Рішення

від 17.09.2020 по справі 340/1884/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1884/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: Деркаченко Ю.О.

представника відповідача: Музики С.В.

розглянувши у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)" про визнання протиправним та скасування наказу

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 21/ОС-20 від 21 лютого 2020 року в.о. начальника Державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)" Валерія Поліщука в частині щодо звільнення та подальшого обов`язкового працевлаштування лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора групи контролю - аналітичної роботи відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України, пункту 7 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію та частини п`ятої статті 23 Закону України Про кримінально - виконавчу службу України ;

- зобов`язати Відповідача працевлаштувати лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді Державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)" з 23 січня 2020 року - у відповідності до її фаху;

- в порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити до негайного виконання рішення в частині працевлаштування лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 па посаді Державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, її незаконно звільнили із займаної посади, у звязку з виходом основного працівника із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на роботу. Вважає, наказ про звільнення і саме звільнення незаконними та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року дану позовну заяву залишено без руху та становлено строк для усунення недоліків (а.с.33-34).

25 червня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження в справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.1-2).

07 серпня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.67-68).

17 липня 2020 року (вх. № 13642) на адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву (а.с.43-45), відповідно до змісту якої, останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивача було звільнено на законних підставах з додержанням всіх норм процедури звільнення передбачених, як Законом України Про Національну поліцію так і Кодексу законів про працю України і підстави для визнання протиправним та скасування наказу державної установи Олександрівський виправний центр (№104) за №21/ОС-20 від 21.02.2020 відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку сторін, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Наказом державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) від 15.01.2018 № 04/ОС-18 З особового складу ОСОБА_1 призначено старшим інспектором групи контрольно-аналітичної роботи державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) з 15.01.2018 на період перебування старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 у додатковій відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 24.07.2019 у зв`язку з одруженням та зміною прізвища на ОСОБА_1 в облікові документи ОСОБА_1 внесено відповідні зміни .

Старший інспектор групи контрольно-аналітичної роботи державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 рапортом від 21.01.2020 повідомила в.о. начальника державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) Поліщука В.А. про бажання приступити до виконання службових обов`язків з 03.02.2020 (а.с.53).

Згідно з наказом державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) від 22.01.2020 № 12/ОС-20 старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 вважається такою, що приступила з 03.02.2020 до виконання обов`язків старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи (а.с.52).

Державною установою Олександрівський виправний центр (№ 104) прийнято Наказ від 23 січня 2020 року № 13/ОС-20 Про особовий склад , відповідно до якого, звільнено за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію та ч.5 ст. 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-014139), старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи державної установи Олександрівський виправний центр (№104) (як таку, яка перебувала на посаді на період перебування старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 (Д-011637) у додатковій відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).

Позивачка 28.01.2020 направила виконуючому обов`язки начальника державної установи Олександрівський виправний центр (№104) лист з проханням працевлаштувати її по місцю проживання. Одночасно повідомила, що на даний час є вагітною та має неповнолітню дитину. На підтвердження вагітності долучила довідку про вагітність та рішення ЛКК № 33.

За результатами розгляду листа позивачки, відповідач листом від 30.01.2020 №5/260 повідомив, що копії поданих медичних довідок не є підставою для встановлення стану здоров`я військовослужбовця та зазначено, що на даний час в установі відсутні вакантні посади середнього та старшого начальницького складу (а.с. 20).

Однак, не заперечуючи проти необхідності дотримання вимог ст.184 КЗпП України, відповідач вказав на вжиті заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 в органах пенітерціальної служби. Зокрема, зазначив, що 23 січня 2020 року було проведено засідання кадрової комісії Державної установи Олександрійський виправний центр (№104) на розгляд якої було винесено питання про прийняті рішення щодо звільнення із органів Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 Тетяну Олександрівну, старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи, як таку, яка перебувала на посаді на період знаходження старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Відповідач зазначає, що на засідання кадрової комісії була запрошена ОСОБА_1 . Заслухавши голову комісії, було з`ясовано, що 03.02.2020 приступає до виконання своїх службових обов`язків старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 , старший інспектор групи контрольно-аналітичної роботи і у зв`язку з цим 31 січня 2020 року підлягає звільненню з органів Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 , як така що перебувала па посаді на період знаходження старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Позивачу було доведено, що на даний час для подальшого проходження служби вакантні посади осіб середнього та старшого начальницького складу в установі відсутні і запропоновано ряд вакантних посад у державній установі Устинівський виправний центр (№37) . На засіданні кадрової комісії ОСОБА_1 було доведено лист державної установи Устинівський виправний центр (№37) від 23.01.2020 №4.1/68/Лск про наявність вакантних посад для подальшого проходження служби і запропоновано ознайомитися з цим листом під підпис. Відповідача зазначає, що позивач відмовилася ознайомитися під підпис з листом від 23.01.2020 №4.і/68/Лск про наявність вакантних посад про що було складено акт про відмову від 23.01.2020 (а.с.50).

Суд вважає, що дані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. В матеріалах справи міститься протокол №5 засідання кадрової комісії державної установи Олександрівський виправний центр (№104) , відповідно до порядку денного розглядалось питання стосовно прийняття рішення щодо звільнення із органів Державної кримінально-виконавчої служби України за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 . Аналізуючи даний протокол, судом встановлено, що під час проведення даного засідання ОСОБА_1 була відсутня, що підтверджується переліком присутніх (а.с.51).

Суд зазначає, що дані докази спростовують доводи відповідача, що позивач відмовилася ознайомитися з переліком запропонованих їй вакантних посад.

Крім того, судом встановлено, що згідно наказу державної установи Олександрівський виправний центр (№104) за № 13/ОС-20 від 23.01.2020 лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи 31.01.2020 було звільнено за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію як таку, яка перебувала па посаді на період знаходження старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 21.02.2020 за №8521/4268-33-20/14.7 наказом Державної установи Олександрівський виправний центр (№104) від 21.02.2020 за №21/ОС-20 були внесені зміни до наказу Державної установи Олександрівський виправний центр (№104) №13/ОС-20 від 23.01.2020 та звільнено ОСОБА_1 , старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вирішуючи питання про припинення строкового трудового договору, у разі надання права працівнику ставити питання про його продовження, однак якщо працівник таке право не використав, трудові відносини між сторонами контракту припинилися і фактично не тривали на час закінчення дії строкового договору, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має підстави звільнити працівника у зв`язку з закінчення строку трудового договору.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Звільнення жінок, зазначених у частині третій статті 184 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості.

Таке звільнення можливе, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок провадиться з обов`язковим працевлаштуванням, однак власник зобов`язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

Тобто звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок провадиться з обов`язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов`язок по працевлаштуванню, якщо звільненій працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров`я).

Таким чином, частиною третьою статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, вагітної жінки та передбачено обов`язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до пояснень відповідача, на даний час Олександрівським ВЦ №104 щодо працевлаштування ОСОБА_1 було надіслано запити щодо надання інформації про вакантні вільнонаймані посади до: ДУ Кропивницький слідчий ізолятор від 08.07.2020 за №5/1648; ДУ Петрівська виправна колонія (№49) від 08.07.2020 за №5/1647; ДУ Кропивницька виправна колонія (№6) від 08.07.2020 за №5/1649; ДУ Устинівський виправний центр (№37) від 08.07.2020 за №5/1646; ДП Сільгосппідприємство ДКВС України (№104) від 08.07.2020 за №5/1645. Одержано відповідь від ДУ Кропивницька виправна колонія (№6) від 09.07.2020 за №4/2995, що в установі вакантні посади вільнонайманих працівників в кількості 3,5 одиниці, копію якої направлено ОСОБА_1 для ознайомлення і для працевлаштування.

Однак, суд зазначає, що дані дії по направленню запитів щодо надання інформації про вакантні посади відповідачем здійснено лише 08.07.2020, а не перед прийняттям наказів, які стали підставою звільнення позивача, що являється недотриманням гарантії обмеження звільнення вагітних жінок, закріплених чинним законодавством. На спростування цих тверджень відповідач жодних доказів не подав.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що державної установи Олександрівський виправний центр (№104) , неправомірно звільнено ОСОБА_1 із займаної посади.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що державної установи Олександрівський виправний центр (№104) не дотримані гарантії обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та не виконаний обов`язок по працевлаштуванню позивача, відтак наказ №21/ОС-20 від 21.02.2020, яким позивача звільнено зі служби є протиправним і підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що в позовних вимогах позивач просить скасувати лише наказ №21/ОС-20 від 21.02.2020, однак, фактично підставою для звільнення ОСОБА_1 став наказ № 13/ОС-20 від 23.01.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Для ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ №13/ОС-20 від 23 січня 2020 року Про звільнення .

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)" (вул. Незалежності України, 22-А, смт.Олександрівка, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27300, код ЄДРПОУ: 08563799) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ №13/ОС-20 від 23 січня 2020 року Про звільнення та наказ № 21/ОС-20 від 21 лютого 2020 року Про внесення змін до наказу від 23.01.2020 №13/ОС-20 .

Зобов`язати державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)" працевлаштувати лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді Державної установи "Олександрівський виправний центр (№104)".

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула