Постанова

від 30.09.2020 по справі 173/1908/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5983/20 Справа № 173/1908/17 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" на рішення Верхньодніпровського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.11.2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 , за позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати до ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь . З урахуванням уточнень, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь , зареєстрований 24.10.2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001855. Витребувати із користування відповідача земельну ділянку площею 4.88 га., кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.2-5, 95-97,104-106).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24.10.2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001855, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь , зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.08.2016 року номер запису: 16200425. Витребуване із користування ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь земельну ділянку площею 4.88 га., кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Стягнуто із ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь на користь ОСОБА_1 1600грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору (а.с.146-155).

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "ВСП АФ "Промінь" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю (а.с.163-166).

Апеляційна скарга мотивована наступним: договір, який визнано місцевим судом недійсним, відсутній в матеріалах справи; управління майном передбачає, що управитель є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном, у розумінні ст. 1029-1033 ЦК України, діючи за дорученням позивача не вчиняв дій всупереч інтересів власника; у матеріалах справи наявні копії фіскальних чеків, які підтверджують перерахування позивачу орендної плати, яку останній прийняв у 2018 році, проте суд не надав даному доказу оцінки.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки (паю) площею 4.88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.6).

Підстава виникнення права власності на земельну ділянку - Держаний акт на право власності на земельну ділянку, серія ДП № 017079, виданий 25.12.2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів.

Згідно відомостей зазначеного вище витягу встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди належної позивачеві земельної ділянки, орендарем за яким зазначений відповідач. Строк дії договору 50 років.

Позивач зазначає, що дата та номер договору йому не відомі, так як належний позивачеві примірник договору оренди земельної ділянки знаходиться в орендаря, який відмовляється йому його надати. Разом з договором оренди земельної ділянки знаходиться і акт приймання - передачі земельної ділянки та Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Судом першої інстанції вживались заходи щодо витребування у відповідача копії спірного договору оренди земельної ділянки, про що постановлялася ухвала про витребування доказів та неодноразово направлялась на адресу відповідача, але залишилась не виконаною. Копію спірного договору земельної ділянки представником відповідача в судовому засіданні не надано (а.с.33-34,80,81-82) .

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України - У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Так як відповідач не надав суду копію спірного договору без зазначення будь-яких причин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 24.10.2012 року, оскільки він був підставою для реєстрації у державному реєстрі іншого речового права, оренди земельної ділянки, належної позивачеві, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.6 зворот).

Також судом встановлено, що 11.01.2011 року позивач видав гр. ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену довіреність на управління належною йому земельною ділянкою терміном на 10 років. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровської районної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрована в реєстрі з № 32, що підтверджується копією довіреності (а.с.58).

Відповідно до змісту зазначеної довіреності ОСОБА_1 , уповноважив дорученням ОСОБА_3 , подавати від його іменні заяви в різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за ОСОБА_1 , отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з даною довіреністю.

За доводами позивача та представника позивача встановлено, що позивачеві стало відомо про те, що ОСОБА_2 , на підставі виданої довіреності, уклав і зареєстрував від мені ОСОБА_1 , договір оренди на належну ОСОБА_1 , земельну ділянку без номеру та дати на 50 років. Дані обставина підтверджується інформацією із державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнається відповідачем про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с.136-137).

Дізнавшись про укладення договору оренди земельної ділянки, позивач 12.10.2017 року припинив дію довіреності від 11.01.2011 року та відповідні відомості були внесені в Єдиний реєстр довіреностей за реєстраційним номером 34668460, що підтверджується витягом із державного реєстру довіреностей та зроблений запис за № 2-428, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру довіреностей (а.с.107).

Як зазначає позивач договір оренди земельної ділянки від 24.10.2012 року укладений від імені позивача з відповідачем довіреною особою ОСОБА_3 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11.01.2011 року, виданої позивачем. Будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не надано. А враховуючи той факт, що відповідачем не надано суду копію спірного договору відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, суд вважає встановленим факт того, що спірний договір укладався (підписувався) не позивачем, а довіреною особою ОСОБА_2 .

З довіреності вбачається, що позивач уповноважив гр. ОСОБА_2 , подавати від його іменні заяви в різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за ОСОБА_1 , отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з даною довіреністю.

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідка приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашова Г.В., пояснила, що вона не пам`ятає ким саме видавалась зазначена довіреність, але ознайомилась із її змістом та не заперечує факт посвідчення нею даної довіреності. Довіреність видана на управління земельною ділянкою. Зазначений в довіреності термін управління земельною ділянкою включає в себе лише ті права і обов`язки, які перераховані нижче в самій довіреності. Оскільки при посвідченні довіреностей вона з`ясовує в особи, яка її видає, на вчинення яких дій вона бажає уповноважити представника. Дана довіреність не є Генеральною і в поняття управління не входить право на розпорядження земельною ділянкою. Генеральні довіреності стосовно земельних ділянок вона взагалі не посвідчує, оскільки як на час її посвідчення, так і на даний час існує мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Тому, якщо в довіреності прямо не зазначено, що довіритель уповноважує повірену особу укладати договір оренди земельної ділянки, таке право у повіреної особи відсутнє, оскільки укладання договору оренди земельної ділянки є розпорядженням нею. Якщо довіритель уповноважує повірену особу укладати договір оренди земельної ділянки, то в довіреностях, які нею посвідчуються, про це прямо зазначається.

