Постанова

від 29.09.2020 по справі 826/16247/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16247/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Беспалова О.О.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскольд" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва, третя особа: Державна податкова адміністрація у місті Києві про визнання недійсним рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскольд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва, у якому просило суд визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2006 року №0003202304/0, винесене Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в результаті проведеної уповноваженими особами відповідача перевірки господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскольд" на предмет дотримання податкового законодавства, складено акт від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488), за висновками якого встановлено порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зокрема порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті - неоприбуткування у касах сум готівки, внаслідок чого винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2006 року №0003202304/0.

На переконання позивача мало місце порушення відповідачем порядку проведення вказаної перевірки, а саме за відсутності належного повідомлення про проведення перевірки, під час її здійснення не були оглянуті необхідні для такої перевірки бухгалтерські документи: касова книга товариства, прибуткові касові ордери, журнал обліку прибуткових касових ордерів, книга обліку розрахункових операцій. Крім того, визначена перевіряючими сума в якості неоприбуткованої готівки була також встановлена невірно, що загалом призвело до неправомірного визначення правопорушення та, відповідно, застосування штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року апеляційну скаргу постанову Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2011 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року постанову Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами не було встановлено факту порушення, способу, місця його вчинення правопорушення. Відмовляючи у задоволенні позову, судами не було надано жодної оцінки доводам позивача, якими він оспорював встановлені в акті перевірки від 27.11.2006 року порушення, як і доказам, наданим позивачем. Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, у судовому процесі посилався на те, що перевіряючими не було досліджено Книги обліку розрахункових операцій, а зроблено висновок про її відсутність, тоді як сума, вказана в акті перевірки як не оприбуткована - 22247,63 грн, оприбуткована у КОРО належним чином. Позивач у своїй касаційній скарзі, посилаючись на додані до матеріалів справи Z-звіти, вказує на неправильне визначення перевіряючими суми, яка за їх висновками не була оприбуткована 20885,00 грн, замість 22247,63 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м.Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що інспекторами Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва 27.11.2006 року проведено перевірку господарської одиниці, автомийки, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскольд" (код ЄДРПОУ 19131213) та розташованої за адресою: м. Київ, Броварське шосе, 3, за результатами якої складено акт від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб`єктами підприємницької діяльності.

У вказаному акті зазначено, що перевірка здійснена на підставі частини сьомої статті 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", частини першої статті 15 та частини четвертої статті 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" частини першої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами".

З описової частини акту слідує, що на перевіряємому об`єкті використовувався реєстратор розрахункових операцій типу ЕРА-501.02.1 із заводським номером ЕН3081 та реєстраційним посвідченням від 01.04.2003 року №2652003983, виданим ДПІ у Деснянському районі міста Києва. При цьому зазначено, що касова книга та касові звіти на момент перевірки були відсутні.

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що на місті проведення розрахункових операцій не зберігається книга обліку розрахункових операцій та довідка опломбування РРО.

Згідно з фіскальними звітними чеками (Z-звітами) з №1 по №976 загальна сума здійснених розрахункових операцій складає 22247,63 грн, однак вказана сума не підтверджена відповідними записами в книзі обліку розрахункових операцій, касовій книзі та прибутковими касовими ордерами.

Таким чином, в акті від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) вчинено запис, у тому числі про порушення пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також пунктів 2.6 та 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Згідно змісту акту від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) перевірку проведено у присутності працівника ТОВ "Аскольд" ОСОБА_1 , який не мав зауважень до акту перевірки та вказав, що відповідні бухгалтерські документи будуть надані за місцем реєстрації.

Також позивачем подавались заперечення на акт від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) до Державної податкової адміністрації у місті Києві, які було розглянуто, про що свідчить лист ДПА у м. Києві від 14.12.2006 року №1050/10/23-510.

Крім того, у листі зазначалось, що перевірка 27.11.2006 року господарської одиниці ТОВ "Аскольд" - автомийки, розташованої за адресою: м. Київ, Броварське шосе, 3, була проведена фахівцями відділу оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи ДПА у м. Києві на підставі окремого плану перевірки даного відділу на листопад місяць 2006 року та направлень на перевірку за №№ 4246, 4247.

На підставі висновків акту від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено рішення від 07.12.2006 року №0003202304/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким у відношенні ТОВ "Аскольд" згідно пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 застосовано штрафні санкції на суму 111238,15 грн.

Вказане рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій позивач оскаржив у Державної податкової адміністрації у місті Києві, проте рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 09.02.2007 року №422/10/25-214 про результати розгляду скарги, останню залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 07.12.2006 року №0003202304/0 - без змін.

Також, не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, ТОВ "Аскольд" подавалась скарга на рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 07.12.2006 року №0003202304/0 до Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду рішенням ДПА України від 13.04.2007 року №3602/6/25-0415 її залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 07.12.2006 року №0003202304/0 - без змін, що власне і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Вважаючи рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2006 року №0003202304/0, протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, від 04.12.1990 року №509-XII (тут і надалі, нормативно-правові акти в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) права органів державної податкової служби визначались статтею 11 вказаного Закону, зокрема пунктами 1 та 11 даної статті передбачалось, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов`язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов`язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно приписів статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР, контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 даного Закону встановлювалось, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Аскольд" здійснювало свою діяльність у Деснянському районі міста Києва за юридичною адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 12, кв. 144, а з 11.12.2006 - за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1. Бухгалтерія товариства розміщена за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, буд. 6 Б.

Одним із основних видів діяльності товариства є надання послуг та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, яке товариство здійснює через визначені на місцях об`єкти торгівлі та сфери надання послуг (структурні підрозділи - господарські одиниці).

В одному з таких об`єктів, що розміщений за адресою: м. Київ, Броварське шосе, буд. 3, і була проведена податкова перевірка уповноваженими особами відповідача.

У пункті надання послуг, що перевірявся, розрахунки здійснюються із застосуванням належним чином опломбованого та зареєстрованого в ДПІ у Деснянському районі м. Києва реєстратора розрахункових операцій, на підтвердження чого позивачем до позовної заяви в якості додатків подавались завірені копії довідки ФСО ТОВ "Тера-Авто" від 03.04.2003 про опломбування РРО EPA-501, заводський №ЕН3081, фіскальний №2652003983 та реєстраційного посвідчення від 01.04.2003 №2652003983 на вказаний РРО, за підписом начальника ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Крім того, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що на РРО №2652003983 ТОВ "Аскольд" зареєстровано книги обліку розрахункових операцій 01.04.2003 року (№ установленого засобу контролю АА 371330), 04.12.2003 року (№ установленого засобу контролю АВ 503543), 19.03.2005 року (№ установленого засобу контролю ВВ 210380). Відповідні копії аркушів зазначених КОРО містять записи про облік руху готівки та сум розрахунків з 03.06.2003 року по 29.12.2006 року.

Позивач зазначає, що спірна перевірка здійснювалася за місцем розташування РРО №2652003983, а не за адресою ТОВ "Аскольд", при цьому готівка, отримана від всіх структурних підрозділів товариства, оприбутковується щоденно та у відповідності до вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а передбачена пунктом 4.2 цього Положення касова книга, належним чином оформлена, прошита, пронумерована, скріплена підписом директора та печаткою товариства - зберігається в бухгалтерії товариства.

Щодо неправомірності застосування до ТОВ "Аскольд" штрафних санкцій рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва 07.12.2006 року №0003202304/0, позивач вказував на те, що фінансова санкція застосована на підставі пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95, а тому, наголошуючи на пункт 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001 (справа №1-22/2001) та частину другу статті 238 Господарського кодексу України, позивач стверджував про протиправність застосування штрафу в розмірі, визначеному згідно Указу Президента, а не законами України, що суперечить пункту 22 статті 92 Конституції України.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.02.2002 року зазначено, що дія пункту 22 статті 92 Конституції України обмежена виключно забороною визначати засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є адміністративними правопорушеннями, і відповідальність за них іншими, крім законів, нормативно-правовими актами.

Отже, відсутні підстави вважати, що Указ Президента України №436/95 не підлягає застосуванню на підставі пункту 1 "Перехідних положень" Конституції України як такий, що суперечить пункту 22 статті 92 Конституції України.

Водночас, позивач наводив доводи, згідно яких ТОВ "Аскольд" двічі притягнуто до відповідальності за одне і те ж правопорушення, оскільки ДПІ у Деснянському районі м. Києва виносилось рішення від 07.12.2006 року №0003192304/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на суму 490,00 грн, на підставі висновків акту від 27.11.2006 №7352/23-03/19131213 (001488).

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", порушення яких встановлено в акті від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488), вимоги останніх передбачають обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим, пунктом 1 статті 17 згаданого Закону передбачалось, зокрема, що у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції - застосовуються фінансові санкції у п`ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

З акту від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) вбачається, що на момент проведення перевірки господарської одиниці позивача при наданні послуги по ціні 30,00 грн, розрахункова операція була проведена без роздрукування відповідного розрахункового документа.

Отже, притягнення позивача до відповідальності в частині порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та, відповідно, визначення суми штрафної (фінансової) санкції згідно пункту 1 статті 17 цього Закону є обґрунтованим.

Проте, згідно з пунктами 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до обов`язків суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також відноситься щоденний друк на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, та забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №106/5297, встановлювалось, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, в тому числі: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Згідно пунктів 2.6, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов`язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу, що видається і оформляється підприємством - юридичною особою, до складу якого вони входять.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фактично через порушення позивачем пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, - при відсутності КОРО на місці проведення розрахунків господарської одиниці ТОВ "Аскольд", де встановлено РРО №2652003983, - позивача безпідставно притягнуто до відповідальності за порушення пунктів 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та пунктів 2.6, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки контролюючим органом прибуткові касові ордери, касова книга підприємства та книга обліку розрахункових операцій, в яких відображався рух готівкових коштів, не перевірялися.

Крім того, матеріали справи сваідчать, що згідно реєстраційного посвідчення від 01.04.2003 року та довідки про опломбування РРО від 03.04.2003 року, акту ЦСО РРО ТОВ "Тера-Авто" від 14.12.2006 року, РРО ЕРА 501.02.01 №ЕН3081 виготовлено 27.12.1997 року, введено експлуатацію 07.05.1998 року, зареєстровано 01.04.2003 року на ТОВ "Аскольд" з фіскальним №2652003983.

Відповідно до наданих позивачем копій фіскальних звітних чеків по РРО №2652003983, сума за всіма Z-звітами з "Z0000" (01.09.1997) по "Z0987" (12.12.2006) на 12.12.2006 року складала 22867,63 грн.

Враховуючи кінцевий Z-звіт "Z0133" (12.01.1999) на суму 1442,63 грн. перед обнулінням за Z-звітом "Z0134" (03.06.2003), відповідна сума станом на 12.12.2006 складала 21425,00 грн (22867,63 грн - 1442,63 грн).

Згідно доданих до акту від 27.11.2006 року №7352/23-03/19131213 (001488) фіскальних звітних чеків, для визначення суми готівки як неоприбуткованої, уповноваженими особами відповідача було використано суму 22247,63 грн за Z-звітами з "Z0001" (15.12.1997) по "Z0976" (25.11.2006), а отже включаючи Z-звіт "Z0133" (12.01.1999), що за наведеного вище підтверджує твердження позивача про необґрунтованість визначеної відповідачем суми штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскольд" у відповідності до наказу ДПА України від 01.12.2000 року №614 на адресу відповідача складались звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок), в яких у тому числі відображались зареєстровані на товариство РРО, їх фіскальні номери (КОРО) та суми розрахунків за звітний місяць, що відповідає нормам чинного на той момент законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскольд".

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Беспалов О.О.

Повний текст виготовлено: 29 вересня 2020 року.