Рішення

від 29.09.2020 по справі 908/1895/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/51/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 Справа № 908/1895/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1895/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Патона, буд. 22)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Чупа І.І., довіреність б/н від 13.07.2020 ;

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 20.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» про стягнення 50012,41 грн. заборгованості, з яких: 48900,00 грн. основний борг, 638,14 грн. втрати від інфляції, 474,27 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1895/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1895/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/51/20. Судове засідання призначено на 31.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 розгляд справи відкладений на 29.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» про участь у судовому засіданні 31.08.2020 о 11 год. 00 хв. по справі № 908/1895/20 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» про участь у судовому засіданні 29.09.2020 в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення відеоконференції 29 вересня 2020 року об 12 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 128.

Судове засідання 29.09.2020 здійснювалося в режимі відеоконференціі, яка забезпечувалася Господарським судом Львівської області. У судове засідання 29.09.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі.

У судовому засіданні 29.09.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого за видатковими накладними № 7161 від 28.12.2019, № 47 від 09.01.2020 товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 48900,00 грн. На прострочену заборгованість позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 638,14 грн. та 3 % річних у розмірі 474,27 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

18.09.2020 до суду від позивача надійшла письмова заява вих. б/н від 14.09.2020, якою повідомлено, що докази, які підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подав. Про розгляд справи у господарському суді повідомлений належним чином, ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення судового засідання направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17.

Ухвала про відкриття провадження у справі, що направлялася відповідачу, повернута до суду з відміткою поштового відділення зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Згідно з Законом України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати копії ухвал на поштовому відділенні зв`язку.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» , згідно з видатковою накладною № 7161 від 28.12.2019, поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» товар (етикетка самоклейка паперова) на загальну суму 20489,10 грн.

Товар отриманий представником відповідача, про що свідчить підпис на накладній вказаної особи у графі отримав(ла) , який скріплений круглою печаткою юридичної особи товариства.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» згідно з видатковою накладною № 47 від 09.01.2020 товар (етикетка самоклейка паперова) на загальну суму 28410,90 грн.

Товар отриманий представником відповідача, про що свідчить підпис на накладній вказаної особи у графі отримав(ла) , який скріплений круглою печаткою юридичної особи товариства.

У накладних міститься посилання на договір № ДК1816 від 22.11.2016.

Як зазначив позивач у письмовій заяві, що надійшла до суду 01.09.2020, договір № ДК1816 від 22.11.2016 підписаний лише з боку постачальника (позивача). Повідомив, що відповідачу неодноразово надсилався договір для укладення, проте останній ухилився від його підписання. Однак позивач здійснював поставки товару відповідачу, а останній їх оплачував (за винятком спірних видаткових накладних), що підтверджується копіями виписок по банківських рахунках. Просив долучити до матеріалів справи копію договору поставки № ДК1816 від 22.11.2016 та копії виписок по банківських рахунках. Вказані докази долучені судом до матеріалів справи.

Також позивач долучив до заяви для огляду суду оригінали: видаткової накладної № 7161 від 28.12.291 на суму 20489,10 грн., видаткової накладної № 47 від 09.01.2020 на суму 28410,90 грн., видаткової накладної № 219 від 17.01.2020 на суму 600,00 грн., опису вкладення в цінний лист від 04.03.2020 (щодо надсилання вимоги), поштової квитанції № 7900824338538 від 04.03.2020 (щодо надсилання вимоги), накладної № 7900824338538 від 04.03.2020 (щодо надсилання вимоги), рекомендованого повідомлення 7900824338538 щодо вручення ТОВ Ін-Тайм вимоги, акта звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.12.2019-20.07.2020 між ТОВ «Етісофт-Україна» і ТОВ «Ін-Тайм» .

Суд у судовому засіданні 29.09.2020 оглянув вказані вище оригінали доказів.

Як слідує з матеріалів справи позивач 04.03.2020 направив відповідачу вимогу № 1 від 03.03.2020 щодо сплати 49500,00 грн. за поставлений за видатковими накладними №№ 7161, 47 товар. Вказана вимога отримана представником відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим останній звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмовий відзив на позов не подав, отримання товару за видатковими накладними № 7161 від 28.12.2019, № 47 від 09.01.2020 не заперечив.

Відповідач доказів погашення заборгованості у сумі 48900,00 грн. суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 48900,00 грн. за поставлений за видатковими накладними № 7161 від 28.12.2019, № 47 від 09.01.2020 товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.03.2020 по 16.07.2020 у розмірі 474,27 грн. та 639,14 грн. інфляційних втрат за період: квітень - червень 2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Розглянувши складений позивачем розрахунок 3% річних суд визнає його неправильним, оскільки він містить арифметичні помилки.

Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи Законодавство , у межах заявленого позивачем періоду, загальна сума 3% річних складає 472,96 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 1,31 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як слідує з розрахунку позивача, він містить арифметичні помилки. За перерахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи Законодавство , загальна сума інфляційних втрат становить 637,95 грн. у межах заявленого позивачем періоду, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 0,19 грн. інфляційних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони. З відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17, код ЄДРПОУ 32061200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етісофт-Україна» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Патона, буд. 22, код ЄДРПОУ 34711238) 48900 (сорок вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 96 коп. 3% річних, 2012 (дві тисячі сто дві) 00 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 01 жовтня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко