Постанова

від 22.09.2020 по справі 910/20004/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/20004/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Дідиченко М.А.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 22.09.2020 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 01.04.2020 у справі№910/20004/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю Логістичний консалтинг центр - 1 пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 (суддя Омельченко Л.В.) заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - задоволено частково. Покладено субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника - ТОВ Логістичний консалтінг центр-1 на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку 2 938 820,12 грн. для забезпечення задоволення вимог кредиторів. У іншій частині постановлено відмовити.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.07.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Станік С.Р., Копитова О.С.

У зв`язку з перебуванням у період з 27.07.2020 по 07.08.2020 судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 №09.1-08/2050/20, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20004/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020, справу передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 відкрите апеляційне провадження у справі №910/20004/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 та призначено справу до розгляду на 22.09.2020.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на їх адреси місцезнаходження копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

1. Зміст обставин справи.

1.1. У листопаді 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна (Заявник) звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Логістичний консалтінг центр-1 (Боржник) у зв`язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість за договором поставки, вказуючи на наявність безспірних грошових вимог до боржника у розмірі 2 922 820,12 грн.

1.2. Ухвалою від 29.11.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника з відповідними процесуальними наслідками, зокрема, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до Боржника, призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича.

1.3. Під час попереднього засідання 07.02.2018 було затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника, а також визначено дату проведення підсумкового засідання суду.

1.4. Постановою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018, з поміж іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича.

1.5. Від ліквідатора банкрута 03.08.2018 до суду надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях Боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів Боржника.

1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях Боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів Боржника, викликано у судове засідання ОСОБА_1 (колишнього керівника банкрута) та встановлено йому строк для вчинення процесуальних дій.

1.7. Ухвалою Господарського суду від 17.12.2018 заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях Боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів було відхилено.

1.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про продовження строку ліквідаційної процедури було відмовлено, зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. виконати вимоги постанови суду про визнання боржника банкрутом від 19.03.2018, вчинити всі дії у ліквідаційні процедурі та подати на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, призначено засідання суду для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, викликано у судове засідання ліквідатора банкрута та учасників справи.

1.9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про встановлення іншого строку для подання звіту було відмовлено, зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. виконати вимоги постанови суду про визнання боржника банкрутом від 19.03.2018, вчинити всі дії у ліквідаційні процедурі (вичерпний перелік заходів) та подати на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, призначено засідання суду для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, здійснено виклик у судове засідання ліквідатора банкрута та учасників справи, здійснено повторний запит до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство для визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у справі.

1.10. Через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. 23.09.2019 надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

1.11. Через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. 11.12.2019 надійшла уточнена заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника із додатковими документами до неї.

1.12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 було залучено до участі у справі № 910/20004/17 про банкрутство Боржника: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , встановлено ним строк для подачі до суду письмових пояснень/заперечень на заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язанням Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів.

1.13. На електронну пошту суду 27.03.2020 від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. надійшло клопотання про розгляд справи № 910/20004/17 про банкрутство Боржника 01.04.2020 без участі арбітражного керуючого Гайдукова С.П. та задоволення заяви ліквідатора Боржника Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язанням Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів (з урахуванням уточнень), яку ліквідатор підтримує в повному обсязі.

1.14. У судове засідання 01.04.2020 учасники справи не з`явились.

2. Зміст та обґрунтування оскарженої ухвали.

2.1. Як зазначалось вище, оскарженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - задоволено частково.

Постановлено покласти субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях Боржника на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку 2 938 820,12 грн. для забезпечення задоволення вимог кредиторів.

У задоволенні іншої частини заяви постановлено відмовити.

2.2. В оскарженій ухвалі місцевий господарський суд, зокрема, зазначив, що

2.2.1. Керівник Боржника - ОСОБА_1 , незважаючи на численні запити арбітражного керуючого після порушення провадження у справі про банкрутство Боржника ухилявся від передачі будь-яких документів боржника, в тому числі щодо дебіторської заборгованості, яка в умовах інших активів мала визначальне значення у справі про банкрутство боржника.

2.2.2. Боржник з моменту його створення (09.04.2016) жодного разу не надавав до відповідних державних контролюючих органів статистичної, бухгалтерської та податкової звітності, що на думку ліквідатора свідчить про умисні та свідомі дії колишнього керівника та співзасновників, які повинні контролювати дії керівника, направлені на приховування реального стану підприємства та інформації про його активи.

2.2.3. Засновники (учасники) Боржника повинні були контролювати дії колишнього керівника банкрута та затверджувати (погоджувати) щорічні фінансові звіти підприємства на Загальних зборах учасників. Окрім того, засновники (учасники) товариства повинні були на позачергових Загальних зборах розглядати питання, безпосередньо пов`язані з порушенням справи № 910/20004/17 про банкрутство Боржника, оскільки чинним на той час законодавством України було передбачено саме обов`язок засновників (а не право) на розгляд зазначених вище питань на Загальних зборах учасників. Як вбачається з матеріалів справи, учасники Боржника та колишній його керівник умисно ухилилися від виконання своїх обов`язків щодо поточної діяльності товариства та контролю за нею.

2.2.4. Ліквідатором банкрута було зауважено, що після порушення провадження у справі про банкрутство керівник Боржника зник взагалі, на письмові вимоги арбітражного керуючого жодної відповіді не надав. Отже, ні з державних органів, ні від керівника Боржника, ліквідатору банкрута не вдалось отримати оригіналів чи копій фінансової звітності підприємства, при цьому підприємство фактично здійснювало діяльність лише один рік з моменту створення.

Вказане вище унеможливило проведення ліквідатором банкрута повного аналізу фінансово-господарського стану банкрута згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

2.3. Місцевий господарський суд також зазначив, що:

2.3.1.Ліквідатором банкрута було отримано виписку по рахунку Боржника у ПАТ КБ Євробанк за період з 13.04.2016 по 14.03.2017. Згідно вказаної виписки по рахунку після надходження грошових коштів на загальну суму 501 000,00 грн. на рахунок вони одразу виводились керівником банкрута через надання фінансової допомоги пов`язаним підприємствам, серед яких ТОВ Логістичний консалтінг центр-2 , ТОВ Агроекспорт-2016 , ТОВ Профбезпека .

2.3.2. Вказані юридичні особи є пов`язаними з Боржником, оскільки згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- ТОВ Логістичний консалтінг ценрт-2 зареєстровано з Боржником за однією адресою: АДРЕСА_1, нежиле прим. 257 та має тих самих засновників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Керівником ТОВ Логістичний консалтінг центр-2 є також ОСОБА_1 ;

- ТОВ ПРОФБЕЗПЕКА зареєстровано з Боржником за однією адресою: АДРЕСА_1 , засновником і керівником є ОСОБА_4 . Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ АГРОЕКСПОРТ-2016 (ідентифікаційний код: 40340568) є ОСОБА_4 .

2.3.3. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у всіх вказаних вище юридичних осіб статутний капітал становить до 2000,00 грн. та майнових активів, на які можливо було б звернути стягнення, у власності не перебуває.

2.3.4. З метою повернення підприємству-банкруту грошових коштів у розмірі 501 000,00 грн., отриманих третіми особами в якості безвідсоткової фінансової допомоги, ліквідатором банкрута було підготовлено відповідні вимоги на адреси ТОВ Логістичний консалтінг центр-2 , ТОВ Агроекспорт-2016 та ТОВ Профбезпека .

Рекомендований лист із вимогою про повернення грошових коштів, який був направлений ліквідатором банкрута на адресу ТОВ Агроекспорт - 2016 , було повернуто, причиною повернення зазначено: адреса не знайдена . Інші два листи були повернуті ліквідатору банкрута у зв`язку з закінченням терміну зберігання .

2.3.5. Вказані обставини, на думку ліквідатора банкрута, свідчать про те, що між керівником, засновниками (учасниками) Боржника та посадовими особами та засновниками (учасниками) ТОВ Логістичний консалтінг ценрт-2 , ТОВ ПРОФБЕЗПЕКА та ТОВ АГРОЕКСПОРТ-2016 існувала змова з метою незаконного виведення з рахунку підприємства-банкрута грошових коштів у загальному розмірі 501 000,00 грн., що призвело до суттєвого погіршення фінансового стану Боржника.

2.4. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що:

2.4.1. Ліквідатором банкрута було направлено на адресу Святошинського УП Головного управління національної поліції України в м. Києві заяву про злочин у порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України від 21.06.2019 за вих. № 02-01/87. На адресу ліквідатора банкрута жодної інформації про результати розгляду вказаної заяви не отримано, у зв`язку з чим ним було подано до Святошинського районного суду м. Києва скаргу від 03.07.2019 за вих. № 02-01/89 на бездіяльність слідчого. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2019 по справі № 759/12085/19 скаргу ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Гайдукова С.П. було задоволено, зобов`язано уповноважених осіб Святошинського УП Головного управління національної поліції у м. Києві внести відомості до ЄРДР за повідомленням ліквідатора Боржника від 24.06.2019 про вчинення кримінального правопорушення.

2.4.2. Враховуючи викладені вище обставини, ліквідатор банкрута звернувся до Господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальністю по зобов`язаннях Боржника на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

2.5. В оскарженій ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що:

2.5.1. Основною метою субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

До того ж, субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках так і майна банкрута. Така відповідальність не пов`язується з наявністю вироків у кримінальних справах.

2.5.2. З наданих ліквідатором банкрута виписок по рахунках Боржника у ПАТ КБ Євробанк за період з 13.04.2016 по 14.03.2017, судом встановлено перерахування ТОВ Логістичний консалтінг центр-2 , ТОВ Агроекспорт-2016 , ТОВ Профбезпека фінансової допомоги на загальну суму 501 000,00 грн. При цьому, спроби ліквідатора банкрута повернути вказані грошові кошти у зазначених вище юридичних осіб, виявились марними у зв`язку з відсутністю їх за юридичними адресами.

2.5.3. Підприємство-банкрут повинно було звітувати до відповідних державних органів за 2016 рік та 2017 рік (а також щокварталу, якщо вказаний обов`язок прямо встановлено чинним на той час законодавством України). Втім, Боржник з моменту його створення (09.04.2016) жодного разу не надавав до відповідних державних контролюючих органів статистичної, бухгалтерської та податкової звітності. Отже, неподання до податкових органів та органів статистики відповідної фінансової звітності підприємства, залишення без відповідей численних звернень ліквідатора банкрута із вимогами про надання документів Боржника, відомостей про дебіторську заборгованість, призвело до об`єктивної неможливості ліквідатору банкрута провести повний аналіз фінансово-господарського стану банкрута згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

2.5.4. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновків, що вказані обставини свідчать про умисні та свідомі дії колишнього керівника та співзасновників (які повинні контролювати дії керівника), направлені на приховування реального стану підприємства та інформації про його активи.

2.6. Місцевий господарський суд також зазначив, що

2.6.1. Засновники (учасники) товариства повинні були контролювати дії колишнього керівника банкрута та затверджувати (погоджувати) щорічні фінансові звіти підприємства на Загальних зборах учасників. Окрім того, засновники (учасники) товариства повинні були на позачергових Загальних зборах розглядати питання, безпосередньо пов`язані з порушенням справи № 910/20004/17 про банкрутство Боржника. Чинним на той час законодавством України було передбачено саме обов`язок засновників (а не право) щодо розгляду зазначених вище питань на Загальних зборах учасників.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що учасники та колишній керівник умисно ухилилися від виконання своїх обов`язків щодо поточної діяльності та контролю за нею.

2.6.2. Дії керівника, засновників (учасників) Боржника, посадових осіб та засновників (учасників) ТОВ Логістичний консалтінг ценрт-2 , ТОВ Профбезпека та ТОВ Агроекспорт-2016 фактично призвели до незаконного виведення з рахунку підприємства-банкрута грошових коштів в загальному розмірі 501 000,00 грн., що стало причиною суттєвого погіршення фінансового стану Боржника.

2.6.3. Відсутність з`ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у разі недостатності майна боржника вказувала б на не здійсненням ліквідатором банкрута всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство

2.7. Щодо вимоги ліквідатора банкрута про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку 2 938 820,12 грн. для забезпечення задоволення вимог кредиторів та 138 383,63 грн. судових витрат (витрати у справі про банкрутство та оплата послуг ліквідатора), місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до змісту частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор банкрута не є його кредитором у розумінні закону, а витрати ліквідаційної процедури не є кредиторськими вимогами, а тому такі витрати не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Зважаючи на викладене, вимоги у частині 138 383,63 грн. судових витрат (витрати у справі про банкрутство та оплата послуг ліквідатора) судом було відхилено.

2.8. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи частини 1 статті 2, статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 619 Цивільного кодексу України, статей 8, 10, 11, 13 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , частини 3 статті 23, статей 61, 63 Закону України Про господарські товариства (в редакції чинній на момент здійснення товариством своєї діяльності) дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданої ліквідатором банкрута заяви про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язанням боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів.

3. Зміст та обґрунтування апеляційної скарги.

3.1. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 в частині задоволення заяви ліквідатора і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях Боржника, у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів - відмовити у повному обсязі.

3.2. Скаржник, зокрема, зазначає, що:

3.2.1. Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності своєю ухвалою від 17.12.2018, але неправомірно та необґрунтовано задовольнив подану втретє та уточнену заяву ліквідатора від 11.12.2019 за відсутності будь-яких додатково встановлених обставин у справі, відсутності доказів доведення боржника до банкрутства у зв`язку з винними діями засновників та керівника.

3.2.2. Так, в ухвалою від 17.12.2018 заяву ліквідатора було відхилено з огляду на те, що відсутні підстави вважати дії керівника Боржника по перерахуванню коштів за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на розрахункові рахунки ТОВ Логістичний консалтинг центр-2 , ТОВ Агроекспорт-2016 , ТОВ Профбезпека неправомірними та винними. При цьому, суд визнав недоведеним причинно-наслідковий зв`язок між діями керівника Боржника щодо перерахування грошових коштів та неможливістю задоволення вимог кредиторів.

3.2.3. Ліквідатор звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника, в підтвердження викладених у заяві доводів надав у якості доказів лише запит та відповідь ГУ статистики у м. Києві, копію виписки по рахунку Боржника.

3.2.4. У втретє поданій заяві доводи, обґрунтування або інші докази на підтвердження обставин, викладених у заяві, які б були відмінними від тих, що були вказані у попередніх заявах, не наведено.

3.3. Скаржник також зазначив, що під час зборів комітету кредиторів 06.04.2019 ліквідатор повідомив, що під час здійснення ліквідаційної процедури Боржника майнових активів (майна та майнових прав) Боржника не виявлено, окрім права вимоги щодо повернення грошових коштів, які обліковувалися на рахунку в ПАТ КБ Євробанк в розмірі 4 287 950, 51 грн. Вказана заборгованість включена до VII черги реєстру вимог, що підтверджується довідкою ПАТ КБ Євробанк .

3.4. Скаржником було своєчасно подано до банку платіжне доручення про сплату на користь Заявника грошових коштів в сумі 2 879 625, 73 грн. за укладеним договором поставки №004/Д2305 від 23.05.2016. натомість банк не здійснив перерахування коштів на користь Заявника з підстав, які не залежали від Боржника, або його засновників чи керівника.

3.5. На підставі рішення Правління НБУ від 17.062016 №73-рш Про віднесення ПАТ КБ Євробанк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 №1041 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Євробанк , а відповідно до рішення Правління НБУ від 16.08.2016 №215-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ Євробанк виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про початок процедури ліквідації цього банку та делегування повноважень ліквідатора банку.

3.6. Боржник, ТОВ ЛКЦ-2 та ТОВ ЛКЦ-3 звертались до Заявника з пропозицією укласти мирову угоду, а з метою погашення заборгованості перед Заявником було запропоновано:

- продати Заявнику за 1 грн. 100% статутного капіталу ТОВ ЛКЦ-2 та ТОВ ЛКЦ-3 .

- заборгованість Боржника в сумі 2 879 625, 73 грн. перед Заявником буде погашено шляхом відступлення права вимоги на заборгованість на ТОВ ЛКЦ-2 (сума заборгованості перед Боржником складає 1 439 812, 50 грн.), ТОВ ЛКЦ-3 (сума заборгованості перед Боржником складає 1 439 813, 23 грн.).

Звернуто увагу, що кредиторські вимоги ТОВ ЛКЦ-2 у розмірі 4 287 950, 51 грн. та ТОВ ЛКЦ-3 у розмірі 4 308 745, 21 грн. включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Євробанк , в зв`язку з чим заборгованість Боржника перед Заявником буде повністю погашена.

3.7. Саме банківською установою було змінено строк виконання платіжних доручень за день до подання платіжного доручення про оплату товарів на користь Заявника, та взагалі відмовлено у його виконанні після введення в банк тимчасової адміністрації.

3.8. Вимоги Боржника у сумі 4 221 455, 36 грн. було акцептовано (7 черга), однак в ході ліквідаційної процедури банку задоволені не були.

3.9. Матеріали справи не містять номеру кримінального провадження у ЄДРДР , а також дати внесення відомостей до Реєстру.

3.10. Скаржник також зазначив, що реалізацією за результатами аукціону права вимоги до банку на загальну суму 4 287 950, 51 грн. за ціною 18 808, 33 грн., могли бути задоволені у повному обсязі вимоги Заявника.

3.11. Правовою підставою для перерахування коштів у вигляді фінансової допомоги були договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, натомість матеріали справи не містять доказів щодо оскарження цих договорів чи визнання їх недійсними в судовому порядку.

3.12. Крім того, скаржник зазначив, що ліквідатором передчасно подана заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, оскільки формування ліквідаційної маси наразі не завершено, ліквідатором не вжито належних заходів щодо повернення майна від третіх осіб, оскільки ним не було проведено дій з повернення фінансової допомоги чи можливого продажу права вимоги до вказаних боржників.

3.13. Обов`язковою умовою для притягнення засновників боржника до субсидіарної відповідальності є встановлений факт вини засновників (у порядку КК України чи КУпАП). Неподання фінансової звітності, залишення без відповіді звернень ліквідатора, відсутність розгляду на позачергових загальних зборах питань, пов`язаних з порушенням справи про банкрутство Боржника не можуть слугувати підставою для покладення субсидіарної відповідальності, оскільки нею є лише доведення підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

3.14. Зважаючи на викладене скаржник, посилаючись на приписи статті 42 Господарського кодексу України, частини 1 статті 2, статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дійшов висновків про наявність правових підстав для скасування ухвали суду та відмови в задоволенні заяви ліквідатора.

4. Зміст та обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу.

4.1. У відзиві на апеляційну скаргу Заявник просить відмовити скаржнику у задоволенні вимог щодо скасування оскарженої ухвали.

4.2. У відзиві Заявник, зокрема, зазначає, що:

4.2.1. Суд обґрунтовано дійшов до висновку, що керівник Боржника, незважаючи на численні запити арбітражного керуючого після порушення провадження у справі про банкрутство ухилявся від передачі будь-яких документів Боржника, в тому числі щодо дебіторської заборгованості , яка в умовах інших активів мала визначальне значення у справі про банкрутство Боржника.

4.2.2. Боржник з моменту створення жодного разу не надавав до відповідних державних контролюючих органів статистичної, бухгалтерської та податкової звітності, що, згідно висновків ліквідатора, свідчить про умисні та свідомі дії колишнього керівника та співзасновників, направлені на приховування реального стану підприємства та інформації про його активи. До того ж суд дійшов до вірного висновку, що Боржник повинен був звітувати до відповідних державних органів за 2016 та 2017 рік (а також щокварталу, якщо вказаний обов`язок прямо встановлено чинним на той час законодавством України).

4.2.3. Засновники (учасники) Боржника повинні були контролювати дії колишнього керівника Боржника та затверджувати (погоджувати) щорічні фінансові звіти Боржника на загальних зборах учасників, а також розглядати на позачергових загальних зборах питання, безпосередньо пов`язані з порушенням справи про банкрутство Боржника.

4.2.4. Чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб.

4.2.5. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

4.2.6. Згідно виписки ПАТ КБ Євробанк по рахунку Боржника, після надходження грошових коштів на загальну суму 501 000 грн. на рахунок, вони відразу виводились керівником банкрута через надання фінансової допомоги пов`язаним підприємствам, серед яких ТОВ Логістичний консалтинг центр - 2 , ТОВ Агроекспорт-2016 , ТОВ Профбезпека .

4.2.7. Арбітражним керуючим було проведено всі необхідні дії для встановлення дійсних обставин справи, а суд всебічно, повно та об`єктивно здійснив дослідження та оцінку наявних у справі доказів, що доводять наявність умислу в діях керівника та засновників Боржника, направленого на доведення даного підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів Боржника.

4.3. До апеляційної скарги не було долучено всі звернення, на які посилається апелянт, в тому числі заяву про скоєння злочину керівництвом ПАТ КБ Євробанк . Крім того, до наданих звернень не було додано докази їх направлення на адресу отримувача. Таким чином, дані документи не можуть бути прийняті до уваги судом як такі, що підтверджують наміри керівника та засновників Боржника для вирішення проблеми щодо погашення заборгованості.

4.4. Крім того, апелянтом не було долучено до апеляційної скарги копію договору поворотної фінансової допомоги №17/2016 від 07.06.2016, відтак твердження про не надання, а повернення коштів не доведено належними та допустимими доказами.

4.5. Господарським судом міста Києва під час розгляду справи було повно і всебічно встановлено всі обставини справи, надано справедливу оцінку всім аргументам, досліджено всі необхідні докази.

5. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

5.1. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала від 10.03.2020 про призначення судового засідання на 01.04.2020, в якому було винесено оскаржену ухвалу, надіслано скаржнику засобами поштового зв`язку 17.03.2020, натомість отримано ним не було, та повернуто до господарського суду із відміткою поштової установи за закінченням встановленого строку зберігання .

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.

Так, повернення надісланої судом судової повістки про розгляд справи, адресованої стороні з відповідною відміткою поштової установи про неможливість вручення поштового відправлення з зазначених підстав, а саме: за закінченням терміну зберігання , є не належним доказом інформування сторони про час і місце розгляду справи (зазначена правова позиція викладена у постанові від 01 квітня 2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 0818/9696/2012, провадження № 61-16706св19).

За змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі№752/11896/17-ц; пункт 31 постанови від 20.06.2018 у справі №127/2871/16-цс, та правова позиція, викладена у постанові від 26.03.2020 Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №617/1674/13-ц, провадження № 61-32002св18).

За вказаних обставин, цілком законним і обґрунтованим є висновок, що скаржник не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

5.2. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судове засідання 01.04.2020 було проведено, та зазначена ухвала винесена без участі учасників справи та або їх представників, зокрема особи, яка згодом подала апеляційну скаргу.

Північний апеляційний господарський зазначає, що з врахуванням викладеного є підстави вважати, що суд першої інстанції фактично позбавив апелянта можливості взяти участь у судовому засіданні.

Втім, публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Апеляційний господарський суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена ст.129 Конституції та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Колегія суддів зазначає, що такі принципи судочинства, як рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, письмові докази, доводи та заперечення.

Варто звернути увагу, що ЄСПЛ у справі Созонов та інші проти України зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

5.3. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди. При цьому однією з підстав відповідальності за зловживання правом є вина особи, однак покладання відповідальності на винну особу - це не моральний вирок правопорушнику, а спосіб захисту цивільного права потерпілої особи, відновлення її попереднього становища (компенсація).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника.

Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доказуються у справі про банкрутство ліквідатором, який уповноважений звертатися з вимогою про відшкодування збитків у формі субсидіарної відповідальності з винних осіб.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01.11.2018 у справі № 905/2191/15; від 08.08.2018 у справі №761/1604/13ц; від 05.09.2019 у справі №234/16272/15ц).

Апеляційний господарський суд зазначає, що протиправність поведінки - це дії або бездіяльність з боку особи, у результаті яких боржник став неплатоспроможним і не може задовольнити вимоги кредиторів. Протиправність поведінки може полягати як у бездіяльності (наприклад, невжиття дій, спрямованих на забезпечення належного рівня фінансування боржника), так і в активних діях (зокрема, вчинення правочинів на вкрай невигідних умовах для підконтрольної юридичної особи, або на умовах, які суттєво відрізняються від ринкових справедливих умов, а також будь-яких фіктивних правочинів, єдиною метою яких є виведення активів підконтрольної юридичної особи).

Разом з тим, виходячи із встановлених місцевим господарським судом обставин, не можна зробити висновок про наявність ознак протиправності поведінки в діях скаржника.

5.4. Із змісту частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, на них, у разі недостатності майна боржника, може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, апеляційний господарський суд відзначає, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

5.5. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом, при прийнятті рішення про покладення на апелянта субсидіарної відповідальності, за основу були взяті лише доводи ліквідатора Гайдукова С.П.

Разом з тим, апелянтом до апеляційної скарги було надано, та досліджено господарським судом апеляційної інстанції, ряд документів, що обґрунтовують та підтверджують доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, зокрема копії платіжних доручень, листів та ін., а також надані додатково під час апеляційного провадження.

Зазначеними документами цілком підтверджуються доводи апелянта стосовно своєчасної подачі до банку платіжного доручення про сплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна грошових коштів в сумі 2 879 625, 73 грн. за укладеним договором поставки №004/Д2305 від 23.05.2016, та не здійснення банком перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна з підстав, які не залежали від боржника, або його засновників чи керівника, через віднесення банку до категорії неплатоспроможних, та запровадження у банку тимчасової адміністрації (відповідно до рішення Правління НБУ від 17.062016 №73-рш Про віднесення ПАТ КБ Євробанк до категорії неплатоспроможних , рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 №1041 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Євробанк , рішення Правління НБУ від 16.08.2016 №215-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ Євробанк , тощо).

Крім того, під час апеляційного провадження знайшло підтвердження те, що з розрахункового рахунку боржника у період з 13.04.2016 по 14.03.2017 дійсно було перераховано:

- на розрахунковий рахунок ТОВ "Логістичний консалтінг центр-2" 3000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №2 від 11.05.2016;

- на розрахунковий рахунок ТОВ "Профбезпека" 123 000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №17/2016 від 07.06.2016;

- на розрахунковий рахунок ТОВ "Агроекспорт-2016" 375 000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №003 від 07.06.2016.

Всього на рахунки зазначених вище осіб перераховано 501 000,00 грн., що, зокрема, підтверджується дослідженою місцевим господарським судом випискою по особовому рахунку у ПАТ КБ "Євробанк" у м. Києві за період з 13.04.2016 по 14.03.2017.

Відтак, правовою підставою для перерахування коштів у кожному із зазначених вище випадків були договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо оскарження цих договорів чи визнання їх недійсними у судовому порядку.

Натомість наведені вище доводи і аргументи, з врахуванням вказаних наданих апелянтом документів місцевим господарським судом не досліджувались, пояснень суду з їх приводу апелянтом не надавалось, позаяк він не був присутній в судовому засіданні через неотримання ухвали суду.

В своїй апеляційній скарзі апелянт прямо наголошує, що жодних повідомлень про дату та час судових засідань йому не надходило. До того ж, в оскаржуваній ухвалі відсутня інформація про належне повідомлення учасників справи про час і місце проведення судового засідання, а лише зафіксований факт неявки ліквідатора та ненадання ним витребуваних документів.

Разом з тим, в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції ліквідатором було надано документи, якими спростовуються доводи ліквідатора, натомість, як зазначалось вище, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали зазначені документи не досліджувались, пояснення ліквідатора не заслуховувались, належної правової оцінки ним не надавалось, відтак цілком правомірним і обґрунтованим є висновок, що оскаржувана ухвала винесена передчасно, без повного дослідження всіх обставин і матеріалів справи.

5.6. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Судове рішення має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано.

За результатами апеляційного провадження, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що з огляду на наявні матеріали справи, доводи, яким керувався місцевий господарський суд, а також доводи скаржника у їх сукупності, цілком правомірними та обґрунтованими є висновки стосовно недоведеності ліквідатором банкрута належними доказами неправомірності дій керівника ОСОБА_1 у доведенні ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" до банкрутства, наявності умислу в його діях, причинно-наслідкового зв`язку між діями та стійкою неплатоспроможністю банкрута, а також його вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 у справі №910/20004/17 - скасувати.

В задоволенні заяви арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - відмовити.

Матеріали справи №910/20004/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

М.А. Дідиченко

Повний текст складено 01.10.20