Постанова

від 26.01.2021 по справі 629/4810/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Харків

Справа № 629/4810/18

Провадження № 22-ц/818/ 896 /21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Хорошевського О.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросан-2007

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства Агросан - 2007 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року, постановлене суддею Смірновою Н.А., за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОСП Агросан -2007 , зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова, Лозівського району, Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 року, зобов`язати відповідача передати ОСОБА_1 земельну ділянку за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,3286 га, в межах згідно з планом, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради та належить останньому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 104356, стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 1619,44 гривень; витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень, а також витрати, які він понесе у зв`язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування зазначено, що він на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 104356 від 26.12.2002 року є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6323955400:04:000:0193, площею 5,3286 га у межах згідно з планом, розташованої на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В 2008 році вони - сторони по даній справі, дійшли усної згоди щодо користування земельною ділянкою, за що відповідач сплачує орендну плату у розмірі 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач зобов`язався підготувати проект договору оренди, в зв`язку з чим ним були надані копії всіх необхідних для цього документів. Однак жодні письмові документи між ними про передачу в користування земельної ділянки не підписувалися, суттєві умови не обумовлювалися. Відповідач тривалий час користувався його земельною ділянкою, за що за він отримував оплату. Потім він вирішив забрати свою земельну ділянку із безпідставного користування відповідача, та обробляти самостійно, з приводу цього звернувся до відповідача. У відповідь на звернення повернути земельну ділянку відповідач категорично відмовився, повідомив, що 23.01.2008 року між ним та ПОСП Агросан-2007 було підписано договір оренди, який зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 року. Проте вказаний договір він не підписував, своє волевиявлення щодо укладання спірного договору, його істотних умов, не висловлював.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством АГРОСАН-2007 , код 35308559, зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзема у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 року за № 632390004000251.

Зобов`язано Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство АГРОСАН-2007 повернути ОСОБА_1 належну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,3286 га, в межах згідно з планом, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради, кадастровий номер 6323955400:04:000:0193.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3619 гривень 44 копійки, а також витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 9891 гривня.

В апеляційній скарзі Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство АГРОСАН-2007 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилається на те, що до спірних правовідносин застосовано неналежний спосіб захисту. Правочин який не вчинено, не може бути визнаний недійсним.

Крім того, зазначає, що позов подано після спливу строку позовної давності, обґрунтовуючи наявністю запису в договорі оренди про отриманні екземпляра ОСОБА_1 19 липня 2012 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бусуєк Л.А. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підписи в договорі оренди земельної ділянки від 26 грудня 2002 року, а також в додатках до нього - акті передачі-прийому земельної ділянки та акті визначення меж земельної ділянки в натурі - виконані не ОСОБА_1 . З урахуванням, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, є підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і, відповідно, повернення земельної ділянки її власнику.

Судова колегія з таким висновком повністю погодитись не може.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 104356 від 26.12.2002 року, виданого 26 грудня 2002 року Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5,3286 гектарів в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району, Харківської області, кадастровий номер 6323955400:04:000:0193.

Матеріали справи міститься договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОСП АГРОСАН-2007 , строком на 10 років. Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзема у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за № 632390004000251.

14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. з заявою, в якій просив надати йому належним чином затверджені копії документів на підставі яких ПОСП АГРОСАН-2007 користується належною йому земельною ділянкою, а також підтвердження проведення державної реєстрації такого права, оскільки в нього, як власника земельної ділянки, такі документи та інформація про державну реєстрацію права відсутні.

13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. з заявою про припинення незаконного та безпідставного здійснення права оренди його земельною ділянкою, оскільки договір оренди землі з ПОСП АГРОСАН-2007 він не підписував.

Відповідачем були надані фотокопія договору оренди землі від 23 січня 2008 року, на останній сторінці якого міститься запис про те, що ОСОБА_1 отримав один екземпляр договору 19.07.2012 року, ксерокопія заяви ОСОБА_1 до директора ПОСП АГРОСАН-2007 ОСОБА_2 від 11.07.2017 року про вирішення питання про закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.01.2008 року.

Протн позивач заперечує факт підписання договору оренди з ПОСП АГРОСАН-2007 , акту приймання-передачі земельної ділянки, акту визначення меж ділянки в натурі за 2008 рік, заяви від 11.07.2017 року, у зв`язку з чим, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2020 року за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3549 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса від 25.06.2020 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 : в договорі оренди землі від 23.01.2008, укладеному між ОСОБА_1 та ПОСП АГРОСАН-2007 , на лицьовій стороні третього аркуша документа, в розділі Підписи сторін , в графі Орендодавець , в акті приймання-передачі земельної ділянки б/д, в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ: , під рядком ОРЕНДОДАВЕЦЬ , в акті визнання меж ділянки в натурі за 2008, в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ - виконані не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами). Підпис від імені ОСОБА_1 в заяві від 11.07.2017, під рукописним текстом - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Рукописний текст заяви від 11.07.2017, що починається словами та, відповідно, закінчується: Директору ПОСП Агросан-2007… та …(одноосібно) 11.07.2017 р. - виконаний не ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за частиною п`ятою статті 6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Звертаючись з відповідним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що договір оренди земельної ділянки від 26.12.2002 та додатки до нього він не підписував, а, відтак, його волевиявлення не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовленим ним.

Встановивши обставини справи, за якими спірний договір та додатки до нього позивач не підписував, і, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався судова колегія доходить висновку, що договір оренди земельної ділянки від 26.12.2002, сторонами якого є ОСОБА_1 та ПОСП Агросан-2007 , є неукладеним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Розглядаючи вимогу щодо повернення відповідачем земельної ділянки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції вважає її обґрунтованою.

Оскільки відповідач на даний час користується спірною земельною ділянкою, а за умови, що договір оренди земельної ділянки неукладеним, використання відповідачем земельної ділянки є безпідставним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Право власності позивача на земельну ділянку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку, а тому позовні вимоги щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо застосування наслідків спливу позовної давності судова колегія не приймає до уваги, оскільки суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139,) від 29 травня 2019 року у справі № 367/2020/15-ц (пункти 65-66).

Обґрунтовуючи позовну вимогу про повернення земельної ділянки, позивач вважав, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати у цій справі як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на вказану ділянку. У цьому випадку позивач скористалася ефективним способом захисту права, яке вона як власник земельної ділянки вважав порушеним і просив усунути перешкоди у користуванні належним йому майном, пред`явивши вимогу про повернення такої ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, про що неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Тому при вирішенні позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності апеляційний суд відхиляє.

Керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог. ОСОБА_1 підлягає відшкодування судовий збір у розмірі 704,80 грн за подання позову, а ПОСП Агросан - 2007 підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1057,20 грн за подання апеляційної скарги.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення підлягає зміні згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 382 , 383 , 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства Агросан - 2007 задовольнити частково .

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року змінити, скасувавши в частині задоволених позовних вимог про визнання правочину недійсним .

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - І.В. Бурлака

В.Б.Яцина

Повне судове рішення складено 29.01.2021року.