Рішення

від 29.09.2020 по справі 826/15419/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Київ № 826/15419/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Дискон" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Дискон" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 23.06.2018 №8812615141.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 25.09.2018 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті; від 18.12.2018 - задоволено клопотання представника позивача витребувано докази щодо витребування доказів стосовно кримінального провадження №3201623000000100; від 01.02.2019 - витребувано докази щодо кримінального провадження №52016000000000001; від 10.04.2019 - задоволено клопотання представника відповідача та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; від 21.09.2020 - замінено відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.

Підставами позову вказано суперечливість та необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладеного в акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Вієн ЛТД", оскільки до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські відносини позивача та контрагента, наявність первинних документів, які доводять реалізацію позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Вієн ЛТД".

Представником відповідача подано відзив, в якому позовні вимоги не визнаються. Підставами заперечень зазначено ненадання до перевірки документів, що підтверджують факт транспортування товарів, відсутність інформації про умови постачання (адреса навантаження, адреса розвантаження), дефектність наданих ТОВ "Дискон" до перевірки первинних документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ "Вієн ЛТД" та ненадання документів в повному обсязі.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача підтримав підстави заперечень, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.

На підставі наказу від 11.05.2018 №8309 та направлень від 23.05.2018 №948/26-15-14-01-03 №949/26-15-14-01-03 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Дискон" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вієн ЛТД" за липень, вересень, жовтень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 05.06.2018 №388/26-15/4-01-03/38976287, яким встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI(зі змінами та доповненнями), пункту 5, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункту 5, пункту 6, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 5, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.01.1999 за №751/4044, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 679.478,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 679478,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 86378,00 грн. в тому числі за липень 2015 року - в сумі 5992,00 грн., за вересень 2015 року - в сумі 54014,00 грн., та за жовтень 2015 року 26372,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 05.06.2018 №388/26-15/4-01-03/38976287 позивачем подано скаргу від 12.06.2018 до Головного управління ДФС у м. Києві.

Листом від 21.06.2018 №28836/10/26-15-14-01-03 Головне управління ДФС у м. Києві висновки акта перевірки від 05.06.2018 №388/26-15-14-01-03/38976287 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки Головним управління ДФС у м. Києві сформовані податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2018 №8812615151, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 107973,00 грн. з яких 86378,00 грн. за податковим зобов`язанням та 21595,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 23.06.2018 №8822615141, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 679478,00 грн.

Позивачем 04.07.2018 подано скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 23.06.2018 №8812615151 та №8822615141.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.08.2018 №27043/6199-99-11-01-01-25 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.06.2018 №8822615141, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 №8812615141 залишено без змін.

Не погоджуючись з визначеними в податкову повідомленні-рішенні від 23.06.2018 №8812615141 грошовими зобов`язаннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з актом перевірки від 05.06.2018 №388/26-15-14-02-01-03/38976287 контролюючий орган дійшов висновку про дефектність наданих ТОВ "ТД "Дискон" до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій із ТОВ "Вієн ЛТД" та ненадання документів до перевірки в повному обсязі, водночас надані документи не відображають в повному обсязі інформацію щодо можливості фактично здійснювати господарські операції у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операції з продажу товарів. За всиновокм контролюючого органу, оскільки згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 12.01.2017, який був директором ТОВ "Вієн ЛТД" та підписував первинні документи, пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Вієн ЛТД", підписані такою особою первинні документи не можуть бути враховані для бухгалтерського та податкового обліків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV (зі змінами) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (зі змінами).

"Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4).

З огляду на наведені норми, судову практику у відповідній категорії справ, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Під час розгляду справи представник позивача наголосив, що на виконання вимог запиту про надання пояснень та документів від 29.05.2018 позивачем було надано пояснення та первинні документи, водночас відповідачем не враховані надані документи під час перевірки.

До матеріалів справи додано договір поставки від 01.07.2015 №1070, укладений між ТОВ "ТД "Дискон" (покупець) та ТОВ "Вієн ЛТД" (постачальник) поставки від 01.07.2015 №1070. Договір від ТОВ "Вієн ЛТД" підписано директором Поєрелем .О.

За даним договором постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар згідно видаткової накладної, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (підпункт 1.1 пункту 1).

Також між ТОВ "Вієн ЛТД" (виконавець) та ТОВ "ТД "Дискон" (замовник) укладено договір про надання послуг від 12.10.2015 №12/10, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги з випробовування (перевірки) готовності до експлуатації - товарів та обладнання, надалі "вентилятори", а замовник зобов`язується оплатити товар (підпункт 1.1 пункту 1).

Договори від ТОВ "Вієн ЛТД" підписано директором ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання договорів позивачем надано: видаткові накладні від 15.07.2015 №241, від 15.09.2015 №129, від 01.09.2015 №128, від 21.09.2015 №153, №203, від 25.09.2015 №243, від 19.10.2015 №67, від 22.10.2015 №99, від 30.10.2015 №119; податкові накладні від 30.10.2015 №116, від 27.10.2015 №115, від 15.07.2015 №241, від 15.09.2015 №129, від 01.09.2015 №128, від 21.09.2015 №153, №203, від 25.09.2015 №243, від 19.10.2015 №67, від 22.10.2015 №99, від 30.10.2015 №119;акти наданих послуг, від 30.10.2015 №116, від 27.10.2015 №115; платіжні доручення від 02.11.2015 №208, від 04.11.2015 №222, від 08.10.2015 №176, від 19.10.2015 №197, від 28.09.2015 №147, від 30.09.2015 №155, від 30.07.2015 №49.

Також оплата позивачем купівлі товару та наданих послуг ТОВ "Вієн ЛТД" щодо випробувань (перевірки) готовності до експлуатації - товарів та обладнання підтверджується банківськими виписками. Наведена обставина в акті перевірки та під час судового розгляду не заперечувалась.

В акті перевірки від 05.06.2018 №388/26-15-14-01-03/38976287 зазначено, що позивачем не надано документів, що підтверджують факт транспортування товарів, відсутня інформація про умови постачання (адреса навантаження, адреса розвантаження).

Відповідно до договору від 15.07.2015 №122-15 про перевезення автомобільним транспортом укладеного між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ "ТД "Дискон" (вантажоодержувач), перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений договором термін і видати його вантажоодержувачу, а вантажоодержувач зобов`язується сплатити за перевезення вантажу винагороду (підпункт 1.1 пункту 1).

Умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, вантажоодержувач, термін доставки, вартість послуг та інше) визначається в заявці на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору (підпункт 1.2 пункту 1).

На підтвердження транспортування товару позивачем надано заявки на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.07.2015 №1, від 01.09.2015 №2, від 15.09.2015 №3, від 21.09.2015 №4, від 25.09.2015 №5, від 19.10.2015 №6, від 22.10.2015 №7, від 30.10.2015 №8, товарно-транспорті накладні від 15.07.2015 №1, від 01.09.2015 №2, від 15.09.2015 №3, від 21.09.2015 №4, від 25.09.2015 №5, від 19.10.2015 №6, від 22.10.2015 №7, від 30.10.2015 №8, акти надання послуг від 15.07.2015 №1, від30.09.2015 №2, від 30.10.2015 №3.

Згідно з заявками на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник - ТОВ "Вієн ЛТД", місце завантаження: 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 13А, офіс 22, вантажоодержувач ТОВ "ТД "Дискон", місце розвантаження: місто Київ, вулиця Семена Скляренка, будинок 9.

У заявках на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом вказані: вантажовідправник, адреса вантажовідправника, місце завантаження (адреса складу вантажовідправника), дата і час подачі автотранспорту, назва вантажу, вага вантажу, тип і марка автотранспорту для здійснення перевезення, маршрут руху, назва вантажоодержувача, місце розвантаження (адреса складу вантажоодержувача), строк і час доставки вантажу, розмір винагороди, відтань на яку здійснюється перевезення. Інформація зазначена в товарно-транспортних накладних відповідає даним зазначеним в заявках на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На думку суду, наведені первинні документи, містять реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, які є достатніми для встановлення змісту, обсягу, вартості господарської операції, замовника, виконавця.

В акті перевірки зазначено, що за результатами дослідження вказаних документів встановлено неможливість ТОВ "Вієн ЛТД" надавати послуги позивачу, оскільки надані первинні документи підписані від імені ТОВ "Вієн ЛТД" директором ОСОБА_1 , який згідно з протоколом допиту від 12.01.2017, здійсненого в рамках кримінального провадження від 26.10.2016 №3201623000000100, заперечує свою причетність до діяльності ТОВ "Вієн ЛТД".

Відповідно до вказаного протоколу свідок повідомив, що він не має відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Вієн ЛТД", підприємство зареєстрував за винагороду.

З метою встановлення обставин викладених в протоколі допиту свідка ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження від 26.10.2016 №3201623000000100, судом викликано ОСОБА_1 в якості свідка до суду.

Повітка про виклик свідка направлялась за адресою місця реєстрації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області, повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній".

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про витребування доказів від 18.12.2018 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі направило лист від 10.01.2019 №273/9/21-22/23-02-03 начальника слідчого управління фінансових розслідувань про надання копії протоколу допиту свідка ОСОБА_1 та відповідно до частини першої статті 22 Кримінального-процесуального кодексу України (КПК України) дозволено розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні.

За твердженням відповідача, від імені підприємства ТОВ "Вієн ЛТД" діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сторонами не надано вирок суду в кримінальному провадженні №3201623000000100, ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, про наявність таких суд не повідомлено. Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлено ухвалення судового рішення у вказаній кримінальній справі.

Листом від 10.01.2019 №273/9/21-22-23-02-07 Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомило суд, що відпрацювання наявності ознак фіктивного підприємництва в діях службових осіб ТОВ "Вієн ЛТД" (ідентифікаційний код 39608191) здійснювалось співробітниками Національного антикорупційного бюро України в рамках кримінального провадження №52016000000000001 від 11.01.2016. Судом не встановлено ухвалення остаточного судового рішення в кримінальному провадженні 52016000000000001 щодо посадових осіб ТОВ "Вієн ЛТД".

На думку суду, протокол допиту свідка має оцінюватись адміністративним судом на рівні з іншими письмовими доказами. Як зазначалось, ОСОБА_1 пояснив про непричетність до діяльності ТОВ "Вієн ЛТД". Разом з тим, інші первинні документи підтверджують оплату позивачем товарів, їх постачання, відповідно такі пояснення не є достатнім доказом того, що подані до податкової перевірки первинні документи не підтверджують здійснення позивачем задекларованих податковій звітності та зафіксованих в документах бухгалтерської звітності документах господарських операцій. Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 справа №816/809/17 зазначив, що порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій здійснених позивачем та його контрагентами.

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті відносно контрагентів платника податків не містять обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань у відносинах з позивачем або обставини, які б свідчили про нездійснення позивачем господарських операцій (наприклад, постанови Верховного Суду від 05.06.2018 справа №809/1139/17, від 26.06.2018 справа №808/2360/17).

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. В такому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом не встановлено.

Проте, проведення досудових розслідувань в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не є доказом наявності або відсутності в діях особи складу злочину. Отже, лише та обставина, що правоохоронними органами проводиться досудове розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є однозначним свідченням нереальності досліджуваних судом господарських операцій. У даному випадку дослідженню можуть підлягати на загальних засадах протоколи допиту відповідних осіб, покази свідків, первинні документи, які мають відношення до досліджуваних господарських операцій, однак таких доказів не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (зі змінами) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина перша); якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина друга).

Обставина щодо того, що контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований та був платником податку на додану вартість, представником відповідача не спростовувалась.

Податкові накладні, виписані ТОВ "ТД "Дискон", відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, відповідають вимогам статті 201 ПК України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про очевидну необачність позивача у виборі контрагента. Відповідачем не зазначено, що платник податків міг скористатись відкритим джерелом інформації для оцінки рівня добросовісності контрагента.

Відтак, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача. Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також суд вважає недостатніми аргументи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарських операцій, оскільки в такого контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси. Такі доводи обґрунтовані тим, що ТОВ "Вієн ЛТД" не подавалась звітність про виплату доходів фізичним особам та не подавався баланс (звіт про фінансовий стан). На думку суду, наведений довід може викликати обґрунтовані сумніви щодо можливості контрагента позивача виконати умови договору щодо поставки товарів, водночас ПК України не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, оскільки добросовісний платник податків не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання (наприклад, постанов Верховного Суду від 07.05.2020 справа №826/2999/16).

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини, здійснену судом оцінку доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено не здійснення позивачем господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, відповідно позивач мав право на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, судом доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 №8812615141 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі в розмірі 1762,00 грн. Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23 червня 2018 року №8812615141.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Дискон" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТL "Дискон" (ідентифікаційний код 38976287, місцезнаходження: 04201, м. Київ, вулиця Сім`ї Кульженків, будинок 35).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний 43141267, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу

адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець