Постанова

від 24.09.2020 по справі 640/2064/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2064/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Пащенко К.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 24 лютого 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські оптичні системи до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Українські оптичні системи (далі - позивач, ТОВ Українські оптичні системи ) звернулось до Окружному адміністративному суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0232615147 та № 0222615147 від 24.01.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем прийнято протиправні рішення з порушенням чинного законодавства та є такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0232615147 та № 0222615147 від 24.01.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код ЄДРПОУ 39998830) за червень, липень, листопад, грудень 2017 року та січень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено Акт від 26.12.2018 № 316/26-15-14-07-02-10/33883130 (в тексті - Акт або Акт перевірки).

Згідно висновків Акта, перевіркою встановлено порушення Товариством:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму у розмірі 808 704,11 грн., у тому числі по періодам: за 2017 рік на суму 808 704,11 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму у розмірі 181 762,00 грн., в т.ч. по періодах: червень 2017 року у розмірі 40 000,00 грн., липень 2017 року у розмірі 49 183,00 грн., листопад 2017 року у розмірі 44 205,00 грн., грудень 2017 року у розмірі 28 353,00 грн., січень 2018 року у розмірі 20 021,00 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2019:

- № 0232615147, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 181 762,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 45 441,00 грн.;

- № 0222615147, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на прибуток на 808 704,11 грн.

Незгода з рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму у розмірі 808 704,11 грн. та заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 181 762,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код ЄДРПОУ 39998830).

Зокрема, між ТОВ Українські оптичні системи (за договором - замовник) та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (за договором - виконавець) укладений договір від 01.06.2017 № 010617-1 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виготовити та передати замовнику поліграфічну продукцію, виготовлення якої буде затребуване замовником, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити таку продукцію в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Вид та характеристики продукції, термін її виготовлення та вартість, інші за необхідності умови наводяться в протоколах-погодженнях на партії продукції, які є невід`ємними частинами цього Договору. Виготовлення продукції здійснюється окремими партіями впродовж терміну дії цього Договору.

ТОВ ЦЕРЕЙРА-С виписані рахунки на оплату від 16.01.2018 № СФ-0000036, від 18.12.2017 № СФ-001755, від 19.11.2017 № СФ-001684, від 16.11.2017 № СФ-001655, від 12.07.2017 № СФ-0001426, від 03.07.2017 № СФ-0001360, від 01.06.2017 № СФ-0001138.

Замовлені позивачем товари (єврофлаєри, листівки А5, самоклейки) поставлені ТОВ ЦЕРЕЙРА-С згідно із видатковими накладними від 18.01.2018 № РН-0000019, від 20.12.2017 № РН-0000343, від 20.11.2017 № РН-0000324, від 20.11.2017 № РН-0000318, від 17.07.2017 № РН-0000261, від 09.07.2017 № РН-0000188, від 07.06.2017 № РН-0000177.

Окрім того, між ТОВ Українські оптичні системи (за договором - замовник) та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (за договором - виконавець) укладений договір виконання робіт від 01.06.2017 № 010617-2, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на свій ризик виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити наступні роботи: розповсюдження рекламно-поліграфічної продукції ТОВ Українські оптичні системи в торговельному центрі за адресою м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176; м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 20Б; м. Київ, Оболонський проспект, буд. 1Б; м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4; м. Київ, Спортивна площа, буд. 1А; м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (пункт 1.2 Договору). Особливі умови: розповсюдження рекламно-поліграфічної продукції здійснюється шляхом роздачі такої продукції в торгівельних центрах замовника; кількість рекламно-поліграфічної продукції, що розповсюджується за цим Договором, визначається в додатках, які є невід`ємними частинами даного Договору; виконавець зобов`язується виконати роботу, зазначену в пункті 1.2 цього Договору в строки, визначені в додатках, які є невід`ємними частинами до даного Договору, але в будь-якому разі виконавець приступає до виконання робіт за цим Договором з моменту отримання від замовника рекламно-поліграфічної продукції, що підлягає розповсюдженню.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2017 № ОУ-0000129, від 30.11.2017 № ОУ-0000275, від 31.12.2017 № ОУ-0000312, від 30.11.2017 № ОУ-0000277, від 31.01.2018 № ОУ-0000044, від 31.07.2018 № ОУ-0000172, від 31.07.2018 № ОУ-0000164; рахунків-фактур від 07.06.2017 № СФ-001139, від 20.11.2017 № СФ-001656, від 20.12.2017 № СФ-001756, від 20.11.2017 № СФ-001685, від 18.01.2018 № СФ-0000037, від 17.07.2017 № СФ-0001427, від 10.07.2017 № СФ-00013814.

Окрім того, між ТОВ Українські оптичні системи (за договором - замовник) та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (за договором - виконавець) укладений договір виконання робіт від 01.06.2017 № 010617-2, відповідно до умов якого замовник доручає та сплачує, а виконавець зобов`язується надати замовнику місце (рекламну площу) та розмістити рекламні матеріали замовника, надані останнім для їх подальшого розміщення шляхом публікації в наступних виданнях: Shopping love , Photographer , Print News Week , IT Business .

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2018 № ОУ-0000041, від 31.17.2017 № ОУ-0000313, від 30.11.2017 № ОУ-0000274, від 30.06.2017 № ОУ-0000130, від 31.07.2017 № ОУ-0000163; рахунків-фактур від 11.12.2017 № СФ-001802, від 10.11.2017 № СФ-001757, від 12.10.2017 № СФ-001654, від 16.05.2017 № СФ-0001137, від 16.06.2017 № СФ-0001349.

Факт оплати позивачем вартості отриманих товарів, робіт та послуг підтверджується платіжними дорученнями від 11.12.2017 № 46, від 10.07.2017 № 3, від 10.07.2017 № 2, від 28.11.2017 № 41, від 28.11.2017 № 40, від 11.01.2018 № 54, від 06.02.2018 № 61, від 11.01.2018 № 3172, від 11.12.2017 № 47, від 13.06.2017 № 89, від 13.06.2017 № 91, від 13.06.2017 № 90, від 01.08.2017 № 2555, від 10.07.2017 № 2484, від 01.08.2017 № 2554, від 06.02.2018 № 59, від 10.07.2017 № 2483, від 28.11.2017 № 39, від 11.01.2018 № 55, а також виписками по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 11.07.2017, 12.07.2017, 01.08.2017, 02.08.2017, 11.01.2018, по рахунку № НОМЕР_2 за 14.06.2017, 13.06.2017, 11.07.2017, 10.07.2017 та рахунку № НОМЕР_3 за 28.11.2017, 27.11.2017, 23.11.2017, 10.01.2018, 11.01.2018, 03.01.2018.

На виконання вимог ПК України ТОВ ЦЕРЕЙРА-С складено податкові накладні від 20.11.2017 № 44, від 20.11.2017 № 20, від 30.11.2017 № 43, від 28.11.2017 № 22, від 28.11.2017 № 23, від 31.12.2017 № 65, від 31.12.2017 № 61, від 31.01.2018 № 60, від 18.01.2018 № 59, від 31.01.2018 № 58, від 07.06.2017 № 3, від 14.06.2017 № 2, від 14.06.2017 № 4, від 09.07.2017 № 2, від 11.07.2017 № 3, від 11.07.2017 № 4, від 17.07.2017 № 25, від 31.07.2017 № 26, від 20.12.2017 № 60.

Окрім того, матеріали справи містять накази позивача про проведення рекламних заходів від 10.06.2017 № 10, від 10.07.2017 № 16, від 16.11.2017 № 28, від 18.12.2017 № 38, від 15.01.2018 № 3, зразки рекламної продукції та копії витягів з журналу ITBUSINESS № 6(95) червень 2017 року, № 7 (96) липень 2017 року, № 11(100) листопад 2017 року, № 12(101) грудень 2017 року, № 1(102) січень 2018 року.

Сукупність наведених вище документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу товарів, а також виконання робіт та надання послуг його контрагентом (ТОВ ЦЕРЕЙРА-С ) та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій.

Щодо посилання відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 212, частиною третьою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частинами першою, другою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України щодо фіктивного підприємництва ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , у якого були придбані товари та роботи ТОВ Українські оптичні системи , а тому вказане підприємство не могло здійснити позивачеві поставку товарів, виконання робіт та надання послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції критично ставиться до зазначених вище посилань та вказує, що вказане кримінальне провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ТОВ Українські оптичні системи та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

Окрім того, Контролюючим органом до суду не представлено належним чином завірених копій судових рішень у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, посилання на яке має місце у тексті акта від 26.12.2018 № 316/26-15-14-07-02-10/33883130, зокрема № 12017150000000087 від 26.01.2017, щодо ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код ЄДРПОУ 39998830).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17 (адміністративне провадження № К/9901/47560/18).

Щодо поданого відповідачем протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 17.07.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (нижче - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 справа № 822/551/18.

Натомість, колегія суддів звертає увагу на пояснення, надані свідком ОСОБА_1 (засновником та директором ТОВ ЦЕРЕЙРА-С у спірних господарських операціях), які є належними доказами у даній справі у відповідності до приписів 72 КАС України. Зокрема, як повідомлено останньою, документи (копії яких містяться в матеріалах справи), оформлені за результатами господарських операцій з позивачем в перевіряємому періоді, з боку ТОВ ЦЕРЕЙРА-С підписані нею власноруч (зазначене стосується як письмових, так і факсимільних підписів). При цьому, наголошує, що у кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 її не допитували в якості свідка, а сам протоколу допиту свідка від 17.07.2018 вона вперше побачила під час розгляду даної справи. Також, підтверджує зміст заяви від 19.07.2018, зареєстрованої в реєстрі за № 2149, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа. Зокрема, визнає, що здійснювала дії щодо реєстрації ТОВ ЦЕРЕЙРА-С у державних органах, а також особистого підписання документів (в тому числі фінансово-господарської діяльності); надавала банку фотокопії паспорту та ідентифікаційного коду при відкритті розрахункових рахунків ТОВ ЦЕРЕЙРА-С ; видавала довіреність для реєстрації ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , реєстрації печатки та електронних ключів вказаного підприємства в державних органах; вела господарську діяльність в рамках статутних видів діяльності ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

З огляду на викладене, вбачається висновок про те, що позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків Контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, висновки ГУ ДФС у м. Києві, викладені в Акті перевірки, вбачаються безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 24.01.2019 № 0232615147 та № 0222615147 - протиправними, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

Колегія уддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 30 вересня 2020 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль