Ухвала

від 30.09.2020 по справі 200/13717/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 200/13717/18-а

адміністративне провадження № К/9901/24239/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРАТАШ" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 0058954811 від 21.09.2018 р.,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ""ХАРАТАШ" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач) про ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ) єдиного внеску в сумі 19166,08 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року позов задоволено.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького кружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі №200/13717/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРАТАШ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №0058954811 від 21.09.2018.

Не погоджуючись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року, Головне управління ДПС у Донецькій області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Донецькій області подана апеляційна скарга, яка ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтею 296 КАС України, в частині сплати судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку усунення недоліків. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі № 200/13717/18-а повернуто заявникові.

13 березня 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області повторно подало апеляційну скаргу, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, на обґрунтування якого скаржник зазначав, що первинна апеляційна скарга подана в межах процесуального строку, проте ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року повернута.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року визнано не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького кружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року була залишена без руху. Апелянту був встановлений строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, визначений відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду докази сплати судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та відповідними доказами, а також докази отримання оскаржуваного рішення.

На виконання вимог ухвали від скаржника надійшло клопотання, в якому він просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року з посиланням на те, що відповідач не зволікав своїм процесуальним правом на оскарження судового рішення у вказаній справі. Також вказує, що обставини, які вплинули на строки звернення з апеляційною скаргою були об`єктивними непереборними та здійсненими істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що податковий орган звертаючись вдруге з апеляційною скаргою після спливу більше ніж 11 місяців, доказів про сплату судового збору також не надає.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником у встановлений судом строк клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.

За таких обставин подана Головним управлінням ДПС у Донецькій області касаційна скарга на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №200/13717/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРАТАШ" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 0058954811 від 21.09.2018 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко