Постанова

від 29.09.2020 по справі 360/1748/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року справа №360/1748/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. у справі № 360/1748/20 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., складено в повному обсязі 09.07.2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 69641,76 грн. , -

УСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, апелянт) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3" (далі - відповідач, КП ЛЖЕК № 3 ), в якому просило стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році 69600 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, яка нарахована за період з 16 квітня 2020 року по 17 квітня 2020 року у розмірі 41,76 грн. (т.1, а.с. 1-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідачем подано лише Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік за формою 10-ПІ. Проте, відповідачем не вжито всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачених частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с. 65-68).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що роботодавець не звільняється від обов`язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов`язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не працює на підприємстві. Зазначає, що суд першої інстанції мав перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Наголошує, що відповідно до п.5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником. Також зазначає, що з 01.02.2019 року було відкрите одне вакантне місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже не пізніше 05.02.2019 року відповідач повинен був подати до державної служби зайнятості Звіт за формою №3-ПН, а фактично даний звіт було подано 11.02.2019 року (т.2, а.с. 77-82).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Комунальне підприємство "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3" зареєстровано як юридичну особу 10.07.1992, № запису 1 381 120 0000 000094, ідентифікаційний код 21764204, місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Круглова, буд. 1А (т.1, а.с. 6-9).

Протягом 2019 року КП ЛЖЕК № 3 щомісячно надавало до центру занятості звіти форми № 3-ПН Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (т.1, а.с. 72-102, 120-236).

Листом від 12.02.2020 № 130/03-10 позивачем до КП ЛЖЕК № 3 направлено попередженням про термін добровільної сплати АГС за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15.04.2020, не допускаючи нарахування пені (т.1, а.с. 22).

Листом від 12.02.2020 №139/05/01-02 Луганське обласне відділення звернулось до Лисичанського міського центру зайнятості населення з запитом інформації про те, чи надавалися КП ЛЖЕК № 3 до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося КП ЛЖЕК № 3 замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (т. 1 а.с. 20-21).

Листом від 04.03.2020 № 370/05-20 Лисичанський міський центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2019 року відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1, а.с. 24-25).

Листом від 12.03.2020 № 1831/10/12-32-50-06 Головне управління ДПС у Луганській області повідомило позивача, що з 2017 року по 2019 рік КП ЛЖЕК № 3 звітувало про працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність, а саме у 2019 році: у січні- 3 особи, у лютому - 2 особи; у березні - 2 особи; у квітні - 2 особи; у травні - 2 особи; у червні - 2 особи; у липні - 2 особи; у серпні - 2 особи; у вересні - 2 особи; у жовтні - 2 особи; у листопаді - 2 особи; у грудні - 2 особи (т.1, а.с. 26-27).

Відповідно до розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем нараховано підприємству пеню у розмірі 41,76 грн. (т.1, а.с. 28).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Згідно з ч.1 статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 статті 20 Закону № 875).

Відповідно до ч.4 статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 5 липня 2012 року № 5067-VI Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Як встановлено матеріалами справи, КП ЛЖЕК № 3 протягом 2019 року щомісячно надавало до центру занятості звіти форми № 3-ПН Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) , в яких зазначало інформацію про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1, а.с. 72-102, 120-236).

Лисичанський міський центр зайнятості листом від 04.03.2020 №370/05-20 підтвердив подання відповідачем протягом 2019 року відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. Випадків відмови підприємства в працевлаштуванні особам з інвалідністю протягом 2019 року не було. Замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю для вирішення питання працевлаштування не надавало (т.1, а.с. 24-25).

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю при розгляді справи судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що відповідач ужив усіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому на нього не може бути покладена відповідальність за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Щодо доводу апелянта, що з 01.02.2019 року було відкрите одне вакантне місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже не пізніше 05.02.2019 року відповідач повинен був подати до державної служби зайнятості Звіт за формою №3-ПН, а фактично даний звіт було подано 11.02.2019 року, колегія суддів не приймає до уваги на підставі ч.ч.1, 5статті 308 КАС України, оскільки предметом спору в даній адміністративній справі є стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, а процедура видання наказу про створення робочого місця не є предметом розгляду та не досліджувалась судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 69600 грн. та пеню у розмірі 41,76 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. у справі № 360/1748/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. у справі № 360/1748/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення 29 вересня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць