Рішення

від 25.09.2020 по справі 278/1176/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/1176/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивач просить суд ухвалити рішення, яким розірвати договір між сторонами щодо купівлі - продажу майнових прав на квартиру, стягнути з відповідача внесений авансовий платіж та штрафні санкції, моральну шкоду та вирішити долю судових витрат. Вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання, у зв`язку із чим настали підстави для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач позов фактично визнав частково, зазначивши, що не проти розірвання договору між сторонами та повернення позивачеві авансового внеску, однак вини у простроченні виконання зобов`язання не має, у зв`язку із чим застосовування штрафних санкцій та стягнення моральної шкоди є безпідставним.

Проаналізував фактичні обставини справи на підставі доказів, поданих сторонами, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини. Суд зауважує, що інших доказів сторонами не подавалось, як і не заявлялось клопотань про витребування доказів, або іншим чином додаткового наповнення справи матеріалами.

30 листопада 2018 року між сторонами укладено правочин за яким відповідач зобов`язався передати у власність позивача квартиру в складі об`єкту будівництва.

Орієнтовний термін завершення будівництва та прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 1 вересня 2019 року (п. 1.8). Продовження цього терміну за відсутності вини відповідача не буде вважатися порушення умов цього договору (п.1.9).

Ціна майнових прав на квартиру за договором становить 842 050 гривень (п.3.1).

Сторони дійшли згоди, що за цим договором допускається відстрочка оплати (п.3.2), але у будь-якому випадку ціна майнових прав має бути внесена позивачем у розмірі 100% не пізніше дати останнього платежу (п.3.3). Дата останнього платежу визначена 5 грудня 2020 року (додаток до договору).

Протягом терміну дії договір може бути розірваний сторонами за взаємною згодою. У цьому випадку сторони підписують угоду про розірвання договору в якому узгоджують порядок повернення грошових коштів, фактично сплачених покупцем (п.4.2).

Для цілей цього договору відмовою продавця від виконання договору є, серед іншого, затримка орієнтовного терміну завершення будівництва та здача об`єкту будівництва в експлуатацію більше ніж на шість місяців. В разі якщо така затримка сталася не з вини продавця, то будь-яка затримка завершення будівництва та здача об`єкту будівництва в експлуатацію не буде вважатися відмовою продавця від виконання договору (п. 4.4.2).

У випадку односторонньої відмови від виконання цього договору однією із сторін без згоди на це другої сторони, сторона, яка відмовилась сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від ціни майнових прав (п.7.2).

У разі недотримання строків будівництва та здачі в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту понад шість місяців від орієнтовного строку прийняття в експлуатацію продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% суми ціни базового активу за кожен день прострочення, але не більше 5% (п.7.3).

Позивач сплатив за договором 616 500 гривень (а.с.17-19).

7 квітня 2020 року позивач звертався до відповідача із претензією щодо затримки виконання умов договору (а.с.20-22).

Позивач є громадянином України, має зареєстроване місце проживання, отримував код платника податків та при зверненні до суду сплатив судового збору в розмірі 7 384 гривень (а.с.25-30,1).

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ст. 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору. Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Суд вважає, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за правочином, укладеним між сторонами, і не довів суду своєї невинуватості у цьому належними та допустимими доказами.

Так, дійсно і суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем порушено строки виконання зобов`язання більш як на шість місяців (п.1.8). Відповідач не довів суду відсутність своєї вини в порушенні умов зобов`язання і у зв`язку із чим та на підставі положень ч. ч. 1 - 2 ст. 614 ЦК України, суд вважає відповідача та продавця за згадуваним договором винуватцем в порушенні строків виконання зобов`язання (п.1.9). Таке тривале прострочення виконання умов зобов`язання за нормами укладеного правочину є підставами стверджувати про відмову продавця від виконання зобов`язання (п.4.4.2), що дає підстави для розірвання договору у зв`язку із цим (п. 4.3) та застосування штрафних санкцій передбачених правочином (7.2; 7.3.2).

Суд окремо звертає увагу, що мотиви заявленого позову є обґрунтованими в частині підстав для розірвання договору - відмова від виконання зобов`язань продавцем, адже орієнтовний термін завершення будівництва перевищено в два рази. І навпроти, доводи представника відповідача про необхідність застосування як підставу для розірвання договору взаємну згоду сторін - безпідставну. Так, судом зазначалось раніше, що продавець за договором та відповідач у справі порушив строки виконання зобов`язання і не довів у суді відсутність своєї вини у цьому. Саме у зв`язку із цим, суд вважає відповідача таким, який прострочив виконання зобов`язання і з даних підстав наступили зазначені правові наслідки. Не є тягарем доказування позивача у даній справі наявність вини відповідача у порушенні строків оскільки положеннями укладеного між сторонами правочину дане питання не врегульовано. За загальним правилом визначеним законодавцем у ст. 614 ЦК України такий обов`язок покладається на продавця та відповідача у даній справі.

Розрахунки штрафних санкцій проведені позивачем, суд вважає правильними та такими, які регламентовані умовами правочину, а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути авансовий платіж в розмірі 516 500 гривень, штраф у розмірі 10% - 61 500 гривень та пеня в розмірі 5% 30 825 гривень.

Відповідачем сплачено позивачу до проведення судового засідання у даній справі 100 000 гривень в рахунок стягнення заборгованості за авансовим платежем. Дана обставина підтверджена сторонами і вважається судом такою, яка не підлягає доказування в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України. За таких обставин, суд вирішує відповідно зменшити суму стягнень за авансовим платежем.

Стосовно інфляційних та 3% річних суд вирішує відмовити в задоволенні даної частини вимог виходячи з того, що правочин укладений між сторонами не з приводу грошового зобов`язання, а отже до спірних правовідносин не можна застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та також не можна застосувати інфляційні витрати (постанова ВСУ від 25 червня 2014 року у справі №6-25цс14).

Суд вирішує відмовити у частині позову щодо стягнення моральної шкоди, адже позивач не довів в ході розгляду справи, взагалі як сам факт наявності моральної шкоди так і причинний зв`язок між шкодою спричиненою відповідачем та негативними наслідками. З даного приводу суду на дослідження не було надано жодного доказу. Голослівні твердження представника позивача про те, що його довіритель зазнав моральних страждань внаслідок тривалого невиконання умов зобов`язання суд до уваги при прийнятті даного рішення не приймає.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне. Суд вирішує стягнути з відповідача на користь позивача фактично понесені та документально підтверджені витрати пов`язані з розглядом даної справи в розмірі 7 384 гривень сплаченого судового збору. Інших судових витрат суду заявлено не було. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі - продажу майнових прав № ВЕ2-9/108/2 від 30 листопада 2018 року між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг" (м. Київ, провулок Охтирський, 3, ЄРДПОУ 41795526).

Стягнути з відповідача на користь позивача:

--516 500 (п`ятсот шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень авансового платежу;

--61 650 (шістдесят одна тисяча п`ятсот) гривень штрафу;

--30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень пені.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 7 384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) гривень.

Повне рішення виготовлене 28 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян