попрацювати замість неї кілька годин (а.с.87).

Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 самовільно без відома Директора позивача приступила до виконання роботи на прохання своєї дочки ОСОБА_2 .. А тому, ОСОБА_1 , яка колись працювала на цьому підприємстві і виконувала саме ту роботу, яку в даному випадку виконувала ОСОБА_2 , вирішила допомогти в цьому своїй доньці і вони домовилися, що ОСОБА_1 залишиться на роботі замість доньки, буде виконувати її роботу в той час як ОСОБА_2 піде з роботи по своїх справах. При цьому керівника підприємства про цю свою домовленість ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не повідомили. При цьому ОСОБА_1 вказала, що є працевлаштованою, має постійне місце роботи і офіційно працює в Польщі, а до України приїхала на Різдвяні свята.

Суд першої інстанції вірно вказав, що під час розгляду справи не здобуто доказів, які б свідчили про обізнаність, позивача, в особі його керівника Старости Ю.Ю., щодо виконання робіт ОСОБА_1 за її доньку ОСОБА_2 .. Крім того, необхідно зазначити, що на передодні ОСОБА_4 заборонив ОСОБА_2 покидати робоче місце, що дає можливість суду зробити висновок про те, що керівник відповідача був впевнений, що 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 буде знаходитися на робочому місці.

Судом встановлено, що відносно позивача також було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК485/1371/АВ/П/ПТ від 23 грудня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП.

У відповідності до статті 41 частини 3 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2020 року, що ухвалена у справі № 301/19/20, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за статтею 41 частиною 3 КУпАП закрито на підставі статті 247 частини 1 пункту 1 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення (міститься в ЄДРСР за № 88757944).

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки в даному випадку є суперечливими та не встановлені чіткі обставини правопорушення, а тому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними до відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Крім того, наведені факти зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №260/507/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 14.12.2020р.