Постанова

від 26.07.2021 по справі 926/1294/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2021 р. Справа №926/1294/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

Секретар судового засідання Кострик К.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» , б/н від 15.10.2020 (вх. № 01-05/2907/20 від 19.10.2020)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 (повний текст рішення підписано 01.10.2020, суддя Ковальчук Т.І.)

у справі № 926/1294/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» , м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» , м. Чернівці

про стягнення безпідставно набутого майна у сумі 81478,49 грн,

За участю представників:

від позивача - Боднарчук А.М. - адвокат;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» ( далі - ТзОВ «Тепло-Хаус» , позивач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» ( далі - ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» , відповідач) 83 580,49 грн., з яких: 78 000,00 грн. - безпідставно отримані коштів та 3478,49 грн.- 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем помилково, за відсутності будь-яких договірних відносин, 06.12.2018 перераховано відповідачеві кошти у розмірі 78 000,00 грн, як оплату за товар згідно рахунку № ЦО-976 від 06.12.2018 і ці кошти відповідач не повернув, незважаючи на надіслану 29.05.2020 претензію.

Відповідач проти позову заперечив, зазначаючи, що на спірну суму позивач отримав товар - кондиціонери відповідно до видаткової накладної № 10297 від 06.12.2018.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у справі №926/1294/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції у даній справі мотивоване тим, що наявні в матеріалах справи докази, а саме видаткова накладна № 10297 від 06.12.2018 в сукупності з податковою накладною № 8 від 06.12.2018 та платіжним дорученням № 1913 від 06.12.2018 з більшою вірогідністю засвідчують здійснення сторонами господарської операції з купівлі-продажу товару, за змістом якої (операції) позивач придбав у відповідача товар - кондиціонери в кількості 4 одиниці на загальну суму 78000,00 грн., та оплатив цей товар у повній сумі. Існування між сторонами договірних відносини купівлі-продажу, що випливають з факту укладення договору купівлі-продажу в спрощений спосіб відповідно до ст. 181 ГК України, виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки в такому випадку для захисту порушеного права застосовуються інші - зобов`язальні, а не кондикційні, засоби.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Тепло-Хаус» , звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у справі №926/1294/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами договірних відносин є необгрунтованим, оскільки:

- податкова накладна № 8 від 06.12.2018 не підтверджує факт отримання товару позивачем і тільки в сукупності з іншими доказами може свідчити про здійснення сторонами господарської операції з купівлі-продажу товару;

- сума коштів згідно рахунку на оплату № ЦО-976 від 06.12.2018 не співпадає з сумою, яку сплатив позивач відповідачеві, в рахунку не зазначено покупця, найменування товару, його кількості та ціни, відсутній підпис особи, що його видала, відтак, неможливо пов`язати вказаний рахунок на оплату зі спірною видатковою накладною, що, в свою чергу, підтверджує відсутність договірних відносин між сторонами;

- позивач не купував товар по видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018, на цій накладній відсутня розшифровка підпису особи, яка її підписала, директор позивача цю видаткову накладну не підписував і нікого не уповноважував на її підписання, відтиск печатки на неї не наносив;

- оскільки на видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018 не зазначені посада та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції від імені сторін, така не містить обов`язкових реквізитів, передбачених ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не може бути належним та допустимим доказом отримання товару позивачем;

- позивач заявляв суду першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів з метою встановлення факту підписання видаткової накладної № 10297 від 06.12.2018 директором ТОВ «Тепло-Хаус» Кишинським Б.В. та відповідності проставленого у такій відтиску печатки печатці ТОВ «Тепло-Хаус» , однак суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаних клопотань.

З огляду на наведене, апелянтом при поданні апеляційної скарги було заявлено клопотання про призначення:

1) почеркознавчої експертизи,на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис від імені директора ТОВ «Тепло-Хаус» Кишинським Б.В. у видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018, чи іншою особою?;

2) технічної експертизи реквізитів документів, на вирішення якої поставити питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки ТОВ «Тепло-Хаус» на видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018?

- чи нанесено відтиск печатки в наданому документі (видатковій накладній № 10279 від 06.12.2018) печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що:

- факт отримання позивачем товару на спірну суму підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 10297 від 06.12.2018;

- не зазначення у видатковій накладній розшифровки підпису особи, що отримала товар, номеру та дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є підставою для висновку про позбавлення такої юридичної сили та доказовості, оскільки свідченням участі позивача у здійсненні господарської операції є наявний у видатковій накладній відтиск печатки товариства;

- на оригіналі видаткової накладної № 10297 від 06.12.2018 відтиск печатки ідентичний до тих, які проставлені на інших документах;

- рахунок на оплату №ЦО-977 від 06.12.2018 не фіксує проведення господарської операції, а носить інформаційний характер;

- видаткова накладна підтверджує факт виникнення між сторонами господарських відносин з продажу товару та відсутність підстав для задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №926/1294/20 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Тепло-Хаус» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у справі № 926/1294/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 07.12.2020 ( з врахуванням ухвали від 09.11.2020).

07.12.2020 в судовому засіданні за участю представників сторін судом було оголошено перерву до 14.12.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі №926/1294/20 призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Яким способом нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» на видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018?

- Чи нанесено відтиск печатки в наданому документі (видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018) печаткою, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Провадження у справі №926/1294/20 на час проведення експертизи зупинено.

12.04.2021 до Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №926/1294/20 разом з висновком експерта за результатами проведення судової технічної експертизи документів №38 від 06.04.2021.

З огляду на наведене, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 поновлено провадження у справі №926/1294/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 31.05.2021.

Судове засідання у даній справі 31.05.2021 не відбулось у зв`язку з участю 31 травня 2021 року судді члена - колегії Плотніцького Б.Д. в онлайн-підготовці голів і заступників голів апеляційних судів та неможливістю поєднувати присутність на онлайн - заняттях і відправлення правосуддя.

Вищезазначена інформація була розміщена на офіційній веб-адресі сторінки суду https://wag.court.gov.ua в мережі Інтернет.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 05.07.2021.

Розпорядженням керівника апарату суду №427 від 05.07.2021 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Плотніцького Б.Д. призначено проведення автоматизованої заміни складу суду для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 до складу колегії суддів замість судді-члена колегії Плотніцького Б.Д, введено суддю Мирутенка О.Л.

В судовому засіданні 05.07.2021 за згодою представників сторін оголошено перерву до 26.07.2021.

В судове засідання прибув представник позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належними чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.ч.11-13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи наведене, строки розгляду апеляційної скарги та те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, представник відповідача надав свої пояснення по суті спору та вимог апеляційної скарги в судових засіданнях, зокрема 05.07.2021, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у справі №926/1294/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов. Окрім того, просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату експертизи, а також на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу ( у суді першої та апеляційної інстанції).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2018 року ТзОВ «Тепло-Хаус» здійснено переказ грошових коштів в сумі 78 000, 00 грн на банківський рахунок ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» , що підтверджується платіжним дорученням № 1913 від 06.12.2018 та не заперечується відповідачем . В графі «призначення платежу» платником було зазначено «оплата за товар згідно рахунку ЦО-976 від 06.12.2018 » .

У матеріалах справи наявна копія рахунку на оплату № ЦО-976 від 06.12.2018, в якому постачальником вказано ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» , покупцем - роздрібний покупець, товар - товари в асортименті, кількість 1 шт., сума з ПДВ 85146,90. Підписів, печаток особи, яка склала цей документ, рахунок на оплату № ЦО-976 від 6 грудня 2018 р. не містить.

Позивач зазначає, що між ТзОВ «Тепло-Хаус» і ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» відсутні будь-які договірні стосунки, а кошти в сумі 78 000, 00 грн згіднно платіжного доручення № 1913 від 06.12.2018 сплачені ним помилково.

На спростування позовних вимог відповідач надав видаткову накладну № 10297 від 06.12.2018, відповідно до якої постачальник ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» передало, а покупець ТзОВ «Тепло-Хаус» на підставі рахунку на оплату № ЦО-976 від 06.12.2018 отримало товар - кондиціонер касетний Inverter Unitary PRO DC ElectroLuх 1 шт. та кондиціонери Zanussi 3 шт. на загальну суму з ПДВ 78000,00 грн.

29.05.2020 позивач надіслав відповідачу претензію №31/05 про повернення грошових коштів в розмірі 78 000,00 грн протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання претензії,, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком та накладною.

Оскільки відповідач не повернув позивачу перерахованих коштів, ТзОВ «Тепло-Хаус» звернулось до суду з позовом у даній справі.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України ( вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про існування між сторонами договірних відносини купівлі-продажу, що випливають з факту укладення договору купівлі-продажу в спрощений спосіб відповідно до ст. 181 ГК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №10297 від 06.12.2018 в сукупності з податковою накладною № 8 від 06.12.2018 та платіжним дорученням № 1913 від 06.12.2018.

Відповідно до визначень термінів, що міститься в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"( в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зазначене кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відтак, свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за накладною є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

За змістом видаткової накладної № 10297 від 06.12.2018, постачальник - ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» передало, а покупець - ТзОВ «Тепло-Хаус» на підставі рахунку на оплату № ЦО-976 від 06.12.2018 отримало товар - кондиціонер касетний Inverter Unitary PRO DC ElectroLuх 1 шт. та кондиціонери Zanussi 3 шт. на загальну суму з ПДВ 78000,00 грн.

Видаткова накладна № 10297 від 06.12.2018 містить такі реквізити: назву постачальника - ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» і покупця - ТзОВ «ТЕПЛО-ХАУС» , адресу і банківські реквізити постачальника, найменування, кількість і вартість товару - кондиціонери в асортименті 4 шт. на загальну суму 78000,00 грн.

Вказана накладна містить підписи в графах від постачальника та отримав ( без зазначення даних осіб, якими виконані підписи), а також відтиски печаток ТзОВ « Торговий дім «Теплоцентр» та ТзОВ «Тепло-Хаус» .

Як зазначалось вище, апелянт заперечує факт отримання товару за вказаною видатковою накладною, приналежність підпису на такій директору ТзОВ «Тепло-Хаус» Кишинському Б.В., а також відповідність відтиску печатки на такій накладній печатці ТзОВ «Тепло-Хаус» .

Відтак, апелянтом разом з апеляційною скаргою було подано суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи реквізитів документів, оскільки, на його переконання, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні таких клопотань та не призначив експертизи.

Ухвалою від 14.12.2020 Західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ «Тепло-Хаус» про призначення почеркознавчої експертизи з питання чи виконано підпис від імені директора ТОВ «Тепло-Хаус» Кишинського Б.В. у видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018, чи іншою особою, оскільки на видатковій накладній відсутні відомості ким підписано дану накладну зі сторони відповідача.

Разом з тим, вказаною ухвалою призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Яким способом нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» на видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018?

- Чи нанесено відтиск печатки в наданому документі (видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018) печаткою, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Відповідно до висновку експерта за результатами судової технічної експертизи документів №38 від 06.04.2021 відтиск печатки від імені ТзОВ «Тепло-Хаус» , який знаходиться у видатковій накладній №10297 від 06.12.2018, складній постачальником ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» для покупця ТзОВ «Тепло-Хаус» на загальну суму 78 000 грн. нанесений не круглою печаткою ТзОВ «Тепло-Хаус» , вільні зразки якої були надані для порівняльного дослідження, а іншою рельєфною еластичною ( гумовою, фотополімерною) друкарською формою.

Відповідно до ч.1,2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч.1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд не вбачає підстав для відхилення наявного в матеріалах справи висновку експерта. Жодних заперечень щодо вказаного висновку експерта до суду від сторін у справі не надходило.

Зважаючи на встановлені судом обставини відсутності у видатковій накладні №20297 від 06.12.2018 відомостей про посаду та прізвище особи, яка підписала таку накладну зі сторони позивача, а також нанесення відтиску печатки у накладній зі сторони позивача не його круглою печаткою, відсутність у вказаній видатковій накладній інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що видаткова накладна №20297 від 06.12.2018 не є належним та допустимим доказом отримання позивачем від відповідача товару на суму 78 000 грн. та існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу.

За вказаних обставин не є належним доказом існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу і подана відповідачем копія податкової накладної № 8 від 06.12.2018, оскільки податкова накладна може оцінюватися судом як доказ лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції. Самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу не може підтверджуватись і наявним в матеріалах справи рахунком на оплату № ЦО-976 від 6 грудня 2018 , оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційних характер.

Окрім того, у вказаному рахунку на оплату не вказано найменування покупця, назву товару, а зазначена кількість і ціна товару відрізняється від кількості і товару у видатковій накладній № 10297 від 06.12.2018, та від суми сплаченої позивачем згідно платіжного доручення №1913 від 06.12.2018.

Відтак, відповідачем не доведено існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу та наявності правової підстави для отримання від позивача коштів у сумі 78 000 грн, перерахованих останнім згідно платіжного доручення №1913 від 06.12.2018.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 78 000 грн. є такими, що набуті відповідачем без достатніх правових підстав у розумінні ст. 1212 ЦК України та повинні бути повернуті позивачу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 78 000 грн. безпідставно отриманих коштів та 3 478, 49 грн. 3% річних.

Відтак, апеляційну скаргу ТзОВ «Тепло-Хаус» слід задоволити, рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача ( ч.4 ст. 129 ГПК України).

За змістом ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Відтак, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2102 грн. (сплачений позивачем згідно платіжного доручення №393 від 12.06.2020) та апеляційної інстанцій в розмірі 3 153грн. ( сплачений позивачем згідно платіжного доручення №2745 від 15.10.2020), а також витрати на проведення експертизи в розмірі 6 210,72 грн. ( сплачені позивачем згідно платіжного доручення №2910 від 10.02.2021) слід покласти на відповідача в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Окрім того, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем заявлено про стягнення з відповідача 8 500 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а під час розгляду справи судом апеляційної інстанції - про стягнення 7 000 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи наявні подані позивачем:

- копія договору про надання правової (правничої) допомоги №02/06 від 11.06.2020, укладеного між ТзОВ «Тепло-Хаус» та адвокатом Боднарчуком А.М., предметом якого є надання адвокатом правової допомоги по захисту прав та законних інтересів клієнта в Господарському суді Чернівецької області та Західному апеляційному господарському суді за позовом клієнта до ТзОВ «Торговий дім «Теплоцентр» про стягнення безпідставно набутого майна;

- копія додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/06 від 11.06.2020, яким сторонами погоджено порядок розрахунку гонорару адвоката за договором;

- ордер серія ІФ №095702 від 11.06.2020 на надання правової допомоги позивачу адвокатом Боднарчуком А.М. у Господарському суді Чернівецької області;

- ордер серія ІФ №077874 від 23.11.2020 на надання правової допомоги позивачу адвокатом Боднарчуком А.М. у Західному апеляційному господарському суді;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Боднарчука А.М. від 09.06.2020;

- копії актів приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової (правничої) допомоги №02/06 від 11.06.2020 від 11.06.2020 на суму 8 500 грн. та від 28.05.2021 на суму 7 000 грн., підписаних позивачем та адвокатом Боднарчуком А.М., в яких зафіксовано вид, обсяг та вартість наданих адвокатом послуг позивачу у даній справі в суді першої та апеляційної інстанцій;

- квитанція до прибуткового касового ордера №02 від 11.06.2020, якою підтверджується сплата позивачем на користь адвоката Боднарчука А.М. 8 500 грн. за надання правничої допомоги в суді першої інстанції;

- квитанція до прибуткового касового ордера №20 від 28.05.2021, якою підтверджується сплата позивачем на користь адвоката Боднарчука А.М. 7 000 грн. за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечення стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2020 у справі №926/1294/20 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» задоволити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплоцентр» ( 58032, м. Чернівці, вул. Лесина Василя, буд. 3а, код ЄДРПОУ 35029196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-Хаус» ( 76018, м. Івано-Франківськ, сул. Симона Петлюри, буд.15б, код ЄДРПОУ 37409886) 78 000 грн. безпідставно отриманих коштів, 3 478,49 грн. 3% річних, 2 102грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову, 3 153грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 6 210, 72 грн. у відшкодування витрат по оплаті експертизи, 8 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

5. На виконання постанови Господарському суду Чернівецької області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття. Порядок і строки оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.08.2021