Постанова

від 28.09.2020 по справі 826/14395/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14395/18 Суддя першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Чаку Є.В. та Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕВІС до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ТОВ ДЖЕВІС звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасування рішення комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10 липня 2018 року № 835018/39675231;

- зобов`язати ДФС України (процесуальним правонаступником якого є ДПС України) зареєструвати податкову накладну від 02 березня 2018 року № 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10 липня 2018 року № 835018/39675231 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02 березня 2018 року № 18;

- зобов`язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02 березня 2018 року №18, подану ТОВ ДЖЕВІС , датою її фактичного подання;

- стягнуто на користь ТОВ ДЖЕВІС понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524 грн 00 коп., пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України;

- стягнуто на користь ТОВ ДЖЕВІС понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 5800 грн 00 коп., пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач надав документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, не у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві від інших учасників справи до суду не надходив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ ДЖЕВІС у зв`язку з поставкою товару ТОВ ХІМАГРОПРОМ виписало податкову накладну від 02 березня 2018 року № 18 на загальну суму 501480 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ - 83580 грн 00 коп. Зазначена податкова накладна 30 березня 2018 року була направлена для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30 березня 2018 року податкову накладну від 02 березня 2018 року № 18 було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано ТОВ ДЖЕВІС подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач направив до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена від 06 липня 2018 року № 9055548267, разом з яким надіслав документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідно рішення.

Рішенням комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Комісія) від 10 липня 2018 року № 835018/39675231 було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 02 березня 2018 року № 18.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Комісії, ТОВ ДЖЕВІС звернулося до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ ДЖЕВІС , суд першої інстанції виходив з того, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, за якою саме підставою позивача із указаних в пп. 1.6 п. 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників. Також суд першої інстанції врахував, що позивач 21 квітня 2018 року надіслав письмові пояснення з копіями первинних та інших документів, які повністю відображають зміст господарських операцій між ТОВ ДЖЕВІС та ПАТ ХІМАГРОПРОМ за договором від 09 січня 2018 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві стосуються виключно правомірності рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 835018/39675231 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Таким чином предметом апеляційного перегляду є рішення суду від 27 квітня 2020 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 835018/39675231.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у зазначеній частині, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій .

Критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.

Згідно з п. 2 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, перелічені у п. 2 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.

Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку.

Також п. 1 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 передбачено, що у разі виявлення, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У свою чергу п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку одному з критеріїв, що перелічені у п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із критеріїв було виявлено.

У квитанції від 30 березня 2018 року в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 02 березні 2018 року № 18 зазначено: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Разом з тим, посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку - відсутні.

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної від 02 березня 2018 року № 18 контролюючий орган не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції від 30 березня 2018 року відомості не дають можливості однозначно встановити:

- критерії ризиковості чого саме виявлено контролюючим органом: платника податків чи податкової накладної (операції);

- який саме із семи критеріїв, передбачених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, був виявлений контролюючим органом.

Верховний Суд неодноразово під час вирішення тотожних спорів досліджував вплив якості оформлення квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на можливість платника податків вірно визначити перелік документів, які необхідно надати для реєстрації податкової накладної

Згідно з постановою від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19 Верховний Суд неодноразово наголошував, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Контролюючий орган повинен конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Також у квитанції від 30 березня 2018 року міститься посилання на відповідність операції вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків .

У відповідності до п. 2.1 п. 2 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій. Однією з таких ознак є те, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 30 березня 2018 року зазначено, що обсяг постачання товару / послуг перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару / послуги та обсягу його постачання.

Разом з тим Головним управлінням ДФС у м. Києві не зазначено, на підставі яких саме обставин зроблено висновок про те, що обсяги постачання ТОВ ДЖЕВІС товару, зазначеного у податковій накладній від 02 березні 2018 року № 18, перевищують величину залишку обсягу придбання такого товару.

У відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві також не наводить обґрунтувань такого висновку. В матеріалах справи відсутні дані, підготовлені скаржником, які б свідчили про фактичні обсяги придбання ТОВ ДЖЕВІС товару, який був у подальшому проданий ТОВ ХІМАГРОПРОМ , а також про усі господарські операції з поставки цього ж товару інших контрагентам або про інші способи використання такого товару в господарській діяльності позивача.

Додатково колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 300/148/19, яка полягає у тому, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13 червня 2017 року № 67 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06 квітня 2018 року № 409 (дата набрання чинності 25 травня 2018 року).

Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акту, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя.

Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення.

У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19 Верховний Суд зазначив, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ДЖЕВІС 06 липня 2018 року надіслало контролюючому органу електронне повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій. Разом із таким повідомленням були надані:

- пояснення від 06 липня 2018 року № 0607-18/1,

- договір від 09 січня 2018 року № 0901-18/1, укладений між ТОВ ДЖЕВІС та ТОВ ХІМАГРОПРОМ , про поставку карбаміду марки Б ГОСТ 2081-2010 разом із специфікаціями від 09 січня 2018 року № 1 та № 2 і додатковою угодою від 02 травня 2018 року № 3;

- рахунок на оплату від 27 лютого 2018 року № 22 разом із платіжним дорученням від 02 березня 2018 року № 201 та випискою по рахунку за 02 березня 2018 року;

- видаткову накладну від 11 травня 2018 року № 41, згідно з якою позивач передав ТОВ ХІМАГРОПРОМ карбамід марки Б ГОСТ 2081-2010 у кількості 54 тони;

- накладну від 07 травня 2018 року, яка підтверджує перевезення залізничним транспортом карбаміду в кількості 54180 кг;

- контракт від 15 січня 2018 року № UZK-DJ-01/2018, укладений між ТОВ Uzkimyoimpeks та ТОВ ДЖЕВІС , про поставку карбаміду марки Б ГОСТ 2081-2010 разом із специфікацією від 15 січня 2018 року, рахунком від 05 березня 2018 року, заявами про купівлю іноземної валюти або банківських металів від 05 березня 2018 року та від 06 березня 2018 року, платіжними дорученнями в іноземній валюті від 06 березня 2018 року № 2 та від 07 березня 2018 року № 4, рахунком-проформою від 19 січня 2018 року;

- вантажну митну декларацію № UA807010/2018/005497 від 03 травня 2018 року, яка підтверджує поставку карбаміду ТОВ Uzkimyoimpeks для ТОВ ДЖЕВІС у кількості 67000 кг, а також платіжне доручення від 27 квітня 2018 року № 87.

Головне управління ДПС у м. Києві не заперечує факту отримання таких документів та додатково зазначає перелік отриманих від ТОВ ДЖЕВІС файлів з документами у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У рішенні Комісії від 10 липня 2018 року № 835018/39675231 зазначено, що підставою для відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ ДЖЕВІС від 02 березня 2018 року № 18 стало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити).

При вирішенні справи колегія суддів виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що кожен з таких документів підлягав складенню згідно умов договору або вимог закону, а також перебував або повинен був перебувати у розпорядженні платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Оцінюючи подібні за змістом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 зазначив, що оскаржуване рішення є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 835018/39675231 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 березня 2018 року № 18 є необґрунтованими та незаконними і було правомірно скасоване судом першої інстанції.

Дослідивши надані ТОВ ДЖЕВІС пояснення та документи, колегія судів встановила, що ТОВ ХІМАГРОПРОМ платіжним дорученням від 02 березня 2018 року № 201 здійснило повну передплату товару, як це передбачено специфікаціями від 09 січня 2018 року № 1 та № 2. За правилом першої з подій - здійснення оплати товару, позивач виписав для ТОВ ХІМАГРОПРОМ податкову накладну від 02 березні 2018 року № 18.

ТОВ ДЖЕВІС 03 травня 2018 року здійснило митне оформлення карбаміду в кількості 67000 кг (67 тон), що був поставлений ТОВ Uzkimyoimpeks .

У подальшому позивач згідно з видаткової накладної від 11 травня 2018 року № 41 здійснив поставку карбаміду марки Б ГОСТ 2081-2010 для ТОВ ХІМАГРОПРОМ у кількості 54 тони.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кількість карбаміду марки Б ГОСТ 2081-2010, отриманого позивачем 03 травня 2018 року від ТОВ Uzkimyoimpeks (67 тон), перевищує кількість такого ж товару, поставленого позивачем 11 травня 2018 року для ТОВ ХІМАГРОПРОМ (54 тони).

Отже, надані ТОВ ДЖЕВІС пояснення та документи повністю спростовують сумніви у наявності підстав для реєстрації податкової накладної від 02 березня 2018 року № 18, що були викладені в квитанції від 30 березня 2018 року (невідповідність обсягів постачання товару обсягам ввезення такого товару на митну територію України).

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стала відсутність окремих документів (неможливість ідентифікувати документи), що не дало можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Перевіряючи межі, в яких контролюючий орган досліджує надані платником податку документи та пояснення під час вирішення питання про реєстрацію чи про відмову в реєстрації податкових накладних, колегія суддів враховує, що згідно з пп. 4 п. 13 Порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У свою чергу п. 14 Порядку визначає узагальнений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Положення п. 21 Порядку пов`язують можливість прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування з тим, що платник податків не надав пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, не надав копій документів, передбачених пп. 4 п. 13 Порядку або ж із тим, що надані платником податку копій документів складені з порушенням законодавства.

За правилами п. 18 Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Проте чітких правил, за якими Комісія оцінює надані платником податків документи та пояснення, Порядок не визначає.

У зв`язку з цим колегія суддів під час розгляду і вирішення апеляційної скарги виходить із того, що в процесі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування повноваження Комісії обмежуються перевіркою повноти наданих документів та відповідності їх змісту вимогам законодавства.

Натомість перевірка фактичного здійснення господарської операції, за підсумками якої складено податкову накладну і подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходить за межі повноважень Комісії.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Головного управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі на те, що відсутність окремих документів не дає можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Подібна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19. У вказаному судовому рішенні зазначено, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 27 квітня 2020 року та не можуть бути підставою для його скасування.

Колегія суддів також наголошує на тому, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві не містить доводів щодо правильності визначення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які були стягнуті з відповідачів.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Є.В. Чаку

Л.Т. Черпіцька