Постанова

від 16.02.2021 по справі 520/8823/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 р.Справа № 520/8823/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,

представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., повний текст складено 29.09.20 року) по справі № 520/8823/2020

за позовом Приватного підприємства "Галл"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Галл" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Харківській області від 30.03.2020 про накладення штрафу на приватне підприємство "Галл" в розмірі 47 230,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Харківській області ХК 8524/925/АВ/П/ТД-ФС від 30.03.2020 про накладення штрафу на ПП "Галл" в розмірі 47 230,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем не дотримана процедура проведення інспекційного відвідування, оскільки його проведено за відсутності законодавчо визначених підстав. Крім того, висновки контролюючого органу про допущення позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору є помилковими, оскільки з цією особою позивачем укладено цивільно-правовий договір. Надані відповідачем докази, а саме акт відвідування, відеозапис не підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах із ОСОБА_1 . Отже постанова постанова про накладання штрафу прийнята відповідачем без врахування усіх наданих позивачем пояснень та доказів та за відсутності факту порушення вимог частин 1 та 2 статті 24 Кодексу Законів про працю України.

Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що інспекційне відвідування проведено із дотриманням вимог законодавства, на підставі рішення керівника органу контролю. Факт порушення позивачем трудового законодавства, а саме допущення ПП Галл ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної податкової служби, підтверджується актом інспекційного відвідування, поясненнями ОСОБА_1 та осіб, які з нею працювали, а також відеозаписом, а отже постанова про застосування штрафу прийнята правомірно, в межах повноважень та спосіб встановлений законом.

Приватне підприємство "Галл" відзив на апеляційну скаргу не надало.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, до Головного управління Держпраці у Харківській області надійшло окреме доручення т.в.о голови Державної служби України з питань охорони праці № Д-69/1/3-1-20 від 06.02.2020 (а.с.75), на виконання доручення Прем`єр-міністра України О. Гончарука від 22.01.2020 № 2313/0/1-20 , яким зобов`язано разом з відповідними органами місцевого самоврядування, яким делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, здійснити 10-21 лютого 2020 року заходи державного нагляду в суб`єктах господарювання з переданим Пенсійним фондом України переліком суб`єктів господарювання, які мають невідповідність орієнтованої чисельності працівників, що було встановлено під час інформаційно-роз`яснювальних заходів, даним Реєстру застрахованих осіб і в яких відсутня позитивна динаміка щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками після здійснення заходів із урахуванням необхідності підтримання публічної безпеки і порядку під час здійснення зазначених заходів.

Згідно інформаційної довідки заступника начальника управління- начальника відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування осіб з інвалідністю, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів складеної на ім`я начальника ГУ Держпраці в Харківській області, останній просив розглянути питання щодо проведення інспекційного відвідування ПП " Галл" , на виконання доручення Прем`єр -міністра України від 22.01.2020 № 2313/0/1-20 .(а.с.76)

11.02.2020 Головним управлінням Держпраці в Харківській області № 338 прийнятно наказ " Про проведення інспекційного відвідування ПП " Галл" .

Підставою зазначено: рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим на підставі окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 06.02.2020 № Д-69/1/3.11-20.(а.с.77-78)

11.02.2020 посадовими особами відповідача за фактичною адресою здійснення діяльності ПП " Галл" : м. Харків. вул. Нехаєнко, 4 проведено інспекційне, за результатами якого складено акт № ХК8524/925/АВ від 20.02.2020, припис та постанову від 30.03.3030. Процес інспекційного відвідування зафіксовано засобами відеотехніки, про що зазначено в акті. (а.с.32-37).

Згідно припису про усунення виявлених порушень № ХК8524/925/АВ/П від 20.02.2020, зобов`язано ПП Галл усунути порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, виявлені під час інспекційного відвідування у строк 20.03.2020 (а.с. 38-41).

30.03.2020 року постановою Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК8524/925/АВ/П/ТД-ФС ПП Галл притягнуто до відповідальності за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України у вигляді штрафу в розмірі 47 230.00 грн

Згідно постанови зазначено, що 11.02.2020 року за фактичною адресою здійснення діяльності ПП Галл : м. Харків, вул. Нехаєнко,4 допущено до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.(а.с. 43-45).

Не погоджуючись з постановою , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів факту порушення позивачем вимог трудового законодавства, а також дотримання процедури проведення інспекційного відвідування, а тому постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу реалізації органами управління контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері охорони праці унормовані, насамперед, приписами ст.259 Кодексу законів про працю України, ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 21.08.2019р. №823; далі за текстом - Порядок контролю №823), , Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013р. №509; далі за текстом - Порядок про штрафи №509).

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019.

Пунктом 2 Порядку № 823 встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів..

Згідно з пунктом 10 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Пунктами 16, 18 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-ІV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 №1986 "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".

Згідно з ч.5 ст. 2 Закону №877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 1, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Колегія суддів зазначає, що загальні правила застосування відповідальності до суб`єкта господарювання встановлені частиною 1 ст. 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №823, такими є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Таким чином, підставою для проведення інспекційного відвідування з питань використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин може бути інформація, яка в достатній мірі свідчить про можливі порушення трудового законодавства в частині використання праці осіб без укладання трудових договорів.

Тобто, оцінка правомірності рішення керівника про призначення інспекційного відвідування, повинна надаватися з урахуванням достатності інформації про можливі порушення та змісту наказу (посвідчення чи направлення на проведення заходу) для висновків про наявність фактичної підстави проведення відповідного відвідування. Відсутність такої інформації свідчить про відсутність підстав для проведення відвідування, призводить до визнання відвідування протиправним та відсутності правових наслідків такого.

Як вбачається з наказу ГУ Держпраці в Харківській області від 11.02.2020 № 338 підставою його прийняття є рішення керівника прийняте на підставі окремого доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань охорони праці № Д-69/1/3-1-20 від 06.02.2020.

Відповідачем до суду першої інстанції не надано доказів наявності рішення керівника, прийнятого на підставі окремого доручення, а також доказів, що позивач зазначений в переліку суб`єктів господарювання, які мають невідповідність орієнтованої чисельності працівників, переданий Пенсійним фондом України.

Колегія суддів не приймає до уваги як доказ надану відповідачем інформацію з ГУ ПФУ в Харківській області від 07.07.2020 відносно ПП " Галл" щодо невідповідності орієнтованої чисельності працівників даним Реестру застрахованих осіб, оскільки такі докази не були надані суду першої інстанції з врахуванням вимог ч. 2, 4, 8 ст. 79 КАС України, а неможливість їх подання суду у встановлений строк жодним чином не обґрунтована позивачем.

Доводи апелянта, що підставою для проведення інспекційного відвідування слугувало рішення керівника є необґрунтованими.

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №823 підставою для інспекційного відвідування може бути рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Відповідачем не надано доказів щодо отримання керівником органу контролю інформації із засобів масової інформації, інших джерел, яка слугувала підставою для прийняття такого рішення.

Зі змісту Наказу від 11.02.2020 вбачається, що він містить посилання , зокрема на Порядок №823, проте без зазначення конкретизації інформації, на підставі якої проводилась перевірка.

Крім того, у направленні також жодним чином не зазначається, що цей наказ виданий у зв`язку з наявністю рішення керівника, згідно пп.3 п. 5 Порядку №823.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не конкретизовано підстави для проведення інспекційного відвідування.

Щодо доводів апелянта про допущення Приватним підприємством ГАЛЛ до роботи працівника ОСОБА_1 без належного укладення трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.

В якості доказів виявлення факту порушення відповідачем надано акт інспекційного відвідування, відеозапис.

Колегія суддів зазначає. що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є цивільно-правовим договором. Отже, цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Згідно з ч. 1 ст.901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 09.07.2020 у справі 821/851/17

Судовим розглядом встановлено, що між ПП ГАЛЛ та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір від 07.02.2020 відповідно до якого остання зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) - миття посуду, генеральне прибирання. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує процес надання послуг/ роботи виконуються за рахунок матеріалів виконавця; факт виконання робіт засвідчується актом приймання-передачі робіт; роботи виконуються за завданням замовника; вартість послуг визначається з розрахунку миття посуду 1 одиниця 0.50 грн., генеральне прибирання залу, кухні 150 грн. попередня вартість договору 4800 грн. (п.1.1-1.4, 3.2, 4.1) (а.с. 26)

Зазначений договір надано позивачем під час інспекційного відвідування перевряючим.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що за своїм характером правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_1 фактично є цивільно-правовими, оскільки визначають конкретні фізичних величини або об`єм робіт; працівник не виконує певні функції за конкретною посадою, а здійснює індивідуально-визначену роботу; укладена угода спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, та не пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Водночас, нормами чинного законодавства не заборонена робота в т.ч. на підставі цивільно-правового договору.

Оплата за умовами договору цивільно-правового характеру здійснювалася на підставі актів приймання-передачі послуг.

Доводи апелянта щодо наявності між сторонами саме трудових відносин, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку фізична особа, з якою укладено договір, виконувала за цивільно-правовою угодою певні роботи за винагороду, де оплаті підлягав не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт.

Крім того , чинним законодавством України не передбачено конкретних випадків, в яких сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення договору, а саме не підписання його належним чином та відсутність акту прийому наданих послуг, колегія суддів вважає такими, що спростовуються доказами, оскільки наявний в матеріалах справи договір містить підписи обох сторін, а відсутність акту прийому під час інспекційного відвідування не свідчить про відсутність договірних відносин.

Між тим, Головне управління Держпраці в Харківській області не надало доказів, що зазначена особа не укладала і не підписувала цивільно-правової угоди.

Суд апеляційної інстанції також критично ставиться до посилання апелянта на ту обставину, що під час проведення інспекційного відвідування гр. ОСОБА_1 усно підтвердила те, що перебуває на стажуванні, що зафіксовано на відеозаписі інспекційного заходу та підтверджено опитуваними працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки відповідно до відеозапису остання підтвердила, що працює мийником, отже виконує роботу передбачену цивільно-правовим договором, що не спростовує висновків суду про виконання нею роботи зазначеної в цивільно-правовому договорі.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до відеозапису, дані цих осіб не було встановлено належним чином, а отже їх усні пояснення, під час інспекційного відвідування не є належним та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73,74 КАС України.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню .

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що договори цивільно-правового характеру, що укладалися в рамках чинного законодавства України на підставі вільного волевиявлення сторін, не можуть на власний розсуд інспектора Держпраці розглядатися як фактичний допуск до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудових договорів, без наявності на те всіх необхідних ознак.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Між тим, Головне управління Держпраці в Харківській області не надало доказів, що зазначена особа не укладала і не підписувала цивільно-правової угоди.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення відповідачем належними доказами допуску позивачем до виконання робіт працівника без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу ХК 8524/925/АВ/П/ТД-ФС від 30.03.2020 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційні скарги відповідача та відповідача не містить.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року по справі № 520/8823/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 19.02.2021 року