Рішення

від 30.09.2020 по справі 344/20414/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20414/19

Провадження № 2/344/1297/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

30 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Шамотайла О.В.,

за участю секретаря Устинської Н.С.,

розглянувши в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

Представник Івано-Франківської міської ради звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 148547,65 грн. збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, стягнення судових витрат в розмірі 2228,21 грн. в обґрунтування якого зазначив, що 30.11.2018року інспекторами з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з метою перевірки на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у відповідності до вимог ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 року № 1508-47 було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що будівля основного корпусу (лазні) виступає за межі сформованої земельної ділянки з південного сходу, оскільки має добудований елемент, не передбачений діючою Інвентаризаційною справою, при цьому не виявлено і прибудови до основного корпусу, що міститься в Інвентаризаційній справі. Виявлено також і проведення ремонтних робіт у будівлі основного корпусу та робіт по благоустрою території (укладання бруківки). Станом на день обстеження ділянки в Івано-Франківській міській раді відсутня інформація щодо наявності документів про право користування земельною ділянкою, що стосується укладеного (діючого) договору оренди земельної ділянки за відповідачем.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником нежитлового приміщення (лазня) за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права власності - 21.10.2013 року.

На день проведення обстеження відсутня інформація про наявність документів у відповідача на право користування земельною ділянкою, речове право власності, право користування чи оренди не зареєстровано.

08.11.2018року Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради надсилалось відповідачу повідомлення (а.с.7) для надання відповідних підтверджуючих документів, а 10.12.2018 клопотання про укладення договору оренди (а.с.13), 09.07.2019 направлено відповідачу претензію разом із розрахунком визначення сум безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська (а.с. 15-18).

Згідно з цими даними сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,1348га, становить 148547,65 грн. Розрахунок суми зроблено за період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року (а.с. 18). При здійсненні розрахунку було враховано інформацію, надану ДПІ в м. Івано-Франківську (а.с. 26).

Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначеної суми, набувши право власності на об"єкт нерухомості, розташованого на спірній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Представник позивача зазначає, що протиправна поведінка відповідача виражається у користуванні земельною ділянкою без належних правовстановлюючих документів та не внесення плати за таке використання, що має наслідком неотримання цієї плати міською радою, оскільки розмір збитків, нарахований як орендна плата, могла би бути отримана Івано-Франківською міською радою при передачі земельної ділянки в оренду. У зв"язку з цим міська рада як власник позбавлена права користуватись земельною ділянкою через протиправну поведінку відповідача. На підставі наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради кошти в сумі 148547,65 грн. та 2228,21 грн. судового збору.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, подав суду заяву, за змістом якої позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в заяві, просив позов задоволити в повному обсязі, а розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечував щодо заочного розгляду справи у відсутності відповідача.

Представник відповідача не скористався правом на відзив, а в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Згідно з ч.3 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Між сторонами виник спір та склалися правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів.

Земельні правовідносини, зокрема пов`язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі",Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. В силу приписівстатті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. з наступними змінами (далі -Закон № 161-XIV).

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідосини.

Повідомлення про проведення обстеження № 739/34.3-02/35в в період з 19.11.2018 року по 30.11.2018 року направлялось землекористувачу рекомендованим листом (а.с.7).

Актом № 198 обстеження земельної ділянки від 30.11.2018року встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування нежитлових приміщень ОСОБА_1 (а.с.8-12)

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено наступне. Власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач і майно зареєстровано за відповідачем 21.10.2013року.

Земельна ділянка сформована, проте в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною ділянкою, зокрема що стосується укладеного (діючого) договору оренди.

Відповідно до інформації ДПІ м. Івано-Франківська відповідач не декларує та не сплачує зобов`язання по платі за землю (а.с. 26).

10.12.2018 року позивачем на адресу відповідача було надіслано клопотання з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та здійснення плати за користування земельною ділянкою за минулий період з розрахунку договору оренди, який мав бути укладений на час користування (а.с.13).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Про це, зокрема, зазначено у висновку, сформульованому Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Такі ж правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц.

Як випливає зі змісту інформації ДПІ м. Івано-Франківська відповідач не декларує та не сплачує зобов`язання по платі за землю за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Розрахунку збитків визначення сум безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська (а.с. 18) сума недоодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 становить 148547,65 грн.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та з відповідача, як користувача земельної ділянки, на користь Івано-Франківської міської ради, як власника земельної ділянки, в порядку ст.1212 ЦК України підлягають стягненню кошти за користування земельною ділянкою в сумі 148547 гривень 65 копійок за період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 152,157, 206 Земельного Кодексу України, ст.ст.1212-1214 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 206, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700, кошти за користування земельною ділянкою в сумі 148547 (сто сорок вісм тисяч п`ятсот сорок сім ) гривень 65 копійок за період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700, витрати по оплаті судового збору в розмірі 2228 гривень 21 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК УКраїни, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В.Шамотайло