Рішення

від 22.09.2020 по справі 520/2242/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 р. № 520/2242/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представників позивача - Лимар О.В., Мазепи Г.Б.,

представника відповідача - Зеленохатова І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000140511 від 22.01.2020 р. за формою "В4" про завищення від`ємного значення податку на додану вартість за періоди вересня, грудня 2018 р. та лютого 2019 р. на загальну суму 1259312,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000140511 від 22.01.2020 ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2020 р. о 10:00 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 22.09.2020 р. о 15:30 год.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000140511 від 22.01.2020 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 40917498.

Основними видами діяльності позивача, в тому числі, є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 02.12.2019 року №2703, фахівцями відповідача проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЕКОТРЕЙД-2016 (код ЄДРПОУ 40394131) за вересень 2018 року, ТОВ ЛЕГАЛЮКС (код за ЄДРПОУ 42441130) за лютий 2019 року, ТОВ КАССІС ВТК (попередня назва ТОВ Логістик Технолоджи ) (код за ЄДРПОУ 42045604) за грудень 2018 року та подальшої реалізації.

Результати перевірки викладені в акті №1403/20-40-05-11-10/40917498 від 26.12.2019, яким зафіксовано порушення п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 259 312 грн., в т.ч. у вересні 2018 року на 321454 грн., у грудні 2018р. на 130358 грн., у лютому 2019 р. на 807500 грн., та як наслідок завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму ПДВ 1 259 312 грн. в тому числі за вересень 2018 року на 321454 грн., за грудень 2018р. на 10358 грн., за лютий 2019р. на 807500 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.

Актом перевірки встановлені порушення, які і стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00000140511 від 22.01.2020 р. за формою В4 про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1 259 312 грн (в тому числі за вересень 2018р. на 321454 грн., за грудень 2018р. на 130358 грн., за лютий 2019р. на 807500 грн.) та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредит) виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Отже, законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентами: ТОВ ЕКОТРЕЙД-2016 , ТОВ ЛЕГАЛОКС , ТОВ КАССІС ВТК (попередня назва ТОВ Логістик Технолоджи ) за відповідні періоди.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ КАССІС ВТК (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.08.2018 № 05/08/18, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар асортимент, найменування, кількість , ціна та загальна вартість якого зазначаються у бухгалтерських документах, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. Якість товару, що постачається повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та державним стандартам, діючим на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом), якщо того вимагає чинне законодавство України. Якість та кількість товару, що постачається, перевіряється покупцем в момент його отримання. Датою продажу є дата , зазначена в накладній на відпуск товару, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладних (п.1.1.-3.2, 4.3,4.4 Договору).

За вказаним договором позивачу поставлені помпа з блоком управління, електродвигун, електродвигун ДСО -20 в комплекті з блоком резисторів БС-ДСО-20 (№ кр.1АБ.559.086)

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи рахунки--фактури №Т-1271 від 17.12.2018р. на суму 333 300,03 грн., в тому числі ПДВ 55555,00 грн., №Т-1272 від 18.12.2018 р. на суму 115 546,00 грн., в тому числі ПДВ 19257,67 грн., №524 від 03.12.2018р. на суму 333 300,00 грн., в тому числі ПДВ 55555,00 грн.

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надані до матеріалів справи платіжне доручення від 28.12.2018 № 124, призначення платежу сплата за товар згідно рахунку № 524 на суму 333 300,00 грн., в тому числі ПДВ 55555,00 грн., від 06.03.2019 № 165, призначення платежу сплата за помпу згідно рах.Т-1272 від 18.12.2018 на суму 19 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3166.67 грн.

Заборгованість позивача перед контрагентом за вказаним договором станом на момент розгляду справи складає 429 846,03 грн.

Судовим розглядом встановлено, що фактичне переміщення придбаного за вказаним договором товару проведено керівником ТОВ СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР ОСОБА_1 на власному автомобілі БАЗ22154 (дата реєстрації 12.05.2015), на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та договору позички транспортного засобу від 01.08.2018р., довіреності від 01.08.2018р. на право підписання договорів від імені та в інтересах ТОВ СП Щасливий фермер на ім`я агронома позивача ОСОБА_2 .

Згідно вказаного договору позички від 01.08.2018р. - фізична особа ОСОБА_1 передав ТОВ СП Щасливий фермер в тимчасове безоплатне користування автомобіль БАЗ 252154, д.н. НОМЕР_2 строком на 7 (сім) місяців.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Легалокс (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2019 № 01/02-19-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити добрива , датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної постачальником, склад поставки: Харківська область, с. Мороховець, вул. Перемоги, 38; при поставці товару постачальник надає Договір, рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (п.1.1,2.3-2.5 Договору)

За вказаним договором позивачем придбана нітроамофоска 16:16:16 (імп) та селітра аміачна (імп.).

На підтвердження реальності господарської операції з вказаним контрагентом позивачем надано суду видаткові накладні №01/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №02/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №03/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 35000.00 грн., №04/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 49000.00 грн., №05/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 56000.00 грн., №07/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 59500.00 грн., №08/05 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №01/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 63000.00 грн., №02/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 59500.00 грн., №03/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 52500.00 грн., №04/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 38500.00 грн., №05/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 45500.00 грн., №06/06 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 66500.00 грн., рахунки-фактури №01/02-1 від 01.02.2019р. на суму ПДВ 233.33 грн., №05/02-1 від 05.02.2019р. на суму ПДВ 38366.67 грн., №06/02-1 від 06.02.2019р. на суму ПДВ 86400.00 грн.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаних у контрагента товарів виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень від 01.02.2019 № 149 на суму ПДВ 20000.00 грн., від 04.02.2019 № 150 на суму ПДВ 50000.00 грн., від 26.02.2019 на суму ПДВ 16666.67 грн. , що також підтверджується випискою по оборотно-сальдовому рахунку 311 Поточні рахунки в національний валюті Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99р

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 6311 станом на момент розгляду справи у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Легалокс на суму 4 325 000,00 грн.

На підтвердження фізичного переміщення товару, взяття придбаних ТМЦ на облік, використання у подальшій діяльності підприємством надані договір про надання транспортних послуг № 2019/2/01-1 від 01.02.2019р., товаро-транспортні накладні №05/02/19-1 від 05.02.2019р., №05/02/19-2 від 05.02.2019р., №05/02/19-3 від 05.02.2019р., №05/02/19-4 від 05.02.2019р., №05/02/19-5 від 05.02.2019р.,№05/02/19-6 від 05.02.2019р., №05/02/19-7 від 05.02.2019р., №05/02/19-8 від 05.02.2019р., №05/02/19-9 від 05.02.2019р., №05/02/19-10 від 05.02.2019р.,№06/02/19-1 від 06.02.2019р., №06/02/19-2 від 06.02.2019р., №06/02/19-3 від 06.02.2019р.,№06/02/19-4 від 06.02.2019р., №06/02/19-5 від 06.02.2019р., №06/02/19-6 від 06.02.2019р.,№06/02/19-7 від 06.02.2019р., №06/02/19-8 від 06.02.2019р., №06/02/19-9 від 06.02.2019р., №01/02/19-2 від 01.02.2019р.; оборотно-сальдову відомість рахунок 208 Матеріали сільськогосподарського призначення Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99р.

На підтвердження використання придбаного товару в своїй господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи акт №5 за червень 2019р. Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин , з якого вбачається, що протягом червня 2019р. позивачем було використано для живлення незрошуваних земель: азотно-фосфорно-калійне добриво, селітра аміачна (нітроаммофоска), було внесено в загальній кількості для соняшника - 116т, для кукурудзи - 59т., накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 27.06.2019р. (ті ж добрива в тій же кількості), акт №4 за травень 2019р. Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин під час посіву на незрошуваних землях: азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 31.05.2019р. азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т, акт №2 за березень 2019р. Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин під час посіву на незрошуваних землях: азотофосфат, селітра аміачна, було внесено для пшениці озимої - 21т, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 29.03.2019р. азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т, акт №1 за лютий 2019р. Про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин під час посіву на незрошуваних землях: селітра аміачна було внесено аміачної селітри для пшениці озимої - 6т, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ від 28.02.2019р. азотофосфат, селітра аміачна, було внесено в загальній кількості для соняшника - 29т, для кукурудзи - 21т.

Документи подані позивачем підтверджують, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником з 2016 р., є платником єдиного податку четвертої групи. Позивач подає звітність як сільськогосподарський виробник за встановленими наказом Держстату від 06.07.2018 № 133 формами.

Використання придбаного товару позивачем в своїй господарській діяльності підтверджується також Додатком №1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (річної) Відомості про наявність земельних ділянок про наявність в користуванні позивача земель сільськогосподарського призначення рілля .

Як вже зазначалося вище, одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля, як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами постачання партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого вжитку і надання пов`язаних з цим послуг (п.п. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004).

З метою реалізації вказаного напрямку діяльності між позивачем (покупець) та ТОВ Екотрейд 2016 (постачальник) укладено договір № 249/2018-1В3 від 24.09.2018 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити м`ясні вироби та м`ясні продукти; датою поставки товару вважається дати оформлення видаткової накладної ; при поставці товару постачальник надає Договір, рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (п.1.1,2.3-2.4 Договору).

Крім того між позивачем та ТОВ Екотрейд 2016 укладено договір безоплатного відповідального зберігання від 25.09.2018 № 259/2018-1 В3 за умовами якого ТОВ Екотрейд 2016 зобов`язується прийняти на безоплатне відповідальне зберігання м`ясні продукти та м`ясні вироби; вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

На підставі договору купівлі продажу № 249/2018-1В3 від 24.09.2018 позивачем придбано м`ясні вироби та м`ясні продукти на загальну суму 1928726.30 грн.

На підтвердження фактичного надходження товару в розпорядження позивача, взяття його на облік підприємством суду надані: рахунки фактури №1833 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29211.23 грн., №1834 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 32957.44 грн., №1835 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 31553.76 грн., №1836 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29652,76 грн., №1837 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29481.22 грн., №1838 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 29731,19 грн., №1839 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 32036.92 грн., №1840 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 29717,46 грн., № 1841 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 32575.38 грн., №1842 від 25.09.2018р. на суму ПДВ 29288,48 грн., №1843 від 25.09.2018 р. на суму ПДВ 15248,99 грн.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 Товари на складі Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99 р. за вересень 2018 р.

Згідно актів передачі на безоплатне відповідальне зберігання №1 від 25.09.2018р.,№2 від 25.09.2018р., №3 від 25.09.2018р., №4 від 25.09.2018р.,№5 від 25.09.2018р.,№6 від 25.09.2018р., №7 від 25.09.2018р., №8 від 25.09.2018р.,№9 від 25.09.2018р., №10 від 25.09.2018р.,№11 від 25.09.2018р. придбані за договором купівлі продажу № 249/2018-1В3 від 24.09.2018 м`ясні вироби передані на відповідальне зберігання ТОВ Екотрейд 2016 .

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 6311 на момент розгляду справи по розрахункам з контрагентом-постачальником ТОВ Екотрейд 2016 у позивача обліковується кредиторська заборгованість на зальну суму ПДВ 1928726.34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неможливості реалізації придбаного товару наказом №24/08/20-1 від 24.08.2020 р. позивачем було створено інвентаризаційну комісію для здійснення інвентаризації придбаних м`ясних виробів та продуктів (згідно з переліком, який міститься в Додатку №1 до Наказу) за місцем їх зберігання, внаслідок якої виявлені непридатні для споживання вироби на суму 1 928 726,34 грн., про що складено відповідний акт від 25.08.2019.

Відповідно до наказу №25/08/20-1 від 25.08.2020р. вказані продукти та м`ясні вироби списані з облікових реєстрів, як непридатний для споживання та реалізації товар.

В подальшому позивачем укладено договір з КП Комунальник для утилізації вказаного непридатного для реалізації, списаного з обліку товару, переміщення харчових відходів до КП Комунальник здійснено орендованим транспортом - КАМАЗ, модель 45143-013-15 (реєстраційний № НОМЕР_3 , рік випуску 2007), номер шасі (кузова. рами) НОМЕР_4 .

27.08.2020р. позивач уклав з КП Комунальник договорім №218 про надання послуг із захоронення побутових та промислових відходів, згідно предмету якого позивач (споживач) передає КП Комунальник (Виконавець) для захоронення тверді побутові відходи у обсязі 26,4 м3.

Згідно виставленого 27.08.2020 рахунку-фактури № СФ-0012592 сума, яка підлягає сплаті за послугу із захоронення побутових відходів складає суму у розмірі 1448,72 грн., в тому числі ПДВ - 241,45 грн.

31.08.2020р. позивач сплатив КП Комунальник суму у розмірі 1448,72 грн., в тому числі ПДВ - 241,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №506 від 31.08.2020р.

Контрольними талонами від 28.08.2020р. та від 31.08.2020р. підтверджується приймання КП Комунальник відходів для захоронення.

Товарно-транспортними накладними №28/1 від 28.08.2020р.. №28/2 від 28.08.2020р. та №31/1 від 31.08.2020р. підтверджується факт переміщення автомобілем КАМАЗ реєстраційний № НОМЕР_3 побутових відходів у загальному розмірі 26,4 м3 на адресу знаходження КП Комунальник .

На підтвердження послуг із захоронення побутових відходів надано акт здачі-приймання робіт №ОУ-0019932 від 31.08.2020р.

Використання автомобіля КАМАЗ реєстраційний № НОМЕР_3 у господарській діяльності позивача підтверджується договором оренди транспортного засобу укладеного позивачем 21.01.2020р. та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., про що в реєстр внесено запис №119, і технічним паспортом на вказаний автомобіль серії НОМЕР_5 виданий 09.09.2016р.

Суд зазначає, що копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Щодо посилань відповідача на нереальність правочину укладеного з ТОВ Екотрейд 2016 внаслідок того, що придбані товари в подальшому не були використані позивачем у власній господарській діяльності, є такими, що швидко псуються та мають обмежений термін придатності, то суд зазначає, що формування податкового кредиту відбувається за першою подією - поставка товару, тоді як невикористання товарів в оподаткованих операціях, подальше списання та утилізація вказаних товарів є окремою підставою для виникнення у платника податку відповідного податкового зобов`язання.

Щодо посилань податкового органу на протоколи допиту свідків та наявні кримінальні провадження, то суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним або будь-яких інших доказів, що спростовують вчинення спірних господарський операцій.

Стосовно документів, які підтверджують якість товарів, суд зазначає, що вони за своїм змістом не є первинними документами та виключно їх відсутність не може доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, та жодним чином не містять інформації про конкретну господарську операцію між контрагентами, а отже їх наявність чи відсутність жодним чином не впливає на факт дійсності та реальності господарських операцій. Така позиція неодноразово зазначалась Верховним судом у своїх постановах від 12.04.18 року по справі №805/4710/16-а, від 02.10.18 року по справі №810/2689/17, від 28.11.18 по справі №816/1959/17, від 14.02.2020 по справі №816/294/16.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, то суд зазначає, що на час укладення, виконання спірних господарських операцій та оформлення первинних документів були контрагенти позивача були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин, були платниками ПДВ, а наявність чи відсутність за місцезнаходженням не є критерієм оцінки правовірності формування витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що контролюючим органом не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв`язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд також зазначає, що долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ, записи в якому в силу положень ч.1,4 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вважаються достовірними; можуть бути використані у спорі з третьою особою та використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Доказів того, що установчі документи визнані недійсними в судовому порядку відповідачем в силу ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надано.

Щодо наявності дефектів в оформленні товарно-транспортних накладних та статусу вказаних документів у бухгалтерському та податковому обліку, то наявність певних недоліків в оформленні вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Недоліки в оформленні ТТН, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі 340/422/19.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що вимоги про стягнення судових витрат пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 10500,00 грн. підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Суд зазначає, що згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно пунктів 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

На підтвердження витрат щодо правової допомоги, наданої позивачеві, до матеріалів справи долучено: копію договору про надання юридичних (адвокатських послуг) б/н від 10.11.2018 року, копія Додаткової угоди №5 від 03.01.2020 до Договору № б/н про надання юридичних (адвокатських) послуг від 10.11.2018р., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1711 від 02.04.2009р., оригінал ордеру серії АХ №1006787 від 03.02.2020 р., акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.01.2020 року на суму 10 500,00 грн., платіжні доручення на здійснення оплати з договором від 21.07.2020 року № 460 на суму 10 500,00 грн.

Згідно п.1.1 договору про надання юридичних (адвокатських послуг) №б/н від 10.11.2018 року, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: досудовий аналіз спору, супровід під час подачі документів податковому органу після зупинення реєстрації ПН, опрацювання правової позиції та підготовка позовної заяви для подачі до суду та подача такої заяви до суду, представництво інтересів клієнта в адміністративні справі - в судах всіх рівнів, в органах досудового слідства та прокуратурі, перед іншими органами, установами, організаціями незалежно від форм власності, з усіма правами відповідної сторони, учасника, особи, права якої зачіпають або можуть бути зачепленими, - без обмежень та застережень до повноважень, в тому числі щ правом підпису та подачі позовної заяви, її зміни та/або доповнення, збільшення/зменшення позовних вимог.

За цим Договором доручення на ведення справ та повноваження, вказані в п.1.1 договору, надаються адвокату Адвокатського об`єднання Лимар Олені Вікторівні. (п.1.2 Договору).

Згідно Додаткової угоди №5 від 03.01.2020 до Договору № б/н про надання юридичних (адвокатських) послуг від 10.11.2018 р., сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Договору про надання юридичних адвокатських послуг №б/н від 10.11.2018 р., а саме: внести зміни п.1.1 Договору, доповнивши його наступним змістом: клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: представництво інтересів клієнта в рамках оскарження результатів проведеної на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 02.12.2019 року №2703 позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЕКОТРЕЙД-2016 (код ЄДРПОУ 40394131) за вересень 2018 року, ТОВ ЛЕГАЛЮКС (код за ЄДРПОУ 42441130) за лютий 2019 року, ТОВ КАССІС ВТК (попередня назва ТОВ Логістик Технолоджи ) (код за ЄДРПОУ 42045604) за грудень 2018 року та подальшої реалізації.

До обсягу робіт у даній справі згідно акту здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.01.2020 року на суму 10500,00 грн., на час складання позову, адвокат позивача включив послуги по аналізу спірної ситуації, наданню консультацій та роз`яснень, вивченню судової практики у подібній категорії спорів, складання адміністративного позову, подання до суду заяв та клопотань, участь в судових засіданнях.

Копією платіжного доручення від 21.07.2020 року №460 підтверджено внесення коштів позивачем в рахунок оплати послуг Адвокатського об`єднання за договором про надання юридичних (адвокатських послуг) б/н від 10.11.2018 року в сумі 10500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене та беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду, виготовлення значної кількості документів), відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу .

Судовий збір підлягає стягненню в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (вул. Шкільна, буд. 1, кв. 16, с. Кутузівка, Харківський район, Харківська область, 62405, код 40917498) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000140511 від 22.01.2020 р. за формою "В4" про завищення від`ємного значення податку на додану вартість за періоди вересня, грудня 2018 р. та лютого 2019 р. на загальну суму 1259312,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 0 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ЩАСЛИВИЙ ФЕРМЕР" (вул. Шкільна, буд. 1, кв. 16, с. Кутузівка, Харківський район, Харківська область, 62405, код 40917498) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 18889,68 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 68 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин