Постанова

від 21.09.2020 по справі 911/614/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 911/614/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Білецький А.Л.;

від відповідача: Данилова О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року (повний текст складено 13.12.2018 року )

у справі №911/614/18 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата"

про стягнення 40223,65 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" (далі - відповідач) про стягнення 40223,65 доларів США виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем (покупець) та компанією "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." (продавець) був укладений Контракт №SAR/BAT 12-12 від 12.12.2013, відповідно до якого відповідачу був поставлений товар, який не був оплачений. Позивачем, на підставі договору страхування /Полісу№11099113 від 12.04.2013 року, була здійснена страхова виплата продавцю товару у сумі 40223,65 дол. США, після чого на підставі зазначеного договору страхування продавець передав позивачу право вимоги до відповідача за контрактом на суму 40223,65 дол. США.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Експортний Кредитний Банк Туреччини», звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, за твердженням скаржника право вимоги у позивача виникло виключно на підставі закону , в наслідок страхового відшкодування (суброгація).

Крім того, скаржник вказав, що позивач набув право вимоги до відповідача у зв`язку із виплатою страхового відшкодування, тому заявлені вимоги є суброгацією, і у даному випадку підлягає застосуванню право Туреччини, згідно якого позовна давність становить десять років; страховий поліс діяв у період виплати страхового відшкодування.

Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності.

01.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просив залишити рішення господарського суду Київської області від 15.11.2018 року без змін, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем частину доказів, зокрема, щодо строку дії договору страхування, було подано з порушенням встановлених строків; у позовній заяві позивачем не було зазначено правову підставу позову (цесія або суброгація).

27.05.2019 року позивачем подано клопотання про встановлення змісту норм права Турецької Республіки, у якому він просив звернутись з відповідним запитом до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів з метою встановлення змісту норм права іноземної держави.

27.05.2019 року відповідачем подані заперечення на клопотання, у якому він вказує, що встановлення змісту норм матеріального права іноземної держави у даному випадку не буде мати вирішального значення для справи.

24.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи перекладів статей норм турецького законодавства щодо терміну давнини, договорів про продаж та про страхове право.

01.08.2019 року відповідачем до суду подано клопотання про приєднання додаткових письмових пояснень відповідача щодо позовних вимог, з врахуванням норм права Турецької Республіки, у яких вказує, зокрема, що згідно ст.ст.1472, 1481 Зобов`язального кодексу Туреччини право вимоги переходить в сумі сплаченої компенсації 36240,63 доларів США, а не загальної суми боргу відповідача перед продавцем.

Крім того, 21.10.2019 року відповідачем до суду було подано клопотання про приєднання додаткових пояснень щодо позовних вимог.

Також, 08.11.2019 року позивачем до суду були подано клопотання про залучення додаткових пояснень по даній справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" задоволено. Скасовано рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" на користь Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAR KREDI BAMKASI A.S.) - 40219,65 доларів США збитків, 603,94 доларів США судового збору за подання позовної заяви, 1761,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу від 16.04.2018 року та 905,91 доларів США за подання апеляційної скарги на рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Батата" оскаржило її у касаційному порядку.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року у справі №911/614/18 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд, зокрема, вказав на те, що акт про передачу №26406 від 18.12.2014 року та розписка про погашення боргу №26407 від 18.04.2014 року були складені до дати здійснення банком страхового відшкодування у розмірі 80098,82 турецької ліри за договором страхування, у той час, як розписка про погашення боргу за встановленим судом апеляційної інстанції її змістом містить твердження про погашення заборгованості перед Компанією внаслідок здійснення банком страхового відшкодування на момент складання цієї розписки.

Крім того, Верховний суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано якими є правові підстави для передачі банку згідно з договором страхування права вимоги виплати суми заборгованості за Контрактом у повному розмірі, зокрема, чи було правомірним складання компанією на підставі договору страхування акта про передачу № 26406 від 18.12.2014 року на суму, що перевищує сплачену банком компенсацію, з посиланням на норми Кодексу Турецької Республіки про боргові зобов`язання, що регулюють майнове страхування.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/614/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі № 911/614/18 своєю ухвалою від 10.03.2020 року.

30.03.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до яких відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що в порядку суброгації, керуючись нормами турецького законодавства, страховик (позивач) мав право вимагати в судовому порядку збитки в сумі саме сплаченої компенсації 80098,82 турецьких лір, що є еквівалентом 36240,50 доларів США.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 року повідомлено учасників справи № 911/614/18, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі №911/614/18 не відбувся 09.04.2020 року. Про дату і час судового засідання за апеляційною Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі №911/614/18 учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 року призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі №911/614/18 на 08.09.2020 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 року у зв`язку з увільненням судді Ткаченка Б.О., від роботи на період його перебування у Дарницькому районному у місті Києві військовому комісаріаті, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/614/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 року прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі № 911/614/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді:Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі № 911/614/18 до 22.09.2020 року своєю ухвалою від 08.09.2020 року.

22.09.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просив рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року по справі №911/614/18 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, представник позивача у додаткових поясненнях, зокрема, зазначив, що в матеріалах справи міститься лист №26964994-203-6705/18 від 09.08.2018 року, виданий по місцю вимоги позивачем, яким банк підтверджує, що сума страхового відшкодування в розмірі 80098,82 турецькі ліри була сплачена страховику 29.12.2014 року, що також підтверджується випискою по рахунку.

Крім того, 22.09.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просив відмовити позивачу в його клопотанні щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 4887,00 доларів США, залишити рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року по справі №911/614/18 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Крім того, представник відповідача у додаткових письмових поясненнях, зокрема, зазначив, що позивачем в порушення приписів п. 9 ст. 162, п. 1 ст. 124, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не був поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Позивач не вимагав стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, не надавав відповідних заяв, попередніх розрахунків та доказів понесених судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.09.2020 року підтримав доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.09.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 12.12.2013 року між компанією "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Батата" (покупець), був укладений Контракт №SAR/BAT 12-12 (далі Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець придбає пусті жерстяні аерозольні балони на умовах CIP Донецьк, Україна, Инкотермс-2010 (тобто, доставляє товар названому покупцем перевізнику, оплачує перевезення та страховку), в кількості, асортименті та по ціні і по технічним характеристикам, зазначеним у Додатках до даного контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.2.3 контракту загальна сума вказаного контракту становить 900000,00 дол. США.

Згідно п.3.1 контракту оплата за товар здійснюється покупцем на адресу продавця на підставі Інвойсу, виставленого продавцем. Валютою платежу є долар США. 100% від вартості партії товару по відповідному додатку перераховується на рахунок продавця через 30 днів після дати Інвойсу.

Поставка товару здійснюється згідно додатку на кожну поставку (п.5.2 контракту).

Відповідно до п. 10.1 контракту жодна з сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого свого зобов`язання, якщо невиконання буде наслідком таких обставин, як паводок, пожежа, землетрус і інші явища природи, а також війна, бойові дії, блокада, акти або інші дії державних органів або інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін, що виникли після укладення контракту. При цьому строк виконання зобов`язань по контракту відкладається на час дій таких обставин та їх наслідків.

Сторона, для якої сталась неможливість виконання зобов`язань, про настання, можливий строк дії та припинення вищевказаних обставин, негайно, у письмовій формі, повідомить іншу сторону. Свідоцтво Торгово-промислової палати буде достатнім доказом виникнення та припинення вказаних вище обставин (п.10.2 контракту).

Згідно п.12.3 контракту ні одна із сторін не вправі передавати свої обов`язки за контрактом без письмової згоди на те сторін.

Продавець та покупець не мають права без дозволу іншої сторони передавати третій стороні будь-які дані, що містяться у даному контракті (п.12.5 контракту).

Відповідно до п. 12.6 контракту даний договір набирає чинності після його підписання обома сторонами і є дійсним до 31.12.2014 року.

