Постанова

від 28.09.2020 по справі 904/6332/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6332/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 (прийняте суддею Мельниченко І.Ф., повний текст складено 23.04.2020) у справі № 904/6332/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика"

до Дніпровської міської ради

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 1 330 658, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 1 330 658, 30 грн., що складають суму безпідставно отриманих грошових коштів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" (49081, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, оф. 216, код ЄДРПОУ 30608895) 1 330 658, 30 грн. безпідставно отриманих коштів, 19 959, 87 грн. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набула право оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно. Тобто, орендарем діючих договорів оренди, у тому ж обсязі, та на тих же умовах став новий власник нерухомого майна, у якого і виник обов`язок щодо оплати встановленої в договорі орендної плати.

Також суд першої інстанції зазначив, що помилкове перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, у сумі 1 330 658,30 грн., є безпідставним перерахуванням таких коштів, які підлягають поверненню, тій особі, яка їх перерахувала.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували правові підстави отримання від позивача, грошових коштів в сумі 1 330 658, 30 грн.

За таких обставин місцевий господарський суд визнав встановленим відсутність між сторонами в період з червня по жовтень 2019 (період перерахування спірної суми), будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками у загальному розмірі 1 330 658,30 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому комплексу "Практика" у задоволенні позовних вимог повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) укладено договори оренди землі, відповідно до п. 1.1. яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки.

На підставі договорів купівлі-продажу будівель та споруд, укладених 24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" та Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", позивачем було здійснено відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького, буд. 151 р, та розташоване на земельній ділянці площею 1,9183 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0136; м. Дніпро, просп. Б.Хмельницького, буд. 151 д, та розташоване на земельних ділянках площею 0,9329 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0161; 0,05840 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0176; 0,4326 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0175; 0,3175 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0177; 0,1511 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0178; 0,0528 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0174; 0,1267 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0194; 0,0124 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0160; 0, 0119 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0124, на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля".

Проте, апелянт вважає, що саме акт приймання-передачі про повернення земельної ділянки є документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди.

На думку скаржника, у даному спорі факт повернення земельної ділянки її власникові Дніпровській міській раді не відбувся.

Апелянт зазначає, що законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно.

За доводами апелянта, припинення дії договорів оренди має бути оформлено письмово у порядку визначеному розділом 12 договорів оренди землі укладених з відповідачем при умові дотримання вимог ст. 31-32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 651, 654 Цивільного кодексу України.

13.06.2019 позивач повідомив Дніпровську міську раду про відчуження належного йому нерухомого майна, що розташоване на орендованих земельних ділянках.

04.11.2019 позивач звернувся до Дніпровської міської ради із клопотанням про припинення права користування земельними ділянками.

Отже, виходячи з умов договорів оренди земельних ділянок у спорі між сторонами визначено певний порядок оформлення факту припинення договору оренди землі, а саме шляхом розірвання договору. Зазначені умови договорів є чинними та мають дотримуватись та належно виконуватись сторонами договору, оскільки і суд дійшов висновку, що договори оренди землі у цьому спорі є чинними.

Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не враховано, що результатом розгляду клопотань позивача є підготовка уповноваженим виконавчим органом Дніпровської міської ради проектів рішень міської ради (оприлюднені на офіційному сайті Дніпровської міської ради) із зазначених у клопотаннях питань.

Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази належного оформлення факту припинення договірних відносин і розірвання договору оренди землі у встановленому чинним законодавством порядку.

На думку скаржника, саме позивач, як власник, та відповідно, особа наділена правами орендодавця, має право на отримання орендної плати за користування її майном третьою особою.

При цьому судом не було враховано аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі №904/6738/16.

За доводами апелянта, ураховуючи чинність договорів оренди земельної ділянки судом першої інстанції помилково визначено підстави повернення сплачених коштів, оскільки майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Апелянт вважає, що сплата коштів позивачем здійснювалася самостійно, узгоджено, на підставі діючого на час сплати договорів оренди землі укладених між Дніпровською міською радою та ТОВ НВК "Практика".

Також апелянт зазначає, що 22.01.2020 представником Дніпровської міської ради подано клопотання, яке ухвалою суду від 24.02.2020 залишено без задоволення судом, щодо залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра та Соборного управління Головного управління Державної-податкової служби у Дніпропетровській області, які є органами -виконавчої влади уповноваженими здійснювати адміністрування сплати орендної плати та казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На думку скаржника, відмова суду у залученні учасників справи мала наслідком невірне визначення суб`єктного складу учасників справи і як наслідок невірне встановлення фактичних обставин справи та підстав за яких суд вважав можливим повернення бюджетних коштів.

Встановлюючи характер спірних правовідносин та визначаючи помилковість сплати коштів позивачем, апелянт вважає, що суд не врахував, що до звернення до суду позивач не скористався та не намагався реалізувати своє право у порядку визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.

За доводами апелянта, вирішуючи спір по суті, суд встановивши чинність договорів оренди мав застосувати положення цих договорів в частині припинення договірних відносин. При цьому чинність договору оренди унеможливлює застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України. Натомість, якщо судом встановлено відсутність між сторонами будь-яких господарських відносин та помилковість сплати коштів - суд мав застосувати положення податкового законодавства в частині повернення помилково сплачених коштів (ст. 43 Податкового кодексу України).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу та пояснень його представника у судовому засіданні не погоджується з апеляційною скаргою, зазначає, що правовідносини, які наразі існують між позивачем та відповідачем регулюються не ст. 32 Закону України "Про оренду землі", а ст. 31 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що в даному випадку договірні відносини щодо оренди землі між позивачем та відповідачем припинено в силу закону за наслідком набуття іншою особою (у даному випадку - Державним підприємством "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К.Янгеля") права власності на будівлі та споруди, які розміщені на цих земельних ділянках. При цьому з огляду на приписи ст. 7 Закону України "Про оренду землі" саме до ДП "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К.Янгеля" як до особи, якій перейшло право власності на будівлі та споруди, що розташовані на орендованих земельних ділянках, перейшло право оренди цих ділянок.

В свою чергу саме в силу приписів вказаної норми Закону договорами, які передбачають набуття права власності на будівлі та споруди, припинились договори оренди земельних ділянок в частині оренди Позивачем як попереднім орендарем земельних ділянок, на яких розташовані такі будівлі та споруди.

Позивач вважає, що підтвердженням факту припинення договорів оренди земельних ділянок в частині оренди позивачем як попереднім орендарем земельних ділянок, на яких розташовані будівлі та споруди за адресою: м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, 151 "д" та за адресою: м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, 151 "р", є :

- договір купівлі-продажу будівель та споруд, укладений 24.05.2019 між позивачем та Державним підприємством "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К.Янгеля" та посвідчений 24.05.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. за реєстровим №600.

- договір купівлі-продажу нежитлових будівель, укладений 24.05.2019 між Позивачем та Державним підприємством "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К.Янгеля" та посвідчений 24.05.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. за реєстровим №601.

Між тим, як зазначає позивач, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника, у зв`язку з чим, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України.

Тобто, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Таким чином, відчуження об`єктів нерухомості, що знаходиться на орендованих земельних ділянках є підставою вважати договори оренди земельних ділянок припиненими з попереднім власником, а саме, з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика".

Проте, вказані договори діють на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованих земельних ділянках, з моменту набуття такого права, також набуває право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене та відповідно до вказаної особи переходить обов`язок, щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, з чим погодився і сам апелянт, про чинність спірних договорів, проте, як вже зазначалось вище, орендарем діючих договорів оренди, у тому ж обсязі, та на тих же умовах став новий власник нерухомого майна, у якого і виник обов`язок щодо оплати встановленої в договорі орендної плати.

Щодо помилкового перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, в сумі 1 330 658,30 грн, позивач зазначає, що зазначене перерахування є безпідставним перерахуванням таких коштів, які підлягають поверненню, тій особі, яка їх перерахувала.

Щодо посилань апелянта на ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", позивач вважає, що вказана норма передбачає право орендодавця на отримання орендної плати за рік, у разі розірвання договору оренди, з ініціативи орендаря, в той час як спірні договори, розірваними не були, і як зазначає сам апелянт, є чинними.

Щодо посилань апелянта на судову практику, а саме правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі №904/6738/16, позивач зазначає, що у межах справи, яку розглянув Вищий господарський суд України, позивачем як форму захисту свого права було обрано визнання розірваними договорів оренди земельних ділянок. Відповідно до обставин цієї справи позивач звертався до міської ради із листом про дострокове розірвання договорів оренди, а підставою для звернення до суду з позовом стало невиконання рішення Дніпропетровської міської ради № 285/51 від 21.05.2014 та неукладення договорів про розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок. Правова позиція ВГСУ у даній справі вмотивована правом орендаря на добровільну відмову від права користування земельними ділянками у порядку ст. 141 ЗК України.

Однак у даному випадку позивач - ТОВ НВК "Практика" наполягає на тому, що договори оренди земельних ділянок в частині позивача як орендаря припинено в силу закону з підстави переходу права власності на будівлі та споруди, що розташовані на орендованих земельних ділянках, до іншої особи. Натомість до нового власника (ДП "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К.Янгеля") з моменту набуття права власності на це майно перейшло і право оренди земельних ділянок, на яких вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у позивача попереднього власника.

Така позиція позивача ґрунтується на висновках, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 червня 2018 року у справі №.920/717/17, в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 № 915/672/17, постанові Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16.

Щодо доводів відповідача, про те, що інформація про надходження плати за землю не належить до компетенції Дніпровської міської ради, позивач вважає, що ця обставина не стосується предмету спору.

Так, за доводами позивача, згідно п.288.1 cт. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п.286.1 cт. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Між тим, за період з 24.05.2019 (моменту відчуження нерухомого майна) згідно платіжних доручень: №3472 від 14.06.2019 , №3512 від 26.07.2019, №3535 від 28.08.2019, №3558 від 25.09.2019, №3575 від 30.10.2019, №3591 від 29.11.2019 позивачем було сплачено на рахунок відповідача орендну плату за землю за період червень-жовтень 2019 року на загальну суму 1 280 658,30 грн (256 131,66 грн в місяць).

Крім цього, платіжним дорученням №3574 від 24.10.2019, позивачем було помилково сплачено орендну плату за землю за період - вересень 2019 року у розмірі ще 50 000,00 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, позовні вимоги зводяться до стягнення з відповідача як безпідставно набутих коштів, внесених саме в якості орендної плати, а плату за землю (земельний податок) у розрахунок безпідставно набутих коштів позивачем не внесено, у зв`язку з чим, факт обізнаності чи необізнаності апелянта щодо дотримання позивачем податкових зобов`язань з плати за землю взагалі не стосується спірних правовідносин у даній справі.

З урахуванням викладеного, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 розгляд апеляційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19 призначено в судове засідання на 14.07.2020 о 11:00 год.

14.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" надійшла заява про перенесення судового засідання у справі № 904/6332/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2020 повернуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" про перенесення судового засідання у справі № 904/6332/19 заявнику без розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги у справі № 904/6332/19 в судове засідання до 31.08.2020 о 14:30 год.

31.08.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.09.2020 о 14:00год.

В судовому засіданні 28.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) укладено договори оренди землі(а.с. 32-112 т.1), відповідно до п.1.1. яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресами:

- вул. Героїв Сталінграду, 151-Р (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0136;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0160;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0124;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0174;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0194;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0178;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0177;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0175;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0176;

- вул. Героїв Сталінграду, 151-П (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0161.

Відповідно до п. 2.2. договорів на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

Ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (пункт 14.1. договорів).

24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" (продавець) та Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд (а.с. 17-22 т.1), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати будівлі та споруди, у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору будівлі та споруди, що відчужуться за даним договором, знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 151 "д" (нерухоме майно).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках:

- площею 0, 9329 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0161, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,5840 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0176, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,4326 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0175, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,3175 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0177, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,1511 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0178, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,0528 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0174, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,1267 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0194, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,0124 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0160, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

- площею 0,0119 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0124, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості).

Договір підписано та скріплено печатками повноважними представниками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі з № 600.

24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" (продавець) та Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель (а.с. 25-29 т.1), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати будівлі та споруди, у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору нежитлові будівлі, що відчужуться за даним договором, знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 151 "д" (нерухоме майно).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 1,9183 га, кадастровий номер 1210100000:02:112:0136, цільове призначення (УКЦВЗ) 1.10.5. (підприємства іншої промисловості);

24.05.2019, на виконання умов вищезазначених договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" та Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" підписали Акт приймання передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу будівель та споруд від 24.05.2019 (а.с. 23-24 т.1) та Акт приймання передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.05.2019 (а.с. 30-31 т.1).

Відповідно до зазначених актів нерухоме майно було передано Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" та прийняте Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля".

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.05.2019, індексні номера 167981192, 167980816, право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" з 24.05.2019 (а.с. 116-117 т.1).

13.06.2019 ТОВ Науково-виробничий комплекс "Практика" направило на адресу Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради заяву (а.с. 175 т.1), в якій просило департамент організувати обстеження земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького (колишня вул. Героїв Сталінграду), буд. 151Р та буд. 151Д Шевченківський район,

кадастровий номер 1210100000:02:112:0136, S=1,9183 га;

кадастровий номер 1210100000:02:112:0136, S=1,9183 га;

позивач повідомив відповідача про відчуження належного йому нерухомого майна, що розташоване на орендованих земельних ділянках.

04.11.2019 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про припинення права користування земельними ділянками.

Проте, відповідач згоди на припинення права оренди земельних ділянок не надав.

Листом від 24.02.2010№6/13-29 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив начальника управління правового забезпечення , що за зверненням позивача, на підставі поданих документів, підготовлено проект рішення міської ради "Про припинення ТОВ НВК "Практика" права користування земельними ділянками по просп. Богдана Хмельницького, 151 П, 151 Р (Шевченківський район)"; зазначений проект рішення міської ради перебуває на розгляді та візуванні посадових осіб та служб міської ради.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України (тут та надалі законодавство наводиться в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судами встановлено, що за укладеними між позивачем та Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" договорами купівлі-продажу від 24.05.2019 позивач здійснив відчуження об`єктів нерухомого майна, розташованих на орендованій у відповідача земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 16.06.2010 у справі № 910/7020/19, від 17.03.2010 у справі 922/2413/19).

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

За положеннями пункту "е" частини першої статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи викладене, відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перехід права власності від позивача до третьої особи на нерухоме майно, яке розташоване на орендованих земельних ділянках, не є підставою для розірвання договору оренди землі з позивачем, а є підставою для припинення в силу закону договору оренди землі в частині визначення орендаря.

Отже, обов`язок позивача зі сплати орендної плати за користування спірними земельними ділянками, припинився з моменту набуття Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" спірних об`єктів нерухомого майна та, відповідно, права оренди земельних ділянок.

Проте, після припинення права користування спірними земельними ділянками, позивач продовжував, у період з червня по жовтень 2019 року, здійснювати орендні платежі, загальна сума яких склала 1 330 658, 30 грн. (платіжні доручення № 3591 від 29.11.2019, № 3575 від 30.10.2019, № 3558 від 25.09.2019, № 3535 від 28.08.2019, № 3512 від 26.07.2019, № 3574 від 24.10.2019).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Враховуючи припинення договірних орендних правовідносин між позивачем та відповідачем після відчуження позивачем 24.05.2019 нерухомого майна, розташованого на спірних орендованих земельних ділянках, у позивача не було правових підстав для сплати орендної плати за червень-жовтень 2019 року в сумі 1 330 658, 30 грн., а у відповідача, відповідно, відсутні підстави для утримання вказаних коштів.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, в сумі 1 330 658, 30 грн., є безпідставним, такі кошти підлягають поверненню, позивачу, як особі, яка їх перерахувала.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо продовження існування між позивачем та відповідачем орендних правовідносин. У розумінні наведених вище положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.

Відсутність акту приймання-передачі орендованих земельних ділянок щодо їх повернення орендодавцю не спростовує факту припинення землекористування позивача, оскільки договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Сам по собі акт приймання-передачі з оренди земельної ділянки є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендарем умов договору оренди землі з повернення її орендодавцю, проте його відсутність не може свідчити про подальше користування земельними ділянками позивачем після відчуження об`єктів нерухомості. Так само, як і зміст актів обстеження земельних ділянок від 22.08.2019 не встановлює фактичне користування позивачем вказаними земельними ділянками, а лише зазначає, про наявність договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем.

У свою чергу, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі"), однак факт такого користування позивачем земельними ділянками, після відчуження об`єктів нерухомості, не встановлений.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" визначає перелік підстав припинення договору оренди землі, які настають, за загальним правилом, об`єктивно, в силу юридичного факту (події/дії) та незалежно від волі сторін. Так, однією із підстав припинення договору оренди землі є юридичний факт набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Дотримання порядку припинення договору оренди, на який посилається відповідач, з прийняттям відповідних рішень міською радою, у тому числі, з проведенням державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно (землекористування), потребує достатньо тривалого часу, що за обставин відсутності користування спірними земельними ділянками позивачем матиме наслідком тривалу оплату орендної плати останнім за час, коли позивач не користувався вказаними земельними ділянками, а землекористування здійснювалось іншою особою. Так, повідомлення відповідача про відчуження об`єктів нерухомого майна, які розташовані на орендованих земельних ділянках, здійснено позивачем у червні 2019 року, тоді як лише наприкінці лютого 2020 року підготовлено проект рішення про припинення землекористування позивача. Тобто процедура припинення землекористування позивачем, на якій наполягає відповідач, не закінчена станом лютий 2020.

Не підлягають застосуванню у даних правовідносинах і положення ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", оскільки припинення орендних правовідносин між позивачем та відповідачем відбулося не внаслідок розірвання договору.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра та Соборного управління Головного управління Державної-податкової служби у Дніпропетровській області, які є органами -виконавчої влади уповноваженими здійснювати адміністрування сплати орендної плати та казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки рішення у даній справі не стосується прав та обов`язків вказаних осіб.

Так само, апеляційний господарський суд не вбачає у даному випадку підстав для застосування норм ст. 43 Податкового кодексу України, так як спір у даній справі є цивільно-правовим, а не податковим.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення (ухвалу) без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 у справі № 904/6332/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Дніпровську міську раду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.09.2020

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко