Постанова

від 23.02.2021 по справі 910/20004/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/20004/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

учасники справи:

кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна",

представник кредитора -Рогатюк А.І., адвокат (довіреність від 30.06.2020),

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний консалтинг центр-1",

ліквідатор - арбітражний керуючий Гайдуков Сергій Петрович, особисто,

колишній керівник боржника - ОСОБА_1 , особисто,

представник -Кузьмичов С.Г., адвокат (ордер ДН №113686 від 04.08.2020),

співзасновник боржника - ОСОБА_2, не з`явився,

співзасновник боржника - ОСОБА_3, не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний консалтинг центр-1" арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 22.09.2020

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючого), Дідиченко М.А., Копитової О.С.

у провадженні за заявою

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний консалтинг центр-1" арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника

в межах справи № 910/20004/17 за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний консалтинг центр- 1"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. У листопаді 2017 року ТОВ "Онтекс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" у зв`язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість за договором поставки та зазначаючи про наявність безспірних грошових вимог до боржника на суму 2 922 820,12 грн (том 1, а. с. 4 - 7).

2. 29.11.2017 місцевим судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" з відповідними процесуальними наслідками, якою, зокрема, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гайдукова С. П., визначено дату проведення попереднього засідання тощо (том 1, а. с. 108- 113).

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018, з поміж іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С. П. (том 1, а. с. 251 - 254).

Короткий зміст вимог заявника

4. 23.09.2019 через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута Гайдукова С.П. надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на керівника ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" ОСОБА_1 (том 3, а. с. 117 - 121).

5. 11.12.2019 через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. надійшла уточнена заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника із додатковими документами до неї (том 4, а. с. 50 - 57).

6. В обґрунтування вимог ліквідатор зазначив, що ним отримано виписку по рахунку підприємства-банкрута у ПАТ КБ "Євробанк" за період з 13.04.2016 по 14.03.2017. Згідно зазначеної виписки по рахунку, після надходження грошових коштів на загальну суму 501 000,00 грн на рахунок, такі кошти одразу виводились керівником банкрута через надання фінансової допомоги пов`язаним підприємствам, серед яких ТОВ "Логістичний консалтинг центр-2", ТОВ "Агроекспорт-2016", ТОВ "Профбезпека".

Водночас, заявник зауважив, що зазначені юридичні особи є пов`язаними з ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1", оскільки мають спільних засновників, які повинні були контролювати дії колишнього керівника банкрута та затверджувати (погоджувати) щорічні фінансові звіти підприємства на Загальних зборах учасників. На думку ліквідатора банкрута, між керівником, засновниками (учасниками) ТОВ "Логістичний консалтінг центр - 1", посадовими особами та засновниками (учасниками) ТОВ "Логістичний консалтінг ценрт-2", ТОВ "ПРОФБЕЗПЕКА" та ТОВ "АГРОЕКСПОРТ-2016" існувала змова з метою незаконного виведення з рахунку підприємства-банкрута грошових коштів на загальну суму 501 000 грн, що призвело до суттєвого погіршення фінансового стану ТОВ "Логістичний консалтинговий центр - 1".

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

7. Ухвалою 01.04.2020 Господарський суд міста Києва заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - задовольнив частково.

Поклав субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника - ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" на ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку 2 938 820,12 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів.

У іншій частині в задоволенні заяви відмовив (том 4, а. с. 209 - 220).

8. Ухвалою 18.05.2020 Господарський суд міста Києва виправив описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника - ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1", вніс виправлення в ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/20004/17, а саме:

п. 3 резолютивної частини ухвали виклав в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) в солідарному порядку 2 938 820,12 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів." (том 5, а. с. 35 - 41).

9. Місцевий суд встановив факт перерахування з рахунку ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" на рахунки ТОВ "Логістичний консалтінг центр-2", ТОВ "Агроекспорт-2016", ТОВ "Профбезпека" фінансової допомоги на загальну суму 501 000 грн. Водночас, судом встановлено відсутність можливості у ліквідатора банкрута повернути перераховані грошові кошти у зазначених вище юридичних осіб у зв`язку з відсутністю таких осіб за юридичними адресами.

10. Місцевий суд зазначив, що неподання до податкових органів та органів статистики відповідної фінансової звітності підприємства, залишення без відповідей численних звернень ліквідатора банкрута із вимогами про надання документів боржника, відомостей про дебіторську заборгованість, призвело до об`єктивної неможливості ліквідатору банкрута провести повний аналіз фінансово-господарського стану банкрута. Відтак, суд дійшов висновку, що встановлені обставини підтверджують умисність та свідомість дій колишнього керівника та співзасновників.

11. Судом встановлено, що ТОВ "Логістичний консалтинг центр - 2" та ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" мають спільних засновників та керівника. Водночас, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Агроекспорт-2016" є ОСОБА_4 , засновником і керівником ТОВ "Профбезпека" є ОСОБА_4 . Також суд встановив, що у зазначених вище юридичних осіб статутний капітал становить до 2 000 грн, майнові активи, на які можливо було б звернути стягнення, відсутні, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка міститься в матеріалах справи. Місцевий суд дійшов висновку, що дії керівника, засновників (учасників) ТОВ "Логістичний консалтинг центр - 1", посадових осіб та засновників (учасників) ТОВ "Логістичний консалтинг ценрт-2", ТОВ "Профбезпека" та ТОВ "Агроекспорт-2016" фактично призвели до незаконного виведення з рахунку підприємства-банкрута грошових коштів в загальному розмірі 501 000 грн, що стало причиною суттєвого погіршення фінансового стану ТОВ "Логістичний консалтинговий центр - 1".

12. Щодо вимоги ліквідатора банкрута про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку 138 383,63 грн судових витрат (витрати у справі про банкрутство та оплата послуг ліквідатора), суд зазначив, що ліквідатор банкрута не є його кредитором у розумінні закону, а витрати ліквідаційної процедури не є кредиторськими вимогами, тому такі витрати не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Зважаючи на викладене, вимоги у частині 138 383,63 грн судових витрат (витрати у справі про банкрутство та оплата послуг ліквідатора) судом відхиляються.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

10. Постановою 22.09.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 у справі № 910/20004/17 скасував;

в задоволенні заяви арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - відмовив (том 5, а. с. 268 - 280).

11. Апеляційний суд зазначив, що ухвала від 10.03.2020 про призначення судового засідання на 01.04.2020, не була отримана скаржником та повернута до господарського суду із відміткою поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання". Апеляційний суд дійшов висновку, що така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання, а тому є законним і обґрунтованим висновок про те, що скаржник не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

12. Апеляційний суд звернув увагу, що місцевим судом при прийнятті рішення про покладення на керівника боржника субсидіарної відповідальності за основу були взяті лише доводи ліквідатора Гайдукова С.П. Разом з тим, ОСОБА_1 до апеляційної скарги було надано, та досліджено господарським судом апеляційної інстанції, ряд документів, що обґрунтовують та підтверджують доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, зокрема копії платіжних доручень, листів та ін., а також надані додатково під час апеляційного провадження. Зазначеними документами цілком підтверджуються доводи щодо своєчасної подачі до банку платіжного доручення про сплату на користь ТОВ "Онтекс Україна" грошових коштів в сумі 2 879 625,73 грн. за укладеним договором поставки №004/Д2305 від 23.05.2016, та не здійснення банком перерахування коштів на користь ТОВ "Онтекс Україна" з підстав, які не залежали від боржника, або його засновників чи керівника, через віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження у банку тимчасової адміністрації.

13. Апеляційний суд зазначив, що правовою підставою для перерахування коштів на загальну суму 501 000 грн на розрахункові рахунки ТОВ "Логістичний консалтінг центр-2", ТОВ "Профбезпека", ТОВ "Агроекспорт-2016" у кожному із випадків були договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо оскарження цих договорів чи визнання їх недійсними у судовому порядку. Натомість наведені доводи, аргументи та надані ОСОБА_1 документи місцевим господарським судом не досліджувались, пояснень суду з їх приводу ОСОБА_1 не надавалось, позаяк він не був присутній в судовому засіданні через неотримання ухвали суду.

14. За результатами апеляційного провадження, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що з огляду на наявні матеріали справи, доводи, яким керувався місцевий господарський суд, а також доводи скаржника у їх сукупності, цілком правомірними та обґрунтованими є висновки стосовно недоведеності ліквідатором банкрута належними доказами неправомірності дій керівника ОСОБА_1 у доведенні ТОВ "Логістичний консалтінг центр-1" до банкрутства, наявності умислу в його діях, причинно-наслідкового зв`язку між діями та стійкою неплатоспроможністю банкрута, а також його вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

15. 28.10.2020 через Північний апеляційний господарський суд ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний консалтинг центр-1" арбітражний керуючий Гайдуков Сергій Петрович (далі - ліквідатор ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1", арбітражний керуючий Гайдуков С.П.) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 910/20004/17 в порядку статей 286-288 ГПК України, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20004/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, суддів Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020.

17. Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" арбітражного керуючого Гайдукова С.П. залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

18. У зв`язку з обранням судді ОСОБА_5 суддею Великої Палати Верховного Суду автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20004/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Огороднік К.М., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020.

19. 16.12.2020 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" Гайдукова С.П. надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами сплати судового збору на суму 5 582,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 14.12.2020.

20 . Ухвалою 18.01.2021 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/20004/17 до провадження;

клопотання ліквідатора ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" арбітражного керуючого Гайдукова С. П. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнив;

поновив ліквідатору ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" Гайдукову С. П. строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 910/20004/17;

відкрив касаційне провадження у справі №910/20004/17 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" Гайдукова С. П. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020;

призначив розгляд касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 на 23.02.2021 о 11:00;

надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.02.2021.

21. Від колишнього керівника боржника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 02.02.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" Гайдукова С.П. (далі - скаржник, ліквідатор).

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ліквідатора ТОВ "Логістичний консалтинг центр - 1")

22. Скаржник доводив, що керівник боржника був обізнаний про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Логістичний консалтінг центр - 1" та подальше визнання його банкрутом, тому повинен був забезпечити належне отримання ним поштової кореспонденції. Водночас, скаржник зазначив, що апеляційним судом не було враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/15481/17, від 10.10.2018 у справі № 910/10244/15, від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15, від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №1 0/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі № 922/85/18, від 05.09.2019 у справі № 923/1432/15.

23. Скаржник зауважив, що місцевим судом було детально розглянуто та надано оцінку всім протиправним діям колишнього керівника боржника та його засновникам, прийнято обґрунтоване та законне рішення щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тому просив постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Доводи інших учасників у справі

24. У відзиві на касаційну скаргу ліквідатора Гайдукова С.П. зазначено, що керівником ТОВ "ЛКЦ-1" було своєчасно подано платіжне доручення на сплату на користь ТОВ "Онтекс Україна" грошових коштів за укладеним договором поставки, однак банком зазначене доручення виконане не було. Ліквідатором було встановлено, що на рахунку у банку ПАТ "Євробанк" знаходились кошти на суму 4 221 455,36 грн. Право вимоги до ПАТ "Євробанк" на зазначену суму коштів було реалізоване на аукціоні за 18 808,33 грн, а інформація про проведений аукціон щодо реалізації права вимоги боржника до банку ПАТ "Євробанк" на зазначену суму наявна в матеріалах справи.

25. У відзиві зазначено, що повноваження Бублія В.Л. як керівника боржника припинені з 19.03.2018 і на момент прийняття рішення місцевим судом (01.04.2020) він не займав посаду керівника ТОВ "Логістичний консалтінг центр - 1". Водночас, законодавством не передбачено обов`язку особи отримувати кореспонденцію, надіслану судом за зазначеною нею адресою.

26. Також, у відзиві зазначено, що ліквідатором неодноразово подавались заяви про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника боржника, однак, докази доведення боржника до банкрутства та щодо наявності вини у діях засновників та керівника ТОВ "Логістичний консалтінг центр-2", ТОВ "Профбезпека", ТОВ "Агроекспорт-2016"в матеріалах справи відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 23 - 24 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

30. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1", відкрито і здійснювалось відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013 на стадії ліквідаційної процедури, введеної з 19.03.2018.

Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013, з урахуванням положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), втратив чинність.

31. З матеріалів справи вбачається, що заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на керівника ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" ОСОБА_1 суду від ліквідатора банкрута Гайдукова С.П. надійшла 23.09.2019.

Разом з тим, 11.12.2019 ліквідатором Гайдуковим С.П. подано уточнену заяву про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд такої заяви, з урахуванням положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних КУзПБ, повинен здійснюватися на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства.

32. Положеннями частини другої статті 61 КУзПБ передбачено правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників. Так, визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

33. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора на задоволення його вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

34. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення:

"банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.

35. Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 ГК України).

36. На ліквідатора, відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76 - 77 ГПК України, покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Така правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17.

37. Частиною другою статті 61 КУзПБ не встановлено заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Визначальним для цієї відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

38. Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною другою статті 61 КУзПБ чітко визначені цією нормою - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

39. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Щодо наявності підстав для застосування положень частини другої статті 61 КУзПБ

40. Задовольняючи заяву ліквідатора, місцевий суд виходив з того, що керівником боржника Бублієм В.Л. не було надано на вимогу ліквідатора документів, які б дозволили здійснити аналіз фінансового стану боржника, керівником не здійснювалось надання звітів до податкових органів, а ліквідатором було встановлено обставини перерахування коштів в якості поворотної фінансової допомоги на рахунки інших юридичних осіб (ТОВ "Логістичний консалтінг центр-2", ТОВ "Профбезпека", ТОВ "Агроекспорт-2016").

41. Разом з тим, скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, з огляду на доводи та надані ОСОБА_1 докази, про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на визначених ліквідатором осіб.

42. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень законодавства про банкрутство про субсидіарну відповідальність (частини першої статті 215 ГК України, частини другої статті 61 КУзПБ) в контексті наявності складу господарського правопорушення в діях керівника боржника ОСОБА_1 та співзасновників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які можуть мати наслідком покладення на них субсидіарної відповідальності за незадоволеними вимогами до боржника кредитора ТОВ "Онтекс Україна", колегія суддів касаційного суду, з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, приймає до уваги фактичні обставини, встановлені судами, та зазначає таке.

43. Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор неодноразово звертався із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника. Так, ліквідатором 03.09.2018 була подана заява про покладення на керівника ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника, у зв`язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів. Зазначена заява була мотивована тим, що згідно виписки по рахунку, керівником боржника після надходження грошових коштів на рахунок здійснювалось виведення таких коштів на рахунки інших юридичних осіб - ТОВ "Логістичний консалтинг центр-2", ТОВ "Профбезпека", ТОВ "Агроекспорт-2016", а загалом було виведено 501 000 грн (том 2, а. с. 2 - 6).

44. Також з матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду зазначеної заяви ліквідатора, місцевий суд прийняв ухвалу від 17.12.2018, відповідно до змісту якої суд дійшов висновку про те, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" та ТОВ "Логістичний консалтинг центр-2" є пов`язаними між собою особами у контексті пункту 14.1.159 ПК України. Разом з тим, суд дійшов висновків про те, що ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" та ТОВ "Профбезпека", ТОВ "Агроекспорт-2016" не є пов`язаними особами, оскільки мають різних засновників та керівників (том 2, а. с. 188 - 193).

44.1. Місцевим судом також було встановлено, що правовою підставою для перерахування коштів у кожному із випадків були договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, які у судовому порядку недійсними не визнавались та, з огляду на положення статті 204 ЦК України, є чинними. Також суд зазначив, що сума, переведена на рахунки за договорами поворотної фінансової допомоги становить 501 000 грн, в той час як сума боргу становить 2 938 820 грн.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівника боржника щодо перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків боржника та неможливістю задоволення вимог кредиторів (з повним текстом ухвали місцевого суду від 17.12.2018 можна ознайомитись в ЄДРСУ за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/78748958).

44.2. Як вбачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначена ухвала місцевого суду не оскаржувалась, набрала законної сили, а тому, з огляду на частину четверту статті 75 ГПК України, обставини встановлені судом та зазначені в цій ухвалі не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи (мають преюдиційне значення).

45. З матеріалів також вбачається, що ліквідатором 23.09.2019 ліквідатором Гайдуковим С.П. була подана заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на керівника ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" ОСОБА_1 , в якій, виходячи з порівняльного аналізу її змісту зі змістом заяви від 03.09.2018, зазначено тотожні обставини та доводи щодо покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника (том 3, а. с. 117 -121).

46. Виходячи зі змісту аналізу уточненої заяви ліквідатора, поданої 11.12.2019, можна дійти висновку, що ліквідатором було розширено перелік осіб, на яких арбітражний керуючий просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, а також визначив правовою підставою для накладення такої відповідальності статтю 61 КУзПБ.

Разом з тим, обставини щодо перерахування коштів (підстава перерахування - договори поворотної фінансової допомоги), коло осіб, які могли впливати на перерахування таких коштів (засновники, учасники та керівники юридичних осіб) та сума перерахованих коштів залишились незмінними (том 4, а. с. 50 - 57).

47. Водночас, задовольняючи ухвалою від 01.04.2020 (том 4, а. с. 209 - 220) уточнену заяву ліквідатора, місцевий суд фактично дійшов протилежних висновків щодо обставин переведення в період з 13.04.2016 по 14.03.2017 грошових коштів на суму 501 000,00 грн на рахунки ТОВ "Логістичний консалтинг центр-1" та ТОВ "Профбезпека", ТОВ "Агроекспорт-2016" щодо висновків, викладених в ухвалі від 17.12.2021.

48. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

48.1. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Відтак, повторне подання заяв ліквідатором без зміни фактичних обставин, якими така заява обґрунтовується, та прийняття місцевим судом рішення на підставі обставин, яким вже було надано оцінку та прийнято за наслідками розгляду відповідну ухвалу, є таким, що суперечить принципу остаточності рішення, а відтак, і положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

49. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що виходячи із встановлених місцевим господарським судом обставин, відсутні ознаки протиправності поведінки в діях ОСОБА_1 , оскільки розширення кола осіб, до яких було пред`явлено вимогу щодо субсидіарної відповідальності (зазначення не лише керівника боржника, але й засновників контрагентів боржника та їх керівників) та зміна правового регулювання щодо пред`явлення таких вимог (втрата чинності положень статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та введення в дію КУзПБ) жодним не змінили фактичних обставин перерахування коштів з рахунків боржника на рахунки інших юридичних осіб на суму 501 000,00 грн. на підставі договорів поворотної фінансової допомоги в період з 13.04.2016 по 14.03.2017, яким вже було надано оцінку місцевим судом в ухвалі від 17.12.2018.

49.1. Також, оцінюючи дії керівника боржника, учасників та засновників та доводи ліквідатора щодо покладення відповідальності відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ, та з урахуванням положень статті 74, 76 - 77 ГПК України, вбачається недоведеним причинно-наслідковий зв`язок між виплатою 501 000,00 грн. на рахунки юридичних осіб за договорами та негативними наслідками (виникненням заборгованості на суму 2 938 820,00 грн.), оскільки місцевим судом не здійснювався аналіз інших платежів боржника між зазначеними ліквідатором юридичними особами, не надавалась оцінка щодо наявності/відсутності інших джерел погашення заборгованості боржника, не було надано оцінки обставинам виникнення заборгованості тощо.

50. Верховний Суд звертає увагу, що відсутність податкової звітності за визначений період не є безумовною підставою для притягнення керівника до субсидіарної відповідальності, оскільки така звітність лише є інформативним відображенням діяльності юридичної особи, яке може бути використане не як основний, а як один із доказів. За відсутності такої звітності, місцевий суд повинен був також надати оцінку іншим наявним у матеріалах справи доказам та документам, які підтверджують або спростовують наявність/відсутність майна або інших активів для погашення заборгованості.

Відтак, місцевий суд дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Щодо суті касаційної скарги

51 . Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 та частини одинадцятої статті 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

52. Згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

53. Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

54. Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд неодноразово направляв ухвали від 10.09.2018, від 08.10.2018, від 29.10.2018 від 24.09.2019 тощо на адресу керівника боржника - ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на зазначену адресу також була надіслана ухвала від 10.03.2020 про призначення судового засідання на 01.04.2020 надіслано скаржнику засобами поштового зв`язку 17.03.2020. Однак, зазначене поштове відправлення із рішенням суду ОСОБА_1 також отримано не було, та повернуто до господарського суду із відміткою поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання".

Отже, з огляду на зазначений перелік обставин, не можна стверджувати, що судове рішення (ухвала місцевого суду 10.03.2020) була вручена скаржнику з визначенням дня вручення судового рішення, оскільки надіслана ухвала була повернута "за закінченням терміну зберігання", що не підтверджує жодної з обставин, передбачених частиною шостою статті 242 ГПК України.

55. Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про передчасність висновків апеляційного суду щодо неналежного повідомлення учасників справи про час і місце проведення судового засідання.

Подаючи апеляційну скаргу, а в подальшому відзив на касаційну скаргу, ОСОБА_1 самостійно зазначив адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відтак, правильність адреси, за якою місцевий суд направляв повідомлення про призначення та розгляд справи, підтверджено самим ОСОБА_1 . Водночас, доказів неможливості отримати за зазначеною адресою поштові відправлення з повідомленням про час і дату розгляду справи під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 не надано.

Відтак, неотримання рішень суду колишнім керівником банкрута спричинене не об`єктивними обставинами, а суб`єктивним фактором, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами суду про призначення справи до розгляду, надісланими на адресу його фактичного проживання, а також не був позбавлений можливості подати власні доводи, заперечення та докази під час розгляду справи у місцевому суді.

56. Не зважаючи на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про подання скаржником апеляційної скарги в межах визначеного законодавцем процесуального строку з огляду на таке.

56.1. Виходячи з системного аналізу приписів статей 55, 129 Конституції України, статті 4 ГПК України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

56.2. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

56.3. Верховний Суд за таких міркувань відзначає, що реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

56.4. Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

56.5. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено дію карантину до 31.08.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою, зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Згідно із зазначеною постановою карантин продовжено до 31.10.2020, тощо.

56.7. Згідно з пунктом 1 Закону України від 18.06.2020 №731-IX пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Закон набрав чинності 17.07.2020.

56.8. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (тобто до 06.08.2020 включно).

Таким чином, строк на подання, зокрема, апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 01.04.2020, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчився 06.08.2020 з огляду на Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 №731-IX.

Разом з тим, з вхідної відмітки канцелярії місцевого суду вбачається, що апеляційна скарга надійшла до місцевого суду 15.07.2020. Тобто, ОСОБА_1 реалізував власне право, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 ГПК України, в межах процесуальних строків на апеляційне оскарження, визначених процесуальним законом.

57. Також Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 1166 ЦК України та посилання на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 01.11.2018 у справі № 905/2191/15, від 08.08.2018 у справі № 761/1604/13-ц, від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц з огляду на таке.

57.1. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Така відповідальність є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17.

57.2. Стаття 61 КУзПБ є спеціальною нормою, положення частини другої якої регулюють покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, учасників (засновників, акціонерів) саме в ліквідаційній процедурі банкрутства, в той час як положення статті 1166 ЦК України регулюють загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

57.3. Виходячи з системного аналізу зазначених положень, відповідальність, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, настає лише за дії/бездіяльність, які призвели до банкрутства боржника. Положеннями статті 1166 ЦК України визначено наслідки дій/бездіяльності як фізичних осіб, так і юридичних осіб; шкода може бути завдана як фізичним особам у вигляді каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, так і у вигляді майнових втрат. Крім того, завдання шкоди на підставі статті 1166 ЦК України не передбачає стійкого економічного (правового) зв`язку особи, яка завдала шкоди, з особою, якій така шкода завдана, в той час як частиною другою статті 61 КУзПБ виокремлено чітке коло осіб, до яких такі положення можуть бути застосовані, а також повинен існувати прямий зв`язок із юридичною особою, яка перебуває в процедурі ліквідації (особа, до якої можуть бути застосовані положення частини другої статті 61 КУзПБ повинна бути керівником, учасником (засновником, акціонером) боржника).

58. Разом з тим, допущені апеляційним судом помилки, про які зазначив скаржник, не призвели до прийняття судом неправильного рішення по суті, тому таке рішення не підлягає скасуванню в цілому.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59 . Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. За приписами частини першої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За замістом частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні, зокрема, його мотивувальної частини.

61. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови апеляційного суду від 22.09.2020 з мотивів, наведених у мотивувальній частині цієї постанови (п.п. 31 - 50, 57).

Судові витрати

62. Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо покладення витрат на правову допомогу у зв`язку із переглядом справи у касаційній інстанції з огляду на зазначене у пункті 55 мотивувальної частини цієї постанови.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний консалтинг центр-1" арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича задовольнити частково.

2. Мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №910/20004/17 змінити з підстав, зазначених у цій постанові.

Резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік