Постанова

від 22.09.2020 по справі 910/17071/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/17071/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Драган Я.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року (дата підписання повного тексту 11.02.2020 року)

у справі № 910/17071/19 (суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС"

про стягнення 451 276,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 451 276,86 грн.

Позовні вимоги були мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із оплати поставленого товару за Договором поставки №01/09/16 від 27.09.2016 року.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" своїм рішенням від 06.02.2020 року. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" заборгованість за договором поставки від 27.09.2016 року №01/09-16 у розмірі 331 618,80 грн, 3 % річних у розмірі - 27 899,14 грн, інфляційних втрат - 91 758,92 грн, судового збору - 6769,15 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, скаржник не отримував ухвалу суду про відкриття провадження, а отже неналежним чином не повідомлений про розгляд справи.

При цьому, скаржник зауважив, що не отримував позовної заяви.

Також, скаржник вказав, що він був позбавлений права надіслати суду відзив по позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

Крім того, скаржник наголосив, що позивачем не було надано доказів повної поставки товару та виникнення у відповідача обов`язку оплати товару у відповідності до п. 4.3 договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 року справу № 910/17071/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року у справі № 910/17071/19 залишив без руху своєю ухвалою від 17.03.2020 року.

Від апелянта надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Північний апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 01.04.2020 року поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року у справі №910/17071/19. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року у справі № 910/17071/19. Про дату, час і місце розгляду справи у Північному апеляційному господарському суді учасники справи будуть повідомлені додатковою ухвалою.

Північний апеляційний господарський суд повідомив учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 03.09.2020 року своєю ухвалою від 23.06.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року у справі № 910/17071/19 року на 22.09.2020 року.

У судовому засіданні 22.09.2020 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у судове засідання 22.09.2020 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теллус Метал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучко Трек Сістемс" (покупець) , було укладено договір поставки №01/09- 16 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість металопродукції, деталей рейкових скріплень, шпал залізобетонних (в подальшому - товар), на умовах викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору номенклатура, ціна та загальна, кількість товару, що постачається за цим договором визначається в специфікаціях або рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями, на умовах DDP INCOTERMS-2010, м. Київ, вул. Світлогорська, 2/25, Комбінат виробничих приміщень, якщо інше не вказано в рахунку- фактурі, специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору.

Постачальник зобов`язується передати покупцеві погоджений для поставки товар протягом 10-ти календарних днів з дати отримання не менше 50% попередньої сплати від покупця, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі/специфікації (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору покупець здійснює попередню сплату за договором не менше 50 % вартості партії товару згідно специфікації/рахунку-фактури постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання специфікації до цього договору.

Згідно п. 5.2.2. договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити вартість товару згідно п. 4 даного договору.

Відповідно до п. 4.3. договору решта 50 % вартості партії товару покупець сплачує протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару.

27.09.2016 року між сторонами було підписано специфікацію №1 до договору на наступний товар: шпала з/б п/н типу Ш1-Т17, прокладка нашпальна шумознижуюча, підкладка металева ТРЕП-Ш, прокладка підрейкова, вкладиш ізолюючий, клема пружна КПТ-7 (ТРЕП] на загальну суму 1 828 100,35 грн.

27.09.2016 року постачальник виписав покупцю рахунок на оплату товару № 500 на загальну суму 2 340 448,80 грн, відповідно до якого покупець оплачує товар: шпала з/б п/н типу Ш1-Т17, підкладка металева ТРЕП- Ш, клема пружна КПТ-7 (ТРЕП), прокладка нашпальна шумознижуюча, прокладка підрейкова, вкладиш ізолюючий, прокладка амортизаційна підрейкова, вкладиш ізолюючий.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.09.2016 року покупцем було здійснено попередню оплату товару згідно договору у сумі 1080000,00 грн, що підтверджується копією виписки до банківського рахунку продавця (наявна в матеріалах справи).

Відповідно до умов специфікації від 27.09.2016 року №1, рахунку про оплату від 27.09.2016 року № 500 позивач поставив відповідачу на виконання договору у період з 06.10,2016 року по 05.12.2016 року товар на загальну суму 1 707 975,60 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- від 06.10.2016 року № 393 на суму 201 780,00 грн;

- від 10.10.2016 року № 396 на суму 269 040,00 грн;

- від 11.10.20.16 року № 399 на суму 192 930,00 грн;

- від 18.10.2016 року № 417 на суму 450 449, 66 грн;

- від 25.11.2016 року № 514 на суму 197 361,60 грн;

- від 05.12.2016 року № 520 на суму 296 042,40 грн;

- від 05.12.2016 року № 521 на суму 100 371,94 грн,

Як вбачається з матеріалів справи, вказані видаткові накладні були підписані позивачем та відповідачем із проставленням власних печаток на них.

25.11.2016 року постачальник та покупець підписали специфікацію № 2 до договору на загальну суму 407 348,45 грн, відповідно до якої сторони узгодили особливості товару, що постачається, а саме: шпала з/б п/н типу Ш1-Т17, прокладка нашпальна шумознижуюча, підкладка металева ТРЕП- Ш, прокладка підрейкова, вкладиш ізолюючий, клема пружна КПТ-7 (ТРЕП), а в підписаній того ж дня специфікації № 3 на суму 178 920,00 грн, позивач та відповідач погодили наступний товар: підкладка металева анкерна, прокладка підрейкова, вкладиш ізолюючий, клема пружна КПТ-7 (ТРЕП).

09.12.2016 року відповідачем в рахунок оплати за раніше отриманий товар здійснено 2 платежі за договором в сумі 60 000,00 грн та 90 000,00 грн, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку продавця.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, покупцем за договором було перераховано на рахунок постачальника суму коштів у розмірі 1 230 000,00 грн при фактичному отриманні у власність товару на 1 707 975,60 грн.

В подальшому, в період з 12.12.2016 року по 20.12.2016 рокеу, позивачем було здійснено поставку товару за договором відповідачу згідно наступних видаткових накладних:

- від 12.12.2016 року №553 на суму 132 750,00 грн;

- від 15.12.2016 року №556 на суму 168118,87 грн;

- від 15.12.2016 року №557 на суму 48 048,00 грн;

- від 20.12.2016 року №560 на суму 226604,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, покупець прийняв зазначений товар на суму 442771,20 грн без зауважень, про що міститься власноручний підпис на видаткових накладних із проставленням печатки.

Отримання всіх партій товару відповідачем супроводжувалося довіреністю від 06.10.2016 року №1, довіреністю від 25.11.2016 року № 2 та довіреністю від 05.12.2016 року № 3.

Згідно виписок по рахунку позивача, відповідач у період з 21.04.2017 року по 21.11.2018 року здійснив оплату по договору у наступних розмірах:

- 21.04.2017 року на суму 75 258,00 грн;

- 27.04.2017 року на суму 30 450,00 грн;

- 01.09.2017 року на суму 10 200,00 грн;

- 07.09.2017 року на суму 45 000,00 грн;

- 03.10.2017 року на суму 24 000,00 грн;

- 17.11.2017 року на суму 30 000,00 грн;

- 20.11.2017 року на суму 22 200,00 грн;

- 29.11.2017 року на суму 150 000,00 грн;

- 30.11.2017 року на суму 20 010,00 грн;

- 08.12.2017 року на суму 120000,00 грн;

- 12.12.2017 року на суму 20100,00 грн;

- 28.12.2017 року на суму 100200,00 грн;

- 20.04.2018 року на суму 9 360,00 грн;

- 23.08.2018 року на суму 20 100,00 грн;

- 21.11.2018 року на суму 45 000,00 грн,

Всього на суму 721 878 грн.

З огляду на викладене та враховуючи вартість поставленого товару на суму 2 283 496,80 грн, що підтверджуєтеся видатковими накладними та суми оплачених за отриманий покупцем товар коштів у розмірі 1 951 878,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором у розмірі 331 618,80 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оціню твердження скаржника, що позивачем не було надано доказів повної поставки товару та виникнення у відповідача обов`язку оплати товару у відповідності до п. 4.3 договору, як безпідставне та таке, що не спростовує висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. З ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов`язання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене та враховуючи, що зобов`язання з оплати суми у розмірі 331 618,80 грн відповідачем не виконано, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 331 618,80 грн заборгованості за договором поставки.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 91 758,92 грн інфляційних нарахувань та 27 899,14 грн 3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума інфляційних втрат підлягає стягненню в сумі 91758,92 грн, а 3% річних в сумі 27 899,14 грн.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що останній не отримував позовну заяву та ухвалу суду про відкриття провадження, а отже неналежним чином не був повідомлений про розгляд справи та відповідно не надав відзив на позовну заяву, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2019 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за місцезнаходження відповідача, а саме вул. Маршала Малиновського, 15/3 оф.110, м. Київ, 04212.

При цьому, колегія суддів відзначає, що дана адреса зазначена самим скаржником в апеляційній скарзі.

Проте, вищевказана ухвала була повернута поштою із зазначенням причини повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Тобто, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 року по справі №911/1163/17.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що у суду першої інстанції була можливість за наявними матеріали справи вирішити справу по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року у справі № 910/17071/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 року у справі №910/17071/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/17071/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 01.10.2020 року.