Рішення

від 29.09.2020 по справі 926/1294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2020 року Справа № 926/1294/20

Суддя Ковальчук Т.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» , м. Івано-Франківськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» , м. Чернівці,

про стягнення безпідставно набутого майна у сумі 81478,49 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін:

позивача - Боднарчук А.М., адвокат, ордер серія ІФ № 095702 від 11.06.2020,

відповідача - Свереда Д.Г., дов. від 15.09.2020,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» , м. Івано-Франківськ, звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» , м. Чернівці, про стягнення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 83580,49 грн., у тому числі 78000,00 грн. власне безпідставно отриманих коштів та 3478,49 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що помилково, за відсутності будь-яких договірних відносин, перерахував відповідачеві кошти у розмірі 78000,00 грн. як оплату за товар згідно рахунку № ЦО-976 від 06.12.2018 року, ці кошти відповідач не повернув, незважаючи на надіслану претензію, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ «ТД «Теплоцентр» спірні кошти і 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 18.06.2020 визначено ціну позову в сумі 81478,49 грн., у тому числі 78000,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 3478,49 грн. 3% річних, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 02.07.2020.

Ухвалою від 02.07.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 04 серпня 2020 року за клопотанням ТОВ «Торговий дім «Теплоцентр» , відповідачеві встановлено новий строк для подання відзиву на позов - до 03.08.2020.

04.08.2020 ТОВ «Торговий дім «Теплоцентр» подав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, зокрема, що на спірну суму відповідач по видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018 передав позивачеві товар - кондиціонери у кількості 4 одиниці, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин і спростовує позовні вимоги.

У судовому засіданні 04.08.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що позивач сплатив спірні кошти відповідачеві з метою придбання товару, однак у подальшому договір укладено не було і не було отримано товар, тому гроші мають бути повернуті відповідачем.

Представник відповідача у засіданні 04.08.2020 проти позовних вимог заперечив, пояснив, що на спірну суму позивач отримав товар - кондиціонери, що підтверджується видатковою накладною, доданою до відзиву на позов.

За результатами розгляду справи ухвалою від 04.08.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2020, відповідачеві запропоновано надати оригінал видаткової накладної № 10279 від 06 грудня 2018 року для огляду.

15.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ТОВ «Тепло-Хаус» з доводами відповідача не погодилося, зазначило, що позивач не купував товар по видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018, на цій накладній відсутня розшифровка підпису особи, яка її підписала, директор позивача цю видаткову накладну не підписував і нікого не уповноважував на її підписання, відтиск печатки на неї не наносив. Крім того, вказує позивач у відповіді, сума коштів згідно рахунку на оплату № ЦО-976 від 06.12.2018 р. не співпадає з сумою, яку сплатив позивач відповідачеві, в рахунку не зазначено покупця, найменування товару, його кількості та ціни, відсутній підпис особи, що його видала, відтак, неможливо пов`язати вказаний рахунок на оплату зі спірною видатковою, що, в свою чергу, підтверджує відсутність договірних відносин між сторонами (а.с. 92-97).

Ухвалою від 15.09.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 29.09.2020 в зв`язку з неявкою представника позивача.

23.09.2020 відповідач через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що твердження позивача про те, що він не купував товар у відповідача, не підписував видаткову накладну і нікого не уповноважував її підписувати, не підтверджено жодними доказами, видаткова накладна містить підпис особи покупця, а розшифровка цього підпису і відтиск печатки не є її обов`язковими реквізитами як первинного облікового документа та не позбавляє її доказової сили. Стосовно розбіжностей у ціні товару в рахунку на оплату і видатковій накладній відповідач вказав, що рахунок на оплату не є первинним документом, оскільки не фіксує господарську операцію, а носить інформаційний характер, між сторонами виникли господарські відносини по продажу товару, зобов`язання в яких добросовісно виконано з боку відповідача.

У судовому засіданні 29.09.2020 представник позивача подав два письмових клопотання від 14.09.2020 про призначення судових експертиз:

1) почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ «Тепло-Хаус» Кишинського Б.В. на видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис від імені директора ТОВ «Тепло-Хаус» Кишинським Б.В. у видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018, чи іншою особою?;

2) технічної експертизи реквізитів документів, а саме відтиску печатки ТОВ «Тепло-Хаус» на видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018, на вирішення якої поставити питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки ТОВ «Тепло-Хаус» на видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018?

- чи нанесено відтиск печатки в наданому документі (видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018) печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

За результатами розгляду даних клопотань ухвалою суду від 29.09.2020 у призначенні судових експертиз відмовлено, продовжено розгляд справи в цьому ж засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2020 просив задовольнити позов, посилаючись на те, що спірні кошти безпідставно перераховані відповідачеві за відсутності договірних відносин, будь-якого договору з відповідачем позивач не укладав, видаткову накладну не підписував, нікого не уповноважував її підписувати, печатку на цьому документі не накладав, вказаний у видатковій накладній товар не отримував.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2020 просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що спірні кошти сплачені позивачем за фактично поставлений йому товар, а всі доводи позивача, що товар він не отримував, не підтверджені належними доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що згідно з платіжним дорученням № 1913 від 06.12.2018 помилково перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 78000,00 грн. на підставі рахунку № ЦО-976 від 06.12.2018, позаяк між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» відсутні будь-які договірні стосунки.

Копія вказаного платіжного доручення додана до позовної заяви і з нього вбачається призначення платежу - за товар згідно рахунку ЦО-976 від 06.12.2018 (а.с. 12).

У матеріалах справи на аркуші 13 наявна копія рахунку на оплату № ЦО-976 від 6 грудня 2018 р. В указаному рахунку постачальником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» , покупцем - «Розничный покупатель» (мовою документа - суд ), товар - «товары в ассортименте» , кількість 1 шт., сума з ПДВ 85146,90. Підписів, печаток особи, яка склала цей документ, рахунок на оплату № ЦО-976 від 6 грудня 2018 р. не містить.

На спростування позовних вимог відповідач надав видаткову накладну № 10297 від 06.12.2018, відповідно до якої постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» передало, а покупець ТОВ «Тепло-Хаус» на підставі рахунку на оплату № ЦО-976 від 06.12.2018 отримало товар - кондиціонер касетний Inverter Unitary PRO DC ElectroLuх 1 шт. та кондиціонери Zanussi 3 шт. на загальну суму з ПДВ 78000,00 грн. (а.с. 75). Оригінал даної видаткової накладної оглянуто судом за участю представників сторін у судовому засіданні 29.09.2020.

За результатами огляду суд констатує, що видаткова накладна № 10297 від 06.12.2018 містить назви постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» , і покупця - ТОВ «ТЕПЛО-ХАУС» , адресу і банківські реквізити постачальника, найменування, кількість і вартість товару - кондиціонери в асортименті 4 шт. на загальну суму 78000,00 грн., накладна підписана представниками постачальника ТОВ «ТД «Теплоцентр» і покупця «ТОВ «Тепло-Хаус» , містить відтиски печаток обох товариств.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У наданій суду видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018 не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

У них містяться підписи особи, яка передала товар від постачальника, та підпис особи, яка прийняла товар від покупця, указані підписи скріплені печатками ТОВ «Тепло-Хаус» і ТОВ «ТД «Теплоцентр» .

Указані недоліки - відсутність вказівки на посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, за наявності інших обов`язкових реквізитів, не позбавляють спірну видаткову накладну доказової сили як первинного документа, яким оформлено операцію купівлі-продажу товару - кондиціонерів на суму 78000,00 грн., між постачальником ТОВ «ТД «Теплоцентр» та покупцем ТОВ «Тепло-Хаус» .

Враховуючи, що у спірній видатковій накладній не вказано посади, прізвища та ініціалів особи, яка підписала накладну від імені позивача, а відповідач не стверджував, що цю накладну підписав саме директор ТОВ «Тепло-Хаус» Кишинський Б.В. (накладну міг підписати інший представник позивача), суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису Кишинського Б.В. на видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу (в редакції, чинній на час, коли оформлювалася відповідна накладна, а саме грудень 2018 року) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірній видатковій накладній та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суд бере до уваги, що стверджуючи про підроблення печатки ТОВ «Тепло-Хаус» останній не навів будь-яких обставин, які б свідчили, що печатка була загублена позивачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що нею могла б протиправно скористатися інша особа. З цих, зокрема, причин судом відмовлено у призначенні судової технічної експертизи реквізитів документа за клопотанням позивача.

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім того, на підтвердження операції з поставки позивачеві товару на суму 78000,00 грн. за видатковою накладною № 10297 від 06.12.2018 р. відповідач подав також засвідчену копію податкової накладної № 8 від 06.12.2018 та докази її реєстрації Державною фіскальною службою України (а.с. 89-91).

У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У цій же постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг, зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄЖРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час розгляду справи позивач не навів жодних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили, що ТОВ «Тепло-Хаус» дійсно не отримувало товар на суму 78000,00 грн. за видатковою накладною № 10297 від 06.12.2018, не відображало дану господарську операцію ані в бухгалтерському, ані в податковому обліку, не формувало податковий кредит на відповідну суму.

Суд звертає увагу на доводи позивача, що в рахунку на оплату № ЦО-976 від 6 грудня 2018 р. не вказано найменування покупця, назву товару, а зазначена в рахунку кількість і ціна товару відрізняється від кількості і товару у видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018.

Разом з тим, як слушно зазначив відповідач, рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунка-фактури) не належить до типових форм які затверджуються Державним комітетом статистики, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено. Відповідні роз`яснення надані у листах Міністерства фінансів України № 31-34000-20-23/25136 від 27.11.2006, № 31-34000-20/23-4579/4800 від 09.07.2007, № 31-08410-06-27/3824 від 16.02.2012 та Державного казначейства України № 15-08/527-2652 від 20.02.2009.

Згідно сталої правової позиції Верховного Суду за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційних характер.

Відповідно, конкретний товар, його кількість та вартість інші характеристики, визначаються під час фактичного продажу товару між продавцем (постачальником) та покупцем у видатковій накладній, яка складається сторонами.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що видаткова накладна № 10297 від 06.12.2018 в сукупності з податковою накладною № 8 від 06.12.2018 та платіжним дорученням № 1913 від 06.12.2018 з більшою вірогідністю засвідчують здійснення сторонами господарської операції з купівлі-продажу товару, за змістом якої (операції) позивач придбав у відповідача товар - кондиціонери в кількості 4 одиниці на загальну суму 78000,00 грн., та оплатив цей товар у повній сумі.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини свідчать про існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу, що випливають з факту укладення договору купівлі-продажу в спрощений спосіб відповідно до частини 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу наведеної норми ЦК випливає, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК).

Наявність між сторонами спору зобов`язань, що засновані на договорі, виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки в такому випадку для захисту порушеного права застосовуються інші - зобов`язальні, а не кондикційні, засоби.

У ході розгляду справи встановлено, що між сторонами існують договірні відносини купівлі-продажу, що виключає застосування до них норм ЦК України, що регулюють кондикційні зобов`язання.

Більше того, укладений сторонами договір купівлі-продажу виконано належним чином - відповідач поставив позивачеві товар, а позивач його оплатив.

Отже, суд доходить висновку, що доводи позивача про порушення його права відповідачем у вигляді не повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 78000,00 грн. є безпідставними та не підтверджуються дослідженими у справі доказами.

Відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми коштів як отриманих без достатньої правової підстави та 3478,49 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами в порядку статті 625 ЦК України.

Відтак, у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі в зв`язку з необґрунтованістю, судовий збір у відповідності до правил частини 1 статті 129 ГПК України залишити за позивачем. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову за позивачем належить також залишити витрати на професійну правничу допомогу адвоката Боднарчука А.М. у сумі 8500,00 грн., про стягнення яких ТОВ «Тепло-Хаус» заявило у позовній заяві та відповіді на відзив від 10.09.2020 (а.с.16-22, 92-98).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» (вул. Симона Петлюри, буд. 156, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 37409886) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» (вул. Лесина Василя, буд. 3а, м. Чернівці, 58032, ідентифікаційний код 35029196) про стягнення безпідставно набутого майна у сумі 81478,49 грн.

2. Судовий збір у сумі 2102,00 грн. та 8500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» .

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У судовому засіданні 28.09.2020 проголошено вступу на резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 01.10.2020 року.

Суддя Т.І. Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.