Рішення

від 29.09.2020 по справі 629/4810/18

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/4810/18

Номер провадження 2/629/33/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, посилаючись на те, що він на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 104356 від 26.12.2002 року є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6323955400:04:000:0193, площею 5,3286 га у межах згідно з планом, розташованої на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В 2008 році вони - сторони по даній справі, дійшли усної згоди щодо користування земельною ділянкою, за що відповідач сплачує орендну плату у розмірі 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач зобов`язався підготувати проект договору оренди, в зв`язку з чим ним були надані копії всіх необхідних для цього документів. Однак жодні письмові документи між ними про передачу в користування земельної ділянки не підписувалися, суттєві умови не обумовлювалися. Відповідач тривалий час користувався його земельною ділянкою, за що за він отримував оплату. Потім він вирішив забрати свою земельну ділянку із безпідставного користування відповідача, та обробляти самостійно, з приводу цього звернувся до відповідача. У відповідь на звернення повернути земельну ділянку відповідач категорично відмовився, повідомив, що 23.01.2008 року між ним та ПОСП Агросан-2007 було підписано договір оренди, який зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 року. Проте вказаний договір він не підписував, своє волевиявлення щодо укладання спірного договору, його істотних умов, не висловлював. В зв`язку з цим просить визнати недійсним договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , код 35308559, зареєстрований 05 липня 2011 року у міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області у Державному реєстрі земель; зобов`язати відповідача передати йому земельну ділянку за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,3286 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради та належить йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 104356; стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 1619,44 гривень; витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень, а також витрати, які він понесе у зв`язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

27 вересня 2018 року представник відповідача - адвокат Удод Л.Я. надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає у зв`язку з їх недоведеністю. Крім того надала заяву, в якій просила застосувати позовну давність, оскільки вважає, що позивач знав про спірний договір оренди від 23.01.2008 року, так як на останній сторінці спірного договору, міститься підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчує отримання свого екземпляру договору 19 липня 2012 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бусуєк Л.А. в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду телефонограму про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала повністю.

Представник відповідача - адвокат Удод Л.Я. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 104356 від 26.12.2002 року, виданого 26 грудня 2002 року Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5,3286 гектарів в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району, Харківської області, кадастровий номер 6323955400:04:000:0193.

В матеріалах справи міститься договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОСП АГРОСАН-2007 , строком на 10 років. Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзема у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за № 632390004000251.

14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. з заявою, в якій просив надати йому належним чином затверджені копії документів на підставі яких ПОСП АГРОСАН-2007 користується належною йому земельною ділянкою, а також підтвердження проведення державної реєстрації такого права, оскільки в нього, як власника земельної ділянки, такі документи та інформація про державну реєстрацію права відсутні.

13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. з заявою про припинення незаконного та безпідставного здійснення права оренди його земельною ділянкою, оскільки договір оренди землі з ПОСП АГРОСАН-2007 він не підписував.

На підтвердження своїх доводів представником відповідача були надані наступні документи: ксерокопія договору оренди землі від 23 січня 2008 року, на останній сторінці якого міститься запис про те, що ОСОБА_1 отримав один екземпляр договору 19.07.2012 року; ксерокопія заяви ОСОБА_1 до директора ПОСП АГРОСАН-2007 ОСОБА_2 від 11.07.2017 року про вирішення питання про закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.01.2008 року.

Однак позивачем заперечується факт підписання договору оренди з ПОСП АГРОСАН-2007 , акту приймання-передачі земельної ділянки, акту визначення меж ділянки в натурі за 2008 рік, заяви від 11.07.2017 року, у зв`язку з чим, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2020 року за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3549 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса від 25.06.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 : в договорі оренди землі від 23.01.2008, укладеному між ОСОБА_1 та ПОСП АГРОСАН-2007 , на лицьовій стороні третього аркуша документа, в розділі Підписи сторін , в графі Орендодавець , в акті приймання-передачі земельної ділянки б/д, в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ: , під рядком ОРЕНДОДАВЕЦЬ , в акті визнання меж ділянки в натурі за 2008, в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ - виконані не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами). Підпис від імені ОСОБА_1 в заяві від 11.07.2017, під рукописним текстом - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Рукописний текст заяви від 11.07.2017, що починається словами та, відповідно, закінчується: Директору ПОСП Агросан-2007… та …(одноосібно) 11.07.2017 р. - виконаний не ОСОБА_1 .

Даний висновок експерта суд визнає допустимим та належним доказом, який одержаний в порядку, встановленого законом, що відповідає вимогам ст.ст. 77,78 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на вищевказаний висновок експерта достеменно встановлена та обставина, що спірний договір оренди землі є недійсним, так як не відповідає внутрішній волі власника земельної ділянки ОСОБА_1 . Це в свою чергу суперечить статті 3 ЦК України, адже свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Представник відповідача ніяких зауважень чи пояснень з приводу даного висновку, не надав.

Отже, судом встановлено, що підпис у спірному договорі оренди земельної ділянки від 23 січня 2008 року позивачеві не належать, про що останній і зазначав в своєму позові. Будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від його імені, він нікому не надавав і не надано таких відповідачем.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності зі ст.ст.626, 629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Волевиявлення особи на укладення договору має прояв у власноручному підписі договору, або у підписі правочину від його імені на підставі відповідного доручення. Відсутність підпису однієї із сторін договору свідчить про порушення при укладенні договору вимог частини третьої статті 203 ЦК України, тобто свідчить про відсутність вільного волевиявлення сторони правочину та недотримання сторонами вимог частини четвертої статті 203 ЦК України щодо укладення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу, частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відтак, враховуючи, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 23 січня 2008 року, тому він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.06.2018 у справі № 151/117/17.

Крім того, у іншій постанові Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014 вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач заперечує підписання з відповідачем договору оренди землі від 23 січня 2008 року, і даний факт було підтверджено в судовому засіданні висновком судово-почеркознавчої експертизи, тому суд приходить до висновку, що підписання оспорюваного договору оренди землі не відповідало волевиявленню позивача та було здійснено всупереч його бажанню, в результаті чого було порушено істотні умови договору. Відтак, наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому доводи відповідача про невизнання позову, не підтверджується ніякими належними або допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, підлягає до задоволення і позовна вимога позивача щодо повернення останньому належної йому земельної ділянки.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування позовної давності, оскільки про існування договору оренди від 23 січня 2008 року позивачу було відомо ще з 19 липня 2012 року, де на останній сторінці договору міститься підпис ОСОБА_1 про отримання ним свого екземпляру договору, то суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не знав і не міг знати про укладення договору оренди землі від 23 січня 2008 року, оскільки його не підписував та не отримував, про існування оспорюваного договору позивач дізнався лише 28.06.2018 року з листа ПАСП АГРОСАН-2007 . Вказаний факт відповідачем не спростований.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки, що закріплено ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням наведеного та на підставі статті 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач зазначив, що про існування оспорюваного договору йому стало відомо у червні 2018 року. До суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся 30 серпня 2018 року. Таким чином позивачем не пропущено строк, в межах якого він має право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За приписами статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням експерта.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до квитанції № 17397954 від 27 серпня 2018 року позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1619,44 гривень, а також позивачем понесені витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9891 гривня, що підтверджується квитанцією № 1/1_5 від 29 травня 2019 року.

Враховуючи прийняте судом рішення та у відповідності до вимог ст. 141, ст. 133 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1619,44 гривень та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9891 гривня.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень, суд зазначає, що за змістом ст. 133 ЦПК України склад та розмір витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі та окремо регулюється відповідним нормативно правовим актом.

На підтвердження цих обставин суду слід надавати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам, наприклад особисті розписки адвоката про одержання грошей або бланк квитанції завірений лише печаткою адвоката. Відповідно до абзацу 4 п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат належать: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що понесені стороною витрати на професійну правничу допомогу повинні бути документально підтверджені, при цьому склад, розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, та факт їх сплати входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Так, позивачем надано суду документи, які, на думку суду, достатні для підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, зокрема і у заявленому розмірі.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 15 серпня 2018 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та довідку адвоката про одержання грошей, які підтверджують факт його оплати адвокату заявлених на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень, в зв`язку з цим, суд має достатні правові підстави для стягнення таких судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 203, 215-216, 391, 626, 627, Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 13, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством АГРОСАН-2007 , код 35308559, зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзема у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 року за № 632390004000251.

Зобов`язати Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство АГРОСАН-2007 повернути ОСОБА_1 належну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,3286 га, в межах згідно з планом, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради, кадастровий номер 6323955400:04:000:0193.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3619 гривень 44 копійки, а також витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 9891 гривня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Н. Єгор`ївка, Сахновщинського району, Харківської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Красноградським РВ ГУМВС України в Харківській області 03 липня 2009 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Бусуєк Лада Афанасіївна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1057 від 19.12.2017 року та договору про надання правничої допомоги від 15 серпня 2018 року.

Відповідач Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство АГРОСАН-2007 , ідентифікаційний код 35308559, місцезнаходження за адресою: с. Миронівка, Лозівського району, Харківської області, вул. Центральна, буд. 29.

Представник відповідача - адвокат Удод Людмила Ярославівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 909 від 11.03.2011 року та ордеру серія ХВ № 000095 від 24.09.2018 року.

Суддя Н.А.Смірнова