Так, за правовою природою вищевказаний контракт є зовнішньоекономічним договором поставки.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що компанія-постачальник і позивач - резиденти Турецької Республіки, отже, у спірних правовідносинах є іноземний елемент, відповідач резидент України. Договір поставки не містить застереження щодо права, яке має застосовуватися до правовідносин за договором поставки.

Відповідно, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України "Про міжнародне приватне право".

Згідно ч. 3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи; для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави (ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до ч. 3 ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу, 12) страховик - за договором страхування.

Так, враховуючи, що сторонами, які мали здійснити виконання, що має вирішальне значення для правочинів, а саме, продавцем (постачальником) та страховиком є юридичні особи Туреччини, до спірних правовідносин має застосовуватися матеріальне право Турецької Республіки, а також міжнародні угоди, які ратифіковані Україною та Турецькою Республікою, зокрема, Конвенція Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року (ратифікована Україною 03.01.1990 року, та Туреччиною 07.07.2010 року).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Згідно ч.1 ст. 8 названого Закону при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписом ч. 3 цієї ж статті особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про міжнародне приватне право" позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець на виконання умов контракту 31.03.2014 року та 08.04.2014 року, двома партіями, поставив відповідачу товар на загальну суму 49219,65 дол. США, що підтверджується рахунком-фактурою (Invoice) №А348271 від 28.03.2014 року на суму 24650,28 дол. США (том 1 а.с.53), міжнародною товарно-транспортною накладною №004067 (том 1 а.с.157-158), електронною експортною декларацією зі штрих кодом №14341200ЕХ082376 (том 1 а.с.80); рахунком-фактурою (Invoice) № А 348303 від 31.03.2014 року на суму 24569,37 дол. США. (том 1 а.с.54), міжнародною товарно-транспортною накладною №004069 (том 1 а.с.160-161), експортною декларацією зі штрих кодом №14341200ЕХ084093 (том 1.а.с.82)

Відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується відповідними відмітками у міжнародних товарно-транспортних накладних №004067 та №004069, проте, оплатив його вартість частково, в сумі 9000 дол.США, що підтверджується банківською випискою за 30.04.2014 року (том 1 а.с.212-213).

Так, умовами Контракту встановлено, що оплата вартості партії товару по відповідному додатку перераховується на рахунок продавця через 30 днів після дати Інвойсу.

Тобто, останнім днем виконання зобов`язань з оплати рахунку-фактури №А 348271 від 28.03.2014 року є 28.04.2014 року, а рахунку-фактури №А348303 від 31.03.2014 року є 30.04.2014 року.

Тобто, борг відповідача перед компанією "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." за поставлений товар, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, становить 40219,65 дол. США (49219,65 дол. США 9000,00 дол. США).

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що згідно висновку Донецької торгово-промислової палати від 16.12.2014 №2812/2/12.02-03, Товариство з обмеженою відповідальністю "Батата", яке розташоване у місті Донецьк, з 14.04.2014 року не мало можливості виконувати зобов`язання за контрактом у зв`язку із проведенням бойових дій на території Донецької та Луганської областей.

Так, форс-мажорні обставини відносно відповідача за твердженням останнього закінчились 17.12.2014 року (дата перереєстрації підприємства з міста Донецьк на місто Біла Церква).

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів повідомлення продавця про настання вказаних форс-мажорних обставин, як це було передбачено умовами контракту.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження відповідача, що строки оплати, відповідно до п.10.1 контракту, були відкладені на строк дії форс-мажорних обставин до 17.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи 12.04.2013 року між компанію "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." (страхувальником) та Акціонерним товариством "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (страховик), був укладений договір страхування/Поліс № 11099113 від 12.04.2013 року, відповідно до умов якого позивач здійснює страхування короткострокових експортних кредитів на постачання товару із Туреччини та пов`язаних з цією процедурою ризиків, в результаті яких виникають збитки, здійснює компенсацію втрат в обумовлених межах на підставі документів, які є невід`ємною частиною договору страхування, таких як форма страхування/декларація, отриманої від страхувальника, загальний поліс короткострокового експортного кредиту, за умови відшкодованих зі сторони страхувальника АТ "Турк Ексімбанк" вкладів і надбавок за оформлення полісу, за умови дотримання обумовлених у договорі страхування і додатках до нього обов`язків та загальних правил (далі - поліс).

Згідно з вказаним полісом кодом експортера є № 11099-1.

Відповідно до ст.16 полісу виплати компенсації будуть проводитися після остаточного завершення перевірки у випадку необхідності зібрання всіх доказів для підтвердження розміру збитку. Строк настання збитку встановлюється датою через 4 місці після дня запланованої оплати суми, що не була сплачена.

У випадку письмового звернення страхувальника до закінчення строку договору, договір страхування продовжується тільки при затвердженні зі сторони Турк Ексімбанк Відповідно (ст. 35 полісу).

Відповідно до форми страхової декларації (№ SК03) від 16.04.2013 року (код експортера № 11099-1), що є невід`ємною частиною договору страхування/Поліс № 11099113 від 12.04.2013 року, строк дії даного договору починається з 12.04.2013 року, датою закінчення дії договору страхування встановлено 30.04.2014 року. Строк дії договору страхування складає 1 рік від початкової дати, кінцева дата визначається додаванням часу до кінця місяця, з того моменту, коли закінчується річний строк дії договору.

Згідно форми страхової декларації (№ SК03) від 16.04.2013 р. (код експортера № 11099-1) сторонами було визначено максимальний розмір компенсації 10 мільйонів доларів США з правом банку змінити граничний розмір компенсації в односторонньому порядку, погоджено 90% розмір компенсації майбутніх збитків у випадку затвердженого ліміту покупця та за нормативом у випадку невстановленого ліміту покупця; сторони обумовили, що договір страхування охоплює всі поставки товару, строк платежів за які може бути встановлено до 360 днів.

Водночас, з метою страхування правовідносин з відповідачем, позивачем, відповідно до умов полісу, 02.12.2013 року було видано Загальний поліс страхування короткострокового експортного кредиту Затвердження кредитоспроможності покупця від 02.12.2013 року - страховий код 11099, страховий номер 11099113, згідно якого страхувальник: "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C.", покупець: 176472 Товариство з обмеженою відповідальністю "Батата", сума ліміту покупця 75000 доларів США, строк погашення платежу 120 днів, дата початку дії 01.11.2013 року, дата закінчення дії 31.10.2015 року.

З огляду на викладене колегія судді не приймає як належний висновок суду першої інстанції, що договір страхування припинив свою чинність 30.04.2014 року.

Відповідно до форми страхової декларації (№SК03) від 24.04.2014 року (код експортера №11099-2), Поліс №11099214, строк дії даного договору починається з 01.05.2014 року, датою закінчення дії договору страхування встановлено 30.04.2015 року. Строк дії договору страхування складає 1 рік від початкової дати, кінцева дата визначається додаванням часу до кінця місяця, з того моменту, коли закінчується річний строк дії договору.

Тобто, враховуючи положення ст. 35 Полісу, сторони заповненням та погодженням форми страхової декларації (№SК03) від 24.04.2014 року продовжили строк дії полісу, на наступний річний період, на тих же умовах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що поставка товару відбулася в період дії договору страхування, строк оплати за контрактом відповідав умовам договору страхування, крім того, відбулася пролонгація договору страхування відповідно до визначеної у ньому процедури.

Так, враховуючи, що відповідач заборгував за товар то має місце настання страхового випадку на суму боргу покупця, який не перевищив встановлений банком ліміт.

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий товар продавець, відповідно до умов полісу, укладеного із позивачем, скористався правом на отримання страхового відшкодування.

В подальшому, позивачем-страховиком була складена електрона таблиця розрахунку компенсації: експортер 11099 - Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C.; одержувач 176472 Товариство з обмеженою відповідальнісю "Батата", кількість відправлень 49219,65 доларів США, кількість збитку 40223,65 доларів США, сума загальної компенсації 36240,53 доларів США, курс обміну 2,2102, еквівалент 80098,82 турецьких лір (а.с.235).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2014 року компанія "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." склала Акт про передачу №26406, у якому вказала, що зробила поставку для компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" та виплату отримає за реквізитами, вказаними нижче. Згідно зі страховою угодою Поліса №11099113, підписаного з Ексімбанком, про часткову компенсацію Ексімбанком, виплата суми, що підлягає відшкодуванню, у розмірі 40223,65 доларів США, яка раніше ніколи не призначалася в країні чи закордоном, частково чи повністю, фізичній чи юридичній особі, та ніколи не підлягала заставі, з усіма правами, у тому числі допомоги правових органів, безповоротно передається та присвоюється Ексімбанку. Згідно акту поставлено товар на суму 49219,65 доларів США, підлягає відшкодуванню 40223,65 доларів США (том 1 а.с.55-58).

Одночасно, на суму страхового відшкодування страхувальник склав документ під назвою "Поручительство уступки прав требований (цессія)".

Разом з цим, за твердженням позивача перехід права вимоги відбувся в порядку суброгації, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, на повну суму боргу відповідача згідно підписаних ним документів.

18.12.2014 року компанія "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." склала Розписку про погашення боргу №26407, у якій вказано, що згідно страхового полісу Турк Ексімбанк №11099113 була застрахована заборгованість за відвантажений товар на суму 40223,65 доларів США, відправлений компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата". Підтверджує, що у зв`язку із тим, що сума даної кредиторської заборгованості разом зі штрафами в розмірі 80098,82 турецьких лір виплачена у відповідності із договором страхування зі сторони Турк Ексімбанк, то сума заборгованості у розмірі 40223,65 доларів США відносно вказаної поставки погашена і згідно цього компанія не має претензій до Турк Ексімбанк (том 1 а.с.127-128).

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно банківської виписки від 29.12.2014 року позивач сплатив компанії "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." страхове відшкодування у розмірі 80098,82 турецьких лір, що є еквівалентом 36240,50 доларів США з призначенням платежу "750 компенсаційна оплата 11099/2 компанії Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." (том 1 а.с.61, 130-131).

Разом з цим, 15.01.2015 року позивач направив відповідачу претензію на суму 49219,65 дол. США з вимогою негайно оплатити її на вказані у претензії банківські реквізити позивача. Окрім того, за змістом претензії, продавець, як первісний кредитор, передав право вимоги зазначеної вище суми заборгованості до АТ "Турк Ексімбанк" (новий кредитор). Про виконання передачі права вимоги сплати заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Батата", як боржник, був повідомлений письмово (том 1 а.с.62-64).

Відповідач в свою чергу направив позивачу відповідь №19 від 26.03.2015 року на претензію, за змістом якої відповідач підтвердив наявність заборгованості перед компанією "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." у розмірі 40223,65дол. США та вказав на те, що в додатках до претензії відсутні документи стосовно згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" на передання права вимоги від "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C." на користь АТ "Турк Ексімбанк" (том 1 а.с.65).

Відповідно до ст. 30 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, продавець зобов`язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Згідно ст. 207 Турецького зобов`язального кодексу договір купівлі-продажу це договір, в якому продавець зобов`язується передати право володіння і право власності на продане майно покупцеві, а покупець зобов`язується сплатити ціну. Продавець і покупець зобов`язані погасити свої борги одночасно, якщо інше не передбачено договором або якщо не існує звичай в протилежному сенсі.

Продавець зобов`язаний передати володіння проданої речі покупцеві з метою передати йому право власності на продану річ (ст. 210 Турецького зобов`язального кодексу).

Контрактом встановлені умови поставки - CIP Донецьк, Україна Инкотермс-2010.

Умова CIP (Carriage and Insurance Paid To) або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) термін Інкотермс-10, який означає, що продавець доставить товар названому покупцем перевізнику, оплатить перевезення та страховку.

Відповідно до ст. 53 Конвенції покупець зобов`язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 59 Конвенції покупець зобов`язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Якщо немає договору про протилежному значення, коли покупець вступає у володіння проданого товару, тоді ціна продажу підлягає оплаті (ст. 234 Турецького зобов`язального кодексу).

Так, відповідно до ст. 1401 Турецького Кодексу про боргові зобов`язання, угода страхування це угода між страхувальником і страховиком в силу якого страховик зобов`язується при настанні страхової події (загрози або ризиків, що наносять матеріальні збитки правам та інтересам страхувальника, а також зо стосуються тривалості життя або деяких обставин у житті однієї чи декількох осіб) виплатити страхову суму страхувальнику або іншій особі або виконати певні дії, а страхувальник зобов`язується оплатити страхові внески у встановлений термін.

Згідно ст. 1409 Турецького кодексу про боргові зобов`язання, страховик несе відповідальність за відшкодування збитків, викликаних ризиками, передбаченими угодою страхування.

Відповідно до ст. 1459 Турецького Кодексу про боргові зобов`язання страховик зобов`язаний компенсувати страхувальну суму та збитки.

Згідно ст.ст. 1472, 1481 Турецького Кодексу про боргові зобов`язання, після виплати страховиком страхувальнику компенсації до страховика переходять юридичні права страховика вимагати виплату збитків. У разі, якщо страхувальник володіє правом подати позов проти осіб, які відповідальні за ці збитки, це право переходить до страховика у сумі, яка відповідає сплаченої страховиком компенсації.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у даній справі виступає на правах потерпілого (компанії "Сартен Амбалаж Санаі Тіжарет A.C."), а тому до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки Товариства з обмеженою відповідльністю "Батата".

При цьому зі змісту Акту про передачу №26406 від 18.12.2014 та Розписки про погашення боргу №26407 від 18.04.2014 вбачається, що у зв`язку із виплатою страхового відшкодування сума заборгованості відносно вказаної поставки погашена, а до позивача від страхувальника перейшло право вимоги отримання суми заборгованості від продавця (відповідача).

Щодо доводів відповідача на заборону умовами контракту уступати право вимоги без згоди покупця колегія суддів відзначає, що ні законом, ні умовами контракту сторонам не заборонено страхувати комерційні ризики, і у даному випадку право вимоги перейшло у зв`язку з настанням страхового випадку і виплатою страхового відшкодування.

Водночас, колегія суддів враховуючи посилання Верховного Суду, що зазначений вище акт та розписка про погашення боргу були складені до дати здійснення банком страхового відшкодування у розмірі 80098,82 турецькі ліри за договором страхування, у той час як розписка про погашення боргу за встановленим судом апеляційної інстанції її змістом містить твердження про погашення заборгованості перед Компанією внаслідок здійснення банком страхового відшкодування на момент складання цієї розписки, відзначає наступне.

Так, вказаний акт та розписка були складені компанією (Sartenambalajsanayiveticaret А.С.) з нотаріально засвідченим підписом уповноваженої особи компанії для передачі позивачу, з метою отримання виплати страхового відшкодування, відповідно документи не містять жодних вказівок на дату отримання страхового відшкодування, а лише підтверджують факт настання певних юридичних обставин.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги лист №26964994-203-6705/18 від 09.08.2018 року, виданий по місцю вимоги позивачем, яким банк підтверджує, що сума страхового відшкодування в розмірі 80098,82 турецькі ліри була сплачена страховику 29.12.2014 року (наявний в матеріалах справи).

Тобто, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника, з урахуванням розписок, актів та листа відповідачу від страхувальника про повне відшкодування йому збитків та передачу страховику права вимоги на повну суму збитків, відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах всієї несплаченої покупцем суми боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в порядку суброгації, керуючись ст.ст. 1472, 1481 Турецького Кодексу про боргові зобов`язання страховик (позивач) мав право вимагати в судовому порядку збитки в сумі саме сплаченої компенсації 80098,82 турецьких лір, що є еквівалентом 36240,50 доларів США, а не суму збитків в розмірі 4223,65 доларів США переданої за уступкою права вимоги, що не заперечується відповідачем.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження відповідача на пропуск позовної давності, оскільки, як правильно зазначено скаржником, відповідно до ст. 146 Турецького Кодексу про боргові зобов`язання на будь-які боргові зобов`язання, якщо інше не передбачено законодавством, розповсюджуються положення щодо десятирічного терміну давнини.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 36240,50 доларів США збитків в порядку суброгації, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4887,00 доларів США, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, останній з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу звернувся на стадії касаційного розгляду справи. Скаржник не вимагав стягнути з відповідача витрати на правову допомогу ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надав відповідних заяв, попередніх розрахунків та доказів понесених судових витрат.

Отже, заявником не дотримано як встановлених Господарським процесуальним кодексом України строків на подання до суду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, так і доказів понесення таких витрат.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року №904/83089/17.

При цьому, копія контракту №22/063/2018-1 від 22.03.2018 року, копії рахунків (Invoice) №27/03/18-1 від 27.03.2018 року, №31/01/19-1 від 31.01.2019 року, №09/01/20-1 від 09.01.2020 року та №10/02/20-1 від 10.02.2020 року, копію акту приймання-передачі від 28.12.2018 року та виписки з банку від 28.01.2020 року, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до п. 2.1 контракту №22/063/2018-1 від 22.03.2018 року, виконавець надає замовникові послуги, які зазначаються в рахунку (Invoice).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме рахунків (Invoice), останні не місять опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом відповідно до умов договору, інформації щодо витраченого адвокатом часу, розцінок, тощо.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що зокрема, в рахунку №27/03/18-1 від 27.03.2018 року не зазначено, що послуги пов`язані саме з судовим розглядом справи, а в рахунку №09/01/20-1 від 09.01.2020 року зазначено: «за супроводження примусового виконання», проте примусове виконання не є стадією судового розгляду, та відповідно їх плата не є судовими витратами.

Водночас, акту приймання-передачі від 28.12.2018 року містить лише посилання на рахунок №27/03/18-1 від 27.03.2018 року, який в свою чергу не містить опису послуг їх вартість, тощо.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів, що підтверджують послуги правничої допомоги, неможливо визначити їх співмірність обсягу наданих послуг та витраченому часту, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, зокрема, що позивач набув право вимоги до відповідача у зв`язку із виплатою страхового відшкодування і останнім заборгованість погашена не була, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пов`язані із розглядом справи, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" (09106, Київська обл., місто Біла Церква, вилиця Таращанська, будинок 197, ідентифікаційний код 37135402) на користь Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAR KREDI BAMKASI A.S.) (Сараї Мах. Унтел Сік №19 34768, Умарниє, Стамбул, Туреччина / Saray Mah.Untel Sok. No 19 34768 Umraniye Istanbul Turkey, реєстраційний код 845859) - 36240,50 доларів США (тридцять шість тисяч двісті сорок доларів США 50 центів) збитків, 539,38 доларів США (п`ятсот тридцять дев`ять доларів США 38 центів) судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Судові витрати в частині судового збору понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" (09106, Київська обл., місто Біла Церква, вилиця Таращанська, будинок 197, ідентифікаційний код 37135402) на користь Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAR KREDI BAMKASI A.S.) (Сараї Мах. Унтел Сік №19 34768, Умарниє, Стамбул, Туреччина / Saray Mah.Untel Sok. No 19 34768 Umraniye Istanbul Turkey, реєстраційний код 845859) 1761,82 грн (одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня 82 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу від 16.04.2018 року, 816,22 доларів США (вісімсот шістнадцять доларів США 22 центи) за подання апеляційної скарги на рішення.

4. В стягненні витрат на правничу допомогу Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" відмовити.

5. Судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Акціонерного товариства "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAR KREDI BAMKASI A.S.) (Сараї Мах. Унтел Сік №19 34768, Умарниє, Стамбул, Туреччина / Saray Mah.Untel Sok. No 19 34768 Umraniye Istanbul Turkey, реєстраційний код 845859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Батата" (09106, Київська обл., місто Біла Церква, вилиця Таращанська, будинок 197, ідентифікаційний код 37135402) 2809,27 грн (двадцять вісім тисяч дев`ять гривен 27 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/614/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.В. Сулім

СуддіО.М. Коротун

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 01.10.2020 року.