Рішення

від 29.09.2020 по справі 908/1976/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/85/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 Справа № 908/1976/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1976/20

за позовом: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Україна» (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. 12 Грудня, буд. 2Д)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

03.08.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 7233 від 30.07.2020) Управління комунальної власності Бердянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Україна» про стягнення 119359,71 грн. заборгованості з орендної плати, 18715,89 грн. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1976/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.08.2020 у справі № 908/1976/20 вказана позовна зава залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 25.08.2020 від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1976/20 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/85/20, судове засідання призначено на 29.09.2020.

У судове засідання 29.09.2020 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 29.09.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди комунального майна № 1460 від 26.12.2017, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 119359,71 грн. Також позивачем була нарахована пеня у розмірі 18715,89 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 530, 391 ЦК України, ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи у господарському суді повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником позивача 03.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

24.09.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання (вих. б/н від б/д) про відстрочення виконання рішення суду, в якому також викладено клопотання про розгляд справи без участі представника у порядку письмового провадження.

Письмовий відзив на позов від відповідача до суду не надійшов. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 04.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Відтак, останнім днем строку, встановленого судом для подання відзиву, є 14.09.2020.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 року між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Україна» (орендар, відповідач) був укладений договір № 1460 оренди комунального майна, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться на балансі відділу культури виконавчого комітету Бердянської міської ради (надалі - майно), площею 208,80 кв.м згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Італійська - пр. Азовський, 57/10 приміщення Міського Палацу культури ім. Т.Г. Шевченка (літ. А) (приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6,7, 8, 9, 10, 11, 12 згідно з технічним паспортом). Майно передається в оренду з метою використання під кафе-ресторан з реалізацією акцизної групи товарів.

Передача майна в оренду здійснюється згідно акта здачі-приймання (п. 2.3 договору).

Орендоване приміщення площею 208,80 кв.м було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту здачі-приймання від 26.12.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Додатковою угодою від 21.09.2018 сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору, уточнивши площу орендованого майна комунальної власності 208,70 кв.м (приміщення №№ 44-45) згідно з технічним паспортом.

Орендоване приміщення площею 208,70 кв.м було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту здачі-приймання від 26.09.2018, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 10.1 договір діє з 26.12.2017 по 26.11.2020 строком на 2 роки 11 місяців.

Сторонами укладалися додаткові угоди до договору, якими, зокрема, змінювалися реквізити сторін для зарахування орендної плати за оренду комунального майна.

Додатковою угодою від 21.09.2018 сторони виклали пункти 3.1, 3.1.1 в іншій редакції, встановивши, що орендна плата визначається за результатами проведення конкурсу, який відбувся 15.12.2017, і складає станом на 01.09.2018: 10922,75 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1820,46 грн. (п. 3.1). Орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на зазначений розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка становить 10922,75 грн. х Іінф.

Відповідно до п. 3.1.2 орендна плата, яка надходить на рахунок орендодавця, зараховується за зобов`язання (невиконані зобов`язання) в порядку їх виникнення.

Звертаючись до суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 119359,71 грн., яка виникла за період із 01.08.2019 по 30.07.2020.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідач у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду, яке надійшло до суду 24.09.2020, фактично визнав укладення договору оренди № 1460 від 26.12.2017 та передання відповідачу у платне користування нежитлового приміщення.

За своєю правовою природою договір № 1460 від 26.12.2017 є договором оренди комунального майна, до якого застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , далі - Закон.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У п. 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

З матеріалів справи слідує, що позивач орендну плату сплачував несвоєчасно. Відповідно до письмової заяви позивача, що надійшла до суду 25.08.2020, відповідач сплатив грошові кошти: 09.08.2019 у розмірі 11500,00 грн., 10.09.2019 у розмірі 15000,00 грн., 23.09.2019 у розмірі 15000,00 грн., 12.03.2020 у розмірі 4000,00 грн., 19.05.2020 у розмірі 4000,00 грн., 16.07.2020 у розмірі 6000,00 грн., 22.07.2020 у розмірі 6000,00 грн. Позивач зазначив, що вказані суми враховані згідно п. 3.1.2 договору за зобов`язання попередніх періодів, крім 1709,42 грн. з 6000,00 грн., сплачених 22.07.2020, які враховано за серпень 2019.

Згідно з розрахунком позивача, орендна плата за серпень 2019 - липень 2020 склала 121069,13 грн., відповідачем було сплачено 1709,42 грн., відтак заборгованість становить 119359,71 грн.

Відповідач наявність заборгованості не заперечив, доказів оплати суми боргу не надав.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 119359,71 грн. заборгованості з орендної плати.

Також позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь 18715,89 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2019 по 30.06.2020 на заборгованість з орендної плати, що виникла з січня 2019 по травень 2020.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони встановили, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання (включаючи день оплати).

У даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимога про стягнення пені заявлена позивачем правомірно. Сторони у договорі встановили більший строк нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України - по день оплати включно.

Розрахунок пені за прострочення строків сплати орендної плати, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним.

Так, позивач нарахував пеню за невиконання зобов`язання по кожному місяцю окремо, при цьому початком нарахування пені визначав перше число наступного місяця, в якому мала бути сплачена орендна плата.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Необхідно зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку пені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України не враховані, оскільки змінено початок нарахування пені.

Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

За перерахунком суду, зробленим за допомогою інформаційної системи Законодавство , з урахуванням приписів ст.ст. 253, 254 ЦК України, загальний розмір пені у межах заявленого позивачем періоду складає 20238,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 18715,89 грн. пені.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

24.09.2020 до суду від відповідача надійшло письмове клопотання про відстрочення виконання рішення суду. Вважає, що допущені прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача виникли з об`єктивних причин, на які відповідач не має прямого впливу та з урахуванням такого. У зв`язку з затвердженням постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ТОВ Сана Україна не мало можливості працювати, оскільки по всій території України кафе-ресторани, заклади харчування на час карантину змушені були припинити свою діяльність. До цього ТОВ Сана Україна сумлінно та вчасно виконували свої зобов`язання за договором та вносили чергові платежі за користування орендованим приміщенням. Керуючись наведеним, ТОВ Сана Україна звертається з проханням надати можливість реструктуризувати борг, який склався з поважної причини та не за виною ТОВ Сана Україна .

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відтак, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, при цьому оцінка доказів, що підтверджують зазначені стороною обставини, повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК).

Проаналізувавши доводи відповідача суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду у дійсній справі. Зокрема, відповідачем не зазначено на який саме строк він просив відстрочити виконання судового рішення, при цьому у прохальній частині клопотання просив надати йому можливість реструктуризувати борг. Також відповідачем не доведено наявності у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд враховує, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України). Відтак, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, не може бути поставлена у невигідне становище (у разі відстрочення/розстрочення виконання судового рішення) у зв`язку з неналежним здійсненням відповідачем підприємницької діяльності. Крім того, відповідачем не подано належних доказів на підтвердження його фінансового стану, а саме відповідної фінансової та бухгалтерської звітності, що подається до контролюючих органів; не зазначено, яким саме чином (за які кошти) буде здійснюватися оплата боргу у подальшому та в які строки. Суд також враховує, що карантин на всій території України установлений з 16.03.2020, тоді як заборгованість з орендної плати виникла з серпня 2019 року та орендна плата невчасно сплачувалася, починаючи з січня 2019. Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача судом відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, з якого на користь позивача стягується 2102,00 грн. судового збору.

Оскільки позивачем при зверненні з позовом до суду сплачений судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законодавством, у разі надходження відповідного клопотання позивача, останньому слід повернути з державного бюджету, ухвалою суду, 149,13 грн. зайво сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Україна» (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. 12 Грудня, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 39500845) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, код ЄДРПОУ 25473739) 119359 (сто дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 71 коп. заборгованості з орендної плати, 18715 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 89 коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 вересня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко