Рішення

від 24.09.2020 по справі 520/8823/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2020 року № 520/8823/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Зоркіної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пройдак С.М.,

представників позивача - Бондарцової Г.М., Коновалова Л.С.

представника відповідача - Мезенцева С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Галл" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Харківській області від 30.03.2020 про накладення штрафу на приватне підприємство "Галл" в розмірі 47230.00 грн; стягнути судовий збір.

Ухвалою від 15.07.2020 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку ст.ст.257,262 КАС України в судовому засіданні.

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, пославшись на те, що не погоджуються з висновками відповідача, та стверджують, що між між підприємством та гр. ОСОБА_1 укладений саме цивільно-правовий договір про надання послуг, що не враховано відповідачем під час проведення ревізійного заходу.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що під час у цивільно - правовому договорі жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Також відповідач зазначив, що відповідно до п. 2 ч.5 ст.50 Закону України Про зайнятість населення роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Також відповідач зазначив, що виконання функцій та обов`язків прибиральника/мийника посуду, може здійснюватися тільки на підставі трудового договору, з урахуванням Національного класифікатора України ДК 003:2010 Класифікатор професій , затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

11.02.2020 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ПП Галл , за результатами якого 20.02.2020 складено акт № ХК8524/925/АВ, яким встановлено факт використання праці працівників без належного оформлення трудових відносин.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України , юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі акту № ХК8524/925/АВ винесено припис про усунення виявлених порушень № ХК8524/925/АВ/П від 20.02.2020, про усунення порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу та постанову № ХК8524/925/АВ/П/ТД-ФС від 30.03.2020 про накладення штрафу в розмірі 47230.00 грн.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.21 КЗп П України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є цивільно-правовим договором. Отже, цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Згідно з ч. 1 ст.901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Отже, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 09.07.2020 у справі 821/851/17

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що відповідач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, основними видами діяльності якого в тому числі є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що внаслідок здійснення господарської діяльності у підприємства виникла необхідність укладення договору про надання послуг у зв`язку з необхідністю два рази на рік здійснювати генеральне прибирання приміщення: прання та праска штор, їх монтаж та демонтаж, волога очистка стелі, стін, при необхідності часткове фарбування підвіконників, радіаторів опалення та інше; - при обслуговуванні банкетів миття посуду, столових приладів, прання та праска скатертин, серветок, утилізація сміття.

З метою забезпечення вказаної діяльності між ПП ГАЛЛ та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір від 07.02.2020 відповідно до п.1.1-1.4, 3.2, 4.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити клінінгові послуги - миття посуду, генеральне прибирання. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує процес надання послуг/ роботи виконуються за рахунок матеріалів виконавця; факт виконання робіт засвідчується актом приймання-передачі робіт; роботи виконуються за завданням замовника; вартість послуг визначається з розрахунку миття посуду 1 одиниця 0.50 грн., генеральне прибирання залу, кухні 150 грн. попередня вартість договору 4800 грн.

З аналізу вищезазначених умов договору можна дійти висновку, що за своїм характером правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_1 фактично є цивільно-правовими, оскільки визначають конкретні фізичних величини або об`єм робіт; працівник не виконує певні функції за конкретною посадою, а здійснює індивідуально-визначену роботу; укладена угода спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, та не пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Щодо посилань представника відповідача на неналежне оформлення договору, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, то суд зазначає, щост.627 ЦК України встановлено, що відповідно дост.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню .

Під час інспекційного відвідування посадовими особами відповідача не з`ясовано, чи не заперечує гр. ОСОБА_1 правомірність укладених з нею цивільно-правових угод.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і допустимих доказів того, що зазначена особа не укладала і не підписувала цивільно-правової угоди, а суд не знайшов ознак нікчемних правочинів.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на ту обставину, що під час проведення інспекційного відвідування гр. ОСОБА_1 усно підтвердила те, що перебуває на стажуванні, що зафіксовано на відеозаписі ревізійного заходу, оскільки питання, які ставилися інспекторами суд кваліфікує як навідні, оскільки вони містили у собі пряму відповідь на поставлене питання або ж мали окреслений варіант такої відповіді, що виключає достовірність вказаного доказу.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач без наявних доказів та підстав дійшов висновку щодо допуску гр. ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням трудового законодавства.

Суд також зауважує, що в наказі про проведення перевірки від 11.02.2020 № 338 не визначено конкретної підстави для проведення перевірки. В той же час з долученої до матеріалів справи інформаційної довідки (а.с.76) встановлено, що підставою для проведення перевірки є доручення Прем`єр -міністра України від 22.01.2020 № 2313/0/1-20 .

Дослідивши зміст окремого доручення т.в.о голови Державної служби України з питань охорони праці № Д-69/1/3-1-20 від 06.02.2020 (а.с.75), яке стало підставою для здійснення інспекційного відвідування, суд встановив, що Прем`єр-міністром України 22.01.2020 видано доручення № 2313/0/1-20 на підставі якого запропоновано разом з відповідними органами місцевого самоврядування, яким делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, здійснити 10-21 лютого 2020 року заходи державного нагляду в суб`єктах господарювання з переданими Пенсійним фондом України переліком суб`єктів господарювання, які мають невідповідність орієнтованої чисельності працівників, що було встановлено під час інформаційно-роз`яснювальних заходів, даним Реєстру застрахованих осіб і в яких відсутня позитивна динаміка щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками після здійснення заходів із урахуванням необхідності підтримання публічної безпеки і порядку під час здійснення зазначених заходів.

Суд зазначає, що ані наказ Головного управління Держпраці в Харківській області від 11.02.2020 № 338 про проведення інспекційного відвідування ПП Галл , ані до відзиву на позов відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що саме позивач зазначений в переліку суб`єктів господарювання, які мають невідповідність орієнтованої чисельності працівників, переданий Пенсійним фондом України.

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України .

Керуючись статтями 9-13, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Харківській області ХК 8524/925/АВ/П/ТД-ФС від 30.03.2020 про накладення штрафу на приватне підприємство "Галл" в розмірі 47230.00 грн.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення), набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

У повному обсязі рішення виготовлено 29.09.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.