Як встановлено з досліджених доказів, в довіреності, яка видавалась позивачем гр. ОСОБА_2 , відсутнє вказівки на те, що повірений має право укладати від імені довірителя договір оренди земельної ділянки. Хоч поняття управляти за своїм змістом є широким. Але допитаний в судовому засіданні нотаріус, який посвідчував вказану довіреність, пояснила, що дане поняття не включає в себе право підписувати (укладати) договори оренди земельної ділянки, якщо про це прямо не зазначене у виданій довіреності.

На підставі вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що у повіреної особи ОСОБА_2 було відсутнє повноваження на укладання (підписання) від позивача договору оренди земельної ділянки. Відповідно уклавши (підписавши) від імені ОСОБА_1 , повірена особа ОСОБА_2 , вийшов за межі повноважень, передбачених в довіреності від 11.01.2011 року.

Відповідно факт укладання (підписання) договору оренди земельної ділянки повіреною особою з перевищенням повноважень суд вважав встановленим.

Позивач не схвалює правочин, договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24.10.2012 року, укладений повіреною особою ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 , відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору оренди земельної ділянки. Оскільки він посилається не те, що укладення договору на такий тривалий термін є несправедливою умовою для нього, як для власника земельної ділянки.

Позивач вважає умову договору оренди земельною ділянки щодо строку його дії в 50 років несправедливою. Дана умова відноситься до істотних умов договору. Відповідачем не надано доказів того, що дана умова погоджувалась безпосередньо із позивачем ОСОБА_1 , тому суд вважає за можливе визнати її як несправедливу для позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у повіреної особи ОСОБА_2 було відсутнє повноваження на укладання (підписання) від позивача договору оренди земельної ділянки, уклавши (підписавши) від імені ОСОБА_1 договір оренди, повірена особа ОСОБА_2 , вийшов за межі повноважень, передбачених в довіреності від 11 січня 2011 року, вчинення правочину з перевищенням наданих повноважень при відсутності подальшого схвалення даного правочину повіреною особою є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір укладається в письмовій формі та відповідно до ст.19 цього Закону право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , виданою 11.01.2011 року довіреністю (а.с.58), посвідченою державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Малашовою Г.В., надав ОСОБА_2 право управляти належною позивачу на праві приватної власності земельною ділянкою, площею 4,880га, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, для цього позивачем надано ОСОБА_2 право подавати від його імені заяви в різні установи та підприємства, одержувати довідки та документи, витяги, вносити зміни до документів, розписуватися за позивача, отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії пов`язані з даною довіреністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказана довіреність не містить зазначення права представника на вчинення правочину щодо передачі в оренду належної довірителю на праві власності земельної ділянки, тобто права укладення договору оренди.

За встановлених у справі обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено представником позивача з перевищенням повноважень, позивач не схвалював вказаний правочин та не вчиняв дій, що свідчать про прийняття його до виконання, тому є підстави для визнання спірного правочину недійсним в порядку ст.203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Посилання апелянта на те, що договір, який визнано судом першої інстанції недійсним, відсутній в матеріалах справи, колегія суддів до уваги не приймає.

Так, судом першої інстанції в судовому засіданні 24.01.2019 зобов`язано ТОВ "Верхньодніпровське сількогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" надати оригінали для огляду та для залучення до матеріалів справи належним чином посвідчені копії документів, в тому числі договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське сількогосподарське підприємство агрофірма "Промінь", втім відповідач вимоги суду не виконав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечували наявність договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, укладеного 24.10.2012 року, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6) також свідчить про те, що сторонами дійсно такий договір укладався та зазначено дату його державної реєстрації - 24.10.2012 року.

Посилання апелянта на те, що управління майном передбачає, що управитель є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном, у розумінні ст. 1029-1033 ЦК України, діючи за дорученням позивача, ОСОБА_2 не вчиняв дій всупереч інтересів власника є безпідставними.

Статтями 1029-1033 ЦК України регулює відносини, що передбачені договором управління майном, вказані норми матеріального права не можуть застосовуватись до виниклих правовідносин, оскільки відповідний договір сторонами не укладався.

Доводи апелянта про те, що у матеріалах справи наявні копії фіскальних чеків, які підтверджують перерахування позивачу орендної плати, яку останній прийняв у 2017-2018 році, вказані докази доводять факт схвалення договору оренди, є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі відкрито 02.11.2017 року, всі чеки надані ТОВ "Верхньодніпровське сількогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" свідчать про перекази відповідачу грошових коштів вже після відкриття провадження у справі 23 червня 2018 року, 03 липня 2018 року , 05 грудня 2018 року, 06 грудня 2018 року, 11 січня 2020 року.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів вважає, що та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення правочину, яка мала місце раніше та підтвердити наявність волевиявлення позивача на укладення договору у минулому.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське підприємство агрофірма "Промінь" залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: