Постанова

від 24.09.2020 по справі 362/1350/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 362/1350/20

номер провадження: № 22-ц/824/9516/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., за яким ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484001:02:029:0006, визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 01 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., за яким ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484000:06:029:0003.

Одночасно позивачі подали заяву про забезпечення вказаного вище позову, в якій просили накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484001:02:029:0006, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 , та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484000:06:029:0003, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що перехід права власності на спірні земельні ділянки від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувся за відсутності правових підстав, що призвело до порушення прав позивачів. Водночас існує велика вирогідність, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є власниками спірних земельних ділянок, до вирішення спору в суді або до набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову, вчинять дії, які у майбутньому істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити їх заяву про забезпечення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив встановлені законом строки розгляду заяви про забезпечення позову. Вказують, що спір між сторонами триває з 2013 року та встановлений судовими рішеннями, зокрема, постановою апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року у справі №362/5092/14-ц, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , привівши їх у первинний, придатний для використання за цільовим призначенням стан, зобов`язано ОСОБА_3 за власний рахунок знести нежитлову будівлю, паркан, захисний земляний вал, опори ліній електропередач та трансформаторну підстанцію. Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року постанову апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишено без змін. Однак вказані судові рішення до цього часу не виконані, оскільки кошторис підрядної організації за роботи по знесенню незаконних будівель становить 300 000 грн 00 коп., а відповідач ОСОБА_3 відчужила спірне майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Вказують, що відмовляючи у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, суд першої інстанції не врахував, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, у разі їх застосування до вирішення спору по суті не призведуть до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, оскільки слугуватимуть заходами запобігання можливих порушень прав позивача, які полягатимуть у можливому перепродажу майна іншим особам або зміни їх адреси. Також зазначають, що судом не було перевірено доводів заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи зробити неможливим виконання рішення суду

Відповідачі у справі справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний ними спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не надано доказів, які свідчили про намір відповідачів відчужити спірні земельні ділянки

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., за яким ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484001:02:029:0006, визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 01 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., за яким ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484000:06:029:0003.

Тобто, предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, які укладені між відповідачами.

Таким чином забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянкине стосується і не пов`язане з можливим задоволенням позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок, оскільки таке рішення суду не підлягає виконанню в примусовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись.

Також колегія суддів враховує, що позивачі не є стороною вказаних вище оспорюваних договорів купівлі-продажу і вимог про витребування спірних земельних ділянок не заявляли.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прозабезпечення позову, є правильними.

Таким чином суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості судового рішення, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив встановлені законом строки розгляду заяви про забезпечення позову, то вказані обставини не є передбаченою законом підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення з формальних міркувань.

Інші обставини, на які посилаються заявники в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та нормах процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовані.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: