Постанова

від 29.09.2020 по справі 420/937/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/937/20 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника апелянта - ТОВ ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК - Гаврилюк Ю.І.

представника відповідача Головного управління ДПС в Одеській області - Острогляд В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних, про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою їх подання, -

В С Т А Н О В И В:

06.02.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати тридцять чотири рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН тридцять чотири податкові накладні датою їх подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що зупиняючи реєстрацію 34 податкових накладних комісія регіонального рівня не вказала критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних, передбаченого законодавством та не довела відповідність позивача критерію для проведення моніторингу накладних. Оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не містять чіткої підстави для відмови в реєстрації накладних та не містять даних про документи яких не вистачає, або які складені з порушенням законодавства, що були надані до податкового органу разом із поясненнями щодо здійснення господарських операцій, на підставі яких податкові накладні підлягають реєстрації, а також всі документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року в повному обсязі задоволений позов ТОВ ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК .

15.06.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37500 грн. (т. 5 а.с. 99-103).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (т. 5 а.с. 117-119).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ТОВ ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК подало апеляційну скаргу (т. 5 а.с. 135-142), в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що обставини, за яких суд першої інстанції відмовив у задоволені заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не передбачені чинним законодавством, зокрема надання додаткової угоди до угоди про надання правової допомоги, яка передбачає гонорарні відносини, компенсацію витрат, пов`язаних з виконанням угоди про надання правової допомоги; не надання підтверджень фактичної сплати наданих послуг за цією угодою.

Відповідачі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що при поданні позову, представником позивача була надана копія угоди №2-01/20 від 20 січня 2020 року про надання ТОВ ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК правової допомоги адвокатом Гаврилюк Юлією Ігорівною (т. 1 а.с. 44).

На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, представник позивача надав до суду Акт №1 приймання-передачі виконаних послуг по Договору про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року (т. 5 а.с. 104-105), за яким адвокат надала, а клієнт прийняв наступні послуги по договору №02-01/20 від 20 січня 2020 року:

1) вивчення та аналіз документів, що посвідчують правомірність позиції Клієнта для звернення до суду - 4 години;

2) консультація клієнта щодо визнання протиправними та скасування рішень ДПС - 2 години;

3) забезпечення дотримання клієнтом досудового врегулювання спору - 4 години;

4) вивчення судової практики перед зверненням до суду - 4 години;

5) формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви - 3 години;

6) формування правової позиції та складання тексту позовної заяви - 6 годин;

7) консультації з клієнтом щодо узгодження всіх питань стосовно діяльності підприємства, сплати судового збору, усної промови та інше - 2 години;

8) вивчення судової практики в процесі розгляду справи перед кожним судовим засіданням - 2 години;

9) складання інших процесуальних документів (клопотання, заяви, тощо) - 2 години;

10) підготовка та направлення поштою процесуальних документів відповідачу - 1 година;

11) правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 2 години;

12) складання та направлення відповіді на відзив - 3 години.

Відповідно до поданої заяви та доданих до неї документів, вартість послуг адвоката відповідно до угоди складає юридичний супровід у судовому засіданні за 1 годину 2500 грн. (5 годин) - 12500 грн., гонорар - за 35 годин - 25000 грн. (т. 5 а.с. 105).

Відповідно до рахунку-акту № 1 від 20.01.2020 року згідно з договором про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року гонорар адвоката складає 25000 грн.

Відповідно до рахунку-акту № 2 від 11.06.2020 року згідно з договором про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року гонорар адвоката складає 12500 грн.

Апеляційний суд дослідивши угоду про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року (т. 1 а.с. 44), зазначає, що відповідно до п. 5 зазначеної угоди, гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди, та інші умови врегульовані додатковою угодою.

Матеріали справи не містять додаткової угоди, якою врегульовані гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням угоди №02-01/20 від 20 січня 2020 року, та інші умови. Не надана така додаткова угоді, а ні при поданні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а ні при поданні позивачем апеляційної скарги.

З наданого представником позивача акту приймання-передачі виконаних послуг по Договору про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року не можливо визначити вартість кожної окремо наданої послуги адвокатом за цією угодою.

У наданому до позову попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат представником позивача зазначені витрати на професійну правничу допомогу, а саме 2500 грн. за кожен вихід адвоката у судове засідання, в той час як в акті приймання-передачі виконаних послуг по Договору про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року представником позивача зазначено 5 годин, що складає 12500 грн.

Також відповідно до матеріалів справи представник позивача - адвокат Гаврилюк Ю.І. була присутня у судовому засіданні 02.06.2020 року, яке тривало з 10:38 год. по 10:47 год. - дев`ять хвилин (т. 5 а.с. 56-59); 11.06.2020 року, яке тривало з 14:18 год. по 16:15 год. - три години 57 хвилин(т. 5 а.с. 67-71). Таким чином, матеріалами справи підтверджена участь адвоката позивача у судовому засіданні загалом чотири години шість хвилин, а не п`ять годин, як зазначено у заяві про стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходів з того, що представник позивача не надав докази для визнання гонорару адвоката, як і не надав доказів фактичної спати адвокату 25000 грн., відповідно до рахунку-акту № 1 від 20.01.2020 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про стягнення витрати на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017 р.; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018 р.; у судах першої інстанції - з 01.01.2019 р.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI (надалі Закон України №5076-VI).

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України №5076-VI (у редакції чинній на час укладення договору) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із ч.1 ст.27 Закон України №5076-VI договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 Закон України №5076-VI).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється гл.63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими гл.52 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею ст.903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч.5 ст.626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно з ст. 30 Закону України №5076-VI, ст.28 Правил адвокатської етики затверджених 09.06.2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року (зі змінами затвердженими 15.02.2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Апеляційний суд зазначає, що адвокатський гонорар є однією з умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, а тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Відповідно до ст.14 Правил адвокатської етики адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів, тощо.

Зміст угоди (форма його викладу) про надання правової допомоги №02-01/20 від 20 січня 2020 року не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати. При цьому, позивач не надав доказів сплати адвокату гонорару відповідно до рахунку - акту № 1 від 20.01.2020 року, що на думку апеляційного суду, за таких обставин, свідчило про певну домовленість між сторонами угоди про надання правової допомоги.

Апеляційний суд зазначає, що визнаним міжнародним стандартом здійснення адвокатської діяльності є принципи чесності та добропорядної репутації адвоката, який відображений в етичних кодексах поведінки адвокатів та який поширюється на всі напрями професійної діяльності адвоката. Договір про надання правової допомоги має відповідати вимогам закону та правилам, а також визнаним міжнародним та національним стандартам надання правової допомоги.

Правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме - договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.

У цій справі такі докази позивач суду не надав, не надала будь-якого розрахунку на підтвердження обсягу виконаної нею роботи (фіксований розмір, погодинна оплата). Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність об`єктивної можливості пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, та як наслідок відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сторони дійшли згоди щодо вартості послуг адвоката у справах з питань оскарження відмови в реєстрації ПН, поданих клієнтом, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимим доказами. На підтвердження обґрунтованості цих доводів апелянт не надав жодних доказів.

Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на критерії розумності, на практику ЄСПЛ та судові рішення Верховного Суду, оскільки апелянт не надав додаткової угоди щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару до договору про надання правової допомоги та не надав розрахунку вартості наданих послуг.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-77, 134, 242, 294, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ЕКСПРЕС ЛОГІСТІК - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 420/937/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30.09.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.