Постанова

від 30.09.2020 по справі 360/3006/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року справа №360/3006/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3006/20 (суддя в І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (далі - приватний виконавець), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 62402492 відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.07.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 62402492.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює у відділі освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області. Зі слів працівників бухгалтерії роботодавця їй стало відомо, що постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 62402492 звернено стягнення на заробітну плату на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті фінанс .

Ніяких угод з ТОВ Фінансова компанія Сіті фінанс позивач не укладала, назву ТОВ Фінансова компанія Сіті фінанс вперше почула від працівників бухгалтерії, жодних повідомлень від ТОВ Фінансова компанія Сіті фінанс не отримувала. Позивач зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не була зареєстрована та не проживала у місті Києві.

Від приватного виконавця позивач не отримувала ні копії постанови про відкриття виконавчого провадження, ні пропозиції добровільного виконання, ні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, ні жодних інших повідомлень. Позивач вважала, що постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату є протиправними за підлягають скасуванню.

Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України, ОСОБА_2 зареєстрований як приватний виконавець виконавчого округу м. Київ.

На думку позивача, відкриття виконавчого провадження відповідачем суперечить частині другій статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), частині другій статті 25 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII), тому усі рішення та дії приватного виконавця, здійснені у незаконно відкритому виконавчому провадженні є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування зазначив, що ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс звернулось до приватного виконавця із заявою вих.№2194/ПВ/20 від 20.05.2020 про примусове виконання рішення, в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 11747 від 13.05.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. про стягнення з позивача на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості у розмірі 22 857,92 грн., в якому зазначено місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Апелянт наголошує, що чинною редакцією Закону № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій останній має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Отже, всі подальші дії приватного виконавця, в тому числі винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи у межах відкритого виконавчого провадження не суперечать нормам діючого законодавства.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП № 6240292, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Клименка Р.В. (а.с.3-4, 8-9, 61, 84).

ТОВ ФК Сіті Фінанс є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 62402492, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Клименка Р.В. (а.с.8-9, 8-9, 61, 84).

ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) є приватним виконавцем у виконавчому окрузі м. Києва, про що свідчить інформаційна довідка з Єдиного реєстру приватних виконавців України від 29.07.2020 (а.с. 10).

Виконавчим написом від 13.05.2020 за № 11747, вчиненим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., звернуте стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 1404/3091 CLBPS від 24.07.2013 зі страхування життя позичальника, укладеним нею із ПАТ Платинум Банк , правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс , ідентифікаційний код юридичної особи 39508708, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрельців, 37/41. Стягнення заборгованості провадиться за період з 22.02.2018 по 12.02.2020. Сума заборгованості складає 22 357,92 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 22 357,92 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України Про нотаріат отримано плати із стягувача ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс складає 22 857,92 грн. (а. с.57).

На підставі заяви ТОВ ФК Сіті Фінанс від 23.06.2020 приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62402492 від 24.06.2020 з виконання виконавчого напису від 13.05.2020 № 11747, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 22 857,92 грн. (а.с.53-54, 61-62).

Постановою приватного виконавця від 13.07.2020 ВП № 62402492 звернуте стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Відділі освіти молоді та спорту Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, яка надійшла до відділу освіти молоді та спорту Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області 22.07.2020 (а.с.8-9, 84-85).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку, що виконавчим округом приватного виконавця є територія міста Києва, місце проживання боржника не входить в межі виконавчого округу відповідача, доходів в межах цього виконавчого округу позивач не отримує, тому постанови, які оскаржуються в цій справі є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Отже, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що Законом № 1404-VIII або іншим нормативно-правовим актом (на час вчинення відповідачем оспорюваних виконавчих дій) не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи встановлено, що місцем реєстрації боржника є наступна адреса: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс 23 червня 2020 року звернулося до приватного виконавця із заявою № 2194/ПВ/20 від 20 травня 2020 року про примусове виконання рішення, з проханням відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 11747 від 13.05.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колейчиком В.В., із зазначенням місця проживання боржника - в якому зазначено місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . (а.с.28). Ця ж адреса проживання зазначена і у виконавчому написі нотаріуса (а.с.30).

Як стверджує приватний виконавець, саме зазначене у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому написі № 11747 від 13.05.2020, виданому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колейчиком В.В., місце проживання боржника і було підставою для вчинення виконавчих дій, зокрема відкриття виконавчого провадження в окрузі міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 62402492, оскільки відповідач діяв у відповідності ст.ст.24, 26 Закону № 1404-VIII та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на час відкриття виконавчого провадження не мав.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17:

За таких обставин, враховуючи, що державний виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

Установивши, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог частини першої статті 24 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання боржника, яке зазначив стягувач у заяві про відкриття провадження, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для скасування постанови.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець не мав права приймати постанову про відкриття виконавчого провадження є безпідставні, оскільки право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби належить стягувачу. .

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання місцевого суду на пункт 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до цього пункту, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Отже, згідно цього нормативно-правового акту подання додаткових документів необхідно лише у випадку, коли адреса відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, що у межах цієї справи відсутнє.

Як вже було зазначено апеляційним судом вище, місцевий суд, встановивши ті обставини, що приватним виконавцем відкрито з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, зокрема визнав протиправною та скасував постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

З цього приводу суд зазначив, що позивач отримує дохід у Відділі освіти молоді та спорту Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, а будь-яких інших видів доходів, які б позивач отримувала саме у м. Києві, відповідачем та третьою особою не надано, а судом не виявлено.

Однак, такі мотиви для задоволення позову колегія суддів вважає неправильними, оскільки визначальним у межах спірних правовідносин є саме правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем в межах відповідного округу, який не має обов`язку перевіряти місце проживання (перебування, знаходження) боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі. Саме адреса проживання боржника в м. Києві була підставою для відкриття виконавчого провадження, що зазначено у відповідній постанові (а.с.32) та відзиві на позовну заяву відповідача (а.с.25-27). Проте, таким запереченнями на позов суд першої інстанції не дав жодної оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

Отже, апеляційним судом розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 360/3006/20 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 62402492 відносно ОСОБА_1 та постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича від 13.07.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 62402492 - відмовити.

Повне судове рішення - 30 вересня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

А. В. Гайдар