Постанова

від 29.09.2020 по справі 160/5527/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5527/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 (суддя Ніколайчук С.В.) по справі №160/5527/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Міністерство культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Обласний комунальний вищий навчальний заклад "Дніпропетровський театрально-художній коледж" про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області №590-22/VII від 27.03.2020р. в частині реорганізації обласного комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський театрально-художній коледж шляхом приєднання до комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури Дніпропетровської обласної ради .

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилалась на те, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 27.03.2020 року №590-22/VII, реорганізовано обласний комунальний вищий навчальний заклад Дніпропетровський театрально-художній коледж шляхом приєднання до комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури . Своїм рішенням відповідач не дотримався встановленого законом порядку припинення діяльності (реорганізації) вищевказаного закладу, оскільки ним не дотримано обов`язкової процедури його прийняття, та як наслідок, порушено приписи частини третьої ст. 22 Закону України №2778-VI від 14.12.2010 Про культуру . У процесі прийняття оскаржуваного рішення Дніпропетровською обласною радою також не були враховані інтереси територіальної громади, позивача та третіх осіб було позбавлено права брати участь в обговоренні та прийнятті конкретного рішення про реорганізацію цього

закладу та в подальшому прийнято спірне рішення без врахування відповідних пропозицій та зауважень з боку позивача та третіх осіб. Лише після прийняття рішення про реорганізацію, позивача було повідомлено про зміну істотних умов праці, чим порушено конституційні права позивача. Третім особам, залученим на стороні позивача про зміну вказаних умов праці на день подання позову взагалі не повідомлено.

26 травня 2020 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить зупинити дію п.21 рішення Дніпропетровської обласної ради Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальної громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області №590-22/VII від 27.03.2020р. та заборонити відповідачу та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо виконання умов п. 21 рішення Дніпропетровської обласної ради.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що оскарженим рішенням порушуються права позивача та третіх осіб, як працівників, оскільки будуть істотно змінені їх умови праці, в тому числі у зв`язку з передачею майнових та немайнових прав юридичної особи ОКЗ Дніпропетровський театрально-художній коледж іншій юридичній особі. Так само, чинність вказаного рішення дає змогу завершити припинення юридичної особи одночасно з приєднанням до іншої, що в свою чергу призведе до невиправних наслідків у вигляді втрати робочих місць, ліцензій МОЗ України щодо підготовки молодших спеціалістів, молодших бакалаврів, бакалаврів, магістрів, докторів філософії.

Підставами для забезпечення позову позивачем визначено те, що по-перше: оскаржуване рішення впливає на права як працівників закладу так і осіб, що здобувають освіту у вказаному закладі. Необхідність перевірки судом законності вказаного рішення має підвищений пріоритет, у зв`язку з його численними наслідками для територіальної громади та позивача. У зв`язку з чим, забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення повністю або частково та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи на період перевірки судом зазначених у позові фактів, грунтується на принципі пропорційності та верховенства права. По-друге: вірогідні наслідки від дії оскаржуваного рішення на час його оскарження є очевидно несприятливими для позивача та третіх осіб, оскільки їх гарантії як працівників юридичної особи ОКЗ Дніпропетровський театрально-художній коледж під загрозою знехтування, адже в спектрі здійснення своїх прав, відповідач та третя особа на стороні відповідача мають більші повноваження ніж працівники (позивач та треті особи), тому суд спираючись на принцип верховенства права, повинен поставити інтереси, права та свободи осіб вище ніж інтереси суб`єкта владних повноважень, рішення якого ставиться під сумнів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року заяву задоволено частково, а саме:

забезпечено позов шляхом зупинення дії п.21 рішення Дніпропетровської обласної ради Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальної громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області №590-22/VII від 27.03.2020р. до набрання законної сили рішення у даній справі.

В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала суду, в частині вжитих заходів забезпечення позову, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії п.21 рішення Дніпропетровської обласної ради Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальної громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області №590-22/VII від 27.03.2020р., може істотно ускладнити ефективний захист, і в разі задоволення позову позивачу та третім особам необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення їх прав.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії п.21 рішення Дніпропетровської обласної ради Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, міст Дніпропетровської області №590-22/VII від 27.03.2020 року до набрання законної сили рішення у даній справі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована відсутністю правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову. За позицією скаржника позивачкою не було наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення обласної ради та порушення прав, свобод або законних інтересів особи, яка звернулася до суду таким рішенням. Також скаржник вказує на те, що вжиття заходів забезпечення позову фактично зупиняє належну організацію діяльності Комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури Дніпропетровської обласної ради до якого вже переведено як колишніх працівників Обласного комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський театрально-художній коледж" так і його студентів.

Аналогічну позицію висловлює і Комунальний заклад Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури Дніпропетровської обласної ради, яка викладена у поясненнях щодо апеляційної скарги. У своїх поясненнях Комунальний заклад також вказує, що на теперішній час як позивачка так і інші викладачі Обласного комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський театрально-художній коледж" переведені на роботу до Комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури , що свідчить про відсутність підстав стверджувати про можливе порушення трудових прав позивачки.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її хворобою та перебуванням на самоізоляції. Дослідивши вказане клопотання суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч.1, 2 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, підставою для відкладення розгляду справи, зокрема, є повідомлені стороною причини неможливості явки, які визнані судом поважними. До вказаного клопотання не надано доказів хвороби представника позивачки, яка б перешкоджала явці у судове засідання. Крім цього, суд враховує, що неможливість явки представника позивачки у судове засідання не означає того, що і позивачка не мала можливості з`явитися у судове засідання. При цьому, від позивачки клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Також суд приймає до уваги те, що у даному випадку вирішується процесуальне питання щодо забезпечення позову, а не спір по суті заявленого позову, та з приводу наявності чи відсутності підстав для забезпечення позову сторони висловили свої позиції, а саме позивачка у заяві про забезпечення позову, а відповідач в апеляційній скарзі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову), позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже з огляду на предмет спору, суд першої інстанції мав повноваження зупинити дію оскаржуваного рішення відповідача, але за умови встановлення обставин, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, що визначені ч.2 ст.150 КАС України.

У спірному випадку суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача, з огляду на те, що

невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист, і в разі задоволення позову позивачу та третім особам необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення їх прав.

В той же час, суд першої інстанції такий висновок не обґрунтував та не зазначив того, в чому може полягати ускладнення ефективного захисту прав, у разі не зупинення виконання оскаржуваного рішення відповідача, та що може перешкодити у відновленні прав позивачки, у разі задоволення її позову.

У свою чергу, обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів для забезпечення позову, позивачка фактично посилалась на те, що не забезпечення позову може призвести до порушення її трудових прав. Позивачка вказувала на те, що її повідомлено про реорганізацію Обласного комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський театрально-художній коледж" із порушенням строків, тому вона позбавлена права вибору або погодитися на зміну умов праці або звільнитись, у зв`язку з чим позивачку та третіх осіб, яких ще навіть не повідомили про зміну умов праці, можуть бути позбавлені робочих місць та належних умов праці.

З приводу таких аргументів позивачки слід зазначити те, що предметом спору у цій справі є не відновлення трудових прав позивачки, які, за її позицією, можуть бути порушені у майбутньому, а правомірність рішення суб`єкта владних повноважень щодо реорганізації комунального закладу. При цьому саме по собі спірне рішення не може свідчити про порушення трудових прав, в частині несвоєчасного повідомлення позивачки про зміну умов праці (ч.3 ст.32 КЗпП України), оскільки обов`язок повідомлення працівника про можливі зміни умов праці покладено на адміністрацію комунального закладу, в якому працює позивачка та відносно якого прийнято рішення про реорганізацію, а не на обласну раду, як орган місцевого самоврядування до відання якого віднесено вирішення питань щодо функціонування комунальних закладів.

Отже наведені позивачкою аргументи не можуть свідчити про наявність правових підстав для вжиття заходів для забезпечення заявленого позову.

Крім цього, суд першої інстанції не врахував того, що вирішуючи питання про вжиття заходів для забезпечення позову, суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечивши позов у такий спосіб, як зупинення виконання оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не надав оцінки тому, які наслідки таке судове рішення може мати для заінтересованих осіб, а саме для діяльності Комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури Дніпропетровської обласної ради до якого внаслідок реорганізації приєднано Обласний комунальний вищий навчальний заклад "Дніпропетровський театрально-художній коледж".

В той же час, надані відповідачем докази свідчать про те, що до Комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури Дніпропетровської обласної ради переведено як колишніх працівників Обласного комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський театрально-художній коледж", у тому числі позивачку, так і його студентів.

Вжиття заходів забезпечення позову фактично зупиняє належну організацію діяльності Комунального закладу Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури Дніпропетровської обласної ради, оскільки навчальний заклад, зокрема, позбавлений можливості переоформити сертифікати про акредитацію навчального закладу, що створює загрозу для отримання студентами дипломів після навчання, яке для 142 студентів закінчується у лютому 2021 році.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає, що вжитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не можливо визнати співмірними по відношенню до прав (інтересів), про захист яких просить позивачка, із наслідками вжиття таких заходів для інших заінтересованих осіб.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, в частині вжитих заходів забезпечення позову, неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..242 КАС України, у зв`язку з чим ухвала суду, у вказаній частині, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 по справі №160/5527/20, в частині вжитих заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії п.21 рішення Дніпропетровської обласної ради Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальної громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області №590-22/VII від 27.03.2020р. до набрання законної сили рішення у даній справі - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.09.2020р.

Повний текст постанови складено 30.09.2020р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк