Постанова

від 29.09.2020 по справі 400/899/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/899/20 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом приватного підприємства ВІКОС ПЛЮС до Головного управління ДПС України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2020 року № 00000590506, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПП ВІКОС ПЛЮС , звернувся з позовом до Головного управління ДПС України у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 р. № 00100590506 про застосування штрафних санкцій в сумі 6380 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту фактичної перевірки, який містить припущення щодо не здійснення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що на думку податкового органу призвело до продажу не облікованого товару.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, Головне управління ДПС України у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не надання належної правової оцінки зібраним доказам у справі, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ПП ВІКОС ПЛЮС у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу податкового органу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі наказу №99 від 11.09.2019 р. (а.с. 63) та направлень на перевірку № 136, № 137 від 12.09.2019 р. (а.с. 64, 65) проведена фактична перевірка закусочної Ришилье , яка розташована за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду, буд.3/А, та належить ПП ВІКОС ПЛЮС , з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами фактичної перевірки складений акт № 0005/14/29/14/34318860 від 23.09.2019 р. (а.с. 66-69).

В акті фактичної перевірки зафіксовані порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 р. № 265/95, а саме: ведення з порушеннями обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 55186,99 грн., з них надлишок ТМЦ на суму 52501,84 грн. та нестача на суму 2685,15 грн.; часткове не підтвердження первинними документами надходження товарних запасів, які відображені підприємством в журналі-ордері та відомості по 282 субрахунку за період з 01.07.2019 року по 13.09.2019 року, що призвело до здійснення продажу не облікованого товару, а тому встановлений факт реалізації не облікованого товару, є який не підтверджено первинними документами, на загальну суму 55186,99 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач звернувся до ГУ ДПС із запереченнями.

У відповіді на заперечення від 16.10.2019р №914/10/14-29-05-06-09, апелянт частково погодилося із доводами позивача, внаслідок чого зменшив суму встановленого порушення, а саме: ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 11236,92 грн., з них надлишок ТМЦ на суму 3190,00 та нестача на суму 8046,92 грн. (а.с. 11-12), внаслідок чого було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2019 року №000038605006, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 22473,84 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою в порядку ст.56 ПК України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 15.01.2020 №1715/6/99-00-08-05-05-06 скаргу було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 18.10.2019 р. №00003860506 скасоване, та вказано, що висновок контролюючого органу щодо не ведення платником податків обліку товарних запасів, по яких встановлена зокрема нестача (на суму 8046,92 грн.) є необґрунтованим та передчасним.

На підставі акту фактичної перевірки з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 15.01.2020 року №1715/6/99-00-08-05-05-06, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено оскаржуване в цій справі податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 року №00000590506, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 6380 грн. (а.с. 15).

Таким чином, з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки, рішення ДПС України про результати розгляду скарги, суть виявленого в ході фактичної перевірки порушення полягає у не веденні обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму надлишку ТМЦ, в розмірі 3190,00 грн., тобто наявність за місцем реалізації та зберігання товару, який не облікований у законодавчо встановленому порядку, що розцінено податковим органом як реалізація не облікованого товару та, відповідно, застосовані штрафні (фінансові) санкції в подвійному розмірі, відповідно до ст.20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 р. № 265/95.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарних запасів, як під час перевірки, так і під час звернення із запереченнями на Акт перевірки, проте частково прийнявши до уваги надані документи, податковий орган встановив порушення обліку товарних запасів в частині надлишку ТМЦ, на суму 3190,00 грн., але жодним чином не обґрунтував, а ні у відповіді на заперечення, а ні у рішенні про результати розгляду скарги суму вказаного надлишку ТМЦ, тобто не вказав на який саме товар відсутні первинні документи та/ або іншим чином не проводився облік товарних запасів.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість;

Відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.01.2020 року № 00000590506 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6380 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , - порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що розцінено податковим органом як реалізація не оприбуткованого товару.

За доводами апеляційної скарги в ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме ведення з порушеннями обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 55186,99 грн., з них надлишок ТМЦ на суму 52501,84 грн. та нестача на суму 2685,15 грн.; часткове не підтвердження первинними документами надходження товарних запасів, які відображені підприємством в журналі-ордері та відомості по 282 субрахунку за період з 01.07.2019 року по 13.09.2019 року (а.с. 66-69).

В подальшому, за наслідками адміністративного оскарження (а.с. 91-93) податковий орган вважає встановленим порушення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3190 грн. - надлишок ТМЦ.

Апеляційний суд зазначає, що до позивача застосовані санкції, встановлені ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , проте застосування санкцій за ст. 20 передбачено у разі реалізації не облікованого товару, в той час як при перевірці, відповідно до акту, не встановлений факт реалізації не облікованого товару.

Сам факт наявності не облікованого, на думку апелянта, товару не є належним та допустимим доказом реалізації не облікованого товару.

Таким чином, до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 07.01.2020 року були застосовані штрафні санкції за порушення, яке не було встановлено при проведенні перевірки.

Апеляційний суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення (стандарту) 9, затвердженого наказом міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р., не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до відомості результатів перевірки, яка додана до акту перевірки (а.с. 71) загальна сума надлишку вказана в розмірі 6735,84 грн., але за результатами адміністративного оскарження вказана сума була зменшена до 3190 грн., проте, які саме товари становлять вказаний надлишок, а ні відзив на позов, а ні апеляційна скарга, а ні рішення податкових органів прийняті за результатами адміністративного оскарження, не містять. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині встановлення факту не оприбуткованого товару у вигляді надлишку на суму 3190 грн., апеляційний суд, в силу приписів ст.ст. 73, 77 КАС України, вважає такими, що недоведені.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-22, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 400/899/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30.09.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.