Ухвала

від 21.10.2020 по справі 532/1818/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1818/20 Номер провадження 11-сс/814/929/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42020171190000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про накладення арешту на посіви сільськогосподарської культури «кукурудзи» на земельній ділянці площею 8,5237 га, яка розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту.

Згідно з клопотанням та ухвалою слідчого судді, у провадженні Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020171190000013 від 30.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки за адміністративними межами населеного пункту с. Іванівка, Кобеляцького району, Полтавської області площею близько 10 га.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за межами населеного пункту с. Іванівка, Кобеляцького району, Полтавської області у межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове» не встановлені особи самовільно зайняли земельну ділянку, яку засіяли сільськогосподарською культурою «кукурудза».

29.09.2020, проведено огляд вищевказаної ділянки та проведено вимір її площі, яка склала 8,5237 га.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 913-ДК/405/АО/10/01/ під час огляду цієї земельної ділянки, документи на право власності, на право постійного користування, відсутні. Посів сільськогосподарської культури «кукурудза» здійснено в межах вищевказаного гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на землях природньо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, державної форми власності.

Допитаний під час досудового розслідування землевпорядник Іванівської сільської ради ОСОБА_8 та секретар цієї сільської ради ОСОБА_9 , повідомили, що з документів на гідрологічний заказник місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, наявне лише охоронне зобов`язання. За останній кілька років, ніхто не звертався до Іванівської сільської ради з приводу виготовлення документів, для того, щоб розробляти землю у даному заказнику. Хто б міг це зробити їм не відомо.

Мотивуючи рішення щодо необхідності відмови в задоволенні клопотання, слідчий суддя вказав, що клопотання не містить посилання на арешт майна із метою збереження речового доказу, а враховуючи що предметом злочину є земельна ділянка, доказове значення урожаю кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у ч. 2 ст. 197-1 КК України дій, є сумнівним. При цьому прокурором не мотивовано мету їх зберігання в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується та безпосередньо знаходиться на полях, прокурор під час судового розгляду не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять.

Також вказав, що у клопотанні не наведено переконливих доводів щодо настання наслідків які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі не накладення арешту на посіви сільськогосподарської культури-кукурудзи.

Зазначає, що слідчим в клопотанні про накладення арешту на майно, зазначено правову підставу для прийняття такого рішення - відшкодування шкоди, завданої державі, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Проте у клопотанні не відображено розмір шкоди, не зазначено осіб, яким пред`явлено підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні відсутні, слідчим не порушувалося питання щодо накладення арешту на земельні ділянки та врожай з метою забезпечення цивільного позову.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.

Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на посіви сільськогосподарської культури (кукурудзи) на земельній ділянці площею 8,5237 га, яка розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту, із забороною будь-якій фізичній чи юридичній особі, відчужувати, розпоряджатися та користуватися посівами сільськогосподарської культури (кукурудзи), яка знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці державної форми власності, площею 8, 5237 га, що розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту.

Мотиви накладення арешту наводить аналогічні наведеним мотивам у клопотанні слідчого.

Крім цього вказує, що у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.10.2020 № 10-16-0.41-5107/2-20 встановлено, що наведена у клопотанні земельна ділянка природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної форми власності площею 8, 5237 га використовується невідомими особами, шляхом розорення болота та посіву сільськогосподарської культури кукурудзи, що є порушенням вимог ст. 125 ЗК України.

Окрім того, у вказаному листі наведений розрахунок завданої шкоди, який становить 315973,56 грн.

Зазначає, що у клопотанні про накладення арешту не було указано розрахунок завданої шкоди, оскільки ще триває перевірка ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та розрахунок завданої шкоди вказано у листі від 01.10.2020, який отримано Кобеляцькою місцевою прокуратурою лише 02.10.2020.

Зауважує, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позиції інших учасників судового провадження.

У суді апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав у ній наведених. Інші учасники до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Мотиви суду.

В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, стаття 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та в такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у якій наведено визначення речових доказів, якими є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення враховано положення вищевказаних статей, а слідчим в клопотанні не доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Так у клопотанні слідчого метою накладення арешту на посіви сільськогосподарської культури «кукурудзи» на земельній ділянці площею 8,5237 га, яка розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Ситникове», який знаходиться на території Іванівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за межами населеного пункту, зазначається відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Однак, всупереч ч. 6 ст. 170 КПК України, якою передбачено, що у випадку, накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, слідчим не надаються відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні та щодо власника посівів кукурудзи.

Крім того, як правильно було встановлено слідчим суддею, клопотання слідчого не узгоджується з вимогами статті 171 КПК України, а саме щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні; розмір завданої злочином шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання.

Лише зі зверненням прокурора з апеляційною скаргою надано копію листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.10.2020 № 10-16-0.41-5107/2-20 про те, що наведена у клопотанні земельна ділянка природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної форми власності площею 8, 5237 га використовується невідомими особами, шляхом розорення болота та посіву сільськогосподарської культури кукурудзи, що є порушенням вимог ст. 125 ЗК України, та шкода за самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (гідрологічний заказник місцевого значення «Ситникове») державної форми власності може становити 315973, 56 грн.

При цьому, точна завдана шкода за самовільне зайняття земельної ділянки не встановлена.

Також, орган досудового розслідування на порушення вимог частини п`ятої статті 132, частини другої статті 171 КПК України не долучив до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посіву сількогосподарської культури, якою засіяна земельна ділянка та яка на ній вирощується, не визначені стан розвитку та стадія зрілості посіву, шляхи збереження і збору врожаю, а саме ким та яким чином буде збиратися, зберігатися врожай, в якому приміщенні, за якою адресою, тощо.

Доводи прокурора про необхідність накладення арешту у зв`язку з тим, що посіви кукурудзи визнані речовими доказами, не узгоджуються з положеннями ст. 98 КПК України, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України є земельна ділянка. При цьому, прокурором належним чином не доведено, яке доказове значення має врожай кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій.

Отже, на підставі викладеного, колегія судів вважає недоведеним необхідність накладення арешту на зазначені в клопотанні посіви кукурудзи, а тому апеляційні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2020 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4