Постанова

від 29.09.2020 по справі 826/15890/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15890/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Глущенко Я.Б. судді:Пилипенко О.Є.

за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю:

представника позивача Островський Р.С.,

представника відповідача Пінчук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.19 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Пост Юа" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2018 року ,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Медія Пост Юа (далі - ТОВ Медія Пост Юа ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Головне управління ДФС України) від 07.06.2018 року №0029241404 та №0029251404.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки за результатами проведеної перевірки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та безпідставними, грунтуються виключно на інформації ІС Податковий блок стосовно контрагентів підприємства позивача і, як наслідок, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач до матеріалів справи надав відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що позивачем було проведено господарські операції з контрагентами ПП Альдегрест , ТОВ Променто ЛТД , ТОВ Бринг-Торг шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. Отже, перевіркою не підтверджено факт здійснення господарських операцій зі спірними взаємовідносинами, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року позовні вимоги ТОВ Медія Пост Юа задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м.Києві від 07.06.2018 року №0029241404 та №0029251404.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ Медія Пост Юа .

Мотивуючи свої вимоги відповідач вказував, що згідно приписів законодавства, умовами реалізації права платника податків на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, зокрема, податкових накладних), оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, також перевірялася наявність у контрагента-постачальника реальної можливості виконання своїх зобов`язань перед позивачем (наявність на підприємстві основних засобів, трудових ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів, тощо). Оскільки за даними інформаційної системи ІС Податковий блок , даних з Єдиного реєстру судових рішень, виявлено використання контрагентів позивача ПП Альдегрест , ТОВ Променто ЛТД , ТОВ Бринг-Торг у здійсненні фіктивних (безтоварних) операцій, то перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та цими суб`єктами господарювання. Таким чином, відповідач обгрунтовував неправомірність використання угод із такими контрагентами для формування бухгалтерської та податкової звітності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагнетами-постачальниками ПП Альдегрест , ТОВ Променто ЛТД , ТОВ Бринг-Торг за січень-березень 2017 року, контролюючим органом складено акт від 26.04.2018 № 416/26-15-14-04-04/39089531.

Висноками зазначеного акта перевірки відповідач вказав на порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у перевіреному періоді на загальну суму 1517083 грн.; п.44.1, п.44.6 ст.44, п.121.1 ст.121 ПК України - ненадання документів на перевірку (а.с.22-45 т.І).

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2018:

№0029241404, яким ТОВ Медія Пост Юа збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість на суму 1517083 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 379271 грн. (а.с.61 т.І).;

№0029251404, яким ТОВ Медія Пост Юа визначено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн. (а.с.59 т.І).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте скарга залишена контролюючим органом без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіреному періоді по відношенню саме до позивача; чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань; інформація на стадії досудового слідства, а також пояснення від директора/засновника юридичної особи може бути визначена як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контроля та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Приписами п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з ПП Альдегрест , ТОВ Променто ЛТД та ТОВ Бринг-Торг .

Так, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено надані позивачем документи по взаємовідносинах з ПП Альдегрест , ТОВ Променто ЛТД та ТОВ Бринг-Торг , зокрема, банківські виписки про рух коштів по рахунку позивача в АТ Сбербанк (а.с.103-117 т.І); договір №25/01-17 від 25.01.2017 між ТОВ Медія Пост Юа та ТОВ Бринг-Торг щодо надання /виконання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг/робіт з додатками (завданнями), актами виконаних робіт до нього і оформленими податковими накладними (а.с.118-121 т.І); договір №19-12/2016 від 19.12.2016 між ТОВ Медія Пост Юа та ТОВ Променто ЛТД щодо надання /виконання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг/робіт з додатками (завданням, актом виконаних робіт до нього і оформленими податковими накладними (а.с.160-177 т.І); договір №29-12/2016 від 29.12.2016 між ТОВ Медія Пост Юа та ПП Альдегрест щодо надання /виконання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг/робіт з додатками (завданням, актом виконаних робіт до нього і оформленими податковими накладними (а.с.178-200 т.І).

На час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, про фіктивність яких стверджує відповідач, були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, а відтак, мали належний обсяг правосуб`єктності для здійснення господарських операцій.

Судова колегія зазначає, що під час оформлення результатів перевірки, контролюючим органом в акті перевірки не було наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням видів діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, колегія суддів, за наслідком розгляду апеляційної скарги погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочину між позивачем та контрагентами недійсним та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, за умови, що податковим органом під час розгляду спору не буде доведено протилежного, не лише на основі змісту акта перевірки, а й іншими доказами.

Колегія суддів бере до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, а сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на платника податків, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази ІС Податковий Блок вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача.

Щодо посилань апелянта на досудове розслідування в рамках кримінального провадження, а також наявність пояснень від засновника ПП Альдегрест - ОСОБА_1 , засновника ТОВ Бринг-Торг - ОСОБА_2 , засновника ТОВ Променто ЛТД - ОСОБА_3 про непричетність до господарської діяльності вказаних підприємств, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, колегія суддів бере до уваги те, що протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді та встановленні у вироку суду обставин нереальності/фіктивності господарської діяльності, у обов`язковому розрізі з аналізом господарських операцій.

При цьому, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів суду першої інстанції надано не було. Апеляційна скарга також не містить інформації про наявність вироків, що набрали законної сили, які б підлягали врахуванню в даних правовідносинах.

Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 (справа №826/18952/14), що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

З урахуванням наведених вище правильно встановлених адміністративним судом першої інстанції обставин справи, правовідносин сторін, суд першої інстанції з урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування/зміни оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко