Рішення

від 28.09.2020 по справі 922/2550/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа № 922/2550/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АО-Транс", м. Балаклія, Харківська обл. до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків про стягнення 305974,79 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кокорев Е.О. (ордер серії АХ № 102389 від 10.08.2020);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АО-Транс", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 305974,79 грн., з яких:

245700,00 грн. основного боргу;

6818,35 грн. 3% річних;

7527,60 грн. інфляційних;

45928,84 грн. пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом міжнародним та внутрішнім сполученням № 05062019 від 05.06.2019 щодо своєчасного та в повному обсязі проведення розрахунків за надані позивачем послуги з організації перевезення вантажів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2020 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи по суті на 07.09.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2020 розгляд справи відкладено на 28.09.2020.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 20414 від 07.09.2020), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних, 3% річних та пені у зв`язку з порушенням строків позовної давності та нарахуванням їх за період, протягом якого порушення строків оплати не відбувалось.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що підприємство відповідача знаходиться в скрутному матеріальному становищі та в зв`язку з цим дійсно має заборгованість перед позивачем. Однак, не зважаючи на це 02.09.2020 ним перераховано на користь позивача 25000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7870 від 02.09.2020 (а. с. 67).

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 21794 від 22.09.2020), в якій просить суд:

- залишити без розгляду вимоги щодо стягнення пені в сумі 1328,66 грн, інфляційних в сумі 1540,59 грн, 3% річних в сумі 3,54 грн. та основного боргу, сплаченого після початку розгляду справи, в сумі 25000,00 грн.

- в іншій частині позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 278105,54 грн, з яких сума 220700,00 грн. основного боргу, 6814,81 грн. 3% річних, 5987,01 грн. - інфляційних, та 44511,06 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що скрутне фінансове становище не звільняє відповідача від сплати боргу; що після відкриття провадження у справі відповідач дійсно частково сплатив борг в умі 25000,00 грн; що в уточненому розрахунку кількість днів прострочення сплати для нарахування пені змінено з урахуванням позовної давності в 1 рік, а також усунуто певні арифметичні помилки які мали місце при здійсненні попереднього розрахунку.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Розглянувши зазначену відповідь на відзив суд констатує, що з її поданням позивач фактично відмовився від позову в частині стягнення пені в сумі 1328,66 грн, інфляційних в сумі 1540,59 грн., 3% річних в сумі 3,54 грн. та основного боргу в сумі 25000,00 грн.

Суд приймає відмову від позову в зазначеній частині вимог як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства, та заявлену позивачем у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

За таких обставин, предметом розгляду суду в межах даної справи є позов про стягнення з відповідача 278105,54 грн., з яких:

220700,00 грн. основного боргу;

6814,81 грн. 3% річних,

5987,01 грн. інфляційних;

44511,06 грн. пені.

Відповідач не скористався правом щодо подачі заперечень на відповідь на відзив у порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2020.

На судове засідання 28.09.2020 прибув представник позивача, який просить суд позовні вимоги задовольнити в редакції, викладеній у відповідь на відзив.

Відповідач у судове засідання 28.09.2020 свого уповноваженого представника не направив, однак, звернувся до суду з клопотанням (вх. № 3614 від 28.09.2020), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Однак, розглянувши вказане клопотання суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні оскільки згідно з п. 2 ч. 3 ст. 2020 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Суд констатує, що в даній справі це вже друге судове засідання, і на жодне з них відповідач свого представника не направив.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 05.06.2019 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як замовником, укладено договір щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом міжнародним та внутрішнім сполученням № 05062019 (далі за текстом - договір; а. с. 11-14), за умовами якого перевізник в межах даного договору надає послуги замовнику щодо організації перевезення власним вантажним транспортом у відповідності до діючого законодавства України, вимогами міжнародних конвенцій та домовленостей у галузі міжнародних перевезень (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 4.1-4.4 ціни за цим договором встановлені в гривні. Ціни, які відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни є договірними та визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Порядок та строк оплати обговорюється в разовій заявці, яка направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групі однотипних перевезень). Строк оплати не може перевищувати п`ятнадцять (15) календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку, ЦМР накладної та акта виконаних робіт. Оплата послуг перевізника проводиться замовником на поточний рахунок перевізника на підставі оригіналу рахунку, акта виконаних робіт.

На підставі п. 6.4 договору у разі прострочення платежу замовник відшкодовує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Матеріали свідчать про те, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення, надані в рамках договору щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом міжнародним та внутрішнім сполученням № 05062019 від 05.06.2019, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 156 від 14.06.2019 (а. с. 15), № 157 від 18.06.2019 (а. с. 16), № 196.1 від 04.07.2019 (а. с. 17), № 197 від 05.07.2019 (а. с. 18), № 198 від 08.07.2019 (а. с. 19), № 225 від 23.07.2019 (а. с. 20), № 225.1 від 29.07.2019 (а. с. 21), № 227 від 01.08.2019 (а. с. 22), № 226 від 05.08.2019 (а. с. 23), № 238 від 06.08.2019 (а. с. 24), № 271 від 16.08.2019 (а. с. 25), № 272 від 19.08.2019 (а. с. 26), № 300 від 21.09.2019 (а. с. 27), № 309 від 01.10.2019 (а. с. 28), № 323 від 28.10.2019 (а. с. 29), № 324 від 28.10.2019 (а. с. 30), № 332 від 05.11.2019 (а. с. 31), № 345 від 11.11.2019 (а. с. 32), № 22 від 31.01.2020 (а. с. 33), № 46 від 03.03.2020 (а. с. 34) на загальну суму 441200 грн.

Однак, за надані послуги відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме, станом на момент винесення даного судового рішення сплатив на його користь лише 220500 грн. Зазначене підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача та копіями платіжних доручень № 7869 від 02.09.2020 та № 7870 від 02.09.2020 (а. с. 49-50; 67-68).

Решту заборгованості у розмірі 220700 грн. відповідач не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів № 1/06 від 30.06.2020 (а. с. 51-53), в якій вимагав сплати існуючої заборгованості в розмірі 245700,00 грн. (яка існувала станом на момент її направлення) Однак, вимоги викладені в зазначеній претензії залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якій останній просить стягнути з відповідача 220700,00 грн. основного боргу, 6814,81 грн. 3% річних, 5987,01 грн. інфляційних, 44511,06 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення за договором щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом міжнародним та внутрішнім сполученням № 05062019 від 05.06.2019 в сумі 220700,00 грн підтверджується матеріалами справи, та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з її оплати визначено п. 4.4 цього договору та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повної оплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 220700,00 грн. заборгованості.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за отримані послуги підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.

Згідно з позовом позивачем нараховано річні за період з 03.07.2019 по 29.07.2020 та інфляційні за липень 2019 - липень 2020.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 6814,81 грн. річних та 5987,01 грн. інфляційних.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 договору передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасне проведення розрахунків, а саме, у разі прострочення платежу замовник відшкодовує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Як вже зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг з перевезення.

Зазначене надає право позивачу на нарахування пені в порядку, визначеному п. 6.4 договору.

Згідно з позовною заявою, позивачем здійснено нарахування пені щодо прострочення кожної з оплат за відповідним актом за загальний період прострочення з 12.08.2019 по 11.08.2020

Перевіривши відповідний розрахунок пені, суд приходить до висновку про його правомірність та арифметичну вірність. Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 44511,06 грн. пені за вказаний вище період прострочення.

Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені свого підтвердження матеріалами справи не знайшли, будь-якого контр розрахунку пені відповідач суду також не надав. До того ж, як свідчать матеріали справи, подаючи відповідь на відзив позивач надав розрахунок пені в новій редакції в якій здійснив розрахунок пені в межах строку позовної давності.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 4170,19 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Індустріальний, буд. 3; код ЄДРПОУ 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АО-Транс" (адреса: 64200, Харківська обл., Балаклійський р.-н, м. Балаклія, вул. Куйбишева, буд. 20-А; код ЄДРПОУ 40351653):

220700,00 грн. основного боргу;

6814,81 грн. 3% річних;

5987,01 грн. інфляційних;

44511,06 грн. пені;

4170,19 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" жовтня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак