Рішення

від 17.09.2020 по справі 908/1089/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/58/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 Справа № 908/1089/20

м.Запоріжжя

За позовом: Селянського (фермерського) господарства «Узун» , код ЄДРПОУ 19264546 (70110, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Новоіванківка, вул. Гриценка, буд.11)

до відповідача: Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04352581 (70110, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Новоіванківка, вул.Гриценка, буд. 5)

про визнання права власності за набувальною давністю

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Рогальський В.М., ордер серія ЗП № 048145 від 14.05.2020;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «Узун» до відповідача: Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, про визнання за Селянським (фермерським) господарством «Узун» права власності за набувальною давністю на:

- будівлю складу інв. № 43, площею 608,9 кв.м., розташованої за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Новоіванківська сільська рада, Промислова зона, буд. 3;

- приміщення складання та видачі нарядів інв. № 44, площею 84,9 кв.м., розташованого за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Новоіванківська сільська рада, Промислова зона, буд. 4;

- будівлю вагової інв. № 46, площею 25,4 кв.м., розташованої за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Новоіванківська сільська рада, Промислова зона, буд. 5.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1089/20, присвоєний номер провадження 9/58/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2020. Ухвалою суду від 28.05.2020 встановлено, що строк судового розгляду справи № 908/1089/20 вважається продовженим на строк дії карантину, підготовче засідання відкладено на 08.07.2020. Ухвалою суду від 08.07.2020 підготовче засідання відкладено на 18.08.2020. Ухвалою суду від 18.08.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020. У судовому засіданні 09.09.2020 оголошено перерву до 17.09.2020.

17.09.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня усій території України установлено карантин. На засіданні Уряду 25.03.2020, запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів - до 24 квітня 2020. В подальшому дію карантину неодноразово продовжували і на засіданні Уряду 22 липня 2020 року постановлено продовжити дію карантину на всій території України до 31 серпня 2020. На засіданні Уряду 26.08.2020 ухвалено рішення про продовження адаптивного карантину в Україні до 31 жовтня 2020.

Згідно з Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» , який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України доповнено пунктом 4 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Ухвалою суду від 28.05.2020 встановлено, що строк судового розгляду справи № 908/1089/20 вважається продовженим на строк дії карантину.

Разом з тим, згідно з п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020 , встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Протягом зазначеного 20-денного строку будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків до суду від сторін не надходило.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані, зокрема, наступним. 22.10.2007 між ТОВ Україна (продавець) в особі ліквідатора Багмета С.В., діючого на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2006 у справі №25/209, з однієї сторони, та Селянським (фермерським) господарством Узун (покупець) в особі директора Узуна К.С., з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу №3 від 22.10.2007, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав: будівлю складу інв. № 43 за ціною 4677,20 грн., приміщення складання та видачі нарядів інв. № 44 за ціною - 5979,81 грн., огородження 8 шт. за ціною 1200 грн., покриття за ціною 13987,47 грн., будівлю вагової інв. № 46 за ціною 2135,06 грн. (зерноток ТОВ Україна с. Іванківка Новомиколаївського району) На виконання умов договору, С(Ф)Г Узун відповідно до видаткової накладної №3 від 25.10.2007 оплачено вартість придбаного майна (27979,54 грн.) та згідно даної накладної підтверджено його отримання. Враховуючи, що на момент укладення договору сторонами не дотримано вимог ст.ст. 209 та 210 ЦК України щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, про що позивач не знав та на момент вчинення правочину не міг знати, оскільки реалізація майна проводилась в судовому порядку під час банкрутства ТОВ Україна , право власності у С(Ф)Г Узун на склад №43, приміщення складання та видачі нарядів №44 та споруду вагової №46 не виникло. З дати придбання, упродовж майже 13 років поспіль С(Ф)Г Узун добросовісно, відкрито та безперервно здійснювало фактичне володіння придбаним майном, а саме: складом №43, де розміщувало свою техніку, зберігало зерно; приміщенням складання та видачі нарядів №44, в якому розміщувало мінеральні добрива; будівля вагової №46 використовувалась за функціональним призначенням, для збереження частин металевих вагів (циферблат (шкала) входить в середину будівлі). Позивач здійснював поточне утримання цього майна, за кошти господарства проводився необхідний поточний ремонт, забезпечувалась охоронна від сторонніх осіб. Крім того, за весь час фактичного володіння вищевказаним майном постійно вносилась плата за земельну ділянку, на якій воно розташовано. С(Ф)Г Узун на території Новоіванківської сільської ради має в користуванні землі під забудовою площею 0,6116 га. Так, на території Новоіванківської сільської ради, за межами населених пунктів, між селами Новоіванківка та Дудниково розташований тік, на якому знаходяться два зерносклади, приміщення майстерні, будівля вагової та будівля складання нарядів. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 в оренду С(Ф)Г Узун передано земельну ділянку площею 0,0996 га, на якій розташована господарська будівля склад. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 1199561 від 13.03.2013 позивач є власником приміщення механізованої майстерні, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1129 га. Відповідно до технічних паспортів на будівлі №43, №44 та №46 площа земельних ділянок під будівлями складає 0,00301 га; 0,010933 га та 0,066612 га, а загальна їх площа - 0,0805 га. Таким чином, загальна площа вищевказаних об`єктів складає: 0,08055 + 0,1129 + 0,0996 = 0,29305 га. Різниця сум між 0,29305 та 0,6116, а саме: 0,31855 га, включена в площу земельних ділянок для обслуговування будівель №43, №44, №46 та інших об`єктів, що наведені вище. Відповідно до податкових декларацій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки за земельну ділянку площею 0,6116 га позивачем вносилась плата за землю. Таким чином С(Ф)Г Узун відкрито та безперервно володіло придбаним, але не оформленим у передбачений законом спосіб, нерухомим майном. Придбане С(Ф)Г Узун майно має всі ознаки нерухомої речі. Станом на 17.03.2020 на вищевказані об`єкти нерухомості виготовлено технічні паспорта, в яких визначено їх площу та місце розташування. Позивач також зазначив, що згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.03.2008 у справі № 25/209, ТОВ Україна ліквідовано, а тому відповідачем за даним позовом повинна виступати саме Новоіванківська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області, на території якої розташоване майно, що вбачається з пункту 13 Постанови Пленуму ВГС України № 5 від 07.02.2014. Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 181, 316, 328, 344 ЦК України.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не надав, у судові засідання не з`являвся. Разом з тим, у клопотанні, яке надійшло до суду 20.07.2020, зокрема зазначив, що сільська рада у справі № 908/1089/20 про визнання права власності за набувальною давністю заперечень та претензій не має.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача, який повідомлений належним чином про розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Україна (продавець) в особі ліквідатора Багмета С.В., діючого на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2006 у справі №25/209, з однієї сторони, та Селянським фермерським господарством Узун (покупець, позивач у справі) в особі директора Узуна К.С., з іншої сторони, був підписаний договір купівлі-продажу № 3, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та сплачує товар: будівлю складу інв. № 43 (зерноток ТОВ Україна с. Іванківка Новомиколаївського району), 1 шт., ціна - 4677,20 грн.; приміщення складання та видачі нарядів інв. № 44 (зерноток ТОВ Україна с. Іванківка Новомиколаївського району), 1 шт., ціна - 5979,81 грн.; огорожа - 8 шт. (зерноток ТОВ Україна с. Іванківка Новомиколаївського району), ціна 1200 грн.; покриття (зерноток ТОВ Україна с. Іванківка Новомиколаївського району), ціна 13987,47 грн.; будівля вагової інв. № 46 (зерноток ТОВ Україна с. Іванківка Новомиколаївського району), ціна 2135,06 грн.

25.10.2007 сторонами складено, підписано та скріплено печатками видаткову накладну № 3 про передачу товару.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2005 було порушено справу № 25/209 про банкрутство ТОВ Україна .

Ухвалою суду від 19.03.2008 у справі № 25/209 постановлено затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; Товариство з обережною відповідальністю Україна ліквідувати; провадження у справі припинити.

Як зазначив позивач, упродовж майже 13 років поспіль він добросовісно, відкрито та безперервно здійснював фактичне володіння придбаним, але не оформленим у передбачений законом спосіб (відсутнє нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору), нерухомим майном; здійснював поточне його утримання, за кошти господарства проводився необхідний поточний ремонт, забезпечувалась охоронна від сторонніх осіб. Крім того, за весь час фактичного володіння вищевказаним майном постійно вносилась плата за земельну ділянку, на якій воно розташовано. Станом на 17.03.2020 на об`єкти нерухомості виготовлено технічні паспорта, в яких визначено їх площу та місце розташування.

У зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про визнання за ним на підставі ст. 344 ЦК України права власності за набувальною давністю на зазначене майно.

Заслухавши позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача з підстав, які заявлено, задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Однак не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.

Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Крім того, нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

До вказаних вище правових висновків щодо застосування положень статті 344 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 по справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

У постанові ж від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у нього добросовісності такого володіння.

Так, за змістом ст. 657 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час підписання договору купівлі-продажу № 3 від 22.10.2007) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Договір купівлі-продажу № 3 від 22.10.2007 був укладений з порушенням чинного на дату його укладення законодавства щодо обов`язкового його нотаріального посвідчення та державної реєстрації (відсутнє його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація), а отже в силу закону договір є нікчемним. Позивач це повинен знати (повинен був знати), і в цьому випадку про добросовісність не йдеться, оскільки помилка в розумінні закону не веде до добросовісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Із змісту Звіту ліквідатора ТОВ Україна від 26.02.2008 йдеться, в т.ч., про проведення реалізації вищенаведеного майна за договором купівлі-продажу № 3 від 22.10.2007 (п. 20 Звіту). Разом з тим, в пункті 12 Звіту зазначено, що за ТОВ Україна зареєстровано два об`єкти нерухомості, а саме: - масло цех с. Новоіванківка вул. Садова, буд. 31; - будівля пекарні с. Новоіванківка вул. Гриценко, 2а. Щодо реєстрації спірних об`єктів за ТОВ Україна у Звіті інформації немає.

З огляду на все вищевикладене, не є спроможними доводи позивача про те, що він не знав та на момент вчинення правочину не міг знати про необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, оскільки, як зазначив позивач, реалізація майна проводилась в судовому порядку під час банкрутства ТОВ Україна .

Крім того, нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Разом з тим, доказів введення (прийняття) об`єктів нерухомості в експлуатацію позивачем не надано.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України .

На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні позову.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва