Ухвала

від 30.09.2020 по справі 532/1818/20

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1818/20

1-кс/532/506/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 р. Слідчий суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , з участю прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 , секретаря судового засідання ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна (кримінальне провадження № 42020171190000013 від 30.01.2020),-

Встановив:

Слідчий Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Кобеляцької місцевої прокуратури про накладення арешту на посіви сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці площею 8,5237 га, яка розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту та заборонити будь-якій фізичній чи юридичній особі відчужувати, розпоряджатися та користуватися посівами сільськогосподарської культури кукурудзи. Клопотання обґрунтовує тим, що за фактом самовільного зайняття земельної ділянки за адміністративними межами населеного пункту с. Іванівка Кобеляцького району Полтавської області площею близько 10 га внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020171190000013 від 30.01.2020. Під час досудового розслідування встановлено, що у межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове» невстановлені особи самовільно зайняли земельну ділянку, яку засіяли сільськогосподарською культурою кукурудзою. 29.09.2020 проведено огляд цієї земельної ділянки та проведено вимір її площі, яка складає 8,5337 га. До сільської ради з приводу виготовлення документів для розробки землі у цьому заказнику ніхто не звертався. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 913-К-ДК/405/АО/10/01 документи на право власності, на право постійного користування відсутні. Посів сільськогосподарської культури здійснено на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної форми власності. Метою арешту майна є урожай кукурудзи на земельній ділянці площею 8,5237 га, яка розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту для відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, відчуження, пошкодження, псування або знищення. В зв`язку з тим, що урожай кукурудзи за цій земельній ділянці може бути зібраний та реалізований, що в подальшому унеможливить відшкодування шкоди, завдану державі прохає клопотання задовольнити та накласти арешт на посіви сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці площею 8,5237 га, яка розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту та заборонити будь-якій фізичній чи юридичній особі відчужувати, розпоряджатися та користуватися посівами сільськогосподарської культури кукурудзи.

Прокурор Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання підтримав, прохав його задовольнити.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, дослідивши надані матеріали, доходить до наступного.

Судом встановлено, що 30.01.2020 до ЄРДР внесено відомості по факту того, що впродовж 2018-2020років фізичними особами здійснено самовільне зайняття земельних ділянок в межах прибережних захисних смуг, охоронних зонах на території Кобеляцького, Козельщинського, Глобинського, Новосанжарського, Чутівського, Машівського, Карлівського та Решетилівського районів, внаслідок чого заподіяно шкоду інтересам держави. Правова кваліфікація ч.2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до ч. 2ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно норм Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Диспозицією ч. 2 ст. 197-1 КК України є самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельної ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України є земельна ділянка.

Слідчим в клопотанні про накладення арешту на майно, зазначено правову підставу для прийняття такого рішення відшкодування шкоди, завданої державі, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Проте у клопотанні не відображено розмір шкоди, не зазначено осіб, яким пред`явлено підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні відсутні, слідчим не порушувалося питання щодо накладення арешту на земельні ділянки та врожай з метою забезпечення цивільного позову.

Необхідно зазначити, що у випадках, передбачених ч.2,3,4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно- небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Прокурором в судовому засіданні заявлено ще одну мету арешту на посіви кукурудзи збереження речового доказу.

Необхідно зазначити, що клопотання не містить посилання на арешт майна з метою збереження речового доказу.

Враховуючи що предметом злочину є земельна ділянка, доказове значення урожаю кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. При цьому прокурором не мотивовано мету їх зберігання в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується та безпосередньо знаходиться на полях, прокурор під час судового розгляду не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять.

Крім того санкція ч. 2 ст. 197-1 КК України не

передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Також, у клопотанні не наведено переконливих доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі ненакладення арешту на посіви сільськогосподарської культури-кукурудзи.

Клопотання слідчого не узгоджується з вимогами статті 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні; розмір завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання слідчим не встановлено, що є обов`язковою вимогою при вирішенні зазначеного питання для з`ясування співмірності вартості майна, на яке накладається арешт, і завданої шкоди.

Крім того, орган досудового розслідування на порушення вимог частини п`ятої статті 132, частини другої статті 171 КПК України не долучив до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посіву сількогосподарської культури, якою засіяна земельна ділянка та яка на ній вирощується, не визначені стан розвитку та стадія зрілості посіву, шляхи збереження і збору врожаю.

Крім того, до суду не надано доказів того, що земельна ділянка, на якій здійснено посів кукурудзи, закріплена за заказником місцевого значення «Ситникове».

З огляду на викладене вище, слідчий суддя вважає, що прокурором, не була доведена суду необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який йдеться в клопотанні, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співмірними із завданням кримінального провадження, в зв`язку з чим, слідчий суддя доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

Постановив:

У задоволенні клопотання слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя