Рішення

від 17.09.2020 по справі 520/6832/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 р. Справа № 520/6832/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Цимбалістого В.А., відповідача - Тітової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУДТОРГ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУДТОРГ", з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що прийняті Головним управлінням ДПС у Харківської області податкові повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511, є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року відкрито провадження по справі. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання від 09.07.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

До канцелярії суду представником Головного управління ДФС у Харківської області було надано відзив на позов (Т.2 а.с. 35 - 37), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що підприємством не підтверджено належними доказами реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" за липень 2018 року в межах укладеного договору поставки від 09.07.2018 року №30, оскільки неналежним чином заповнено паспорти якості товару. Крім того, вони видані лабораторією АТ ККУ "Кварц", який не є контрагентом позивача. Надані до перевірки документи на транспортування товару (договір експедиційних послуг від 11.05.2015 року № 11/05/2015, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Грандбудторг") не пов`язані із господарськими взаємовідносинами між ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" та позивачем. Деякі залізничні накладні складені в один день, що ставить під сумнів реальність цих перевезень з урахуванням часу, відстані, трудових ресурсів та інших факторів. До перевірки не надано документів, які б свідчили про завантаження і розвантаження товару, за яких умов, яким трудовим ресурсом це здійснювалось та в які строки. Не всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа внесені у відповідні графи. За інформацією накладної від 23.07.2018 року №43581370 неможливо встановити відправника, одержувача товару, а саме в гр. 1 - Відправник та гр. 4 - Одержувач , не зазначено повністю назву Суб`єкта господарювання з усіма його реквізитами. Крім того, від Головного управління ДФС у Харківській області надійшла узагальнена податкова інформація щодо ТОВ Компанія Гарант Плюс (код за ЄДРПОУ 41603454) за звітній період декларування ПДВ липень 2018 року від 05.11.2018 № 891/20-40-14-21-06/41603454, якою не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності. Таким чином, контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за липень 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУДТОРГ" (код ЄДРПОУ 39764970, адреса: пр-т Науки, буд. 40, офіс 535-1, м. Харків, 61166), зареєстрований в якості юридичної особи Департаментом реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради від 24.04.2015 року №14801020000065935.

Позивача взято на податковий облік в органах ДПС від 24.04.2015 року № 203015056561. Позивач є платником ПДВ.

Судом встановлено, що ГУ ДПС в Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ГРАНБУДТОРГ" (код ЄДРПОУ 39764970) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" (код ЄДРПОУ 41603454) за липень 3018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 01.11.2019 року № 604/20-40-05-11-10/39764970, у висновках якого зазначено, що в порушення вимог п. 198.1. п.198.2, її. 198.3, п. 198.6, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, ТОВ ГРАНБУДТОРГ , код за ЄДРПОУ 39764970 допущено завищення податкового кредиту по ПДВ , що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2018 на загальну суму 375282 грн. (Т.1 а.с. 18 - 44).

Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

18.11.2019 року позивач подав до ГУ ДПС в Харківській області заперечення на акт перевірки від 01.11.2019 року № 604/20-40-05-11-10/39764970, в яких просив долучити їх до матеріалів перевірки та у зв`язку з відсутністю порушень ПК України не виносити податкові повідомлення - рішення за результатами проведеної перевірки. Разом із запереченнями позивачем надіслано до податкового органу документи по взаємовідносинам із ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" за липень 3018 року, зокрема, копії договору, актів надання послуг, договору поставки та податкових накладних (Т.1 а.с. 45 - 48).

За результатами розгляду заперечень листом ГУ ДПС в Харківській області від 26.11.2019 року № 10909/10/20-40-05-11-16 повідомлено позивача, що наказом від 26.11.2019 №2488 призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ Гранбудторг . Також повідомлено, що заперечення та додаткові документи будуть розглянуті після завершення перевірки (Т.1 а.с. 49 - 51).

За результатами перевірки складено акт №18/20-40-05-11-10/39764970 від 03.01.2020 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ Гранбудторг (код за ЄДРПОУ 39764970), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Компанія Гарант Плюс (код за ЄДРПОУ 41603454) за липень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників (Т.1 а.с. 52 - 73).

У висновках акту перевірки №18/20-40-05-11-10/39764970 від 03.01.2020 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України - ТОВ ГРАНБУДТОРГ допущено завищення податкового кредиту на суму 375 282,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на Загальну суму у розмірі 64 589,00 грн. за липень 2018 року, внаслідок чого контролюючим органом завищено податкове зобов`язання з ПДВ за липень 2018 року на загальну суму 310 693,00 грн. (Т.1 а.с. 72).

Екземпляр акту перевірки надіслано на адресу підприємства та отримано його уповноваженим представником 20.01.2020 року, що підтверджено позначкою в повідомленні про вручення поштового відправлення (Т.2 а.с. 85).

Також, на адресу позивача направлено лист ГУ ДПС в Харківській області від 08 січня 2020 року за результатами розгляду його скарги на акт перевірки від 01.11.2019 року № 604/20-40-05-11-10/39764970 (Т.2 а.с. 86 - 87).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 80 736,25 грн. (основний платіж - 64 589,00 грн. - штрафні санкції - 16 147,25 грн.);

- податкове повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000070511, яким зменшено розмір податкового кредиту на суму 310 639,00 грн. за платежем з податку на додану вартість (Т.1 а.с. 78 - 80).

Згідно п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Позивач подав 27.02.2020 року до ДПС України скаргу на податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 11.01.2020 року №00000060511, №0000007051, а також 30.03.2020 року доповнення до скарги, за результатами розгляду яких ДПС України прийнято рішення від 24.04.2020 року № 14401/0198-00-08-05-02-06, яким залишено без задоволення скаргу ТОВ Гранбудторг , оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін (Т.1 а.с. 81 - 93).

Не погодившись з винесеними Головним управлінням ДПС у Харківській області податковими повідомленнями - рішеннями від 11.01.2020 року №00000060511, №0000007051, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п.п.4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З дослідженого акту перевірки ГУ ДПС в Харківській області №18/20-40-05-11-10/39764970 від 03.01.2020 року вбачається, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511 слугував висновок відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" (код ЄДРПОУ 41603454) за липень 2018 року в межах договору постачання № 30 від 09.07.2018 року, укладеного позивачем з ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" (надані до перевірки документи мають дефекти та свідчать про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій по ланцюгу постачання).

На думку податкового органу, фактично підприємством ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання позивачем від ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" товарів (аркуш акту перевірки 18).

Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що від Головного управління ДФС у Харківській області надійшла узагальнена податкова інформація щодо контрагента позивача - ТОВ Компанія Гарант Плюс (код за ЄДРПОУ 41603454) за звітній період декларування ПДВ липень 2018 року від 05.11.2018 року № 891/20-40-14-21-06/41603454, якою на думку податкового органу, непідтверджено реальність здійснення господарської діяльності (аркуші акту перевірки 15 - 18).

З приводу господарських взаємовідносин ТОВ "Грандбудторг" з контрагентом ТОВ Компанія Гарант Плюс (код за ЄДРПОУ 41603454) за липень 2018 року, суд зазначає наступне.

09 липня 2018 року між ТОВ "Грандбудторг" (Покупець) та ТОВ Компанія Гарант Плюс (Постачальник) укладено договір постачання № 30, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти і оплатити: щебеневу продукцію, шлак доменний, пісок будівельний (далі - товар). Одиниця виміру товару метр кубічний (м.куб), тонна (тн). Коефіцієнт перекладу відображається в паспорті виробника, що видаються на кожну партію продукції. Асортимент товару, кількість і терміни поставки вказуються Покупцем в заявці. Заявка може полягати як в письмовій, так і в усній формі (Т.1 а.с. 94).

Постачальником товару (щебінь гранітний, відсів) виписано накладні від 10.07.2018 року, від 16.07.2018 року, від 19.07.2018 року, від 20.07.2018 року, від 23.07.2018 року, від 24.07.2018 року, від 27.07.2018 року, від 30.07.2018 року, від 31.07.2018 року, в яких вказано дані Постачальника, Покупця товару, підстава виписки накладної, найменування товару, одиницю виміру, його ціну. Вказані накладні підписано сторонами договору постачання № 30 від 09.07.2018 року (Т.1 а.с. 95, 102, 109, 11, 127, 134, 144, 149, 164, 171, 185).

Сертифікатами відповідності Серія ВГ, які видано АТ "ККУ "КВАРЦ" підтверджено, що продукція щебнево - пісчана суміш та щебінь з природного каменю відповідають вимогам ДСТУ (Т.1 а.с. 219 - 220). Виробником поставленого позивачу товару є АТ "ККУ "КВАРЦ".

Судом встановлено, що Кременчуцьким міжрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень ДУ "Полтавський обласний лабораторний центр МОЗУ" 10.07.2018 року видано АТ "ККУ "КВАРЦ" радіаційний сертифікат № 08/2018, яким надано дозвіл на постачання споживачам продукції (щебінь та відсів) (Т.1 а.с. 221).

На виконання умов договору постачання № 30 від 09.07.2018 року, ТОВ Компанія Гарант Плюс в адресу ТОВ "Грандбудторг" виписало податкові накладні № 148, 161, 160, 164, 170, 171, 175, 177, 181, 182, 184, 187, 188 (Т.1 а.с. 188 - 200).

Безготівкова оплата за придбаний товар підтверджена платіжними дорученнями № 806 від 11.07.2018 року, № 814, № 815, № 816 від 17.07.2018 року, № 818, № 819 від 18.07.2018 року, №820 від 19.07.2018 року, № 822. № 823 від 23.07.2018 року, № 826, № 827 від 25.07.2018 року, № 829, № 831, № 832, № 833 від 30.07.2018 року, № 835 та №836 від 31.07.2018 року (Т1. а.с. 201 - 218).

В подальшому, придбаний ТОВ "Грандбудторг" у ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" товар (відсів гранітний, щебінь) був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом реалізації на користь ПП "Будтранс-Груп" на виконання умов договору поставки №4 від 06 квітня 2016 року (факт відвантаження підтверджується видатковими накладними від 23.07., 24.07., 27.07., 30.07., 31.07.2018 року (Т.1 а.с. 229 - 245).

Суд зазначає, що надані підприємством копії первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що на запит ГУ ДПС в Харківській області від 21.10.2019 року платником податків для проведення перевірки були надіслані до податкового органу супровідним листом копії вказаних документів, зокрема, копію договору поставки, видаткових накладних, ЖД-накладних, платіжних доручень, договору поставки, паспортів (сертифікатів якості) (Т.1 а.с. 20 - 24).

Норми п. 201.1., п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов`язаний в установлені терміни скласти, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та надати покупцю (за його вимогою), яка є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесені позивачем до податкових зобов`язань у відповідному звітному періоді (липень 2018 року), підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На час складання і видачі податкових накладних контрагент позивача були зареєстрований у встановленому законом порядку, знаходився на обліку в контролюючому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платників ПДВ не було анульовано на момент укладання і вчинення правочину, доказів, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договору постачання № 30 від 09 липня 2018, укладеного між позивачем та ТОВ "Компанія Гарант - Плюс".

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також при винесенні рішення керується практикою Верховного Суду України. Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 року по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Проте, контролюючим органом не надано доказів нереальності здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом. Доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності (в даному випадку, збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за перевіряємий період липень 2018 року та застосування штрафних санкцій), оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

З приводу тверджень контролюючого органу, викладених в акті перевірки, що надані до перевірки залізничні накладні жодним чином не пов`язані із господарськими взаємовідносинами між ТОВ "Грандбудторг" та ТОВ "Компанія Гарант - Плюс", суд зазначає наступне.

На думку податкового органу, залізничні накладні підтверджують господарські взаємовідносини між відправником - АТ ККУ КВАРЦ та одержувачами - ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ ЗЗБК Еталон . Жодного відношення ТОВ Компанія Грант Плюс до документів на транспортування продукції згідно наданих документів не має.

Суд не погоджується з такими твердженнями представник відповідача, з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться копії залізничних накладних, які підтверджують транспортування товару (щебінь гранітний, відсів) від його Виробника - АТ "ККУ "КВАРЦ" (код ЄДРПОУ 35328439, Полтавська область, місто Кременчук, вул. Київська, буд. 85) до його Покупця (контрагент позивача за договором постачання № 30 від 09.07.2018 року) - ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" (код ЄДРПОУ 41603454) для ТОВ "Грандбудторг" , за якими станція відправлення Кременчук, станція призначення Харків-Балашовский, Харків-Лиски прийомоздавальник ОСОБА_3 , товароодержувач ОСОБА_1 за довіреністю № 17 від 02.01.2016 року (Т.1 а.с. 96 - 101, 103 - 108, 110 - 112, 114 - 118, 120 - 126, 128 - 133, 135 - 143, 145 - 148, 150 - 152, 154 - 163, 165 - 170, 172 - 184, 186-187).

Сертифікатами відповідності Серія ВГ, виданих АТ "ККУ "КВАРЦ" підтверджено, що продукція щебнево - пісчана суміш, відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-30:2013 п.п.5.2.5, 5.3.2.2, 5.3.2.3, 5.3.2.5, 5.4.1, 5.4.2, а також щебінь з природного каменю відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-75-98, п.п 4.2.3, 4.3.3, 4.4.1, 4.5-4.7, насипна густина (Т.1 а.с. 219 - 220).

За вказаними Сертифікатами виробником товару є АТ "ККУ "КВАРЦ".

Лабораторією ПАТ "ККУ "КВАРЦ" видано паспорти на поставлену продукцію на станцію Харків-Балашовский (дата відвантаження 14.07., 19.07., 22.07., 26.07., 27.07., 31.07.2018 року отримав ФОН ОСОБА_1 та ТОВ "ЗЗБК Еталон"), в яких міститься інформація щодо хімічного складу продукції, ваги, а також те. що товар сертифікований (Т.1 а.с. 222 - 228).

Отже, безпосереднім виробником (видобувачем) придбаного позивачем товару (щебеня, відсіву) є АТ "ККУ "КВАРЦ", який його поставив контрагенту позивача - ТОВ "Компанія Гарант - Плюс", який в свою чергу, поставив його позивачу - ТОВ "Грандбудторг", в межах укладеного договору постачання № 30.

Таким чином, доводи податкового органу щодо дефектів (недоліків) залізничних накладних як обставини, що свідчить про неможливість реального проведення господарських операцій в часі між ТОВ Гранбудторг та ТОВ Компанія Гарант Плюс , є безпідставними та жодним чином не обґрунтовані, оскільки залізнична накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення в даному випадку є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції позивач з його контрагентом.

Вказане узгоджується зі правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.11.2018 у справі № 822/6312/15, від 11.12.2018 у справі № 807/143/16 та від 21.12.2018 у справі №805/2030/16-а, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до до ч.5 ст. 242 КАС України.

Крім того, вказані документи (Сертифікати відповідності та лабораторні паспорти) містять інформацію про виробника придбаного позивачем товару (щебеня, відсіву), яким є АТ "ККУ "КВАРЦ", та підтверджують належну якість товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, паспорти якості передавалися ТОВ Гранбудторг разом з товаром виключно на його вимогу для ідентифікації та перевірки фактичного значення показників якості товару (щебінь гранітний, відсів гранітний).

Суд зауважує, що вказуючи в акті перевірки на невідповідність складання та дефектність лабораторних паспортів якості, податковий орган не послався на жоден нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено АТ "ККУ "КВАРЦ" при складанні вищевказаних документів.

Відтак, посилання на дефектність паспортів якості, а також те, що вони не відносяться до товару, який поставлено позивачу, є безпідставним та непідтверджено жодними належними доказами з боку відповідача.

Твердження податкового органу, що не всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, внесені у відповідні графи залізничних накладних, суд не приймає до уваги, оскільки в залізничних накладних вказані відомості про номер вагон, в якому перевозився товар, які внесені до бази відомостей, що дозволяє визначити рух кожного вагону та перебування його на відповідній станції. Крім того, в усіх залізничних накладних містяться відомості щодо відправника вантажу (АТ "ККУ "КВАРЦ") та його покупця - ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" (код ЄДРПОУ 41603454) для ТОВ "Грандбудторг".

Крім того, відсутність інформації в деяких графах залізничної накладної не може свідчити про нереальність господарської операції позивача з його контрагентом.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 12.04.2018 року у справі №804/698/16 зазначивши, що посилання відповідача на припущення, окремі недоліки в документах, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень позивача щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції.

Отже, неістотні недоліки в документах (описка, помарка, незаповнення окремого реквізиту), які не впливають на можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, їх зміст не свідчать про безтоварність господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу щодо нереальності господарської операції в межах договору постачання № 30 від 09 липня 2018 року, оскільки в залізничних накладних в якості товароодержувача вказано ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Дійсно, в залізничних накладних в графі "одержувач товару" вказаний ОСОБА_1 за довіреністю № 17 від 02.01.2016 року (Т.1 а.с. 96 - 101, 103 - 108, 110 - 112, 114 - 118, 120 - 126, 128 - 133, 135 - 143, 145 - 148, 150 - 152, 154 - 163, 165 - 170, 172 - 184, 186-187).

Як свідчать матеріали справи, між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ "Грандбудторг" (Замовник) укладено договір про транспортно - експедиційне обслуговування № 11/05/2015 від 11.05.2015 року, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику транспортно - експедиційні послуги, пов`язані з отримання вантажу, відправкою вантажу та порожніх вагонів на усіх станціях Укрзалізниці (Т.1 а.с. 246 - 248). На виконання умов договору сторонами договору складено акти надання послуг щодо організації перевезень вантажу залізничним транспортом (Т1. а.с. 249 - 250, Т2. а.с. 1 - 2).

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 надавалися позивачу транспортно-експедиційні послуги, в тому числі з приймання вагонів на станції призначення, тому в залізничних накладних зазначено дані ФОП ОСОБА_1 як одержувача придбаного позивачем вантажу.

Крім того, товар (щебінь та відсів) ТОВ Гранбудторг реалізував в подальшому ПП Будтранс-Груп в межах договору поставки №4 від 06 квітня 2016 року (факт відвантаження підтверджується видатковими накладними від 23.07., 24.07., 27.07., 30.07., 31.07.2018 року (Т.1 а.с. 229 - 245), якому послуги з приймання вагонів надає ТОВ ЗЗБК Еталон . Отже, у відповідних графах деяких залізничних накладних зазначено ТОВ ЗЗБК Еталон .

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу з цього приводу не відповідають дійсності та не підтверджено належними доказами.

Крім того, суд зазначає, що залізничні накладні не є первинним документом (у відповідності до змісту операцій договорів постачання, за умовами яких товар постачається за адресою товариства), на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік підприємства, оскільки вони не є такими у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В даному випадку, залізничні накладні лише підтверджують операцію з надання послуг з перевезення вантажів, і не містять відомостей про господарські операції з постачання, факт їх здійснення.

З приводу посилань контролюючого органу в акті перевірки (аркуші акту 16 - 18) на отримання узагальненої податкової інформації щодо ТОВ Компанія Гарант Плюс (код 41603454) за звітній період декларування ПДВ липень 2018 року від 05.11.2018 року № 891/20-40-14-21-06/41603454, якою на думку податкового органу, не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності, слід зазначити наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом/контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом/контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а, та відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Отже, посилання контролюючого органу на податкову інформацію як підставу для висновку про документальну недоведеність господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Гарант - Плюс", є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податковим органом не підтверджено висновки акту перевірки підприємства про безтоварність/ нереальність господарських операцій.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність зменшення ГУ ДПС в Харківській області суми податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з контрагентом за звітний період липень 2018 року та застосування штрафних санкцій, оскільки позивачем підтверджено реальність проведених операцій з вказаними підприємствами за перевіряємий період.

За таких підстав, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області, є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУДТОРГ" (код ЄДРПОУ 39764970, адреса: пр-т Науки, буд. 40, офіс 535-1, м. Харків, 61166) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУДТОРГ" (код ЄДРПОУ 39764970) судові витрати в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 28 вересня 2020 року.

Суддя О.В.Шевченко