Ухвала

від 29.09.2020 по справі 240/9316/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

Справа № 240/9316/19

29 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М.

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Житомиркомплексбуд" до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Крім того, подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року в задоволенні клопотання про поновлення строку було відмовлено, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та запропоновано апелянту звернутись до суду з заявою та вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог вказаної ухвали відповідач повторно подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року, вказавши аналогічні підстави для поновлення такого строку, оцінка яким була надана судом у вищезазначеній ухвалі.

Так, мотивуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, скаржник посилається на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, було продовжено на строк дії такого карантину.

Надаючи оцінку доводам апелянта, суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши клопотання скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року прийнято у порядку письмового провадження без участі представників сторін. Копію вказаного рішення скаржнику вручено 08.01.2020 року (а.с. 103 т.5).

З апеляційною скаргою відповідач вперше звернувся до суду 28 січня 2020 року.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишив без руху.

02 березня 2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява на виконання вимог вказаної вище ухвали, в якій Головне управління ДПС у Житомирській області просило суд продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Вказана ухвала була отримана апелянтом 18 березня 2020 року (а.с.157)

21 вересня 2020 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку визначеного ст. 295 КАС України. Також, разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Щодо доводів відповідача про те, що під час дії карантину строк на апеляційне оскарження продовжується на час дії карантину суд зазначає, що скаржник звертався з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в січні 2020 року до запровадження карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Проте, ухвалою суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу відповідача було повернуто апелянту через неусунення недоліків апеляційної скарги, а саме - несплати судового збору.

Тобто, своїм правом апеляційного оскарження рішення суду відповідач скористався ще до запровадження карантинних обмежень. При цьому, судом прийнято відповідне рішення за наслідками розгляду такої апеляційної скарги і посилання скаржника на продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги є необґрунтованим.

В даному випадку суд відзначає, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою у законодавчо визначений строк, (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки скаржник не навів поважних підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.

При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року, а тому у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску Головного управління ДПС у Житомирській області строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.